Ухвала суду № 73367387, 10.04.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/12294/18

Провадження № 2-о/761/192/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Кондратенко О.О. розглянула заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ” Віртус Коммодітіз ” про встановлення факту, що має юридичне значення

в с т а н о в и в:

В квітні 2018 року ТОВ ” Віртус Коммодітіз ” звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: недостовірності розповсюдження інформації та її спростування.

Так, подана заявником заява не відповідає вимогам ст.318 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Згідно п.п.12, 13 Постанови Пленуму ВСУ №1 від 27 лютого 2009 року ” Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК України, в редакції 2004 року).

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК України в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 277 ЦК України судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати, тощо). У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження. Така заява розглядається за правилами, визначеними розділом IV ЦПК України (в редакції 2004 року).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 ЦПК України, причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт .

Як вбачається із доданих до заяви доказів, заявником не надано доказів та не повідомлено причини неможливості отримання відомостей, щодо власника (належності) веб-сайту ”ОРД” з державного підприємства ”Національні інформаційні системи”, як то зазначено у відповіді МЮУ від 19 березня 2018 року.

Враховуючи те, що заявник не позбавлений можливості усунути викладені зауваження, суд, відповідно до ст.185 ЦПК України, вважає вірним залишити заяву без руху і надати ТОВ ”Віртус Коммодітіз ” строк для виправлення зазначеного недоліку.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 294, 315 ЦПК України, суддя

у х в а л и в :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ” Віртус Коммодітіз ” про встановлення факту, що має юридичне значення – залишити без руху, надавши стороні заявника строк для усунення недоліку, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали, попередивши, що в разі не усунення вказаних недоліків заява буде вважатися неподаною і повертається стороні заявника.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: