Рішення № 73365846, 12.04.2018, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/1629/18

Провадження № 2/750/928/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2018 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

із секретарем - Разумейко К.М.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

третя особа – приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Деснянський відділ державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області,

в с т а н о в и в :

27.02.2018 до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» звернувся ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 04.12.2017, зареєстрованого в реєстрі за № 13559 про стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» грошових коштів в сумі 43426,25 грн. таким, що не підлягає виконанню. Позовні вимоги мотивовані тим, що виконавчий напис вчинено за відсутності документів, що підтверджують безспірність вимог стягувача.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позов.

Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, направив поштою на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області у судове засідання не з’явився, надіслав поштою заяву про розгляд справи без його участі.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

24.05.2013 між сторонами укладено кредитний договір.

04.12.2017 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 13559 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» невиплачених у строк відповідно до умов кредитного договору від 24.05.2013 та розрахунку заборгованості за договором станом на 31.07.2017 грошових коштів у розмірі 43426,25 грн., з урахуванням: 1372,71 грн. заборгованості за тілом кредиту; 35309,43 грн. заборгованості за відсотками; 4200,00 грн. заборгованості з комісії та пені; 500,00 грн. заборгованості по штрафам (фіксована частина) та 2044,11 коп. заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості).

01.02.2018 головним державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 13559 від 04.12.2017 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» невиплачених у строк відповідно до умов кредитного договору від 24.05.2013 грошових коштів у розмірі 45226,55 грн. (а.с. 8).

За загальним правилом ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку).

Згідно з п.п. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувана до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Представник позивача зазначив, що сума заборгованості розрахована поза межами строку позовної давності, в тому числі і щодо пені, яка банком нарахована, починаючи з 01.02.2014.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Зокрема, частина друга статті 258 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної, і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Заперечення банку про те, що Закон України «Про нотаріат» не покладає на нотаріуса обов’язок щодо перевірки наявності безспірної заборгованості, є необґрунтованими, так як вони суперечать наведеним вище нормам матеріального права.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про нотаріат», яким не передбачено звернення боржника із заявою про застосування позовної давності.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що вимога відповідача не є безспірною, а отже не підлягає задоволенню в порядку вчинення нотаріального напису. Саме з цих підстав виконавчий напис повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 704,80 грн. у відшкодування судового збору.

Проте, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, так як позивач не надав суду належних доказів понесення таких витрат. Ксеропія квитанції про оплату позивачем адвокату ОСОБА_5 витрат на правову допомогу (а.с.13) належним чином не завірена, оригінал її суду не наданий, а згідно ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 258-260, 263-265, 268, ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи - 14360570) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 04.12.2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 13559 про стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» грошових коштів в сумі 43426 грн. 25 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 витрати по оплаті судового збору в сумі 704 грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 13.04.2018.

Суддя І.П. Рахманкулова