Вирок № 73364882, 12.04.2018, Варвинський районний суд Чернігівської області

Справа № 731/461/17

Провадження № 1-кп/731/2/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2018 року Варвинський районний суд Чернігівської області

в складі судді Семенченка О.М.,

з участю секретаря Чичоти В.О.,

прокурора Зінченка О.В.,

захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Варва кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 42017271210000092 від 5 вересня 2017 року, по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, працюючого інспектором з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи сектору превенції Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що будучи згідно наказу начальника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області № 3 о/с від 7 листопада 2015 року призначеним на посаду інспектора поліції Варвинського ВП Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області з присвоєнням спеціального звання лейтенант поліції та у подальшому будучи згідно наказу начальника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 8 грудня 2016 року № 242 о/с ОСОБА_2 призначеним на посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції Варвинського ВП Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області, являвся працівником правоохоронного органу, у зв’язку з чим здійснював функції представника влади і таким чином згідно із ч. 3 ст. 18 КК України був службовою особою.

Згідно ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», функціональних обов’язків інспектора та дільничного офіцера поліції сектору превенції Варвинського ВП Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області, ОСОБА_2 здійснював превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень, виявляв причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживав у межах своєї компетенції заходів для їх усунення, вивчав та аналізував оперативну обстановку на закріпленій за ним адміністративній дільниці, у випадках, передбачених законом, здійснював провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймав рішення про застосування адміністративних стягнень, у порядку встановленому законодавством, вів облік осіб, які підлягають профілактичному впливу, координував роботу групи реагування патрульної поліції щодо застосування превентивних заходів стосовно осіб, які схильні до вчинення правопорушень, та/або перебувають на профілактичних обліках.

Відповідно до розділу IV пункту 3 підпунктів 3.5.2, 3.5.3. Інструкції «Про порядок виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань», затвердженої Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства внутрішніх справ України 19.12.2003 № 270/1560, дільничний інспектор повинен проводити із засудженими індивідуально-профілактичну роботу, спрямовану на виправлення та попередження учинення засудженими особами правопорушень та нових злочинів, щомісяця перевіряти поведінку та спосіб життя засуджених осіб за місцем проживання, про що до кінця кожного кварталу надавати письмову довідку до підрозділів інспекції щодо кожної засудженої особи окремо і обов’язково додавати до неї матеріали перевірок (пояснення засудженої особи, рапорти тощо), які долучаються до особових справ засуджених осіб.

Усупереч ст. 23 Закону, розділу IV пункту 3 підпунктів 3.5.2, 3.5.3. Інструкції ОСОБА_2 з метою ухилення від виконання своїх функціональних обов’язків щодо здійснення упродовж третього кварталу, четвертого кварталу 2016 року, першого кварталу 2017 року індивідуально-профілактичної роботи із засудженим до одного року позбавлення волі із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, проведення щомісячних перевірок поведінки та способу життя, не з’являвся за місцем проживання засудженого ОСОБА_3 (вул. Млинівська, 1, с. Антонівка Варвинського району Чернігівської області) та вищевказані заходи не здійснював.

Так, ОСОБА_2 з метою ухилення від виконання своїх функціональних обов’язків умисно у точно невстановлений досудовим слідством час та місці склав завідомо неправдиві офіційні документи: довідку від 30.09.2016 року та рапорт від 30.09.2016 року про результати проведення профілактичної роботи та перевірку засудженого ОСОБА_3 за місцем проживання за третій квартал 2016 року, в які вніс завідомо неправдиву інформацію щодо проведення ним вищевказаних заходів та завірив вищевказані документи особистим підписом, а вказану довідку також і мокрою печаткою Варвинського ВП Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області.

У подальшому, усвідомлюючи, що вказані документи не відповідають дійсності ОСОБА_2 надав їх 10 жовтня 2016 року до Варвинського районного сектору з питань пробації Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (до 9 лютого 2017 року – Варвинський районний сектор кримінально-виконавчої інспекції управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області за адресою: вул. Шевченка, 37, смт. Варва Чернігівської області) для доручення їх до особової справи засудженого ОСОБА_3, чим спричинив шкоду державі, яка виразилася у підриві авторитету органів Національної поліції України, як суб’єкта, на якого покладено здійснення визначених законодавством повноважень щодо превентивної та профілактичної діяльності із засудженими.

Таким чином, ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що своїми умисними діями, які виразилися у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України.

ОСОБА_2, діючи умисно з метою ухилення від виконання своїх функціональних обов’язків, у точно невстановлений досудовим слідством час та місці повторно склав завідомо неправдиві офіційні документи: довідку від 02.01. 2017 року та рапорт від 03.01.2017 року про результати проведення профілактичної роботи та перевірку засудженого ОСОБА_3 за місцем проживання за четвертий квартал 2016 року, в які вніс завідомо неправдиву інформацію щодо проведення ним вищевказаних заходів та завірив вищевказані документи особистим підписом, мокрою печаткою Варвинського ВП Прилуцького ГУНП в Чернігівській області.

У подальшому, усвідомлюючи, що вказані документи не відповідають дійсності ОСОБА_2 надав їх 05.01.2017 року до Варвинського районного сектору з питань пробації Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (до 9 лютого 2017 року – Варвинський районний сектор кримінально-виконавчої інспекції управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області) для доручення їх до особової справи засудженого ОСОБА_3, чим спричинив шкоду державі, яка виразилася у підриві авторитету органів Національної поліції України, як суб’єкта, на якого покладено здійснення визначених законодавством повноважень щодо превентивної та профілактичної діяльності із засудженими.

Своїми умисними діями, які виразилися у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України.

ОСОБА_2, діючи умисно з метою ухилення від виконання своїх функціональних обов’язків, у точно невстановлений досудовим слідством час та місці склав завідомо неправдиві офіційні документи: довідку від 30.03.2017 року та рапорт від 30.03.2017 року про результати проведення профілактичної роботи та перевірку засудженого ОСОБА_3 за місцем проживання за перший квартал 2017 року, в які вніс завідомо неправдиву інформацію щодо проведення ним вищевказаних заходів та завірив вищевказані документи особистим підписом.

У подальшому, усвідомлюючи, що вказані документи не відповідають дійсності ОСОБА_2 надав їх 17.04.2017 року до Варвинського районного сектору з питань пробації Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (до 9 лютого 2017 року – Варвинський районний сектор кримінально-виконавчої інспекції управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області) для приєднання їх до особової справи засудженого ОСОБА_3, чим спричинив шкоду державі, яка виразилася у підриві авторитету органів Національної поліції України, як суб’єкта, на якого покладено здійснення визначених законодавством повноважень щодо превентивної та профілактичної діяльності із засудженими.

Таким чином, ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що своїми умисними діями, які виразилися у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України.

За сукупністю скоєного вищезазначені дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 1 ст. 366 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, не визнав, від давання пояснень з приводу обвинувачення відмовився.

Дослідивши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку, суд приходить до переконання, що в судовому засіданні не було доведено, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_2 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України.

В судовому засіданні було встановлено, що лейтенант поліції ОСОБА_2 наказом Головного управління національної поліції в Чернігівській області №242 о/с був призначений дільничним офіцером поліції сектору превенції Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП (а.с. 219, т. 1). Таким чином, ОСОБА_2 являється працівником правоохоронного органу, у зв’язку з чим здійснював функції представника влади і згідно з ч. 3 ст. 18 КК України є службовою особою.

Згідно функціональних обов’язків, затверджених начальником Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області 13 січня 2016 року та 27 лютого 2017 року (а.с. 209-213, т.1), на нього в числі інших покладалися обов’язки у порядку, встановлену законодавством, ведення обліку осіб, які підлягають профілактичному впливу, здійснює превентивну діяльність, спрямовану на запобігання учинення правопорушень.

Як вбачається з матеріалів Особової справи, вилучених в Варвинському районному секторі з питань пробації та визнаних речовими доказами, ОСОБА_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_7 було засуджено Солом’янським районним судом м. Києва вироком від 15 липня 2016 року за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на один рік позбавлення волі з застосуванням ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком один рік. На виконання вироку суду на облік кримінально-виконавчої інспекції за місцем проживання засудженого його було взято на облік 21 вересня 2016 року. В цей же день на адресу Варвинського відділення поліції надіслано повідомлення щодо необхідності у відповідності з ч. 2 ст. 163 Кримінально-виконавчого кодексу України взяття на облік в органах поліції для проведення профілактичної роботи за місцем проживання, про що інформувати довідкою в кінці кожного кварталу, а при здійсненні правопорушень – за фактом їх вчинення кримінально-виконавчу інспекцію. (а.с. 117-119, т. 1). Доказів того, коли отримано зазначене повідомлення Варвинським відділенням поліції та чи було адресовано на виконання це повідомлення ОСОБА_2, суду надано не було. Проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 рапортом доповідав начальнику Варвинського відділення поліції про виконувану ним профілактичну роботу з засудженим ОСОБА_3 за місцем його проживання, а також складав відповідні довідки про проведену профілактичну роботу за попередній квартал, починаючи з 30.09.2016 року та повідомлення на адресу Варвинського районного сектору кримінально-виконавчої інспекції про притягнення чи не притягнення ОСОБА_3 за попередній квартал до адміністративної відповідальності.

Зокрема, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_2 на адресу начальника Варвинського районного сектору кримінально-виконавчої інспекції склав повідомлення щодо не притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 протягом третього та четвертого кварталу 2016 року, першого кварталу 2017 року, другого кварталу 2017 року (а.с. 146, 154, 158 том 1) та завірив його особистим підписом, при цьому зазначені довідки як вихідний документ зареєстровані у Варвинському відділенні поліції не були, відповідного штампу та реквізитів не мають, разом з тим на цих довідках є штамп про реєстрацію як вхідної кореспонденції Варвинського районного сектору кримінально-виконавчої інспекції, відповідно, 10.10.2016року, 05.01.2017 року, 11.04.2017 року, 21.07.2017 року. Довідки за третій та четвертий квартал 2016 року та за другий квартал 2017 року скріплені печаткою Варвинського відділення поліції «Для довідок».

Крім того, ОСОБА_2 складено довідки про результати профілактичної роботи за четвертий квартал 2016 року, за перший квартал 2017 року та другий квартал 2017 року з ОСОБА_3, жителем ІНФОРМАЦІЯ_8, при цьому довідки не містять відомостей на чию адресу вони видані. Також вони не містять даних про подальший рух зазначених довідок. Разом з тим, на цих довідках є штамп про реєстрацію як вхідної кореспонденції Варвинського районного сектору кримінально-виконавчої інспекції, відповідно 05.01.2017 року, 11.04.2017 року, 21.07.2017 року. Довідки за четвертий квартал 2016 року та за другий квартал 2017 року скріплені печаткою Варвинського відділення поліції «Для довідок» (а.с. 147, 155, 159 том 1) .

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_2 рапортом на ім’я начальника Варвинського відділення поліції від 30.09.2016 року, 03.01.2017 року, 30.03.2017 року та 07.07.2017 року доповідав, що ним протягом попереднього кварталу проводилася перевірка засудженого ОСОБА_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с. 135, 148, 156, 160 том 1). При цьому на рапортах відсутні будь-які резолюції начальника відділення поліції, а також відсутні реквізити як вихідної кореспонденції відділення поліції та вхідної кореспонденції кримінально-виконавчої інспекції. Разом з тим, зазначені рапорти були приєднані до матеріалів особової справи Варвинського районного сектору з питань пробації.

Як з’ясовано в судовому засіданні з показань допитаного свідка ОСОБА_5, зазначені повідомлення дільничного інспектора поліції ОСОБА_2 про не притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, довідки про проведення з ним профілактичної роботи дільничним інспектором Ляшенком С.О., а також рапорти ОСОБА_2 на ім’я начальника відділення поліції були надіслані на адресу кримінально-виконавчої інспекції з супровідним листом, підписаним начальником Варвинського відділення поліції, разом з іншими матеріалами. Оскільки зазначені документи стосувалися засудженого ОСОБА_3, вони були приєднані до його особової справи.

Таким чином, з наведеного вбачається, що ОСОБА_2 інформував про проведену ним профілактичну роботу з ОСОБА_3 керівника підрозділу поліції – начальника Варвинського відділення поліції, а не органи кримінально-виконавчої інспекції. Доказів того, що ОСОБА_2 надсилав зазначені документи до Варвинського районного сектору з питань пробації суду не надано.

Крім того, дільничний інспектор поліції ОСОБА_2 не мав будь-яких правовідносин з Варвинським районним сектором з питань пробації, оскільки це не передбачено ні законом, ні його функціональними обов’язками. Повідомлення про здійснення контролю за поведінкою засудженого ОСОБА_3 від 21.09.2016 року було адресовано начальнику Варвинського відділення поліції з посиланням на ч. 2 ст. 163 КВК України. На той час діяла норма закону, зокрема ч. 2 ст. 163 КВК України, якою покладався обов’язок проведення індивідуально-профілактичної роботи із засудженими, звільненими від відбування покарання з випробуванням за місцем проживання, на органи внутрішніх справ. Проте, в зазначену норму 07.09.2016 року були внесені зміни, якою цей обов’язок на органи внутрішніх справ не покладався. Ця норма набрала чинності з 08.10.2016 року, тобто з наступного дня, за днем її опублікування. З наведеного вбачається, що на органи поліції не покладалось законодавчо проведення індивідуально-профілактичної роботи із засудженими, звільненими від відбування покарання з випробуванням за місцем проживання.

Згідно з ч. 1 статті 163 КВК України зі змінами від 07.09.2016 року, нагляд за поведінкою осіб, звільненими від відбування покарання з випробуванням, протягом іспитового строку здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання засудженого, а стосовно військовослужбовців – командирами військових частин.

Виходячи з наведеного, суд приходить до переконання, що обов’язок повідомлення Варвинським відділенням поліції Варвинського районного сектору з питань пробації про проведення профілактичної роботи за місцем проживання засудженого ОСОБА_3 після набрання чинності нової редакції ст. 163 КВК України є безпідставним, оскільки цього не вимагає закон.

Посилання в обвинувальному акті на розділ IV Інструкції «Про порядок виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань» в частині, що дільничний інспектор повинен проводити із засудженими індивідуально-профілактичну роботу, про що до кінця кожного кварталу надавати письмову довідку до підрозділів інспекції щодо кожної засудженої особи окремо і обов’язково додавати до неї матеріали перевірок, є некоректним, оскільки п.п. 3.5.2, 3.5.3 п. 3 Інструкції суперечать ст. 163 КВК України.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Коституцією та законами України.

Крім того, функціональні обов’язки дільничного інспектора поліції, затверджені начальником Варвинського відділення поліції на 2016-2017 роки, покладають на ОСОБА_2 обов’язки та повноваження здійснювати превентивну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень та у порядку, встановленому законодавством вести облік осіб, які підлягають профілактичному впливу (а.с. 209-213 том 1). Проте, ці функціональні обов’язки не передбачають правовідносин з службою з питань пробації.

Таким чином, на ОСОБА_2 не покладалися обов’язки будь-яким чином повідомляти Варвинський районний сектор з питань пробації про проведену ним профілактичну роботу з засудженим ОСОБА_3 після набранням чинності ч. 2 ст. 163 Кримінально-виконавчого кодексу України, тобто з 08.10.2016 року.

Обвинувачення ОСОБА_2 у порушенні ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» щодо ухилення від проведення індивідуально-профілактичної роботи та щомісячних перевірок поведінки та способу життя засудженого ОСОБА_3 не знаходить свого підтвердження у судовому засіданні.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (мати та вітчим ОСОБА_3М.) повідомили, що їм відомо лише те, що ОСОБА_3 регулярно їздив до Варвинського районного сектору з питань пробації на реєстрацію. Чи відвідував дільничний інспектор поліції ОСОБА_2 їхнього сина їм не відомо, оскільки вони обоє працюють і в робочий час вдома не бувають. З ОСОБА_3 вони мали не зовсім добрі стосунки, а тому про своє життя він нічого їм не розповідав. Згодом він поїхав в м. Київ у пошуках роботи, а через деякий час їм стало відомо, що їхнього сина затримала поліція і він був засуджений до позбавлення волі за крадіжку. Зазначені показання свідків не є доказом висунутого обвинувачення ОСОБА_2 Інших доказів, які б доводили обставину ухилення ОСОБА_2 від виконання покладених на нього обов’язків по здійсненні профілактичної роботи з ОСОБА_3 та внесення в зазначені довідки та рапорти недостовірної інформації, суду не було надано.

Суд не зміг допитати в судовому засіданні заявленого стороною обвинувачення свідка ОСОБА_3, з причин, які не залежали від суду, а тому ухвалив закінчувати розгляд справи за наданих сторонами доказів з таких підстав.

Виходячи з вимоги ч. 1 ст. 318 КПК України, що судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку, суд ухвалив закінчувати розгляд кримінального провадження в судовому засіданні, не допитавши заявленого прокурором свідка ОСОБА_3, оскільки його присутність в судовому засіданні не була забезпечена стороною обвинувачення на протязі тривалого часу розгляду справи. Зокрема, провадження надійшло на розгляд Варвинського районного суду 17 жовтня 2017 року. Клопотання від прокурора про допит свідка ОСОБА_3 в режимі відеоконференції надійшло 22 листопада 2017 року, оскільки свідок відбував покарання у виді позбавлення волі в Первомайській ВК №117. Суд задовольнив клопотання прокурора, проте, на той час ОСОБА_3 21 листопада 2017 року з зазначеної установи був звільнений за ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 13.11.2017 р. (а.с. 57). Після цього суд за клопотанням прокурора ухвалював про відкладення розгляду провадження шість разів з єдиної підстави – забезпечення присутності свідка ОСОБА_3 в судовому засіданні.

У відповідності з ч. 3 ст. 23 КПК України сторона обвинувачення зобов’язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом. При цьому суд всіляко сприяв у забезпеченні явки зазначеного свідка, надсилаючи повістки про виклик до суду за місцем його реєстрації в с. Антонівка Варвинського району Чернігівської області, постановив дві ухвали про привід свідка, проте ні прокурором, ні органами поліції дієвих заходів щодо забезпечення присутності у судовому засіданні свідка ОСОБА_3 вжито не було.

Суд зазначає, що право на судовий розгляд протягом «розумного строку» відноситься до категорії основних прав і свобод людини, а обов’язок держави в особі її відповідних органів здійснити всі належні заходи для організації проведення судового розгляду у кримінальному провадженні так, щоб зробити це без зволікань, у якомога коротший строк. Кримінальне провадження, що розглядається, не вирізняється своєю складністю. Прокурор, який підтримує обвинувачення в суді, повинен бути зацікавлений в оперативному провадженні у справі, а тому суд вважає, що строк у п’ять місяців, коли провадження відкладається з підстав незабезпечення явки до суду свідка, є достатнім для виконання вимоги щодо розумного строку розгляду провадження, а тому подальше відкладення розгляду провадження суд визнає неприпустимим та таким, що порушує вимоги ч. 1 ст. 318 КПК України та п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Відповідальність за ч. 1 ст. 366 КК України передбачена за складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.

Суду не надано достатньо доказів тієї обставини, що ОСОБА_2, виготовляючи довідки про проведення ним проведення індивідуально-профілактичної роботи з ОСОБА_3 за третій та четвертий квартал 2016 року, а також перший квартал 2017 року, вніс відомості, які не відповідають дійсності.

З матеріалів особової справи засудженого ОСОБА_3 вбачається, що він, перебуваючи на обліку в Варвинському районному секторі кримінально-виконавчої інспекції, починаючи з 29 вересня 2016 року до 21 березня 2017 року щовівторка з’являвся для реєстрації, про що є відповідні відмітки в листку реєстрації (а.с. 130, т. 1). Зазначена обставина підтверджує той факт, що ОСОБА_3 до 21.03.2017 року проживав в с. Антонівка, а тому ОСОБА_2 міг проводити з ним індивідуально-профілактичну роботу у зазначений період.

Разом з тим, довідка про результати профілактичної роботи за перший квартал 2017 року (а.с. 155 том 1), рапорт на ім’я начальника Варвинського відділення поліції, складені ОСОБА_2 30.03.2017 року, містять недостовірну інформацію. Зокрема, в довідці зазначено інформацію, що засуджений ОСОБА_3 перевірявся за місцем проживання 28.03.2017 року, а в рапорті – що останній проживає за вищевказаною адресою, займається по господарству, громадський порядок не порушує, нарікань зі сторони сусідів не було, яка не відповідає дійсності (а.с. 155, 156 том 1), оскільки як вбачається з вироку Оболонського районного суду м. Києва та ухвали Апеляційного суду м. Києва (а.с. 163-168 том 1) він 27 березня 2017 року взятий під варту.

Обов’язковою ознакою службового підроблення є його предмет - офіційні документи.

У примітці до нової редакції ст. 358 КК (закон від 11 червня 2009 р. № 1508-VI) зазначено, що «під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які породили чи здатні породити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи – докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі само зайнятими особами, яким законом надано право у зв’язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити».

При встановленні ознак офіційного документа як предмета злочину слід керуватися такими критеріями:

1) документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її професійної чи службової компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами;

2) зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер – підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов’язків.

Невідповідність документа хоча б одному з наведених критеріїв перешкоджає визнанню його офіційним.

Виходячи з наведеного, суд уважає, що довідка та рапорт на ім’я начальника Варвинського відділення поліції про проведення профілактичної роботи з засудженим ОСОБА_3, складені обвинуваченим ОСОБА_2, не можуть бути визнані офіційними документами, оскільки вони не є процесуальними документами, не мають відповідних реквізитів та не породили і не здатні породити наслідки правового характеру, чи могли бути використані як документи - докази у правозастосовній діяльності, а тому не можуть бути оцінені як предмет службового підроблення. Зазначені документи суд розцінює як внутрішні інформаційні документи, якими дільничний офіцер поліції доповідає безпосередньо начальнику підрозділу про виконану ним роботу. Такі рапорти та довідки не були офіційно зареєстровані, а начальник органу не зобов’язаний був надсилати їх до органу з питань пробації. Разом з тим, орган з питань пробації не зобов’язаний був приєднувати такі рапорти до матеріалів особової справи, оскільки цього не вимагає Закон. Крім того, відомості, внесені в ці документ, не зобов’язують працівників служби з питань пробації вчиняти чи не вчиняти певні дії щодо засудженого.

Сторона обвинувачення не довела, що в діях обвинуваченого ОСОБА_2 наявний склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України. Зокрема, не зазначено за якими критеріями визнано рапорти на ім’я начальника Варвинського відділення поліції та довідки про проведення індивідуальної профілактичної роботи з засудженим ОСОБА_3 офіційними документами.

У відповідності з ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

З’ясувавши усі обставини та дослідивши наявні докази у справі в їх сукупності, суд приходить до переконання, що відповідальність ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, можлива лише при доведенні наявності в його діях складу зазначеного злочину. За інших обставин, це виключає кримінальну відповідальність.

У відповідності з ч. 1 ст. 373 КПК України у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, ухвалюється виправдувальний вирок.

За таких обставин суд приходить до переконання, що обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбачено ч. 1 ст. 366 КК України, слід виправдати.

Доля речових доказів підлягає вирішенню у відповідності з вимогами ст. 100 КПК України.

Запобіжні заходи щодо ОСОБА_2 у цьому провадженні застосовані не були.

Керуючись ст. 369-371, 373-376 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати невинуватим у пред’явленому обвинуваченні про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1

ст. 366 КК України, та виправдати його.

Речові докази – особову справу на ОСОБА_3, приєднану до матеріалів кримінального провадження, залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду Чернігівської області через Варвинський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити ОСОБА_2 та прокурору.

Суддя О.М. Семенченко