Ухвала суду № 73364826, 13.04.2018, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа №702/269/18

Провадження №2/702/160/18

У Х В А Л А

про відмову в задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору

та залишення позовної заяви без руху

13 квітня 2018 року м.Монастирище

Суддя Монастирищенського районного суду Черкаської області Чорненька Д.С., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та 3% річних,

в с т а н о в и в :

Позивач 11.04.2018 року звернулася в суд із позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за договором позики та 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, заяву про звільнення від сплати судового збору, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст.136 ЦПК України з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

У п. 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року №10, зазначено, що відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI та ЦПК єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Крім цього, законом який регулює питання про сплату судового збору, його розміру, порядок сплати, повернення і звільнення від сплати судового збору є Закон України «Про судовий збір».

Згідно п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI із змінами та доповненнями, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі-інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.

Позивач є пенсіонером та отримує пенсію по інвалідності III групи загального захворювання, що підтверджується пенсійним посвідченням серії ААІ №838063 та довідкою №1984/02-23, виданої 13.03.2018 року ГУ ПФУ у Черкаській області, тому судом встановлено, що позивач до кола цих осіб не входить (а.с.34, 39).

Згідно п.п.3 п.1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі-Закон №3674-VI), а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

У заяві про звільнення від сплати судового збору зазначено, що позивачка на даний час має скрутне матеріальне становище, вона та її чоловік є інвалідами 3 групи, син навчається у ВНЗ, дочка школярка. Має на утриманні матір, яка постійно хворіє, перенесла низку хірургічних операцій.

Разом з тим, позивачем не надано: доказів, що її чоловік є інвалідом 3 групи, довідку про доходи, довідку про склад сім'ї, довідку про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідку податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, довідку про утримання матері позивача ОСОБА_4, якщо матір перебуває на утриманні саме позивача. Позивачем зазначено, що її син, ОСОБА_5 навчається у ВНЗ. Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_5 є повнолітнім, позивачем також не надано доказів наявності чи відсутності доходів у повнолітнього сина (отримання стипендії, працевлаштування). Посилання позивача, як на підставу звільнення від сплати судового збору, отримання нею житлової субсидії з 2017 року, як малозабезпеченою сім»єю, не є підставою для її звільнення, оскільки у довідці не зазначено кінцевої дати отримання субсидії, її розміру та відповідно до абз.4 ст.1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім»ям» від 1 червня 2000 року №1768-III малозабезпечена сім'я-сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї. Як зазначалося вище, позивачем не надано жодного доказу, щодо розміру доходів її особисто та її членів сім»ї. Субсидія надається тим членам сім"ї, які зареєстровані за даною адресою, а тому не може свідчити про відсутність належного доходу у позивача. Крім цього, позивачем замовчено той факт, що згідно інформаційної довідки ЄДР вона зареєстрована у встановленому законом порядку та здійснює господарську діяльність як фізична особа-підприємець, довідку про розмір її доходів, не надала.

Відповідно до рішення Європейським судом з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року, зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Відповідно до ст.129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини, пов'язані з матеріальним станом позивачки, та відсутність у неї коштів для сплати судового збору з її слів не можуть вважатися безумовною підставою для звільнення від такої сплати без надання належних письмових доказів.

Враховуючи даний принцип, а також положення статті 5 Закону України «Про судовий збір", суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору чи відстрочення такої сплати.

Отже, з урахуванням того, що безпідставне ненадходження до державного бюджету коштів за сплату судового збору порушує інтереси держави, суд вважає, що у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Дана позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, а саме: невірно зазначено найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; не зазначено дати народження сторін, поштовий індекс сторін, реєстраційні номери облікових карток платника податків (для фізичних осіб) або номер і серію паспорта для фізичних осіб-громадян України сторін, відомі номери засобів зв’язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти ( принаймі позивача); не зазначено та не додано докази, які підтверджують сімейні стосунки відповідачів як чоловіка та дружини, не зазначено та не додано доказів позики коштів обома відповідачами, не зазначено та не надано доказів використання відповідачами коштів в інтересах сім"ї; не зазначено попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які поніс чи очікує понести позивач; не сплачений судовий збір, у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 року із змінами та доповненнями за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем необхідно сплатити 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому сума судового збору, яка підлягає сплаті позивачем, становить : 302 879 грн Х 1% = 3 028,79 грн.

Суд вважає за необхідне роз"яснити позивачу, що суд може витребувати докази за клопотанням чи за заявою, якщо суду надані докази вжиття заходів для їх отримання та (або) причини неможливості отримати їх самостійно.

Крім цього, позовна заява не відповідає вимогам ч.5 ст.177 ЦПК України, відповідно до якої позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно ч.2 ст.95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до ч.ч.4,5 ст.95 ЦПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Позивач в свою чергу додає до позову, згідно додатку, не оригінали письмових доказів, а їх ксерокопії, які не засвідченні належним чином (нотаріально чи особисто), що не відповідає вимогам ч.2 ст.95 ЦПК України.

За таких обставин суд вважає за необхідне надати позивачу строк для усунення недоліків.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI, із змінами та доповненнями, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року №10, постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-IV, із змінами та доповненнями, ст.ст.95,136, 175, 185, 257, 258-261 ЦПК України, рішення Європейським судом з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року, Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім»ям» від 1 червня 2000 року №1768-III, суд

у х в а л и в :

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та 3% річних.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та 3% річних – залишити без руху, надавши позивачу строк в десять днів з дня вручення копії даної ухвали, для виправлення недоліків, вказаних у описовій частині ухвали.

У разі не усунення до встановленого терміну недоліків, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу з усіма додатками до неї.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Д.С. Чорненька