Ухвала суду № 73364450, 12.04.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/793/141/18 Справа № 711/259/18 Категорія: ст. 303 КПК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурора

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.01.2018 р., якою відмовлено у відкритті провадження за скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на бездіяльність Генерального прокурора України в рамках кримінального провадження № 42015000000001998, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

11.01.2018 р. захисник ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді зі скаргою, в якій просить зобов’язати Генерального прокурора Луценка Ю.В. вчинити дію упродовж трьох днів з моменту отримання ухвали слідчого судді в порядку ст. 36 КПК України особисто розглянути по суті скаргу ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 від 03.11.2017 р. на постанову заступника Генерального прокурора Столярчука Ю.В. від 10.10.2017 р. про доручення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000001998 іншому органу досудового розслідування.

В обґрунтування скарги вказав, що всупереч порядку, передбаченому законом, Генеральний прокурор України ОСОБА_8 особисто не розглянув скарги ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 від 03.11.2017 р. та від 01.12.2017 р., внаслідок чого сторона захисту позбавлена можливості оскаржити законність постанови заступника Генерального прокурора Столярчука Ю.В. від 10.10.2017 р. про доручення проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015000000001998. Вирішення першої скарги (від 03.11.2017 р.) заступником Генерального прокурора Стрижевською А., а не особисто Генеральним прокурором, як і відмова Генерального прокурора розглянути скаргу (від 01.12.2017р.) на такі дії ОСОБА_9 є порушенням порядку, передбаченого ст. 36 КПК України та свідченням протиправної бездіяльності Генерального прокурора.

Відмовляючи у відкритті провадження за скаргою адвоката ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_7, слідчий суддя в ухвалі зіслався на те, що скарга подана на рішення, що не підлягає оскарженню.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням адвокат ОСОБА_6, діючи в інтересах ОСОБА_7, в апеляційній скарзі ставить питання про його скасування та постановлення нової, про призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що вказана ухвала слідчого судді є незаконною, оскільки ухвалена без додержання вимог щодо кримінального провадження, необґрунтована, винесена без дослідження об’єктивних обставин справи, а також з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Зазначають, що відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України повноваженнями слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

Вказує, що саме до повноважень слідчого судді входить припинення бездіяльності прокурора, яка суперечить основним засадам кримінального провадження, не узгоджується з вимогами чинного законодавства, перешкоджає подальшому кримінальному провадженню та порушує процесуальні права підозрюваного аж до загрози порушення права на захист та принципу рівності сторін. Саме зобов’язання слідчим суддею Генерального прокурора України вчинити процесуальну дію, яку він зобов’язаний вчинити в силу ч. 6 ст. 36 КПК України, мали створити умови для реалізації ОСОБА_7 та його захисником їх процесуальних прав та поновлення принципу рівності сторін, а також сприяти додержанню принципу справедливого розгляду в майбутньому.

Заслухавши суддю-доповідача, та перевіривши матеріали справи і обміркувавши над доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає до часткового її задоволення.

У відповідності до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Перевіркою встановлено, що ці вимоги закону слідчим суддею при винесенні ухвали не були дотримані в повному обсязі.

Згідно ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені певні рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, вичерпний перелік, яких вказаний у даній статті закону, а саме: 1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна; 2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником; 4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою; 6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом; 7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником; 8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Відповідно до ст. 309 КПК України, під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала слідчого судді про відмову у відкритті провадження по скарзі на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора.

Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги, має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Під обґрунтованістю ухвали розуміється її постановлення на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені доказами та іншими матеріалами, які досліджені під час судового розгляду та оцінені слідчим суддею відповідно до вимог ст. 94 КПК.

Вмотивованою є ухвала слідчого судді, в якій наведені належні й достатні мотиви та підстави її ухвалення.

Як вбачається з матеріалів скарги на адресу Придніпровського районного суду м. Черкаси адвокатом ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_7, подано скаргу на бездіяльність Генерального прокурора України в рамках кримінального провадження № 42015000000001998.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.01.2018 р. слідчим суддею за вище зазначеною скаргою, відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, а саме п. 1 ч. 1 ст.ст. 303, 304 КПК України відмовлено у відкритті провадження.

При цьому, районний суд мотивував своє рішення тим, що скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.

Чинний Кримінальний процесуальний Кодекс України не містить норми, яка безпосередньо передбачає можливість оскарження бездіяльності Генерального прокурора України.

У відповідності до положень ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Крім того, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується ч. 3 ст. 8 Конституції України.

У відповідності до положень п.п. 14, 17 ч. 1 ст. 7, ч.ч. 3, 4 ст.ст. 21, 24 КПК України доступ до правосуддя гарантований тим, що кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов’язків з гарантією забезпечення права на оскарження процесуального рішення.

Статтею 9 КПК України регламентовано, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. У разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють, або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

23.02.2006 року був прийнятий Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», стаття 2 якого закріплює, що рішення Європейського суду з прав людини є обов’язковими для виконання Україною.

У ст. 16 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Виходячи з викладеного, вітчизняні суди, зобов’язані у своїй судовій практиці використовувати не тільки положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, але й рішення та практику Європейського суду з прав людини. Більше того, названим джерелам права повинна надаватися перевага перед нормами чинного українського законодавства.

Право на судовий захист входить до переліку тих прав, що захищаються Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 6 Конвенції закріплює право на справедливий суд. У ч. 1 цієї статті встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

У 1975 році, вирішуючи справу «Голдер проти Великої Британії», ЄСПЛ зробив висновок, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. Зокрема, у рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі невід’ємне право особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду.

Апеляційний суд враховує, що ЄСПЛ вважає вимогу публічності розгляду справи дотриманою, якщо справа розглядалася публічно принаймі у суді першої інстанції.

Доступ до правосуддя в контексті кримінального провадження означає надання учасникові провадження можливості, тобто права, звертатися до суду за захистом свого права чи охоронюваного законом інтересу, заявляти різного роду клопотання, оскаржувати до слідчого судді, суду чи суду вищої інстанції рішення учасників провадження, які наділені владними повноваженнями і вчиняють чи ухвалюють рішення.

Таким чином, з урахуванням аналізу норм Конституції України, Кримінального процесуального закону та практики Європейського суду з прав людини, адвокат ОСОБА_6 - є особою, яка може звернутися зі скаргою на бездіяльність Генерального прокурора України в рамках кримінального провадження № 42015000000001998 до суду першої інстанції і вказана його скарга підлягає розгляду по суті судом першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов’язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.

З огляду на вище викладене, за скаргою адвоката ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_7, суд першої інстанції, повинен був прийняти одне з процесуальних рішень відповідно до вище вказаної статті кримінального процесуального кодексу України, тобто розглянути скаргу по суті.

Приймаючи до уваги підстави скасування рішення суду 1 інстанції, колегія суддів не входить до обговорення обґрунтованості скарги адвоката ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_7, на бездіяльність Генерального прокурора України в рамках кримінального провадження № 42015000000001998, тому дані питання слід вирішити суду 1 інстанції при новому розгляді справи по суті.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 є обґрунтованими, а тому ухвала слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.01.2018 р. підлягає скасуванню, а апеляційна скарга – частковому її задоволенню.

Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_7, на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.01.2018 р. задоволити частково.

Ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.01.2018 р., якою відмовлено у відкритті провадження за скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на бездіяльність Генерального прокурора України в рамках кримінального провадження № 42015000000001998 - скасувати.

Призначити новий розгляд в Придніпровському районному суді м. Черкаси для розгляду по суті скарги адвоката ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_7 на бездіяльність Генерального прокурора України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :