Ухвала суду № 73364382, 05.04.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/245/18 Справа № 708/977/17 Категорія: ч. 1 ст. 121 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження за апеляційною скарго захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Чигиринського районного суду Черкаської області від 12 грудня 2017 року, яким

ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ромської національності, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, судимого в 1996 році Чигиринським райсудом по ч.3 ст.213 КК України до 2 років п/волі; в 1997 році тим же судом по ч.2 ст.2296 КК України до 3 років п/волі; в 1999 році тим же судом по ч.1 ст.229-1 КК України до 3 років п/волі; в 2002 році тим же судом по ч.2 і ч.3 ст.185 КК України до 4 років п/волі; в 2007 році тим же судом по ч.1 ст.263, ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ст.70 КК України до 4 років п/волі; в 2012 році Шевченківським районним судом м. Києва по ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі, звільненого, згідно до ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01.03.2016 року, по відбуттю покарання,

визнаний винним та засуджений за ч. 1 ст. 121 КК України і призначено йому покарання – вісім років позбавлення волі.

Строк відбування покарання засудженому визначений з 12 грудня 2017 року, взявши його під варту із зали суду і тримати під вартою до вступу вироку в законну силу.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 задоволений.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 витрати на лікування в сумі шістнадцять тисяч триста дванадцять гривень 18 копійок та моральну шкоду в розмірі ста тисяч гривень.

Цивільні позови прокурора задоволені.

Стягнуто з ОСОБА_7 витрати на користь комунального закладу «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» витрати на лікування потерпілого ОСОБА_9 в сумі дев’ять тисяч дев’ятсот двадцять три гривні 20 коп.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Чигиринської районної ради кошти, витрачені Чигиринською центральною районною лікарнею на лікування потерпілого ОСОБА_9, в сумі одна тисяча двісті тридцять п`ять гривень 64коп.

В порядку ст. 100 КПК України вирішена доля речових доказів.

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку суду, ОСОБА_10 . визнано винним та засуджено за те, що 25 квітня 2017 року близько 17год. 40хв. ОСОБА_7 після розпивання спиртних напоїв з ОСОБА_9, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, при раптово виниклому умислі з неприязних відносин та знаходячись за житловим будинком на подвір’ї домоволодіння своєї сестри ОСОБА_10 за адресою: м. Чигирин, пров. Піщаний, 9, умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя, та розуміючи наслідки своїх дій, наніс ОСОБА_9 більше десяти ударів кулаками обох рук в область голови останнього, від яких він упав та втратив свідомість, в результаті чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді травми голови з крововиливом над твердою мозковою оболонкою правої півкулі мозку, крововиливами в речовину головного мозку з його здавленням, забоєм головного мозку тяжкого ступеня, раною м'яких тканин голови, крововиливом повік лівого ока, що згідно до висновку експерта відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як такі, що небезпечні для життя.

В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить вирок суду змінити, пом’якшити призначене ОСОБА_7 покарання, а саме 5 (п’ять) років позбавлення волі. Вважає, що призначене судом першої інстанції покарання не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого.

В суді апеляційної інстанції обвинувачений та захисник просили перекваліфікувати дії обвинуваченого на ст.128 КК України.

В запереченні на апеляційну скаргу, представник потерпілого ОСОБА_11 вважає апеляційну скаргу безпідставною, яка не підлягає до задоволення, в зв’язку з чим вирок просить вирок суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката, які просили вирок суду змінити, пом’якшити призначене судом першої інстанції покарання, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Згідно ст.370 КПК України, вирок суду повинен бути вмотивованим, законним та обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ці вимоги закону судом не виконані.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.121 КК України відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами, які судом першої інстанції досліджені всебічно, повно і об’єктивно.

Дії ОСОБА_7 кваліфіковано вірно за ч.1 ст.121 КК України.

Як свідчать матеріали кримінальної провадження і дані журналу судового засідання, органом досудового розслідування й судом першої інстанції досліджено всі ті обставини, які мали значення для прийняття рішення у справі, а тому доводи обвинуваченого та його захисника про невірну кваліфікацію дій ОСОБА_12, оскільки його дії необхідно кваліфікувати, за ст.128 КК України, як перевищення меж необхідної оборони є безпідставними, які не заслуговують на увагу.

Немає підстав вважати, що викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Доводи захисників про неправильну кваліфікацію судом першої інстанції дій ОСОБА_12 за ч.1 ст.121 КК України, оскільки його дії слід кваліфікувати як перевищення меж необхідної оборони є безпідставними, які не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Виходячи з сукупності доказів, які отримали відповідну оцінку у вироку, суд першої інстанції обґрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч.1 ст.121 КК України, тому твердження обвинуваченого та його захисника про те, що, відсутній умисел у ОСОБА_7 на нанесення потерпілому ОСОБА_9 тяжкого тілесного ушкодження є безпідставними.

Ці заперечення обвинувачення були детально розглянуті судом першої інстанції та спростовані наведеними у його вироку доказами, а саме показаннями потерпілого ОСОБА_9 та його додатковими показаннями, яким пояснив, що після того, як він продав наждак, вони з обвинуваченим розпивали горілку, а потім його били по голові по місцю проживання обвинуваченого, при цьому удари по голові наносив йому ОСОБА_7.

Покази потерпілого ОСОБА_9 узгоджуються з показами свідка ОСОБА_13, яка пояснила, що їй зателефонувала ОСОБА_10 і повідомила, що її син знаходиться в тяжкому стані і вона відливала його водою. В лікарні йому зашили рану на потилиці і відправили додому, хоча він не міг сам йти. На ранок йому стало погано і вона викликала «швидку» допомогу. В лікарні йому зробили операцію, але син перебував в комі і його відвезли до Черкаської обласної лікарні, де знову зробили операцію і він 7 днів перебував в реанімації та лікар не давав прогнозу, чи син виживе.

Відповідно до показів свідка ОСОБА_14, який повідомив, що від своє дружини він дізнався, що його син ОСОБА_15 знаходиться в лікарні, а потім, що його побив ОСОБА_7.

Показами свідка ОСОБА_16, яка пояснила, що спочатку вона дізналася про події того дня від правоохоронних органів, а потім в лікарні. Коли ОСОБА_9 повернувся з лікарні, то розповів їй, що його побив ОСОБА_7. Вона зняла це на відео та віднесла слідчій ОСОБА_17 Після цього обвинувачений неодноразово погрожував їй вбивством.

Покази свідка ОСОБА_16 узгоджуються з даними протоколу огляду предмету – відеозапису з мобільного телефону марки «Redmi 3S», належного ОСОБА_16, з фототаблицями, якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_9 розповідає про те, що саме обвинувачений його побив та наніс тілесні ушкодження задля розваги (а.п.99-105, т.1).

Згідно даних довідки з Чигиринської ЦРЛ № 29 від 25.04.2017 року з якої вбачається, що 25.04.2017 року о 19 год.30 хв. до приймального відділення лікарні за медичною допомогою звернувся ОСОБА_9, у якого діагностовано забій м’яких тканин голови, забиту рубану рану потиличної ділянки голови (а.п.23, т.1);

Згідно даних висновку судово-медичної експертизи № 02-01/867 від 29.05.2017 року, згідно до якого потерпілий ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді травми голови з крововиливом над твердою мозковою оболонкою правої півкулі мозку, крововиливами в речовину головного мозку з його здавленням, забоєм головного мозку тяжкого ступеня, раною м'яких тканин голови, крововиливом повік лівого ока, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень як такі, що небезпечні для життя. Вказані ушкодження виникли від дії тупих предметів, по давності виникнення можуть відповідати часу, вказаному в постанові про призначення експертизи та відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень як такі, що небезпечні для життя(а.п.49-50, т.1).

Зокрема, дані висновки судово-медичної експертизи № 02-01/867 від 29.05.2017 року узгоджуються з даними висновками додаткової судово-медичної експертизи № 02-01/1010 від 19.06.2017 року, згідно до якого всі тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_9 у вигляді травми голови з крововиливом над твердою мозковою оболонкою правої півкулі мозку (субдуральна гематома), крововиливами в речовину головного мозку з його здавленням, забоєм головного мозку тяжкого ступеня, раною м'яких тканин голови, крововиливом повік лівого ока не могли виникнути за обставин, на які вказала свідок ОСОБА_10 в протоколі проведення слідчого експерименту від 26.05.2017 року (а.п.116-117, т.1).

Крім того, вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України підтверджується іншими доказами, дослідженими в суді першої інстанції:

- показаннями свідка ОСОБА_18 про те, що ввечері потерпілий приносив йому наждак і пропонував придбати, на що він відмовився і сказав, щоб він відніс його назад ОСОБА_7. Коли він з братом та ОСОБА_19 поїхали по автомобіль, то потерпілий був у ОСОБА_7, а ввечері він дізнався від брата потерпілого ОСОБА_20, що ОСОБА_9 побили;

- показаннями свідка ОСОБА_21 про те, що того дня вона бачила обвинуваченого вдома в сестри ОСОБА_10;

- показаннями свідка ОСОБА_22 про те, що того дня потерпілий прийшов до них

напідпитку. ОСОБА_7 запропонував йому продати наждак і той погодився

та продав його за 400 гривень, за що обвинувачений дав йому 50 гривень.

Потім вони розпили горілку, після чого розійшлися. Вони з обвинуваченим

пішли до його брата ОСОБА_23, а через деякий час зателефонувала ОСОБА_10 і

сказала, що вона викликала «швидку» допомогу до потерпілого, бо він розбив

голову;

- показаннями свідка ОСОБА_19 про те, що того дня потерпілий ходив

продавав наждак, а наступного дня він дізнався, що його побили;

- показаннями свідка ОСОБА_23 про те, що він є рідним братом обвинуваченого,

але нічого про той випадок не знає і лише чув, що ОСОБА_9 начебто впав;

- показаннями малолітнього свідка ОСОБА_24, допитаної в присутності її бабусі

ОСОБА_13 та педагога-психолога ОСОБА_25, про те, що від ОСОБА_26

вона чула, що її дядя ОСОБА_7 побив її дядю ОСОБА_9;

- показаннями свідка ОСОБА_27 про те, що він був свідком розмови матері по телефону, що його брат знаходиться без свідомості на пров.Піщаному, 9. Потім допомагав його доставляти з лікарні додому;

- показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що потерпілий того дня прийшов до неї

додому, перебуваючи в стані сп`яніння, через що вона його вигнала, але він

знову повернувся.Тоді вона з дітьми пішла здому, а коли повернулася, то

знайшла потерпілого лежачого за хатою;

- показаннями свідка ОСОБА_28 про те, що вона була вдома, коли до них в гості

прийшов обвинувачений з дружиною ОСОБА_22 і приніс пристрій, яким точать

ножі, запропонувавши продати його ОСОБА_9. Коли той продав, то

він дав йому в знак подяки 50 гривень;

- даними протоколу огляду місця події від 11.05.2017 року за адресою: м. Чигирин,

пров. Піщаний, 9 Черкаської області, з якого вбачається де саме було заподіяно

тілесні ушкодження потерпілому (а.п.3-10, т.1);

- даними протоколу пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від

26.05.2017 року за участю потерпілого ОСОБА_9, який вказав, що тілесні

ушкодження нанесені йому особою з фотознімку № 2, на якому зображений

обвинувачений ОСОБА_7 (а.п.73-79, т.1);

- даними протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_28 від

22.06.2017 року, яка відтворила обставини заподіяння обвинуваченими тілесних ушкоджень

потерпілому ОСОБА_9 (а.п.147-150, т.1);

- даними протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_10 від

22.06.2017 року, яка відтворила обставини отримання тілесних ушкоджень потерпілим

ОСОБА_9 (151-153, т.1);

Колегія суддів вважає, що при дослідженні доказів, суд першої інстанції дотримався вимог ст.94 КПК України, а тому посилання обвинуваченого та його захисника на те, що відсутні докази вини ОСОБА_7 у нанесенні умисного тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_9 - не знайшли свого підтвердження при розгляді апеляційної скарги.

Невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, колегія суддів розцінює, як намагання ухилитися від кримінальної відповідальності за скоєне.

При призначенні ОСОБА_7 покарання в максимальному розмірі суд, відповідно до вимог ст.65, 66, 67 КК України, достатньо врахував ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, які призвели до тяжких наслідків, оскільки потерпілому встановлено першу групу інвалідності, дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується негативно, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, вину у вчиненні злочину не визнав, шкода визначена судом в добровільному порядку не відшкодована, наявність обтяжуючих та відсутність пом’якшуючих обставин.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази перебування обвинуваченого ОСОБА_7 у стані алкогольного сп’яніння під час скоєння ним кримінально правопорушення, а тому не доведено факт перебування ОСОБА_7 у стані сп’яніння - не заслуговують на увагу та є безпідставними.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, будучи допитаним в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 пояснив, що він запропонував потерпілому ОСОБА_9 продати наждак, на що останній погодився та продав його за 400 гривень. За це обвинувачений дав йому 50 гривень і ще 50 гривень на придбання горілки, яку вони потім розпили.

ОСОБА_28 покази обвинуваченого ОСОБА_7 узгоджуються з показами потерпілого ОСОБА_9, який показав, що він продав наждак і після того вони з обвинуваченим розпивали горілку, а потім його били по голові по місцю проживанню обвинуваченого, при цьому удари по голові наносив ОСОБА_7.

Згідно показів свідка ОСОБА_22, яка пояснила, що ОСОБА_7 запропонував потерпілому продати наждак і той погодився та продав його за 400 грн, за що обвинувачений дав йому 50 гривень. Потім вони розпили горілку.

У колегії суддів немає сумнівів щодо наявності доказів вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 кримінального правопорушення в стані алкогольного сп’яніння.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив в якості обтяжуючої обставини покарання ОСОБА_7 – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння та рецидив злочинів.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Згідно роз’яснень, які наведені у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінально-процесуального кодексу України стосовно призначення покарання.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_7 з призначенням йому максимального покарання, а саме 8 (вісім) років позбавлення волі передбаченого санкцією ч.1 ст.121 КК України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про залишення вироку без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 404, 405, ч.1 п.1 ст. 407 КПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Чигиринського районного суду Черкаської області від 12 грудня 2017 року стосовно ОСОБА_7 залишити без змін.

Головуючий :

Судді :