Вирок № 73364248, 12.04.2018, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/1173/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2018 року смт. Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді – Чубая В.В.,

за участі секретаря судового засідання – Кіян С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області кримінальне провадження № 12016250280000587, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 4 грудня 2016 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, який народився у с. Нова Дмитрівка Золотоніського району Черкаської області, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, займається підприємницькою діяльністю, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, раніше несудимого, ідентифікаційний номер в матеріалах кримінального провадження відсутній,

-у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора – Гриневич М.С.,

потерпілої – ОСОБА_2,

представника потерпілої – ОСОБА_3,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

захисника – ОСОБА_4,

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_1 4 грудня 2016 року близько 13:15, керуючи автомобілем «ГАЗ-330202», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по провулку Шевченка до виїзду на вулицю Шевченка в с. Мельники Чорнобаївського району Черкаської області, в порушення п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху України, не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, в порушення п. 16.11 Правил дорожнього руху України, рухаючись по другорядній дорозі, не надав перевагу в русі транспортному засобу, який наближається до даного перехрестя проїзних частин по головній дорозі, виїхав на перехрестя провулку Шевченка – вулиці Шевченка в с. Мельники Чорнобаївського району Черкаської області, де допустив зіткнення з автомобілем «ЗАЗ SENS», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5, який рухався зліва направо відносно його напрямку руху, внаслідок чого автомобіль «ЗАЗ SENS», реєстраційний номер НОМЕР_2, виїхав на зустрічну смугу руху, переїхавши її, виїхав на ліве узбіччя, де скоїв наїзд на електроопору.

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «ЗАЗ SENS», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_2, згідно з висновком судово-медичного експерта № 02-01/205 від 2 лютого 2017 року, отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров’я, у вигляді закритого перелому лівої променевої кістки зі зміщенням уламків.

Порушення правил безпеки дорожнього руху обвинуваченим ОСОБА_1, знаходяться у причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та настанням наслідків у вигляді отримання тілесних ушкоджень потерпілою ОСОБА_2

Суд визнає доведеним наведене формулювання обвинувачення та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення на початку судового розгляду визнавав частково, пізніше вину заперечував, просив прийняти судове рішення, яке ґрунтується на законі. Показав, що має водійський стаж 28 років, та не має права керувати лише автобусами. Того дня він, керуючи автомобілем «ГАЗ-330202», виїжджав з провулку по дорозі шириною 2,15 м на вулицю з дорогою шириною 6 м, тобто був на Т-образному перехресті, де не було жодних дорожніх знаків, а дорожнього покриття та розмітки видно не було, оскільки йшов сніг та була ожеледиця, у зв’язку з чим він, перебуваючи там вперше, не міг зорієнтуватися де головна, а де другорядна дорога. Переконавшись, що з правої сторони автомобілів немає, він виїхав на перехрестя, при цьому ліве колесо виїхало на 0,53 м, і зупинився щоб подивитись чи є автомобілі з лівої сторони, оскільки заважав паркан, та побачив, що по дорозі рухається автомобіль «ЗАЗ SENS», який вдарив його автомобіль у бампер з лівої сторони та відлетів у стовп. Під час зіткнення автомобіль «ЗАЗ SENS» контактував з його автомобілем правими передніми дверцятами. Стверджував, що водій ОСОБА_5 не врахував дорожню обстановку і стан дорожнього покриття, не розрахував швидкість. Крім того, потерпіла ОСОБА_2 не була пристебнута паском безпеки. Цивільний позов в частині стягнення з нього моральної шкоди у розмірі 40000,00 гривень не визнав.

Захисник ОСОБА_4 просив суд виправдати свого підзахисного за недоведеністю його вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Зазначав, що покладений в основу обвинувачення висновок експерта № 88/17-23 від 13 лютого 2017 року є недопустимим доказом, про що подав відповідне клопотання. Двічі подавав до суду клопотання про залучення експерта та призначення повторної судової автотехнічної експертизи. У разі, якщо суд дійде переконання про наявність підстав для притягнення обвинуваченого ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, просив призначити найм’якіше покарання та звільнити від його відбування на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році».

Прокурор наполягала на доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_1

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні надала покази та подала цивільний позов.

Представник потерпілої ОСОБА_3 стверджувала, що вина обвинуваченого

ОСОБА_1 доведена повністю.

Встановлені судом обставини підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами, які узгоджуються між собою, зокрема:

-показами потерпілої ОСОБА_2 про те, що того дня вона їхала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_5, який перебував за кермом, з міста Черкаси у село Мельники провідати її матір. ОСОБА_6 рухалися по головній дорозі, яка має дві полоси руху, є заасфальтованою та була вкрита снігом, однак ожеледиці не було. Мали незначну швидкість руху, на спідометр вона не дивилася, однак її чоловік зі швидкістю більше 50 км/год по селу не їздить. Обвинувачений ОСОБА_1 виїжджав з тупикового провулку та бачив їх автомобіль, оскільки з лівої сторони від нього двір огороджений сіткою, а високий паркан навпаки розташовано з правої сторони. Зазначала, що автомобіль «ГАЗ-330202», яким керував обвинувачений ОСОБА_1, не зупинився на перехресті, а продовжував рух, до того ж мав лису резину. Стверджувала, що обвинувачений ОСОБА_1 часто їздить по селу та скуповує сіно, а тому знає ту місцевість. Показала, що її чоловік гальмував, однак удар прийшовся в праві передні дверцята автомобіля «ЗАЗ SENS», після чого їх автомобіль понесло. Під час зіткнення вона була не пристебнута паском безпеки. Внаслідок зіткнення вдарилася головою об лобове скло, розбила брову, в неї юшила кров та був струс мозку. Зазначила, що автомобілем не керує;

-показами свідка ОСОБА_5 про те, що того дня він, перебуваючи за кермом автомобіля «ЗАЗ SENS», разом з потерпілою ОСОБА_2, яка є його дружиною, їхали з міста Черкаси в село Мельники по вулиці Шевченка зі швидкістю приблизно 60 км/год, коли з провулку Шевченка виїхав автомобіль «ГАЗ-330202», що мав уступити дорогу, але продовжував рух з невідомою йому швидкістю. Він намагався уникнути дорожньо-транспортної пригоди, гальмував, але по зустрічній смузі рухався інший автомобіль, а тому відбулося зіткнення, після якого його автомобіль понесло та відкинуло в електричну опору. При цьому зустрічний автомобіль перешкод для руху не створював. Його автомобіль контактував з автомобілем обвинуваченого ОСОБА_1 правими передніми дверцятами та правим переднім крилом. Рухаючись, він враховував стан дорожнього покриття та погодні умови, оскільки дорога була слизька, але видимість була хороша. Під час дорожньо-транспортної пригоди його дружина вдарилася головою об лобове скло та лівою ногою об ручку перемикання передач, він же за медичною допомогою не звертався. Додатково зазначив, що має водійський стаж 36 років, а по тій дорозі їздить вже 30 років;

-даними протоколу огляду місцевості від 4 грудня 2016 року, де зафіксовано огляд місця дорожньо-транспортної пригоди з доданими до нього схемою та таблицею зображень (т. 1, а.с. 85-91);

-даними протоколу проведення слідчого експерименту від 30 січня 2017 року з доданою до нього схемою, де за участі водія автомобіля «ЗАЗ SENS» зафіксовано результати відтворення обставин та обстановки дорожньо-транспортної пригоди (т. 1, а.с. 93-95);

-висновком експерта № 02-01/205 від 31 січня 2017 року, згідно з яким у потерпілої

ОСОБА_2 згідно з даними, що містилися у наданих медичних документах, мали місце наступні ушкодження: закритий перелом лівої променевої кістки зі зміщенням уламків, перелом шиловидного відростку лівої ліктьової кістки; травма лівого колінного суглобу з переломом зовнішнього виростку великогомілкової кістки і крововиливом в суглоб (гемартроз) та травматичним набряком м’яких тканин суглобу, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров’я; травма голови зі струсом головного мозку, крововиливом обличчя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я. Перераховані ушкодження виникли від дії тупих предметів, могли виникнути в час та при обставинах, вказаних у постанові про призначення експертизи (т. 1, а.с. 92);

-висновком судової автотоварознавчої експертизи № 20/17 від 10 лютого 2017 року з доданими до нього фототаблицею, протоколом огляду транспортного засобу, даними про вартість автомобіля та калькуляцією, згідно з яким вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля «ЗАЗ SENS» внаслідок його пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 4 грудня 2016 року, становить 60512,17 гривень; вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля «ЗАЗ SENS» внаслідок його пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 4 грудня 2016 року, становить 45727,68 гривень;

-висновком експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи

№ 88/17-23 від 13 лютого 2017 року, згідно з яким у даній дорожній обстановці, водій автомобіля «ГАЗ-330202» повинен був діяти відповідно до вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху України, а водій автомобіля «ЗАЗ SENS» повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України; у момент виникнення небезпеки для руху, який вказаний у постанові, водій автомобіля «ЗАЗ SENS» не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «ГАЗ-330202» шляхом застосування екстреного гальмування в умовах місця пригоди; у причинному зв’язку виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, знаходились невідповідності дій водія автомобіля «ГАЗ-330202» вимогам п. 16.11 Правил дорожнього руху України.

Аналізуючи наведені вище та безпосередньо досліджені судом докази щодо обставин вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд не вбачає підстав піддавати їх сумніву, оскільки вони не суперечать один одному, та є належними і допустимими.

Натомість, викладені у клопотанні захисника ОСОБА_4 доводи щодо визнання висновку експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи № 88/17-23 від 13 лютого 2017 року недопустимим доказом, суд відхиляє. Зокрема, невідповідність вихідних даних, наданих експерту для проведення експертного дослідження, дійсним обставинам дорожньо-транспортної пригоди, як про те вказує захисник ОСОБА_4, на думку суду не є суттєвою та такою, що може вплинути на висновок експерта. Виходячи з вказаних підстав, судом двічі відмовлено у проведенні повторної автотехнічної експертизи. Більше того, допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_6, який проводив експертне дослідження, підтримав підготовлений ним висновок та показав, що наданих вихідних даних було цілком достатньо для проведення експертизи, а параметри, на які вказує захисник ОСОБА_4, є схожими з тими, що вказані у постанові про призначення експертизи. Експертом також спростовано твердження захисника ОСОБА_4 про відсутність у висновку посилання на методику проведення експертного дослідження, оскільки при проведенні експертизи експерт ОСОБА_6 використовував, з-поміж іншого, «Методические рекомендации по производству автотехнической експертизы», ОСОБА_7, М., ЦНИИСЭ, 1971, що містять алгоритм виконання такого роду експертиз. Наведені у клопотанні доводи, що вказаний висновок є недопустимим доказом, оскільки його отримано з істотним порушенням прав обвинуваченого ОСОБА_1, зокрема права на захист, оцінюється судом критично, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 як на досудовому слідстві, так і під час судового розгляду не був обмежений у реалізації наданих йому процесуальних прав.

Враховуючи наявність достатньої кількості допустимих та належних доказів, досліджених під час судового розгляду, що виключають будь-які сумніви та підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_1, суд вважає, що в ході судового розгляду було повністю доведено його вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, за вчинення якого останній підлягає покаранню.

Натомість доводи сторони захисту про невинуватість обвинуваченого ОСОБА_1, суд оцінює критично, оскільки вони не спростовують встановлені під час судового розгляду фактичні обставини кримінального правопорушення.

Суд не визнає вказане в обвинувальному акті щире каяття як обставину, яка пом’якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 згідно з п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, оскільки під час судового розгляду останній свою вину не визнавав.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, передбачених ст. 67 КК України, судом також не встановлено.

На виконання вимог абз. 2 ч. 1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_1, згідно з якою ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький, ризик небезпеки для суспільства також оцінюється як низький, а тому виправлення без обмеження волі на певний строк можливе та не становить небезпеки для суспільства (т. 1, а.с. 83-84).

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України класифікується як злочин невеликої тяжкості; відношення обвинуваченого ОСОБА_1 до скоєного; особу обвинуваченого ОСОБА_1 який раніше несудимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, суд вважає, що необхідним і достатнім кримінальним покаранням для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та запобігання вчиненню ним нових правопорушень є кримінальне покарання у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Так, згідно з п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», який набрав чинності 7 вересня 2017 року, підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили – які на день набрання чинності цим Законом не позбавлені батьківських прав та мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Захисником ОСОБА_4 за згодою обвинуваченого ОСОБА_1 подано заяву про застосування амністії, оскільки останній має дочку – ОСОБА_8, 8 лютого

ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження від 15 березня

2002 року серії 1-СР № 099608 (т. 2, а.с. 34).

Прокурор, потерпіла ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 проти задоволення вказаної заяви заперечували, посилаючись на те, що вказана норма Закону України «Про амністію у 2016 році» передбачає наявність дітей, яким не виповнилося 18 років, а не одної дитини, тим більше стороною захисту не надано доказів, що обвинувачений ОСОБА_1 не позбавлений батьківських прав. При цьому під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 не визнавав вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а тому не може бути амністований.

Суд не погоджується з позицією сторони обвинувачення, що вказана вище норма закону може бути застосована лише за наявності двох і більше дітей, яким не виповнилося 18 років, з огляду на особливості її конструкції. Крім того, у Єдиному державному реєстрі судових рішень судом не виявлено судових рішень про позбавлення батьківських прав обвинуваченого

ОСОБА_1 стосовно дочки ОСОБА_8 Невизнання обвинуваченим ОСОБА_1 вини згідно з приписами діючого законодавства не може бути підставою для відмови у застосуванні амністії.

Враховуючи, що обвинуваченим ОСОБА_1 до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році» вчинено необережний злочин, який є злочином невеликої тяжкості, беручи до уваги наявність в нього неповнолітньої дочки та відсутність відомостей про позбавлення його батьківських прав стосовно неї, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звільнення останнього від відбування покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Обставини, передбачені ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», які б виключали можливість застосування амністії до обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлені.

Потерпілою ОСОБА_2 заявлено цивільний позов про стягнення з ПАТ НАСК «Оранта» матеріальних збитків у розмірі 12294,27 гривень, матеріальної шкоди, пов’язаної з лікуванням, у розмірі 10292,69 гривень, моральної шкоди у розмірі 10000,00 гривень, а з обвинуваченого ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 40000,00 гривень та витрат, пов’язаних з наданням правової допомоги, у розмірі 9430,40 гривень.

В обґрунтування позову зазначалося, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_2 понесла матеріальні витрати, що полягають у придбанні ліків та набору металоконструкцій, а також зазнала шкоди, пов’язаної з лікуванням, що тривало 110 днів. Крім того, потерпілій ОСОБА_2 нанесено моральну шкоду, що полягає у душевних стражданнях, проблемах зі здоров’ям, погіршенні сну, збільшеній нервовості, фізичному болі. Потерпілою ОСОБА_2 також понесено витрати на правову допомогу.

Потерпіла ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3, а також прокурор позов підтримали та просили задовольнити у повному обсязі.

Захисник ОСОБА_4 проти позову в частині стягнення коштів з обвинуваченого ОСОБА_1 заперечив, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність, зокрема в частині визначення розміру моральної шкоди, оскільки позов містить лише загальні фрази. Звертав увагу на те, що потерпіла ОСОБА_2 під час дорожньо-транспортної пригоди була не пристебнута паском безпеки, в подальшому порушувала режим лікування. Вказував на відсутність лікарських призначень, що позбавляє можливості встановити розмір матеріальних витрат згідно з наданими чеками, а також на те, що суду не надано документів на підтвердження сплати витрат на правову допомогу.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав позицію свого захисника.

Представник ПАТ НАСК «Оранта» ОСОБА_9 подала до суду заперечення на позов, відповідно до змісту яких вказувала, що страхова компанія не отримала повного пакету документів для подальшого розгляду та визначення розміру страхового відшкодування, зокрема не надано доказів винності водія забезпеченого транспортного засобу, медичних документів. Крім того, висловила незгоду з заявленим розміром моральної шкоди.

Дослідивши цивільний позов та додані до нього документи, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, суд встановив таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В абз. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України зазначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідальність обвинуваченого ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована відповідно до поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, де страховиком виступило ПАТ НАСК «Оранта».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий – фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.

Пунктом 24.1 ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов’язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров’я, але не більше 120 днів (п. 24.2 ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно зі ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених п.п. «г» і «ґ» п. 41.1 та п.п. «в» п. 41.2 ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому – фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Відповідно до положень ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з ч. 1 і 2 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Таким чином, враховуючи надані потерпілою ОСОБА_2 квитанції та чеки, що підтверджують розмір матеріальних витрат на лікування і доводи останньої щодо спричиненої їй моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та, у зв'язку з цим перенесеного фізичного болю та певних змін у її житті, суд вважає, що матеріальна шкода, заподіяна ушкодженням здоров'я, яка лежить у прямому причинному зв'язку із скоєним кримінальним правопорушенням, складає 12294,27 гривень витрат на лікування, а моральна шкода становить 10000,00 гривень.

Враховуючи положення ст.ст. 22, 23, 24, 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 1194 ЦК України, суд вважає, що матеріальна шкода у розмірі 12294,27 гривень, а також моральна шкода у розмірі 614,71 гривень в межах 5% ліміту відповідальності (12294,27 / 100 х 5 = 614,71) підлягає стягненню з ПАТ НАСК «Оранта» на користь потерпілої ОСОБА_2

Моральна шкода у розмірі 9385,29 гривень, заподіяна здоров'ю потерпілої ОСОБА_2, з відрахуванням 614,71 гривень з ПАТ НАСК «Оранта» (10000,00 – 614,71 = 9385,29), враховуючи положення ст. 1194 ЦК України, підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2

При цьому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ПАТ НАСК «Оранта» витрат на лікування за 110 днів у розмірі 10292,69 гривень, розраховані потерпілою ОСОБА_2 відповідно до вимог п. 24.2 ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки вказана норма закріплює порядок обрахунку мінімального розміру таких витрат. В даному випадку витратами на лікування, понесеними потерпілою ОСОБА_2, в розумінні ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є саме 12294,27 гривень, а нарахування витрат на лікування у розмірі 10292,69 гривень фактично призводить до подвійного стягнення одних і тих самих витрат.

Суд також відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 витрат на правову допомогу у розмірі 9430,40 гривень з огляду на те, що суду не надано підтверджуючих документів про сплату гонорару представнику ОСОБА_3 Долучена до матеріалів кримінального провадження копія акту № 1 від 5 січня 2018 року прийому наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 38 від 15 червня 2017 року (т. 2, а.с. 4-5) не свідчить про сплату коштів потерпілою ОСОБА_2 представнику ОСОБА_3, а тому не підтверджує розмір понесених витрат на правову допомогу. При цьому доводи представника ОСОБА_3 про те, що вона є адвокатом та самозайнятою особою, а тому не зобов’язана підтверджувати отримання коштів документально, суд оцінює критично, оскільки таке твердження не звільняє від обов’язку доказування.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави слід стягнути витрати на залучення експерта у розмірі 2643,00 гривень.

До обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід не застосовувався.

Керуючись ст.ст. 369-371, 374 КПК України, суд –

з а с у д и в:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100,00 гривень, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Цивільний позов ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_2 витрати на лікування у розмірі 12294,27 гривень та моральну шкоду у розмірі 614,71 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 9385,29 гривень.

У задоволенні позову ОСОБА_2 в іншій частині – відмовити.

Речові докази, а саме: автомобіль НОМЕР_3, що переданий на зберігання ОСОБА_5 – повернути власнику; автомобіль «ГАЗ-330202», реєстраційний номер НОМЕР_1, що переданий на зберігання ОСОБА_1 – повернути власнику.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 2643,00 гривень.

Запобіжний захід до ОСОБА_1 не застосовувати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через Чорнобаївський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення направити прокурору, потерпілій та її представнику, обвинуваченому та його захиснику.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя В.В. Чубай