Ухвала суду № 73363011, 03.04.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №625/470/16-к Головуючий 1-ої інстанції: Лосєв Д.К.

Провадження №11-кп/790/1011/17 Доповідач: Савенко М.Є.

Категорія: ч.2 ст.286 КК України

УХВАЛА

Іменем України

03 квітня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Савенка М.Є.,

суддів - Протасова В.І., Гришина П.В.,

при секретарі - Гончаровій А.Е.,

за участю прокурора - Омельченка І.І.,

потерпілої - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого на вирок Коломацького районного суду Харківської області від 28.11.2017р. відносно ОСОБА_3,-

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним вироком

ОСОБА_3, 06.02.1988р.н., уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, одружений, непрацюючий, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимий, мешкає за адресою: м. Харків, вул. Тернопільська, 5,

засуджений за ч.2 ст.286КК України до 5(п’яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3(три) роки.

На підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» його звільнено від відбування основного та додаткового покарання.

Крім того, цим же рішенням суду вирішена доля речових доказів та процесуальних витрат у порядку передбаченому ст.ст.100, 124 КПК України та розв’язаний цивільний позов.

Згідно вироку, 14.07.2016р. близько 14год. 25хв. ОСОБА_3 керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4 та рухаючись по автодорозі «Київ-Харків-Довжанський» в районі 430км+112м з боку м. Валки в напрямку м. Харкова зі швидкістю близько 80км/год, відволікся від дорожньої обстановки та виїхав за межі проїжджої частини дороги, тим самим грубо порушив вимоги п.п.2.3 п.«б», та 12.1 Правил дорожнього руху України, згідно з якими, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; під час вибору у встановлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. У зв’язку з невиконанням вказаних вимог Правил, ОСОБА_3 допустив наїзд на автомобіль НОМЕР_2, який стояв на узбіччі в нерухомому стані, в результаті чого пасажир автомобіля «MAN-LE 12.180», ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: садна, синців та забитої рани на голові, обличчі та тулубі, лінійного перелому кісток основи черепи з крововиливом під м`які мозкові оболонки та в тканину головного мозку, перелом ребер з пошкодженням пристеночної плеври та тканини легенів, багаточисленні набряки та розриви внутрішніх органів, дрібноскольчатий перелом правої п’яткової кістки від яких помер у лікарні.

В апеляційній скарзі, в останній редакції, обвинувачений, не оскаржуючи встановлені фактичні дані, кваліфікацію і призначене покарання, просить вирок в частині задоволення моральної шкоди в розмірі 500000грн. змінити зменшивши цю суму до 200000грн.

У письмових запереченнях цивільний відповідач не погоджується з доводами апелянта та просить вирок суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони захисту, які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого, з’ясувавши позицію інших учасників судового провадження, які просили залишити вирок суду без змін, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляцію слід залишити без задоволення виходячи з наступних підстав.

Так, згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з вироку суду (т.3 а.с.59-67), фактичні обставини справи встановлені у порядку загальному порядку на підставі досліджених у суді доказах.

Так як, судом встановлено, що ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом,вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, в наслідок чого сталося смерть потерпілогото суд вірно кваліфікував ці його дії за ч.2 ст.286 КК України.

Таким чином, відповідно до раніше наведеної правової норми апеляційна інстанція перевіряючи вирок в частині розв’язання цивільного позову враховує положення ст.128 КПК України, яка і регламентує питання пов’язані з цивільним позов у кримінальному провадженні.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що цивільний позов був заявлений потерпілою про солідарне стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 моральної шкоди в загальному розмірі 600000грн.

Розглядаючи цей позов суд першої інстанції зазначив що зі ст.1167 ЦК України випливає, що за моральну шкоду відшкодовує особа, яка її завдала за загальними умовами відшкодування моральної шкоди.

Разом з цим ст.1187 ЦК України встановлює особливого суб’єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, яким є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Крім того, районний суд правильно взяв до уваги рекомендації зазначені в п.6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» щодо визначення відповідача.

Таким чином, вищенаведені правові норми однозначно вказують на те, що саме обвинувачений ОСОБА_3 повинен компенсувати завдану моральну шкоду.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди потерпілій суд взяв до уваги, що в результаті ДТП позивачка втратила чоловіка, з яким вона перебувала у зареєстрованому шлюбі та від якого у неї залишилася хвора донька, яка має лактозну недостатність, аномалію форми жовчного міхура, у зв’язку з чим потребує приймання ліків, що підтверджується відповідними довідками (т.2 а.с.102-103, 105-109).

Зі змісту п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», вбачається, що обов’язковому з’ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

Отже, особою, яка має право на відшкодування шкоди в зв’язку зі смертю свого чоловіка, є потерпіла ОСОБА_1 і це ні ким з учасників судового провадження не оскаржується.

Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню районний суд врахував: суть позовних вимог; характер дій особи, яка спричинила шкоду; ступінь завданих позивачці моральних страждань від загибелі близької для неї людини та справедливо, на думку колегії суддів, прийшов до висновку, що з обвинуваченого слід стягнути 500000грн.

Наведена сума могла бути визнана апеляційною інстанцією завеликою при умові відсутності можливості у ОСОБА_3 компенсувати її, проте, стороною захисту такі данні наведені не були, а колегією суддів вони не встановлені.

Крім того, відповідно до Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_3 звільнено від відбування як основного так і додаткового покарання, що свідчить проте незмінність сталого образу життя обвинуваченого після вчиненого злочину, а потерпіла залишилась з хворою донькою без відповідної підтримки.

Апеляційні доводи, щодо виходу суду за межі заявленого цивільного позову, колегія суддів вважає їх невідповідними дійсності, оскільки потерпіла ОСОБА_1 оцінила завдану їй моральну шкоду в розмірі 600000грн., а суд задовольнив лише 500000грн.

Таким чином, з урахуванням наведеного правового обґрунтування як щодо суб’єкту відшкодування, так і до розміру, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив заявлений цивільний позов і підстави для зміни судового рішення в цій частині відсутні.

Звідси, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція обвинуваченого задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок Коломацького районного суду Харківської області від 28.11.2017р. відносно ОСОБА_3 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий

Судді