Ухвала суду № 73362941, 12.04.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 647/1264/17 Головуючий в І інстанції: Миргород В. С.

Номер провадження: 11-кп/791/327/18 Доповідач: Калініна О. В.

Категорія: ч. 2 ст. 186 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області у складі:

головуючого судді: Калініної О.В.

суддів: Гемми Ю.М.

ОСОБА_1

при секретарі: Божко В.Ю.

за участі прокурора: Безушко Т.Г.

обвинуваченого: ОСОБА_2

адвоката : ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальне провадження за апеляційною скаргою з доповненнями заступника прокурора Херсонської області Шабуняєва К.С. на вирок Бериславського районного суду Херсонської області від 17 січня 2018 року відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрованого: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого: вул. Солов'їна (Крупської), 15, м. Берислав Херсонської області, раніше неодноразово судимий, останній раз 04 травня 2017 року Цюрупинським районним судом Херсонської області за ч.3 ст.15, ч.2 ст.186, ч.4 ст.70 КК України до покарання у вигляді 4 років 8 місяців позбавлення волі,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Бериславського районного суду Херсонської області від 17 січня 2018 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців .

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначеним вироком Цюрупинського районного суду Херсонської області від 04.05.2017 року остаточно визначено покарання у вигляді 4 років 8 місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 обраховано з 17 січня 2018 року.

Зараховано у строк відбування покарання термін перебування ОСОБА_2 під вартою з 15.08.2016 року. За правилами ч.5 ст.72 КК України зараховано у строк відбуття покарання ОСОБА_2 строк його попереднього ув'язнення з 05.05.2017 року по 20.06.2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 25.07.2016 року приблизно о 15 год. 35 хв., на території ринку «Старт» розташованого на 226 км автодороги Одеса-Мелітополь-Новоазовськ на території Веселівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, з метою відкритого протиправного заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, відкрито із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілої, ривком руки зірвав з шиї ОСОБА_4, завдавши їй фізичного болю, ювелірні вироби, які були у використанні, а саме: золотий ланцюжок 585 проби, вагою 3 г, у вигляді округлої нитки з горошинами, ринкова вартість якого становить 1813 грн. 47 коп., та підвіску зі срібла 925 проби, з позолотою на зовнішній поверхні 585 проби, вагою 1 г, з зображенням Божої матері, ринкова вартість якої , становить 12 грн. 75 коп., які обернув на свою користь продавши стороннім особам, а виручені грошові кошти витратив на свою користь, чим спричинив потерпілій матеріальний збиток на загальну суму 1826 грн. 22 коп.

Суд кваліфікував дії обвинуваченого за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, вчинений повторно.

В апеляційній скарзі з доповненнями заступник прокурора Херсонської області просить вирок скасувати з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону , призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Апелянт посилається на порушення судом положень ч 3 ст. 349 КПК України та зазначає, що судом обвинувачений фактично не допитувався, а о лише відповідав на стверджувальні питання прокурора щодо обставин відкритого викрадення чужого майна шляхом застосування фізичного насильства . Між тим при насильницькому грабежі винний не тільки прикладає певні зусилля для того, щоб безпосередньо вилучити чуже майно , а ще і вдається до насильницького впливу на потерпілого. Незважаючи на те, що під час допиту в суді обвинувачений визнав відкрите заволодіння майном потерпілої шляхом ривку, що свідчить про неправильність кваліфікації його дій за кваліфікуючою ознакою « Грабіж поєднаний з насильством яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого , суд розглянув провадження у спрощеному порядку , у звязку з чим допустив істотне порушення вимог , кримінального процесуального закону.

Крім того у мотивувальній частині вироку суд не навів показань обвинуваченого на підтвердження його винуватості , що позбавляє можливості переконатися у відповідності встановлених судом фактичних обставин справи .

Інші учасники судового провадження вирок не оскаржували.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційні вимоги, пояснення обвинуваченого та його захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

На підставі ст.349 ч.3 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Із технічного запису судового засідання від 17 січня 2018 року видно, що суд першої інстанції враховуючи , що ОСОБА_2 вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, фактичні обставин не оспорював, з урахуванням думки інших учасників судового провадження дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо обставин , які ніким не оспорюється. При цьому суд переконався у істинності та добровільності позиції обвинуваченого та здійснив допит обвинуваченого відповідно до положень ч 4 ст. 349 та з урахуванням вимог ст. 351 КПК України.

Посилання апелянта на те, що суд не здійснював допиту обвинуваченого , а останній фактично лише відповідав на питання прокурора, чим порушив вимоги кримінального процесуального закону є безпідставними.

Як слідує із технічного запису судового засідання після пропозиції головуючого надати пояснення по суті пред’явленого обвинувачення, ОСОБА_2 надав пояснення які вважав необхідними, після чого його допитав прокурор. При цьому обвинувачений надав вичерпні та зрозумілі відповіді на питання прокурора про обставини вчинення ним злочину, зокрема підтвердив , що ланцюжок він зірвав шляхом ривку із шиї потерпілої.

В суді апеляційної інстанції обвинувачений підтвердив, що вину він визнавав повністю, погоджувався із кваліфікацією його дій, фактичні обставини провадження не оспорював

Відповідно до роз’яснень наданих у п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України « Про судову практику у справах про злочини проти власності » № 10 від 06.11.2009 року під насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого при грабежі, слід розуміти умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (завдання удару, побоїв, незаконне позбавлення волі) за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння. Такі насильницькі дії, вчинені під час грабежу, повністю охоплюються частиною другою статті 186 КК і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК не потребують.

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався у тому, що він відкрито зірвав ривком ланцюжок із шиї потерпілої, тим самим завдав потерпілій фізичного болю , що і було кваліфіковано за ч 2 ст. 186 КК як фізичне насильство яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого.

Суд в ході судового розгляду встановив із показань обвинуваченого саме такі обставини, а тому доводи апеляційної скарги про те, що суд неправильно кваліфікував дії обвинуваченого та безпідставно обмежився дослідженням лише показань обвинуваченого, колегія суддів вважає необгрнутованими.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду ухвалити законне і обгрунтоване судове рішення в ході апеляційного розгляду не встановлено, як і не встановлено визначених ч. 2 ст. 412, ч. 1 ст. 415 КПК України підстав для скасування вироку і призначення нового судового розгляду, як на тому наполягає апелянт.

Враховуючи викладене, перевіривши вирок суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія не вбачає обгрунтованих підстав для скасування вироку, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 376 ч 2, 404, 405, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу з доповненнями заступника прокурора Херсонської області Шабуняєва К.С. залишити без задоволення.

Вирок Бериславського районного суду Херсонської області від 17 січня 2018 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення із цього часу протягом 3-х місяців, а обвинуваченим у той же строк з дня отримання копії ухвали, може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

Судді: (три підписи)

О.В. ОСОБА_5 ОСОБА_6ОСОБА_1

Копія вірна, ухвала набирає законної сили 12.04.2018 року

Суддя: О.В. Калініна