Рішення № 73359977, 10.04.2018, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа№ 583/3101/17

2-а/583/8/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі :

головуючого-судді Сидоренка Р.В.,

за участю секретаря Зубатової І.В.,

представників позивача ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в м. Охтирка адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Охтирської міської ради, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішення Охтирської міської ради,

встановив:

08 листопада 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду із вищевказаною позовною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що він є власником житлового будинку по вул. Сумській, 193, м. Охтирка, на підставі договору купівлі – продажу від 05.01.1996 року. З моменту купівлі будинку, позивач користувався земельною ділянкою площею 0,28 га. Такою ж площею земельної ділянки користувалася і попередня власниця ОСОБА_7, якій рішенням 11 сесії 21 скликання Охтирської міської ради від 16.04.1992 року «Про вилучення і надання земельних ділянок підприємствам, установам, організаціям і громадянам під будівництво жилих, виробничих, культурно – побутових і других будівель та попереднє погодження місць розташування об’єктів» залишено в користуванні земельну ділянку площею 2816 м2 по вул. Сумській (раніше – Фрунзе), 193, м. Охтирка. На початку березня 2017 року, його дружина ОСОБА_2 побачила, як на їхньому городі ходять невідомі люди та щось переміряють. Згодом з’ясувалося, що рішенням 28 сесії Охтирської міської ради 7 скликання від 24.02.2017 року №647-МР «Про надання дозволу на розробку документації із землеустрою» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_6 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Антоненка Давидовича, 68 А, м. Охтирка. Земельна ділянка, яку намагається привласнити відповідач, знаходиться на паралельній вулиці та є частиною городу позивача. Він та його дружина зверталися до Охтирської міської ради із заявами про скасування рішення Охтирської міської ради від 24.02.2017 року №647–МР в частині п. 1.3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_6, як таке, що суперечить чинному законодавству України, зокрема ч. 5, ст. 116 Земельного кодексу України. Позивач за кожен рік користування земельною ділянкою сплачував земельний податок та вся його сім’я знаходиться на стадії отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Зокрема він є власником земельної ділянки площею 0,1 га. по вул. Сумській, 193, м. Охтирка, дружина ОСОБА_2 на даний час на стадії затвердження проекту відведення земельної ділянки у власність. Сину ОСОБА_8 відмовлено у задоволенні заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки спірним рішенням Охтирської міської ради надано дозвіл іншій особі. В зв’язку з чим просить визнати незаконним та скасувати рішення Охтирської міської ради Сумської області від 24.02.2017 року №647-МР в частині п. 1.3. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_6 на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Антоненка – Давидовича, 68-а, як таке, що суперечить чинному законодавству України.

Позивач ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві, просив задовольнити. Зазначив також, що земельна комісія повинна булав рахувати, що існують користувачі земельної ділянки та питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність повинно було бути погоджено з землекористувачем, тобто із ОСОБА_5, як із сусіднім власником земельної ділянки.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити. Пояснила, що спірну земельну ділянку вони обробляють з 1996 року та вважали, що земля є їхньою, оскільки користувалися нею, сплачували податок. Потім на початку березня приїхали інші люди та повідомили, що міською радою надано дозвіл на користування земельною ділянкою іншій особі. Після чого вона, її чоловік ОСОБА_5 та їхній син вирішили використати своє право на приватизацію на зазначену земельну ділянку. З даного приводу вони неодноразово зверталися до Охтирської міської ради, але їм повідомили, що на земельну ділянку надано дозвіл іншій особі. Станом на 24.02.2017 року ні вона, ні її чоловік із заявами про приватизацію земельної ділянки не зверталися.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечував. Надав письмові заперечення проти позову, в яких зазначає, що відповідно до інформації, наданої відділом містобудування та архітектури листом від 31.01.2017 року, відповідно до схеми зонування території плану зонування території міста земельна ділянка знаходиться в зоні існуючої садибної та блокованої забудови. Згідно із схемою планувальних обмежень плану зонування території міста земельна ділянка знаходиться в зоні регулювання забудови. Рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради №14 від 18.01.2017 року земельній ділянці присвоєно адресу: вул. Антоненка – Давидовича, 68-а, м. Охтирка. Тому в міської ради відсутні підстави для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_6 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. На пленарне засідання сесії Охтирської міської ради, яке відбулося 27.02.2017 року інших заяв громадян про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку за адресою вул. Антоненка – Давидовича, 68-а, м. Охтирка, не надходило. Фактичне користування земельною ділянкою не створює права власності або користування на неї незалежно від тривалості користування, якщо не було надано в установленому земельним законодавством порядку, а відповідно технічний паспорт на який посилається позивач, не є документом, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою. Також в судовому засіданні підтвердив факти отримання міською радою земельного податку від позивача. Проте площа земельної ділянки, за яку вони сплачували земельний податок, ніде не зазначена, в квитанціях такої інформації також не має. Площа і межі земельної ділянки не були визначені, оскільки технічна документація на розробку проекту земельної ділянки не виготовлялася. На момент прийняття Охтирською міською радою рішення документи про право власності чи користування земельною ділянкою були відсутні. Також на момент перевірки земельною комісією спірна земельна ділянка була у комунальній власності Охтирської міської ради. Чинним законодавством не передбачено обов’язку виклику заявників на сесію міської ради.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечував. Пояснив, що відповідач використав своє право на законних підставах. Зокрема, надавалася довідка про відсутність договору оренди на спірну земельну ділянку, а сплата земельного податку не підтверджує право користування земельною ділянкою, адже податок сплачується за фактичне користування земельною ділянко та не надає права на подальше користування нею. Крім того, та частина земельної ділянки, яку намагається приватизувати ОСОБА_6, не є прилеглою до земельної ділянки позивача, та між ними існують ще сім сотих землі.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що з позивачем знайома більше 10 років, весь цей час вони обробляють по вул. Сумській, 139, м. Охтирка, земельну ділянку площею більше, ніж 10 сотих, за яку сплачують податок. На підставі яких документів позивач користується земельною ділянкою їй не відомо. Окрім ОСОБА_5 спірну земельну ділянку ніхто не обробляв. Від дружини позивача дізналася про передачу земельної ділянки іншій особі, із сім’єю позивачів дане питання не погоджувалося. Раніше територія земельної ділянки була огороджена колючою проволокою та стовпчиками, які в подальшому були зняті, щоб міг заїжджати трактор.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні надав аналогічні пояснення. Зазначив також, що він безпосередньо допомагав ОСОБА_5 обробляти земельну ділянку площею більше 20 сотих, на якій саджали картоплю.

Заслухавши думку учасників судового процесу, свідків, дослідивши матеріали адміністративної справи, перевіривши письмові докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по вул. Сумська (Фрунзе), 193, м. Охтирка, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.12, 13-14, 15).

Рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради №14 від 18.01.2017 року, присвоєно поштову адресу земельній ділянці комунальної власності для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд – вул. Антоненка – Давидовича, 68-а, м. Охтирка (а.с. 32).

Із листа відділу містобудування та архітектури від 31.07.2017 року вбачається, що у відповідності до схеми зонування території плану зонування території міста земельні ділянка по вул. Антоненка – Давидовича, 68-а, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, знаходиться в зоні регулювання забудови. В зв’язку з чим, дану земельну ділянку можливо використовувати для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 33).

Рішенням Охтирської міської ради сьомого скликання двадцять восьмої сесії №647-МР від 24.02.2017 року «Про надання дозволу на розробку документації із землеустрою» надано дозвіл ОСОБА_6 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Антоненка-Давидовича, 68-а, м. Охтирка (а.с. 22).

Згідно листа Охтирської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області від 26.07.2017 року, ОСОБА_5 перебуває на обліку в Охтирській ОДПІ як платник земельного податку, площа земельної ділянки становить 0,2549 га, в тому числі 0,1 га – як присадибна ділянка та 0,1549 га – рілля (а.с.17).

Згідно листа виконавчого комітету Охтирської міської ради від 07.08.2017 року ОСОБА_8 відмовлено в задоволенні його заяви від 28.07.2017 року №484 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Антоненка – Давидовича, 68-а, в зв’язку з тим, що рішенням Охтирської міської ради від 24.02.2017 року №647-МР надано дозвіл на розробку проекту землеустрою іншій особі (а.с. 20).

Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Станом на день подання ОСОБА_6 заяви (25.01.2017 року) та день її розгляду (24.02.2017 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: вул. Антоненка – Давидовича, 68-а, м. Охтирка, вищевказана земельна ділянка знаходилася в зоні регулювання забудови, обмежень в її використанні не встановлено, а тому у міської ради були відсутні підстави для відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_6.

Таким чином, відповідач діяв в межах повноважень, без їх перевищення, і з метою, з якою це повноваження йому надано. Процедура надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою вул. Антоненка – Давидовича, 68 А, м. Охтирка, – здійснена посадовою особою (органом) в межах його повноважень і без порушення процедури.

Позивач в позовній заяві та його представники в судовому засіданні, як на підставу законного користування земельною ділянкою площею саме 0,28 га, посилаються на дані технічного паспорту на житловий будинок по вул. Сумська (Фрунзе), 193, м. Охтирка та дані архівного витягу із рішення одинадцятої сесії двадцять першого скликання Охтирської міської ОСОБА_11 народних депутатів від 16.04.1992 року, яким ОСОБА_7 (попередньому власнику домоволодіння) залишено в користуванні земельну ділянку площею 2816 м2, по вул. Сумській (Фрунзе), 193, м. Охтирка.

На думку суду таке твердження позивача та його представника не заслуговує на увагу, оскільки позивачем не надано беззаперечних доказів, що земельна ділянка за адресою м. Охтирка, вул. Антоненка – Давидовича, 68-а, є саме спірною земельною ділянкою, та не надано доказів, що дана земельна ділянка перебувала у приватній власності на час прийняття оскаржуваного рішення, чи перебувала у позивача користуванні.

Зокрема із наданих позивачем викопіювання земельної ділянки вбачається, що земельна ділянка на яку було надано дозвіл на розробку землеустрою знаходиться на паралельній вулиці та не межує із земельною ділянкою, яка на праві приватної власності належить позивачу, зареєстрованого 11.10.2017 року, тобто вже після прийнятого Охтирською міською радою оскаржуваного рішення.

Суд не знаходить підстав для задоволення заяви представника відповідача про залишення позову без розгляду в зв’язку пропуском позивачем строку звернення до суду, оскільки всупереч вимог ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не спростовано факт отримання позивачем оскаржуваного рішення за межами строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до частин першої - п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04, п. 269).

Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Судом встановлено, що 08.09.2017 року між адвокатом ОСОБА_3 та ОСОБА_12 укладено угоду про надання правової допомоги, предметом якої є надання правової допомоги, захист та представництво інтересів ОСОБА_6, стосовно спорів по земельній ділянці за адресою: м. Охтирка, вул. Антоненка – Давидовича, 68А. (а.с. 37).

Відповідно до акту приймання – передачі виконаних робіт від 16.03.2018 року, адвокатом ОСОБА_3 проведено наступну роботу: участь в розгляді справи за позовом ОСОБА_5 до Охтирської міської ради, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішення (а.с.73).

Додатковою угодою про надання правової допомоги від 08.09.2017 року визначено, що гонорар адвоката ОСОБА_3 за представництво інтересів ОСОБА_6 становить 7000 грн., які були сплачені представником відповідача згідно квитанції №б/н від 16.03.2018 року (а.с. 74, 75).

Суд перевіривши додаток до угоди про надання правової допомоги, акт приймання – передачі виконаних робіт та розрахунок суми гонорару адвоката за надану правничу допомогу згідно угоди про надання правової допомоги від 08.09.2017 року, приходить до висновку про необхідність зменшення заявлених судових витрат, оскільки на думку суду фактичний розмір роботи представника відповідача є дещо меншим ніж зазначено в розрахунку, а саме на переконання суду час витрачений адвокатом лише на участь в судових засіданнях тривалістю близько трьох годин.

Враховуючи зазначене, виходячи з обсягу виконаної представником відповідача правової допомоги по справі, її характеру, що відповідачем понесені витрати у зв'язку із оплатою допомоги адвоката, яким фактично надавалась така допомога, суд вважає необхідним стягнути із ОСОБА_5 компенсацію витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 2500 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 19, 72-90, 139, 229, 241-246, 286, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Охтирської міської ради, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішення Охтирської міської ради – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_1, 42700) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 (дві тисячі п’ятсот) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом десяти днів із дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду ОСОБА_11