Постанова № 73359456, 11.04.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2333/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

11 квітня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М.

за участю: секретаря судового засідання: Черняк А.В.,

позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року (дата складання повного тексту 29.12.2017) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання незаконною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В вересні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі ГУ Держгеокадастру), в якому просила визнати незаконною та скасувати відмову відповідача, викладену в листі від 05.10.2017 року за №407/0-8311/6-17, у наданні їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства державної форми власності, орієнтовною площею 2,00 (два) га на території Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області (за межами населеного пункту), а також зобов’язати ГУ Держгеокадастру надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року позов задоволено:

-визнано протиправною та скасовано відмову ГУ Держгеокадастру № 407/0-8311/6-17 від 05.10.2017 року щодо розгляду клопотання ОСОБА_2 від 03 березня 2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області (за межами населеного пункту);

-зобов'язано ГУ Держгеокадастру повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 03 березня 2017 року та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що висновки викладені в ньому не відповідають обставинам справи, також судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції безпідставно посилається на те, що встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок може здійснюватись виключно відповідно до Порядку №"502 від 11.04.2002 року, оскільки земельні ділянки для особистого селянського господарства не є окремою категорією земель, а лише одним із видів використання земель сільськогосподарського призначення.

Окрім того, земельна ділянка, яку бажає отримати позивач вже є сформованою згідно технічної документації із землеустрою Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, а відповідно до ч.6 ст.79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Відзиву на апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру від позивача на адресу суду не надходило.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити. В свою чергу позивач заперечила щодо задоволення апеляційної скарги і просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників судового процесу, а також перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що в березні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до ГУ Держгеокадастру із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області.

За наслідками розгляду вказаного клопотання, 05.10.2017р. позивачу надано відповідь №407/0-8311/6-17, якою повідомлено, що земельна ділянка на яку вона бажає отримати дозвіл на розробку документації, сформована згідно технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Дахталійської сільської ради. А отже місце розташування об’єкта не відповідає схемі землеустрою наявній в технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільської ради, адже поділ земельної ділянки має здійснюватись за технічною документацією щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Відтак позивачу відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернулася до адміністративного суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що зміна виду цільового призначення (використання) земельної ділянки сільськогосподарського призначення потребує обов'язкового дотримання механізму такої зміни, визначеного відповідним Порядком. Позивач звернувшись до відповідача дотрималась передбачених вказаною нормою Земельного кодексу України вимог до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність, а отже у відповідача не було жодних підстав стверджувати про те, що формування об'єкта на підставі проекту землеустрою щодо відведення буде суперечити схемі землеустрою, що міститься у технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, оскільки ці обставини в силу ч. 7 ст. 118 ЗК України не являються підставою для відмови у надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та надаючи правову оцінку обставинам справи виходить із наступного.

Частиною четвертою ст. 122 Земельного Кодексу України (далі ЗК України) передбачено, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15 (далі - Положення №15) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Приписами пп. 31 п. 4 Положення №15 визначено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним Кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Частинами 1-3 ст. 116 ЗЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених вказаним Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Отже, згідно з нормами Земельного кодексу України земельну ділянку у власність із земель державної або комунальної власності можливо отримати шляхом безоплатної приватизації земельної ділянки або в порядку продажу, передбаченим вказаним Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Кабінету міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею.

Частиною 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Пунктом "б" ч. 1 ст. 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 га.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Приписами ч. 5 ст. 79-1 ЗК України визначено, що формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Разом з тим, за правилами ч. ч. 6, 7 ст. 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Частинами 9-10 статті 79-1 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Таким чином, підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч.6 ст.79-1 ЗК України, яка встановлює, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.

Крім того, згідно з ч.1 ст.50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Як встановлено колегією суддів, земельна ділянка на яку ОСОБА_2 бажає отримати дозвіл на розробку документації, вже є сформованою згідно технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Дахталійської сільської ради, а відтак її подальше формування здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою.

Однак, як свідчать матеріали справи, позивач звернулась до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а не з заявою про надання дозволу на розробку технічної документації щодо поділу чи об'єднання земельних ділянок.

Стосовно доводів позивача про те, що ст.118 ЗК України не містить такої підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, на яку послався відповідач, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що вказана правова норма регулює правовідносини, пов'язані з розглядом клопотань про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які ще не сформовані, а як було зазначено вище в даному випадку йдеться про сформовану земельну ділянку, з визначеною площею, межами та присвоєним кадастровим номером.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333, чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, зокрема і форма прийнятих відповідних рішень.

За правилами п. 8 цього ж Положення Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Так, відповідно до норм ст.118 ЗК України, за результатами розгляду відповідного клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки або надати відмову у наданні такого дозволу.

Як встановлено колегією суддів, позивач в даному випадку звернулася до відповідача з клопотанням саме в порядку ст.118 ЗК України про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Водночас, за результатами розгляду клопотання позивачу був направлений лише лист “Щодо розгляду клопотання”, без прийняття будь-якого рішення.

Оскільки за результатами розгляду клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області рішення не прийнято, а надано лист-роз'яснення, колегія суддів вважає, передчасним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для скасування відмови № 407/0-8311/6-117 від 05.10.2017 року, оскільки в даному випадку має місце бездіяльність відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.04.2018 року у справі № 804/3960/17.

Між тим, як слідує з позовної заяви, ОСОБА_2 не порушує питання щодо правомірності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду її клопотання.

Відповідно до приписів ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції має право вийти за межі апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права, однак останній не наділений правом виходу за межі позовних вимог.

Стосовно задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області (за межами населеного пункту) то колегія суддів звертає увагу на те, що адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень.

Аналогічного висновку дійшов ОСОБА_4 Суд у постанові від 07.02.2018 року у справі 823/1122/15 та постанові від 13.02.2018 року у справі № 361/7567/15-а.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов до помилкового висновку про задоволення позову. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, спростовують висновки суду першої інстанції та підтверджують неправильне застосування ним норм матеріального права, а отже наявні підстави для скасування рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.12.2017 року.

Відповідно до ч.1 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені вимоги законодавства, колегія суддів вважає, що судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання незаконною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_2, відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 13 квітня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6