Вирок № 73359362, 13.04.2018, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/3710/15-к

провадження №1-кп/619/23/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2018 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Калмикової Л.К..,

секретаря судового засідання - Кравченко К.В.,

прокурорів Маргаряна А.А., Лакізи О.О., Лисенка В.Ю.,

потерпілої- ОСОБА_4,

представника потерпілої - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

обвинуваченого- ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження у відношенні обвинуваченого:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, освіта вища, не працюючого, неодруженого. раніше не судимого, проживаючого: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

16.01.2014 о 21 годині 20 хвилин обвинувачений ОСОБА_3, знаходячись у якості водія в технічно справному автомобілі «DAEWOO LANOS TF 69Y», р.н. НОМЕР_3, рухався по автодорозі «Харків-Охтирка» у напрямку м. Харкова, зокрема, по вул. Радянська в смт Солоницівка Дергачівського району Харківської області, де діючи необережно, не врахувавши дорожні умови, не вибравши безпечну швидкість руху свого транспортного засобу та не впевнившись в тому, що від його дій може виникнути небезпека, грубо порушив вимоги п.п. 12.2, 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

-п.12.2 «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги»;

-п.12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможній виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об 'їзду перешкоди»;

-п.18.1 «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», внаслідок чого при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувала пішохід ОСОБА_4, не вжив своєчасно - негайно заходів для зменшення швидкості транспортного засобу та не надав дорогу пішоходу ОСОБА_4, допустивши на неї наїзд та спричинивши їй тілесні ушкодження.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №939-А/14 від 10.10.2014 внаслідок зазначеної ДТП ОСОБА_4 отримала тяжкі тілесні ушкодження по критерію небезпеки для життя у вигляді: відкритого осколкового перелому діафизів обох кісток лівої голені на грані середньої та нижньої треті зі зміщенням.

Порушення вимог правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_3, які знаходяться в причинному зв'язку з подією та наслідками, виразилися в тому, що він, керуючи автомобілем «DAEWOO LANOS TF 69Y», р.н. НОМЕР_3, виявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, під час руху транспортного засобу вибрав небезпечну швидкість руху, не вжив своєчасно негайних заходів для зменшення швидкості руху та зупинки при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, щоб дати дорогу пішоходу, для якого може бути створена перешкода чи небезпека, допустивши наїзд на пішохода ОСОБА_4

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину первісно не визнав.

При цьому пояснив, що 16.01.2014 близько о 21 годині 20 хвилин він на автомобілі «Део Ланос», д.н. НОМЕР_3, їхав зі сторони місця свого мешкання до м. Харкова по особистим справам по автошляху «Харків-Охтирка»..Їхав зі швидкістю приблизно до 65 км/год, не більше. На вулиці було темно, опадів не було. Автомобіль повністю був справний.. Коли він під'їжджав до пішохідного переходу, що знаходиться біля продуктового магазину, кафе на зупинці «Щорса», по зустрічній смузі руху їхав легковий автомобіль, світло фар якого його засліпило. Він побачив, що за пішохідним переходом на відстані приблизно 1,5-2 м йшли через дорогу жінка та чоловік, який був за нею - йшли вони на середині проїжджої частини. До цього він їх не бачив, хоч і дивився на дорогу уважно. Він почав, щоб уникнути наїзду на них, уходити різко вліво, так як там не було зустрічних машин, він виїхав на зустрічну смугу, але з-за малої відстані між ними зачепив правими передніми пасажирськими дверима дівчину ОСОБА_4, яка упала на асфальт. Він виїхав на праве узбіччя. Після цього він побіг до матері, яка працює у вищевказаному кафе, вони разом викликали швидку допомогу. Як виявилось, потерпіла ОСОБА_4 була у стані алкогольного сп'яніння, вона була у одязі темного кольору. Дана ділянка дороги практично не освітлювалась.

В ході судового розгляду обвинувачений свою вину визнав частково. Пояснив, що скоїв злочин неумисно. Намагався уникнути ДТП, але не зміг цього зробити. Щиро кається у скоєному. Пояснив, що має намір компенсувати потерпілій збитки, але на даний час всі грошові кошти витрачаються на лікування його онкохворої матері.

Крім часткового визнання обвинуваченим своєї вини його винуватість повністю підтверджується зібраними у справі та перевіреними доказами.

Так, в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 повідомила, що 16.01.2014 вдень вона зі своїм співмешканцем ОСОБА_5 прийшла в гості до своєї рідної сестри ОСОБА_6, протягом дня вживала тільки пиво. Ввечері вона разом з ОСОБА_5 вирішили сходити в магазин, щоб купити там продукти харчування. Коли вони вийшли з магазину, то вирішили йти знову через пішохідний перехід, як і переходили дорогу до цього, коли йшли в магазин. На вулиці вже було темно, місце, де вони переходили дорогу було освітлене вуличним освітленням, так як там є автобусна зупинка. Перед тим, як переходити дорогу, вона подивилася наліво, потім на право і побачила, що ніяких автомобілів не було. Вони перетнули суцільну смугу, зробила вперед крок ногою і повернула голову в праву сторону, щоб подивитися, чи не їдуть з боку м. Харкова машини, а потім, раптово для себе відчула сильного удару в область лівої частини тулуба. Під час наїзду вона автомобіль не бачила, звуку і писку гальм не чула, світла фар від авто також не бачила. У неї була різка біль в районі нижньої частини лівої ноги. На її крик про допомогу з магазину, в якому вони купували продукти харчування вибігла продавець ОСОБА_7, яка підбігла до неї і стала відтягувати її з проїжджої частини, щоб на неї не наїхали інші авто. Потім на місце приїхала карета швидкої допомоги, на якій її доставили до 4-ї лікарні м Харкова, де вона проходила стаціонарне лікування. У неї в зв'язку з ДТП мав місце відкритий перелом кінцівки лівої гомілки, забій грудної клітини, некроз, інші пошкодження. До цього часу вона відчуває наслідки ДТП. Внаслідок пригоди фактично не працює. Потребує подальших оперативних втручань. В лікарні мати обвинуваченого дещо компенсувала витрати, але незначно, після чого допомога взагалі була припинена.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засідання надав аналогічні показання. Також стверджує, що вони з ОСОБА_4 не бачили автомобіль обвинуваченого, хоча ділянка автодороги була досить освітлена. Думає, що автомобіль або ж їхав без ввімкнених фар, або ж виїхав різко з повороту.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що 16.01.2014 ввечері вона перебувала на робочому місці в кафе в смт Солоницівка, коли їй стало відомо, що її син ОСОБА_3 на їх автомобілі збив пішохода ОСОБА_4 на автодорозі «Харків-Охтирка» по вулиці Леніна, 200. Син забіг до неї в кафе, він був тверезий, вона зі свого мобільного телефону на його прохання викликала швидку допомогу і співробітників поліції. Вона ходила на місце ДТП, бачила розбиту машину та ОСОБА_4. Син стверджував, що не бачив пішоходів.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що 16.01.2014 близько 21 години 20 хвилин вона перебувала на робочому місці в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2» ПП «ОСОБА_11», який розташований по АДРЕСА_2 і напроти якого розташований пішохідний перехід, поблизу с. Щорса. У магазині на той час вона працювала продавцем. В цей час до неї в магазин зайшли двоє раніше знайомих ОСОБА_4 і ОСОБА_5. Після того, як вони удвох вийшли з магазину, через близько 2 хвилини вона почула сильний удар, а потім жіночий крик про допомогу. Вона відразу вибігла на вулицю і побачила, що ОСОБА_4 лежить на автодорозі. Віталія вона взагалі не побачила. Вона підбігла до ОСОБА_4 і стала її піднімати на ноги, але її ліва нога бовталася і вона зрозуміла, що нога зламана. Вона відтягла ОСОБА_4 на узбіччя.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що 16.01.2014 вона була вдома, до неї прийшли її рідна сестра ОСОБА_4 зі своїм співмешканцем ОСОБА_5. Ввечері вони пішли додому. Приблизно о 21-00 їй на мобільний телефон подзвонила ОСОБА_7, яка повідомила, що її сестру збив автомобіль. Вона відразу побігла на місце ДТП, побачила, що на узбіччі автодороги лежала її сестра, яка пояснила, що її збив автомобіль і що у неї болить ліва нога. На місці ДТП був водій. Автомобіль, як вона зрозуміла, ОСОБА_3 переміщав після ДТП і поставив його на узбіччя праворуч , якщо їхати в сторону с. Охтирка з боку м. Харкова.

Крім показань свідків вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого злочину підтверджується також наступними доказами:

-даними з протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 16.01.2014, складеного у присутності водія ОСОБА_3 та фотоілюстраціями до нього, відповідно якого вбачаються відомості про місце пригоди, погодні умови, стан транспортного засобу, наслідки пригоди;

-схемою до дорожньо-транспортної пригоди від 16.01.2014;

-висновком експерта ХОБСМЕ №76/А/14 від 21.01.2014 з якого вбачається, що у зв'язку з пригодою 16.01.2014 у ОСОБА_4 мало місце дві забиті - рвані рани лівої голені. Ушкодження утворилися від дії тупого твердого предмета, не виключено, що в умовах дорожньо-транспортної пригоди, за обставин і в строк, зазначені в постанові, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Діагноз «перелом обох кісток лівої гомілки» в зв'язку з відмовою ОСОБА_4 надавати рентгенівські знімки, не підтверджено, тому, при визначенні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень не враховувався;

-висновком експерта ХОБСМЕ №939-А/14 від 23.09.2014 відповідно до якого у зв'язку з подією 16.01.2014 у ОСОБА_4 мав місце відкритий осколковий перелом діафізів обох кісток лівої гомілки, на межі середньої та нижньої третини зі зміщенням. Травма ОСОБА_4 утворилася від впливу тупого твердого предмета, в умовах дорожньо-транспортної пригоди, за обставин та в строки зазначені в постанові і відомих зі слів засвідчуваної, і відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя;

-випискою №6073 із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_4, з якої вбачається, що вона в період з 29.09.2014 по 10.10.2014 перебувала у стаціонарі Харківської міської багатопрофільної лікарні №18 з діагнозом «сростающийся перелом костей левой голени. Хронический стержневой остеомиелит. Режистое воспаление»;

-даними з протоколу слідчого експерименту від 14.08.2015 за участю потерпілої ОСОБА_4 відповідно до якого потерпіла підтвердила свої показання ;

-висновком експерта НДЕКЦ ГУ МВС України в Харківській області №708/15 від 21.08.2015, відповідно до якого у даній дорожній обстановці водій автомобіля «DAEWOO LANOS» ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.2, 12.3 та 18.1 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «DAEWOO LANOS» ОСОБА_3 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 12.3 та 18.1 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, перебувають в причинному зв'язку з подією ДТП;

-висновком судової автотехнічної експертизи №9072 від 29.10.2015, відповідно до якого: місце наїзду автомобіля Daewoo Lanos на пішохода ОСОБА_4 в повздовжньому напрямку проїзної частини дороги знаходилося перед розташуванням початку уламків від автомобіля Daewoo Lanos. Встановити конкретне розташування місця наїзду автомобіля Daewoo Lanos на пішохода, з розмірними характеристиками неможливо. Показання пішохода ОСОБА_4 відносно розташування місця наїзду на неї (про те, що наїзд відбувся на дорожній розмітці «пішохідний перехід») є, з технічної точки зору, неспроможними та не узгоджуються зі слідовою інформацією, яка зафіксована в копії схеми до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди;

- висновком експерта ХОБСМЕ №06-КЕ/2017 відповідно до якого у відповідності з даними, викладеними в медичній карті стаціонарного хворого № 1672 відділення політравми КЗОЗ «ХМКЛШНМД ім. проф. О.І. Мещанінова», внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 16.01.2014 у ОСОБА_4 встановлено наявність наступних тілесних ушкоджень:

-синця на передній черевній стінці ліворуч (в мезагастральній ділянці), довжиною до 10см, поперечно орієнтованого;

-відкритої травми лівої гомілки у вигляді осколкових переломів діафізів велико- і малогомілкової кісток на межі середньої та нижньої третин, зі зміщенням уламків та наявністю двох рвано-забитих ран з боку передньо-зовнішньої поверхні гомілки на рівні переломів, а також часткового пошкодження зв'язкового апарату лівого гомілковостопного суглобу (за результатами консультативного дослідження наданих рентгенограм наявні - підвивих стопи та пошкодження дистального міжгомілкового зчленування).

-За ступенем тяжкості отримані постраждалою ОСОБА_4 тілесні ушкодження слід кваліфікувати:

-синець на тулубі - як легке тілесне ушкодження (керуючись п.п. 2.3.5. та 4.6. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. № 6);

-зазначену вище травму лівої гомілки з наявністю відкритого осколкового перелому діафіза (тіла) великогомілкової кістки - як ТЯЖКЕ тілесне ушкодження за критерієм небезпеки для життя (керуючись п. 2-І.З.м) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»).

- Приймаючи до уваги викладені в матеріалах справи відомості щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 16.01.2014р., слід вважати, що зазначені ушкодження могли бути отримані постраждалою внаслідок автомобільної травми, при наїзді транспортного засобу на пішохода.

-Даними протоколу слідчого експерименту від 12.02.2018, проведеного за участю обвинуваченого ОСОБА_3, захисника.

Таким чином, аналізуючи добуті докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд відповідно до вимог ст. 65 КК України бере до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, його наслідки, а також особу обвинуваченого.

Вивченням даних про особу ОСОБА_3 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обставин, що пом'якшують покарання винуватого ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання винуватого ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 67 КК України, судом не встановлено.

За таких обставин справи, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, молодий вік обвинуваченого, його здатність працювати для відшкодування завданої шкоди, на що він має намір, те, що обвинувачений проживає з матір»ю ОСОБА_8, яка згідно наданої медичної документації є онкохворою, постійно проходить курси лікування, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст.286 КК України із застосуванням ст. 75 КК України, а також без позбавлення права керувати транспортними засобами, враховуючи, зокрема, необхідність догляду, постійного транспортування обвинуваченим онкохворої матері.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Заявлений потерпілою ОСОБА_4 цивільний позов про відшкодування моральної шкоди у розмірі 130 000,00 гривень суд вважає можливим задовольнити частково, виходячи з вимог розумності та справедливості і стягнути 100 000,00 грн, враховуючи тяжкість перенесених та існуючих моральних страждань, стану здоров»я потерпілої, з врахуванням також даних про обвинуваченого, зазначених вище.

Заявлений потерпілою ОСОБА_4 цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 витрат на правову допомогу у розмірі 2400 гривень суд вважає можливим задовольнити повністю.

Речові докази у справі відсутні.

Процесуальні витрати на підставі ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 від призначеного покарання звільнити з іспитовим строком 3 роки.

Згідно вимог ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави в особі Харківського НДЕКЦ при МВС України судові витрати за проведення експертизи №708/15 від 21.08.2015 (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова) в розмірі 736 (сімсот тридцять шість) гривень 56 копійок.

Цивільний позов ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди - 100 000,00 гривень, витрати на правову допомогу у розмірі 2 400 гривень, а всього -102 000,400 грн.

Вирок може бути оскаржений до А пеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л. К. Калмикова