Постанова № 73358017, 11.04.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/771/17 Номер провадження 22-ц/786/762/18Головуючий у 1-й інстанції Кіндяк І. С. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря Ачкасової О.Н.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 25 січня 2017 року (час ухвалення судового рішення невідомий; дата виготовлення повного тексту рішення - 25 січня 2018 року) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, суд

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким стягнути із ОСОБА_2 на його користь заборгованість по кредиту у сумі 52 417 грн. 42 коп., мотивуючи заявлені вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 25 січня 2018 року у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю.

ПАТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов банку задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що позичальник зобов'язаний належним чином виконувати зобов'язання згідно умов договору та вимог цивільного законодавства; не з'ясував, чи є інші фактичні дані, які мають значення для справи. Поклавши в основу рішення висновок судової економічної експертизи, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що цей доказ не спростовує факт існування заборгованості, отже суд мав самостійно визначити суму заборгованості.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав:

Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується належними і допустимими доказами, що 11 липня 2011 року ОСОБА_2 подала до ПАТ КБ «ПриватБанк» анкету-заяву про отримання кредиту у сумі 3 200 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % в рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.7 -8, 61 - 62).

За умовами укладеного договору боржник зобов'язався щомісячно здійснювати погашення кредиту, відсотків та комісії.

У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором Банком нарахована заборгованість за станом на 28.02.2017 року в сумі 52 417 грн. 42 коп., яка складається із: заборгованість за кредитом 2 820 грн. 00 коп.; заборгованість по процентах за користування кредитом 42 925 грн. 16 коп.; заборгованість по пені і комісії 3 700 грн. 00 коп.; штрафу 500 грн. 00 коп.; штрафу (процентна складова) 2 472 грн. 26 коп.(а.с.5-6).

Згідно висновку №23 судової економічної експертизи від 27 грудня 2017 року (а.с.113 - 119) встановити чи відповідає розрахунок заборгованості, виконаний Банком, умовам кредитного договору та розрахунковим документам не представляється можливим. Документально не підтверджується розрахунок заборгованості, виконаний Банком. Не представляється можливим також встановити чи відповідає метод нарахування заборгованості по усім складовим боргу умовам договору і Положенню про кредитування Банку.

Наведені вище фактичні обставини учасниками справи не заперечуються.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Банк не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження розміру заборгованості, відображеної у розрахунку, пославшись на висновок №23 судової економічної експертизи від 27 грудня 2017 року

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що спірні правовідносини врегульовані загальними нормами ЦК України про зобов'язання (Книга п'ята Розділ І), а також спеціальними нормами: ст.1046 - ст.1057 ЦК України.

Згідно п.6 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України (у редакції 2004 року) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Нормою ч.3 ст.60 ЦПК України (у редакції 2004 року) закріплено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Тотожні приписи містять норм ч.2 ст.77, ст.81 ЦПК України.

Правилами оцінки доказів (визначені ст.89 ЦПК України) передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими ст.89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експертизи повинно бути мотивоване у судовому рішенні.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у справі у судові засідання не з'являлася, жодних письмових заперечень стосовно позовних вимог Банку суду не надала. Відповідач двічі направляла суду письмові заяви (клопотання) про призначення експертизи у справі (а.с.48, 106), зі змісту яких слідує, що вона не згодна з нарахованим розміром заборгованості, оскільки він (борг) є значно більшим ніж розмір кредиту. У своїх заявах відповідач не запропонувала питань, які мають бути поставлені експерту на вирішення. Отже, відсутні твердження відповідача про неотримання кредитних коштів, відповідно вона не заперечувала, що частково сплачувала заборгованість за кредитом.

В ухвалах суду про призначення експертизи (а.с.50,108) відсутні мотиви, з яких суд виходив, визначаючи кількість і зміст питань, за якими має бути проведена експертиза.

На виконання запиту експерта Банк надав для дослідження, зокрема завірені копії банківських виписок по рахунку (а.с.62-69), довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_2, а також завірені копії документів щодо зміни тарифів (а.с.70-97).

Експерт, проаналізувавши надану Банком виписку по рахунку, зробив висновок, що розшифровка деталей операцій по цьому документу є незрозумілою та документально не підтверджена. Однак, експерт не пояснив у чому полягає незрозумілість даних, відображених у виписці по рахунку, а також не мотивував неможливість визначення правильності нарахованої заборгованості з урахуванням того, що відповідно до п.4.2., 5.1., п.5.4., п.5.6., 9.5. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ №254 від 18 червня 2003 року, ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності у банках України», затвердженого постановою Правління НБУ №566 від 30 грудня 1998 року, банківські виписки по особовим рахункам є належними і допустимими доказами у розумінні ст.77 і ст.78 ЦПК України на підтвердження факту видачі ОСОБА_2 кредитних коштів (цей факт вона не заперечує), часткової сплати нею заборгованості, нарахування Банком процентів за користування кредитом та штрафних санкцій.

Окрім того, у матеріалах справи мається довідка про умови кредитування та Умови і правила надання банківських послуг (а.с. 8-32), які місять дані про строки і розміри місячних платежів, розмір процентної ставки, умови і розміри нарахування комісії, тощо. Експерт зазначеному документу оцінки не дав без будь-яких мотивів.

З огляду на наведені міркування апеляційний суд відхиляє висновок №23 судової економічної експертизи від 27 грудня 2017 року та за відсутності інших належних і допустимих доказів, які б спростовували доводи і докази Банку в обґрунтування заявлених вимог, виходить з правильності нарахованої Банком заборгованості, яку слід стягнути з відповідача на його користь.

Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 та п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, з матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ «ПриватБанк», звертаючись до суду з позовом, сплатив судовий збір у розмірі 1 600 грн. (а.с.1), за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції Банком сплачено судовий збір у розмірі 2 400 грн. (а.с.35).

Оскільки апеляційна скарга Банку задоволена апеляційним судом і позов Банку задоволений, з ОСОБА_2 на його користь слід стягнути також витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 4 000 грн.

Керуючись ст. 367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 25 січня 2018 року скасувати, ухваливши нове судове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1; паспорт серії НОМЕР_2, виданий Полтавським РВ УМВС України в Полтавській області 18.09.2003 року) на його користь заборгованість, розраховану за станом на 28.02.2017 року в сумі 52 417 грн. 42 коп., яка складається із: заборгованість за кредитом - 2 820 грн. 00 коп.; заборгованість по процентах за користування кредитом - 42 925 грн. 16 коп.; заборгованість по пені і комісії - 3 700 грн. 00 коп.; штрафу - 500 грн. 00 коп.; штрафу (процентна складова) - 2 472 грн. 26 коп., а також 4 000 витрат зі сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 12.04.2018 року.

Головуючий суддя О. А.Лобов

Судді А.І.Дорош

В.М. Триголов

З оригіналом згідно

Суддя О.А.Лобов