Рішення № 73357843, 06.04.2018, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/331/18

Провадження № 2/548/265/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.04.2018 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Миркушіної Н.С.,

за участю секретаря судового засідання – Вовк М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Хорольського району Полтавської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 сільської ради Хорольського району Полтавської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, мотивуючи його тим, що згідно заповіту, посвідченого 25.04.1995 року секретарем виконавчого комітету Березняківської сільської ради Хорольського району ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі за № 13, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповідала все належне їй майно, де б воно не було і, взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона матиме право, позивачу ОСОБА_1.

10.01.1998 року спадкодавець ОСОБА_4 померла в с. Березняки Хорольського району Полтавської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія І-КЕ №074478.

Після смерті спадкодавця, ОСОБА_4 відкрилась спадщина на її спадкове майно, тобто право на земельну частку (пай), що розташована на території Березняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області розміром 2, 94 га та на яку мала право згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ПЛ № 002945, що доводиться довідкою Відділу у Хорольському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №1107/116-17 від 08.12.2017 року.

З довідки ОСОБА_2 сільської ради Хорольського району Полтавської області від 17.11.2017 року № 01.02-24/2199 слідує, що ОСОБА_4 дійсно проживала і була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, по день смерті 10.01.1998 року. На день смерті разом з покійною ніхто не проживав і не був зареєстрований.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з"явився, але в позовній заяві прохав суд провести розгляд справи у його відсутність.

В судове засідання представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Хорольського району Полтавської області в судове засідання свого представника не направила, подала заяву про розгляд справи за відсутності представника сільської ради, зазначивши, що сільська рада позов визнає повністю.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється,що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Врахувавши позицію позивача, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку відповідача, викладену у письмовій заяві, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу ч. 4ст. 206 ЦПК України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обовязків /спадщини/ від фізичної особи, яка померла /спадкодавця/, до інших осіб /спадкоємців/.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. 3ст. 13 ЦПК Україниучасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Повноваження сторін на вчинення дій по визнанню позову судом перевірені.

Відповідач не обмежений в цивільній процесуальній дієздатності, а тому розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, включаючи і право на визнання позову.

Як вбачається з правових позицій Верховного Суду України, викладених в Постанові Пленуму Суду № 2 від 12.06.2009 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без зясування і дослідження інших обставин справи.

За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно до ст.ст. 534 ЦК України в редакції 18.07.1963 року позивач ОСОБА_1, є спадкоємцем за заповітом померлої 10.01.1998 року ОСОБА_4.

З повідомлення завідувача Хорольської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 від 22.12.2017 року Вих. № 2221/01-16 слідує, що у зв»язку з тим, що позивачем пропущений шестимісячний строк, встановлений ст. 549 ЦК України в редакції від 18.07.1963 року для звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті 10.01.1998 року ОСОБА_4, останнім місцем проживання якої було с.Березняки Хорольського району Полтавської області, тому йому роз"яснено право звернутись до суду з відповідною заявою про встановлення факту прийняття спадщини. При перевірці по обліку спадкових справ Хорольської держнотконтори встановлено, що спадкова справа на майно померлої 10.01.1998 року ОСОБА_4 не відкривалась.

У зв»язку з тим, що оригінал правовстановлюючого документа на спадкове майно, тобто Сертифікат на право на земельну частку (пай) Серія ПЛ № 002945, втрачений, що доводиться оголошенням в газеті «Вісті Хорольщини» № 50 (11368) від 01.12.2017 року, позивач не має можливості оформити право власності на спадкове майно в нотаріальному порядку, що слідує з вказаного повідомлення Хорольської держнотконтори, тому для отримання цієї спадщини необхідно звернутися до суду та визнати за позивачем право на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

Належність спадкодавцю вказаного спадкового майна повністю доводиться довідкою Відділу у Хорольському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №1107/116-17 від 08.12.2017 року.

Відповідно до абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Враховуючи викладене, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ЦК Української РСР (в редакції від 18.07.1963 року).

Відповідно до ч.1 ст.534 ЦК України в редакції 18.07.1963 року слідує, що кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Статтею 549 ЦК України в редакції 18.07.1963 року, що була чинною на момент відкриття спадщини померлої 10.01.1998 року ОСОБА_4, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Факт прийняття позивачем спадщини після смерті 10.01.1998 року ОСОБА_4 доводиться актом ОСОБА_2 сільської ради Хорольського району Полтавської області від 24.01.2018 року та письмовими поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Відповідно до ч.1 ст.555 ЦК України в редакції 18.07.1963 року слідує, спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави: 1) якщо спадкодавець все майно або частину його заповідав державі; 2) якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом; 3) якщо всі спадкоємці відмовились від спадщини; 4) якщо всі спадкоємці позбавлені права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу); 5) якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини.

Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За даних обставин суд приходить до висновку, що права позивача на спадщину є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 15,16,328,392 ЦК України, ст.ст.529, 549, 555 ЦК України в редакції 18.07.1963 року, ст.ст. 1-18, 76-81, 141, 209-241, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Хорольського району Полтавської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, - задовольнити повністю.

Встановити факт прийняття ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт громадянина України серія КО № 052593 виданий Хорольським РВ УМВС України в Полтавській області 18.02.2000 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 спадщини після смерті 10.01.1998 року ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт громадянина України серія КО № 052593 виданий Хорольським РВ УМВС України в Полтавській області 18.02.2000 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в порядку спадкування за заповітом майна померлої 10.01.1998 року ОСОБА_4 право на земельну частку (пай), розташовану на території ОСОБА_2 (Березняківської) сільської ради Хорольського району Полтавської області розміром 2, 94 га вартістю 105 448, 58 згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ПЛ № 002945.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пп.15.5 п.15розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України,до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Хорольський районний суд Полтавської області.

Повний текст судового рішення складено 11.04.2018 року.

Суддя : Н.С. Миркушіна