Рішення № 73357710, 13.04.2018, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/748/18

Провадження №2/523/1618/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2018 р. місто ОСОБА_1

Суворовський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді Шепітко І.Г.

при секретарі Мица А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду №22 в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів з відповідача у розмірі 20000 доларів США в національній валюті гривні за курсом НБУ на час ухвалення рішення, та понесені судові витрати, посилаючись на те, що 10 грудня 2002 року між його батьком ОСОБА_4 та відповідачкою було укладено договір позики, за яким відповідачка отримала від позивача 20000 доларів США у якості позики з умовою їх повернення до 31.12.2015 року. Також позивач зазначив, що договір був укладений у письмій формі, відповідачкою власноруч написана письмова розписка із зазначенням місця виконання договору – м.Одеса, вул.Героїв Сталінграду, 78, однак відповідачка кошти не повернула по цей час, тому позивач, після смерті батька, як єдиний спадкоємець першої черги за законом, вимушений звернутись до суду за захистом свого порушеного права та просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 19.01.2018 року було відкрито спрощене позовне провадження, відповідачеві надіслані матеріали справи, згідно отриманих даних, відповідачка зареєстрована за іншою адресою, у зв’язку з чим копії документів надсилались судом за двома адресами, однак за вказаною у позові адресою адресат документи не отримувала, а за зареєстрованим місцем проживання - не вручені через непроживання, що підтверджується відміткою від 15.03.2018 року та є належним її сповіщенням. У передбачений процесуальним законодавством строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Ухвалою суду від 19.01.2018 року, з метою забезпечення позову, було задоволено клопотання позивача та на належну відповідачці квартиру АДРЕСА_1 був накладений арешт.

Із заявою про зняття вказаного арешту та заявами про відвід судді, залучення до участі у справі в якості третьої особи, неодноразово звертався ОСОБА_5 та його адвокат ОСОБА_6.

Ухвалами суду від 12.03.2018 року заяву адвоката ОСОБА_6 про відвід судді та заяву про скасування арешту на квартиру було повернуто адвокату як особі, що не приймає участі у справі.

Ухвалами суду від 21.03.2018 року та від 11.04.2018 року у задоволенні заяв ОСОБА_5 про залучення його до участі у справі в якості тетьої особи було відмовлено з тих підстав, що жодного відношення до предмету спору він не має, а зняття арешту з квартири, яку він вважає своєю власністю, розглядається в іншому порядку.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи також вимоги ЦПК України та ст.6 Конвенції “Про захист прав людини та основних свобод”, ратифікованої Законом України 17.07.1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, розгляд справи здійснено за відсутності сторін без технічного фіксування судового процесу, що відповідає положенням ст.ст.211, 247 ЦПК України.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів та позов задовольнити повністю з наступних підстав.

Так, у судовому засіданні встановлено, що 10 грудня 2002 року між батьком позивача ОСОБА_4 та відповідачкою ОСОБА_3 було укладено договір позики, за яким відповідачка отримала від ОСОБА_4 грошові кошти в іноземній валюті у сумі 20000 доларів США у якості позики з умовою їх повернення до 31.12.2015 року.

На підтвердження факту отримання вказаних коштів сторони уклали письмовий договір позики та відповідач надав власноруч написану розписку із зазначенням місця виконання договору – м.Одеса, вул.Героїв Сталінграду, 78.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 лютого 2016 р. у справі № 6-50цс16).

Правовідносини, що склались між батьком позивача та відповідачем врегульовуються §1 Глави 71 ЦК України.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Укладення договору позики та передача предмету позики – грошових коштів в іноземній валюті (доларах США) підтверджується розпискою написаною власноруч відповідачем.

В обумовлений строк відповідачка грошові кошти батькові позивача не повернула.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України.

Згідно ст.192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня.

Частиною 2 ст.524 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч.1 ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях, а згідно частини 2 цієї статті передбачено, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, відповідачка зобов’язана була повернути батькові позивача грошові кошти у гривні, у сумі, що еквівалентна 20000 доларам США за офіційним курсом НБУ на день здійснення платежу.

ОСОБА_4 помер 16 квітня 2017 року і після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому майно.

Позивач у справі приходиться сином спадкодавця і спадкоємцем першої черги за законом, прийняв спадщину, про що свідчить відкриття спадкової справи №8/2017 щодо майна ОСОБА_7, померлого 16 квітня 2017 року, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1

Згідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Боргові зобов’язання відповідачки перед батьком позивача не є такими, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця та визначені ст.1219 ЦК України, тому позивач має право вимоги до відповідачки як боржника його батька.

Отже, стягненню підлягає уся сума боргу в розмірі 20 000 доларів США (двадцяти тисяч доларів США) у національній валюті – гривні, за курсом НБУ станом на день здійснення такого платежу, тобто на час виконання рішення суду.

З іншими вимогами, зокрема стягнення коштів, передбачених статтею 625 ЦК України щодо порушення грошового зобов’язання, позивач не звертався, жодних доказів на спростування зазначених позивачем обставин відповідачка до суду не надавала.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За встановлених обставин та досліджених доказів, суд вважає вимоги позивача законними й обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст.ст.133, 141 ЦПК України та згідно Закону України “Про судовий збір”, враховуючи, що судом було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення, з відповідача підлягає стягненню на користь держави сума судового збору у розмірі 1% від суми задоволеного позову, що становить 5186,00 грн. (курс НБУ на час розгляду справи 25,93х20000=518600 грн.).

Керуючись ст.ст.9-13, 76-83, 95, 128-131, 133, 141, 211, 223, 247, 263-265, 268, 272, 273, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, заборгованість за договором позики, укладеним 10.12.2002 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, у розмірі 20 000 доларів США (двадцяти тисяч доларів США) у національній валюті – гривні, за курсом НБУ станом на день здійснення такого платежу, тобто на час виконання рішення суду.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 5186,00 грн. судового збору із зарахуванням до спеціального фонду державного бюджету України.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13.04.2018 року.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

У відповідності до п.п.15.5, п.п.15 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, зокрема до Суворовського районного суду м.Одеси

Суддя: