Постанова № 73357500, 04.04.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/3749/15-ц Номер провадження 22-ц/786/634/18Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О. А. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Бондаревської С.М.

суддів: Кривчун Т.О., Кузнєцової О.Ю.

при секрераті: ОСОБА_2

за участі представника позивача – ОСОБА_3

представника відповідача – ОСОБА_4

представника третьої особи – ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 січня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної та майнової шкоди, треті особи: ОСОБА_8 міська рада, інтернет-видання газети «Коло усі новини Полтави», інтернет-видання «Полтавщина».

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної та майнової шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що 23 квітня 2015 року відповідач на сорок дев’ятій сесії шостого скликання ОСОБА_8 міської ради стверджував та поширив інформацію, що «…пан ОСОБА_6 шахрайськими діями вкрав у людей 1 000 павільйонів та зареєстрував за собою їх, тим самим вкравши у людей все майно…». Дана інформація міститься також у статтях інтернет-видання газети «Коло усі новини Полтави» від 23 квітня 2015 року, інтернет-видання «Полтавщина» та інших інтернет- виданнях і виданнях масової інформації.

Посилаючись на те, що поширена інформація не відповідає дійсності, є неправдивою, принижує його честь, гідність та ділову репутацію як заслуженого працівника у сфері послуг України, а також мотивуючи тим, що діями відповідача йому завдано значної моральної та майнової шкоди, позивач просив: визнати недостовірною поширену щодо нього інформацію ОСОБА_7 23 квітня 2015 року на сорок дев’ятій сесії шостого скликання ОСОБА_8 міської ради, а саме: «…пан ОСОБА_6 шахрайськими діями вкрав у людей 1000 павільйонів та зареєстрував за собою їх, тим самим вкравши у людей все майно…»; зобов’язати ОСОБА_7 не пізніше наступного дня від набрання рішенням у даній справі законної сили, спростувати вказану інформацію шляхом письмового звернення до інтернет-видання газети «Коло усі новини Полтави», інтернет-видання «Полтавщина» та в інші видання м. Полтави з подальшим опублікуванням із зазначенням такого тексту «Я, ОСОБА_7, офіційно спростовую заявлену мною інформацію 23 квітня 2015 року на сорок дев’ятій сесії шостого скликання ОСОБА_8 міської ради та заявляю, що пан ОСОБА_6 не вчиняв кримінального правопорушення щодо крадіжки майна у підприємців ринку «Речовий»; стягнути з ОСОБА_7 О.Ф. на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.; стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 майнову шкоду в розмірі 50 000 грн.; зобов’язати ОСОБА_7 кошти, які будуть стягнуті судовим рішенням в рахунок моральної та майнової шкоди перерахувати на розрахунковий рахунок Благодійного Фонду «ОСОБА_8 Батальйон Небайдужих»; покласти на ОСОБА_7 понесені позивачем судові витрати.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2015 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог залучено ОСОБА_8 міську раду /т. 1, а. с. 93/.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 30 листопада 2015 року до участі у даній справі в якості третіх осіб без самостійних вимог залучено також інтернет-видання газети «Коло усі новини Полтави» та інтернет-видання «Полтавщина» /т. 1, а. с. 181/.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 24 грудня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 - відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 22 лютого 2016 року рішення Київського районного суду м. Полтави від 24 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 частково задоволено. Визнано недостовірною інформацію відносно ОСОБА_6, поширену ОСОБА_7 23 квітня 2015 року на сорок дев’ятій сесії шостого скликання ОСОБА_8 міської ради, а саме те, що «пан ОСОБА_6 шахрайським способом зареєстрував 1 000 павільйонів, які належать людям… Вкрав у людей все майно». Зобов’язано ОСОБА_7 не пізніше наступного дня від набрання рішення по даній справі законної сили спростувати зазначену інформацію шляхом письмового звернення до інтернет-видання газети «Коло усі новини Полтави», інтернет-видання «Полтавщина», з подальшим опублікуванням в них наступного змісту «Я, ОСОБА_7, офіційно спростовую заявлену мною 23 квітня 2015 року на 49 сесії шостого скликання ОСОБА_8 міської ради інформацію про те, що пан ОСОБА_6 шахрайським способом зареєстрував 1 000 павільйонів, які належать людям… Вкрав у людей все майно». Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 1000 грн. В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2017 року рішення Київського районного суду м. Полтави від 24 грудня 2015 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 22 лютого 2016 року - скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У травні 2017 року ОСОБА_6, в особі представника за довіреністю ОСОБА_3, звернувся до районного суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій просив: визнати недостовірною інформацію відносно нього – ОСОБА_6, поширену ОСОБА_7 23 квітня 2015 року на сорок дев’ятій сесії шостого скликання ОСОБА_8 міської ради, а саме: «…Шановний пан ОСОБА_6 шахрайським способом ці 1 000 павільйонів зареєстрував за собою, які належать людям… Уявляєте собі? Вкрав у людей все майно».; зобов’язати ОСОБА_7 після набрання рішенням у даній справі законної сили, не пізніше наступної сесії ОСОБА_8 міської ради, спростувати вказану інформацію, шляхом проголошення наступного тексту: «Я, ОСОБА_7, офіційно спростовую заявлену мною інформацію 23 квітня 2015 року на сорок дев’ятій сесії шостого скликання ОСОБА_8 міської ради та заявляю, що пан ОСОБА_6 не вчиняв кримінального правопорушення щодо крадіжки майна у підприємців ринку «Речовий», тим самим підтверджую, що мною було поширено недостовірну інформацію», а також просив стягнути з ОСОБА_7 на його користь моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. та майнову шкоду в розмірі 50 000 грн.; зобов’язати ОСОБА_7 кошти, які будуть стягнуті судовим рішенням в рахунок моральної та матеріальної шкоди перерахувати на розрахунковий рахунок Благодійного Фонду «ОСОБА_8 Батальйон Небайдужих»; покласти на відповідача понесені судові витрати /т. 2, а. с. 210-212/.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 10 січня 2018 року в задово-ленні позову ОСОБА_6 - відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати оскаржуване ним судове рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На апеляційну скаргу ОСОБА_6 третьою особою – ОСОБА_8 міською радою надано відзив, представник якої – ОСОБА_5, спростовуючи доводи апелянта, просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення Київського районного суду м. Полтави – залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процессуального права.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними у справі доказами, що відповідач – ОСОБА_7 працює на посаді міського голови м. Полтави.

Також судом встановлено, що 23 квітня 2015 року відбулася сорок дев’ята сесія шостого скликання ОСОБА_8 міської ради, на якій до порядку денного, серед інших питань, було включено питання: «Про розгляд звернення підприємців, які здійснюють свою діяльність на комунальному ринку «Речовий» по вулиці Фрунзе, 34 «а».

Головував на даній сесії міський голова м. Полтави ОСОБА_7, який під час розгляду вказаного питання повідомив наступну інформацію: «Шановні депутати! Переходимо до розгляду сімдесят п’ятого питання порядку денного «Про розгляд звернення підприємців, які здійснюють свою діяльність на комунальному ринку «Речовий» по вулиці Фрунзе, 34 «а»… Але, напевно, доповім вам я. А ви задасте питання.

Шановні депутати, можливо хтось знає, можливо хтось не знає. У нас є ринок «Речовий». У минулому ринок «Полімпекс». На цьому ринку понад 1 000 кіосків. Шановний пан ОСОБА_6 шахрайським способом ці 1 000 павільйонів зареєстрував за собою, які належать людям. Я хотів це не виносити у рамки сесії. Але я думаю, що можливо підприємці цього і не знатимуть. 1000 кіосків, які знаходяться на ринку «Речовий», колишньому ринку «Полімпекс», пан ОСОБА_6 зареєстрував за собою. Уявляєте собі? Вкрав у людей все майно... ОСОБА_9. Це рідний брат голови обласної державної адміністрації».

За результатами розгляду даного питання депутатами ОСОБА_8 міської ради прийнято рішення про звернення до компетентних органів з приводу здійснення належної перевірки фактів, викладених у зазначених зверненнях підприємців, які здійснюють свою діяльність на комунальному ринку «Речовий» стосовно здійснення державної реєстрації права приватної власності ПАТ «Полімпекс» на новозбудовані об’єкти, торгові павільйони №3-11578, палатки-навіси (переносні) №1159-1440 та оскарження в установленому законом порядку дій державних реєстраторів Реєстраційної служби ОСОБА_8 міського управління юстиції Полтавської області, Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Міністерства юстиції України щодо здійснення державної реєстрації права приватної власності Приватного акціонерного товариства «Полімпекс» стосовно розміщених на належній територіальній громаді м. Полтави земельній ділянці пл. 19 470 кв. метрів по вул. Фрунзе, 34 а"" у м. Полтаві зазначених об’єктів.

За нормами статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно статті 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності.

За змістом статті 68 Конституції України закріплено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦПК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Оскільки зазначена вище інформація доведена відповідачем до відома осіб, присутніх на сесії ОСОБА_8 міської ради 23 квітня 2015 року, вірним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав стверджувати щодо її поширення.

Судом встановлено, що вказана інформація поширена міським головою під час обговорення на сесії ОСОБА_8 міської ради питання порядку денного: «Про розгляд звернення підприємців, які здійснюють свою діяльність на комунальному ринку «Речовий» по вул. Фрунзе, 34 «а». В той же час, оскільки така інформація подана відповідачем від першої особи, при цьому ним не застосовані будь-які мовні звороти, за допомогою яких може бути передана інформація з чужих слів чи передано зміст документів, суд обґрунтовано не погодився з доводами представників відповідача та третьої особи про те, що ОСОБА_7 на засіданні сесії лише довів до відома присутніх зміст звернення підприємців міста.

При цьому вірним є висновок суду, що така інформація не є і оціночним судженням.

Так, згідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості

Оскільки факт неправомірного заволодіння чужим майном може бути перевірений та за його наявності може бути доведений, – районний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати наведені вище вислови відповідача оціночним судженням, з огляду на те, що поширена ним інформація, яка є предметом дослідження в даній справі, може бути перевірена на її достовірність.

В той же час, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що оспорювана інформація була поширена відповідачем під час виконання ним обов’язків з головування на сесії міської ради, відтак належним відповідачем у даній справі має бути ОСОБА_8 міська рада.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

Відповідно до частини 3 статті 12 зазначеного Закону сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

За нормами п. 8 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради.

З наявних у справі доказів, зокрема копії витягу з протоколу сорок дев’ятої сесії ОСОБА_8 міської ради шостого скликання слідує, що ОСОБА_7 23 квітня 2015 року головував на сесії ОСОБА_8 міської ради, та, відповідно, виконував обов’язки, покладені на нього наведеним вище Законом України «Про місцеве самоврядування» /т. 1 а. с. 172-179/

Згідно частини 4 статті 277 ЦПК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

За роз’ясненнями, наведеними в п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідачем у випадку поширення інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов’язків, є юридична особа, у якій вона працює.

Оскільки оспорювана інформація проголошена ОСОБА_7 під час виконання ним обов’язків з головування на сесії міської ради, – правильним є висновок районного суду, що належним відповідачем у даній справі є ОСОБА_8 міська рада.

Згідно ч. 1 ст. 33 ЦПК України, в редакції, чинній на час розгляду даної справи, суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред’явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

В той же час позивач та (або) його представник до суду з клопотанням про залучення ОСОБА_8 міської ради до участі в справі в якості належного відповідача або співвідпо-відача не зверталися, під час обговорення даного питання в судовому засіданні представник позивача заперечувала проти залучення в якості відповідача ОСОБА_8 міської ради, наполягаючи на тому, що позовні вимоги позивачем заявлені виключно до ОСОБА_7, як фізичної особи.

Таким чином, враховуючи, що чинним законодавством передбачено виключне право позивача визначати коло осіб, до яких ним пред’явлено позовні вимоги, і не передбачено можливості залучати співвідповідача до участі у справі за клопотанням інших осіб або за своєю ініціативою, ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 23 травня 2017 року в задоволенні клопотання представника відповідача про залучення до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_8 міської ради – відмовлено /т. 2 а. с. 226-233/.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, в редакції, чинній на час ухвалення судового рішення, яке є предметом апеляційного оскарження, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням вищенаведених норм процесуального права, суд першої інстанції правомірно розглянув справу в межах позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7, обґрунтовано відмовивши у задоволенні позову з підстав неналежного відповідача, як у частині визнання недостовірною та зобов’язання спростувати інформацію, поширену відносно нього ОСОБА_7 23 квітня 2015 року на сорок дев’ятій сесії шостого скликання ОСОБА_8 міської ради, так і в частині позовних вимог про відшкодування моральної та майнової шкоди, які є похідними від основних вимог про захист честі, гідності та ділової репутації.

За наведених обставин, безпідставними є твердження апелянта про відступ місцевим судом від правової позиції, викладеної у висновках суду касаційної інстанції, оскільки район-ним судом встановлено, що оспорювана позивачем інформація була поширена ОСОБА_7 під час виконання ним обов’язків з головування на сесії міської ради, отже належним відповідачем згідно ч. 4 ст. 277 ЦПК України у даній справі має бути ОСОБА_8 міська рада.

В той же час, слушним є посилання в апеляційній скарги на те, що текст оскаржува-ного судового рішення не містить інформації про уточнення позивачем у травні 2017 року позовних вимог, зокрема щодо визначення способу спростування недостовірної інформації.

Однак, з огляду на норми матеріального права, що регулюють дані правовідносини, з застосуванням яких суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог саме з підстав неналежного відповідача, – наведені обставини не впливають на правильність ухваленого судом рішення, а відтак не можуть бути підставою для його скасування.

З урахуванням викладеного, інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильності висновків місцевого суду, як і не підтверджують належними доказами їх неправомірність.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування – не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 – залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 січня 2018 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 13 квітня 2018 року.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_1 Судді: /підписи/ ОСОБА_10 ОСОБА_11

З оригіналом згідно:

Суддя: Бондаревська С.М.