Ухвала суду № 73356659, 11.04.2018, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/13305/17

Провадження № 2/520/1826/18

УХВАЛА

11.04.2018 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

за участю секретаря Єгорової Н.Ю.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

01.11.2017 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь неустойку за несплату аліментів в сумі 40000 гривень 00 копійок.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 13.11.2017 року відкрито провадження по справі на підставі вищевказаної позовної заяви та призначено по справі попереднє судове засідання на 26 грудня 2017 року.

Під час підготовчого судового засідання до суду надійшла заява від відповідача по справі, в якій останній повідомив суд, що змінив прізвище з «Рассоха» на «Сегал», що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії І-ЖД №012395, виданим 04 листопада 2017 року Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №86 від 04 листопада 2017 року та копією паспорту громадянина України id№001254730.

У зв’язку з чим, судом було ухвалено замінити дані щодо прізвища відповідача по справі та вважати ОСОБА_3.

Також під час підготовчого судового засідання представником позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 було надано до суду заяву про забезпечення позову, в якій представник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/39 ? частки домоволодіння, розташованого за адресою: м. Одеса, 1-ий Український провулок, 8, яке складається з житлового будинку під літерою «К», загальною площею 192,4 кв.м., житловою 118,3 кв.м.

В обґрунтування вказаної заяви представник позивача посилається на те, що рішенням Київського районного суду міста Одеси від 03 вересня 2014 року по цивільній справі №520/7855/14-ц ухвалено стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 гривень щомісячно, починаючи з 01 липня 2014 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до 05 квітня 2025 року.

Однак, як стверджує представник позивача, відповідачем вказане рішення суду не виконується, у зв’язку з чим у ОСОБА_4 наявна заборгованість по сплаті аліментів за період з 01.07.2014 року по 31.08.2017 року, яка складає 38000 гривень 00 копійок, що підтверджується розрахунком заборгованості по аліментам.

У зв’язку з тим, що відповідачем не виконується вказане рішення суду на протязі трьох років, представник позивача вважає, що це підтверджує факт ухилення ОСОБА_3 від виконання обов’язків покладених на нього рішення суду.

Оскільки відповідачем рішення суду не виконується, а позивачеві за необхідна матеріальна допомога на утримання дитини, неустойка за вказаний період за несплату аліментів складає в сумі 40000 гривень 00 копійок, ОСОБА_1 була вимушена звернутись до суду з відповідним позовом.

Представник позивача зазначила, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна №71122705 від 21.10.2016 року, ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належить ? частка домоволодіння, розташованого за адресою: м. Одеса, 1-ий Український провулок, 8, яке складається з житлового будинку під літерою «К», загальною площею 192,4 кв.м., житловою 118,3 кв.м., власником іншої ? частки вказаного домоволодіння є позивачка – ОСОБА_1

Згідно з висновком про оцінку майна від 15.07.2014 року, вартість домоволодіння, розташованого за адресою: м. Одеса, 1-ий Український провулок, 8, складає 3194281 гривня 00 копійок, тобто вартість ? частки домоволодіння належної відповідачеві становить 1588059 гривень.

Представник позивача також стверджує, що співмірним заходом забезпечення позову з урахуванням ціни позову в сумі 40000 гривень є накладення арешту на належну відповідачеві 1/39 частку від ? частки вказаного домоволодіння, вартість якої буде дорівнювати ціні позову в цій справі.

Також представник позивача зазначила, що вищевикладені обставини підтверджують невиконання відповідачем зобов’язань покладених на нього рішенням Київського районного суду міста Одеси від 03 вересня 2014 року по цивільній справі №520/7855/14-ц, що змусило позивача звернутись до суду з цим позовом, у зв’язку з чим є підстави вважати про існування загрози можливого невиконання рішення суду, а невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав позивача, а також ускладнити та зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

У підготовче судове засідання 11.04.2018 року позивач та її представник не з’явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлені належним чином, однак в заяві про забезпечення позову представником позивача зазначено, що вона просить суд розгляд заяви провести за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 у підготовче судове засідання не з’явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлений належним чином, 11.04.2018 року надав до суду заяву, в якій просить суд розгляд справи провести за його відсутності.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: зокрема після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа..

Згідно з ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Подана позивачем заява про забезпечення позову відповідає приписам та вимогам встановленим ст. 151 ЦПК України, та таким чином вона підлягає невідкладному розгляду.

Дослідивши вказану заяву про забезпечення позову, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У відповідності до ч.2 ст. 149 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч.3 ст.149 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз’яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, з позовної заяви та наданих до неї документів вбачається, що рішенням Київського районного суду міста Одеси від 03 вересня 2014 року по цивільній справі №520/7855/14-ц ухвалено стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 гривень щомісячно, починаючи з 01 липня 2014 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до 05 квітня 2025 року.

Згідно з наданим до суду розрахунком заборгованості по аліментам від 14.09.2017 року, у відповідача наявна заборгованість по сплаті аліментів за період з 01.07.2014 року по 31.08.2017 року у розмірі 38000 гривень 00 копійок.

Оскільки відповідачем рішення суду не виконується, а позивачеві за необхідна матеріальна допомога на утримання дитини, позивачем було розраховано неустойку за вказаний період за несплату аліментів, яка складає в сумі 40000 гривень 00 копійок, у зв’язку з чим ОСОБА_1 була вимушена звернутись до суду з відповідним позовом.

На підставі вищевикладеного, судом встановлено, що між сторонами по справі виник спір стосовно невиконання відповідачем ОСОБА_3 зобов’язань покладених на нього рішенням Київського районного суду міста Одеси від 03 вересня 2014 року по цивільній справі №520/7855/14-ц, у зв’язку з чим у останнього наявна заборгованість по сплаті неустойки за несплату аліментів.

Позивачем визначено ціну позову в сумі 40000 гривень 00 копійок.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна №71122705 від 21.10.2016 року, ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належить ? частка домоволодіння, розташованого за адресою: м. Одеса, 1-ий Український провулок, 8, яке складається з житлового будинку під літерою «К», загальною площею 192,4 кв.м., житловою 118,3 кв.м., власником іншої ? частки вказаного домоволодіння є позивачка – ОСОБА_1

Згідно з висновком про оцінку майна від 15.07.2014 року, вартість домоволодіння, розташованого за адресою: м. Одеса, 1-ий Український провулок, 8, складає 3194281 гривня 00 копійок, тобто вартість ? частки домоволодіння належної відповідачеві становить 1588059 гривень.

У зв’язку з чим, судом встановлено, що з урахуванням встановленої вартості належної відповідачеві частки нерухомого майна та ціни позову, співмірною часткою з вказаного нерухомого майна до ціни позову в сумі 40000 гривень 00 копійок є 1/39 частка від ? частки (що дорівнює 1/78 частці всього) домоволодіння, розташованого за адресою: м. Одеса, 1-ий Український провулок, 8, яке складається з житлового будинку під літерою «К», загальною площею 192,4 кв.м., житловою 118,3 кв.м., яке належить відповідачеві ОСОБА_3 (1/2 частка домоволодіння – 1588058 / 39 = 40952 гривні 32 копійки).

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6 -605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Крім того судом враховується, що у відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

На підставі вищевикладеного, дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; з урахуванням встановленого спору між сторонами по справі, ціни позову, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/39 від ? частки (що дорівнює 1/78 частці всього) домоволодіння, розташованого за адресою: м. Одеса, 1-ий Український провулок, 8, яке складається з житлового будинку під літерою «К», загальною площею 192,4 кв.м., житловою 118,3 кв.м., належного на праві спільної часткової власності відповідачеві ОСОБА_3, є обґрунтованими, законними та співрозмірними із заявленими позовними вимогами про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів у розмірі 40000 гривень 00 копійок, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача, а відтак й порушить права позивача на судовий захист.

При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ’я сторін, оскільки мета забезпечення позову – це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

У відповідності до ч.1-3 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Суд зобов’язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або

2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

З наданих до суду документів, вбачається, що позивач зареєстрована на території України, в матеріалах справа відсутні документи на підтвердження того, що майновий стан позивача або її дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, у зв’язку з чим, судом вказане питання одночасно з вирішенням питання щодо забезпечення позову не вирішується.

Керуючись ст. ст. 149-153, 354, п.15.5 розділу ХІІІ Перехідні положення, ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову – задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову по цивільній справі №520/13305/17 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, а саме:

- Накласти арешт на 1/39 частку від ? частки (що дорівнює 1/78 частці всього) домоволодіння, розташованого за адресою: м. Одеса, 1-ий Український провулок, 8, яке складається з житлового будинку під літерою «К», загальною площею 192,4 кв.м., житловою 118,3 кв.м., яке належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3.

Копію ухвали направити для виконання до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (65000, м. Одеса, вул. Черняхівського, 6).

Копію ухвали направити для відома учасникам справи.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Головуючий Калініченко Л. В.