Рішення № 73356195, 14.03.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

УКРАЇНА

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

___________________

Справа № 521/8385/17

Номер провадження №2/521/589/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року м.Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

судді – Маркарової С.В.

за участю секретаря судового засідання – Іськової В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

01.06.2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вищевказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог позивач послалась на те, що 06.11.2008 року позичила ОСОБА_3 за договором позики грошові кошти у сумі 7 500 дол.США та 16 100 грн.

Зобов’язання за договором в частині повернення грошей відповідач, однак, не виконала.

Враховуючи викладене, позивач просила стягнути з відповідача суму боргу в загальному розмірі 213 427, 51 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, стверджуючи, що відповідач повернула спірні грошові кошти, однак, розписка про це була викрадена.

За відсутністю належних доказів цьому факту, відповідачем в процесі розгляду справи було заявлено клопотання про застосування до виниклих правовідносин строку позовної давності, що тягне відмову у позові.

З’ясувавши обставини справи, дослідивши наявні докази, надані сторонами, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню по строку позовної давності з наступних підстав:

Судом встановлено, що між сторонами 06.11.2008 року укладений договір позики, за яким ОСОБА_2передала ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 7 500 дол.США та 16 100 грн., а остання зобов’язалась повернути їй грошові кошти.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір укладений в простій письмовій формі, що не суперечить вимогам закону.

Договір позики сторонами не оспорюється.

Як вбачається із тексту розписки, оглянутої судом в оригіналі строк повернення грошей в ній відсутній, що відповідно до статті 1049 ЦК України надає позикодавцю право вимагати повернення грошей на першу вимогу.

Поряд із тим, в процесі розгляду справи судом встановлено, що строк повернення спірних коштів був обумовлений сторонами в усній формі та становить пів року з моменту складання розписки та одночасної передачі грошей, тобто 06.05.2009 року.

Вказані обставини знайшли своє підтвердження шляхом допиту свідка - брата позивача ОСОБА_4, який показав суду, що з відповідачем ОСОБА_3 мав добрі, ділові стосунки, за характером роботи вони мали взаємозаліки, тому на її прохання позичити кошти, звернувся до сестри - позивача ОСОБА_3, в його присутності була складена розписка, передані грошові кошти, строк їх повернення обумовлений сторонами у шість місяців з моменту складання розписки та отримання коштів.

Зазначені обставини визнані представниками сторін в процесі розгляду справи.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України вони не підлягають доказуванню, оскільки не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо їх достовірності та добровільності визнання.

Грошові кошти за договором були фактично передані ОСОБА_3 у розмірі 7 500 дол.США та 16 100 грн. та одержані нею.

За ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Обов’язкове нотаріальне посвідчення договору законом не передбачено.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Так, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Розписка про отримання в борг грошових коштів за своєю суттю є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

За ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

За неможливість виконання грошового зобов’язання, боржник від відповідальності не звільняється (ч.1 ст. 625 ЦК України).

Факт повернення в обумовлений сторонами строк спірних грошей відповідачем не доведений.

Так, суд погоджується із доводами позивача про фактичне порушення її прав.

Поряд із тим, при вирішенні спору суд враховує, що відповідачем в процесі розгляду справи заявлено клопотання про застосування судом до виниклих правовідносин строку позовної давності, яким відповідно до ст. 256 ЦК України є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Так, загальна позовна давність, визначена статтею 257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.

При таких обставинах суд погоджується із доводами відповідача, що за захистом порушеного права позивач мала звернутись 06.05.2012 року, в той час як порушила таке питання тільки 01.06.2017 року, тобто зі спливом строку в три роки.

Клопотання про поновлення строку позовної давності в процесі розгляду справи позивачем заявлено не було, як і не встановлено жодної поважної причини пропуску останнього.

Суд вважає, що вказані обставин не можуть бути залишені поза увагою суду, оскільки значення позовної давності полягає у стабілізації й упорядкуванні цивільно-правових відносин, зміцненні договірної дисципліни.

Позовна давність надає потерпілій особі чітко визначений, але цілком достатній строк для захисту свого права.

Цей строк покликаний сприяти усуненню невизначеності у відносинах учасників цивільно-правового обороту, оскільки за відсутності позовної давності потерпіла особа могла б скільки завгодно утримувати боржника під загрозою застосування заходів державно-примусового впливу, не вдаючись при цьому до реалізації свого інтересу.

Встановлення строку позовної давності має і суттєве процесуальне значення, оскільки із спливом тривалого часу ускладнюється (навіть унеможливлюється) збирання доказів, необхідних для розгляду справи судом.

Таким чином, встановлення строку позовної давності не тільки спонукає особу, права чи охоронювані інтереси якої порушено, до звернення до суду, а й служить інтересам іншої сторони, встановлюючи часові межі такого звернення, сприяє стабільності правопорядку в цілому.

Зазначене узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, за якою позовна давність це передбачене законом право правопорушника уникнути від переслідування або притягнення до суду за спливом визначеного строку після скоєння правопорушення.

Строки давності, які характерні для національних правових систем держав-учасників виконують декілька цілей, в числі яких, - забезпечення правової визначеності та остаточності, попередження порушення прав осіб, які могли би бути зменшені, якщо б суди розглядали їх справи на основі доказів, що могли би бути неповними за спливом часу (див. п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Застосування строку позовної давності в цілях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність та остаточність, а поновлення судом строку оскарження без обгрунтованої підстави є протиправним, порушує принцип правової визначеності та право на справедливий суд.

Обставини переривання строку позовної давності по справі відсутні.

Вищевикладені обставин виключають задоволення позову ОСОБА_2 за строком позовної давності.

Керуючись Главою 9 Розділу 3 ЦПК України, ст.ст.352, 354 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст.352, 354 ЦПК України.

Суддя: С.В. Маркарова

Повний текст рішення виготовлений 19.03.2018 року