Рішення № 73355306, 03.04.2018, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/1162/18

Провадження № 2/500/1692/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2018 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі головуючого - судді Присакар О.Я.,

за участю: секретаря судового засідання – Сирбу Г.В.,

представника позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду міста Ізмаїла цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

28.02.2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовними вимогами, просить встановити факт її постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_3, померлою 18.10.2014 року, за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с село Кислиця, вул. Матроська, 109, на час відкриття спадщини, а саме на 18.10.2014 рік, визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кислиця, вул. Матроська, 109 та земельну ділянку площею 5,1795 га, яка розташована на території Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, колишнє КСП ім.. Кірова, частка (пай) №820, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельну ділянку площею 0,1807 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кислиця, вул. Матроська, буд. 109, цільове призначення - будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), свої вимоги мотивує тим, що вказане майно належить ОСОБА_3. 18.10.2018 року ОСОБА_3 померла. Після її смерті відкрилась спадщина на вищевказане спадкове майно. 20.08.2004 року ОСОБА_3 залишила заповіт, згідно умов якого земельну ділянку площею 5,1795 га, розташовану на території Кислицької сільської ради по державному акту серія ОД № 010716, що належить їй на праві приватної власності на день смерті, а також майновий пай, заповіла – ОСОБА_2. Крім того, 20.08.2004 року ОСОБА_3 залишила заповіт, згідно умов якого житловий будинок з надвірними спорудами, розташований в селі Кислиця Ізмаїльського району Одеської області по вул. Матроська, 109, належний їй на праві приватної власності на день смерті, заповіла – ОСОБА_2. Частка спадщини, яка не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До такого майна належить земельна ділянка площею 0,1807 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кислиця, вул. Матроська, буд. 109, цільове призначення - будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Спадкоємцем за законом першої черги після ОСОБА_3 являється її донька ОСОБА_4 Позивач прийняла спадщину шляхом проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. При зверненні до нотаріуса для видачі свідоцтва про право на спадщину, позивачу було роз’яснено про неможливість оформлення спадщини після ОСОБА_3, у зв’язку з тим, що було пропущено строк для подачі заяви про прийняття спадщини.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не з’явилась, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Вислухавши пояснення представника позивача, допитавши свідків, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3належить:

- житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кислиця, вул. Матроська, 109, що підтверджено довідкою № 1530 від 10.10.2017 року, наданою Кислицькою сільською радою Ізмаїльського району Одеської області;

- земельна ділянка площею 5,1795 га, яка розташована на території Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, колишнє КСП ім.. Кірова, частка (пай) №820, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 010716, виданий 03.03.2004 року Ізмаїльською районною державною адміністрацією, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 10-08-737, кадастровий номер земельної ділянки – 5122082900:01:004:0034;

- земельна ділянка площею 0,1807 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кислиця, вул. Матроська, буд. 109, цільове призначення - будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 457120, виданий 01.04.2010 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011052101538, кадастровий номер земельної ділянки – 5122082900:02:001:0146.

Згідно до ст. 1216 ЦК України – спадкування є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії 1-ЖД № 394382, виданого 21.10.2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_3 померла 18.10.2014 року.

Після смерті ОСОБА_3 згідно ст. 1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входять житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кислиця, вул. Матроська, 109; земельна ділянка площею 5,1795 га, яка розташована на території Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, колишнє КСП ім.. Кірова, частка (пай) №820, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельна ділянка площею 0,1807 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кислиця, вул. Матроська, буд. 109, цільове призначення - будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1233 ЦК – заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною 1 статті 1234 ЦК України визначено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Згідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до заповіту, посвідченого 20.08.2004 року виконавчим комітетом Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, зареєстрованого в реєстрі за № 650, ОСОБА_3 заповіла земельну ділянку площею 5,1795 га, розташовану на території Кислицької сільської ради по державному акту серія ОД № 010716, що належить їй на праві приватної власності на день смерті, а також майновий пай – ОСОБА_2.

Відповідно до заповіту, посвідченого 20.08.2004 року виконавчим комітетом Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, зареєстрованого в реєстрі за № 651, ОСОБА_3 заповіла житловий будинок з надвірними спорудами, розташований в селі Кислиця Ізмаїльського району Одеської області по вул. Матроська, 109, належний їй на праві приватної власності на день смерті – ОСОБА_2.

Згідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 50860350 від 06.02.2018 року, наданої приватним нотаріусом Ізмаїльського районного натаріального округу ОСОБА_5, заповіти ОСОБА_3 від 20.08.2014 року, зареєстровані за № 651 та №650 не змінювались та не скасовувались.

Осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту після смерті ОСОБА_3 відповідно до ст. 1241 ЦК України, немає.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. п. 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Саме постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є підставою для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину, а не лише реєстрація місця його проживання за адресою місця проживання спадкодавця.

На підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

За змістом ст. 1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце перебування особи це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Таким чином, місце проживання необхідно відрізняти від місяця перебування фізичної особи.

Положеннями ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

З огляду на викладене, відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 постійно проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_3, померлою 18.10.2014 року, за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, село Кислиця, вул. Матроська, 109, на час відкриття спадщини, а саме на 18.10.2014 рік., що підтверджено показаннями, допитаних в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які пояснили, що ОСОБА_2 останні чотири роки проживала разом з матір’ю ОСОБА_8, за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, село Кислиця, вул. Матроська, 109, остання сильно хворіла та не мала змоги самостійно рухатись та потребувала догляду.

Отже, ОСОБА_2, вважається такою, яка прийняла спадщину після ОСОБА_3

Згідно ч. 2 ст. 1223 ЦК України – у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1245 ЦК України - Частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

Спадкоємцями за законом першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_3 являються:

- донька ОСОБА_2, що підтверджено свідоцтвом про народження серії ІІІ-ЖД № 272835, повторно виданим 16.09.1980 року Кислицькою сільською радою Ізмаїльського району Одеської області.

Інших спадкоємців, які заявили свої права на спадкове майно, немає.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України – для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

На підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_2 на час відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем, тобто вважається якою, яка прийняла спадщину.

Письмовою відповіддю приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу № 49/02-14 від 09.02.2018 року, ОСОБА_2 було роз’яснено про неможливість оформлення спадщини після ОСОБА_3, у зв’язку з тим, що було пропущено строк для подачі заяви про прийняття спадщини.

Вислухавши пояснення представника позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, та приймаючи до уваги, що оформлення спадщини в нотаріальному порядку неможливе, іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту на підставі ст. 16 ЦК України, в зв'язку з чим задовольняє позов.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 1220, 1222, 1233, 1234, 1235, 1241, 1261, 1268, 1270 ЦК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) до Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04378534, місцезнаходження: 68655, Одеська область, Ізмаїльський район, село Кислиця, вул. Вишнева, буд. 80) про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) разом із спадкодавцем ОСОБА_3, померлою 18.10.2014 року, за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, село Кислиця, вул. Матроська, 109, на час відкриття спадщини, а саме на 18.10.2014 рік.

Визнати за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1), в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3, померлої 18.10.2014 року, право власності на:

- житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кислиця, вул. Матроська, 109;

- земельну ділянку площею 5,1795 га, яка розташована на території Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, колишнє КСП ім.. Кірова, частка (пай) №820, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД № 010716, виданий 03.03.2004 року Ізмаїльською районною державною адміністрацією, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 10-08-737, кадастровий номер земельної ділянки – 5122082900:01:004:0034);

- земельну ділянку площею 0,1807 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кислиця, вул. Матроська, буд. 109, цільове призначення - будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 457120, виданий 01.04.2010 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011052101538, кадастровий номер земельної ділянки – 5122082900:02:001:0146).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12 квітня 2018 року.

Суддя: ОСОБА_9