Ухвала суду № 73353684, 13.04.2018, Біловодський районний суд Луганської області

13.04.2018

Справа № 408/329/18-к

1-кп/408/228/18

УХВАЛА

13 квітня 2018 року смт. Біловодськ

Біловодський районний суд Луганської області у складі:

головуючого Соболєва Є.О.

при секретареві Негоді В.Е.,

за участю: прокурора Дзюби І.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження (справа № 408/329/18-к) відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_3, що обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 187 КК України,

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2018 року у обвинуваченого закінчується термін тримання його під вартою. До цього часу провести розгляд зазначеного кримінального провадження не вбачається можливим з об’єктивних причин.

За таких обставин прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому терміну тримання під вартою ще на 60 днів, зазначаючи, що обвинувачений обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, на що є наявними вагомі докази. На цей час продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник та обвинувачений були не проти задоволення клопотання прокурора.

Вислухавши учасників кримінального провадження, суд вважає необхідним зазначити таке.

Статтею 331 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. До спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, наявність хоча б одного з ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, а також недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам.

З обвинувального акту йдеться, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, що підпадає під ознаки тяжкого.

У суду не виникає сумнівів щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_1 в інкримінованому йому діянні, оскільки обставини наведені в обвинувальному акті можуть переконати стороннього об’єктивного спостерігача, що обвинувачений дійсно вчинив це кримінальне правопорушення.

З даних про особу ОСОБА_1 йдеться, що він не має постійного місця проживання та реєстрації, до 2016 року відбував покарання у вигляді позбавлення волі на строк 11 років за навмисне вбивство, до останнього часу перебував у населеному пункті, що знаходиться у безпосередній близькості з тимчасово окупованою територією та РФ.

Зазначене об’єктивно свідчить про наявність реальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_1 дійсно може переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи те, що обвинувачений не працює, не має сталих соціальних зв’язків, схильний до вчинення кримінальних правопорушень, обрання більш м’якого запобіжного заходу йому не вбачається можливим.

За таких обставин, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, згідно якої суд повинен забезпечувати не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, суд дійшов висновку про необхідність продовження ОСОБА_1 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ще на 60 днів.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183,193, 194, 196, 197, 199, 315 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ще на 60 днів, а саме до 24:00 години 12 червня 2018 року.

Копію ухвали вручити всім учасникам процесу.

Ухвала окремо від вироку оскарженню не підлягає.

Головуючий: