Постанова № 73353670, 12.04.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 569/16060/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"12" квітня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Іваненко Т.В.

суддів: Кузьменко Л.В.

ОСОБА_1,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від "23" жовтня 2017 р. (судове рішення ухвалене суддею Бердій М.А. в м.Рівне, відомості про час ухвалення судового рішення відсутні) у справі за позовом ОСОБА_2 до Рівненської митниці Державної фіскальної служби України про порушення митних правил , -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до Рівненської митниці ДФС України, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Рівненської митниці ДФС України у справі про порушення митних правил №0338/20400/17 від 03 серпня 2017 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч.3 ст. 481 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 17000,00 грн.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 23 жовтня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Позивач, не погоджуючись з даною ухвалою, з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.

Позивач в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження у відповідності до приписів п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дослідивши докази, зібрані в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.

Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено встановлений ст.289 КУпАП строк оскарження постанови про адміністративне правопорушення. Клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів на його підтвердження позивачем не подано.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Положеннями ч. 1 ст. 99 КАС України (в редакції на час подання адміністративного позову) закріплено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Приписами ч. 2 вказаної статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, положення процесуального закону пов'язують початок перебігу строку звернення до суду або з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, або з дня, коли особа могла дізнатися їх порушення.

Відповідно до ст. 289 КУпАП України скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно ч. 1 ст. 100 КАС України (в редакції на час подання адміністративного позову) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Таким чином, законодавцем чітко визначено, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності законодавством встановлено спеціальний десятиденний строк, який обчислюється з дня вручення постанови.

При цьому, слід врахувати, що пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки за наявності поважних причин його пропуску такий строк може бути поновлено судом за заявою особи, яка його подала.

Приписи п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП визначають, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення (у тому числі постанову інспектора патрульної поліції) може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Вказаною нормою передбачено право вибору особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, порядку оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення. При цьому звернення особи до вищестоящого органу зі скаргою на постанову по справі про адміністративне правопорушення не є досудовим вирішенням спору, а є альтернативним способом захисту своїх прав.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом, копію оскаржуваної постанови від 03.08.17 р. Позивач отримав 08.08.2017 року. Із заявою про оскарження даної постанови звернувся до Державної фіскальної служби України 16.08.2017 року, про що зазначено у Листі ДФС України про розгляд скарги.

18.10.2017 року ОСОБА_2 отримав Лист Державної фіскальної служби України від 05.09.2017 року №1105/М/99-99-20-02-02-14, копію постанови від 05.09.2017, якою скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення (а.с. 5-8).

Разом з тим, із вказаним позовом ОСОБА_2 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області 19.10.2017 року, що підтверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції суду (а.с. 2). При цьому заяви про поновлення строку на звернення до суду позивачем подано не було.

Отже, скориставшись альтернативним способом захисту своїх прав на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення та у подальшому звернувшись до суду, ОСОБА_2 пропустив десятиденний строк для звернення з позовом до суду від дати отримання копії постанови.

Та обставина, що позивач оскаржував постанову в інший передбачений законодавством спосіб і ця скарга була подана в установлений строк, може бути розцінена як поважна причина пропуску цього строку, за умови звернення до суду з відповідною заявою щодо його поновлення.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 не порушував питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, що було зазначено Рівненським міським судом Рівненської області.

Як вже було зазначено раніше, процесуальний закон пов'язує початок перебігу строку звернення до суду або з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, або з дня, коли особа могла дізнатися їх порушення.

У рішенні від 21.02.1975 року у справі «Голдер проти Великої Британії» Європейський суд з прав людини закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції стосується невід'ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду.

Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував законодавство, яке регулює ці правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 відсутні.

Відповідно до 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Ухвалу постановлено судом першої інстанції з додержанням вимог процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від "23" жовтня 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.В. Іваненко

судді: Л.В. Кузьменко

ОСОБА_1

Повне судове рішення складено "12" квітня 2018 р.