
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 669/1170/17
Головуючий у 1-й інстанції: Бараболя Н.С.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
12 квітня 2018 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Полотнянка Ю.П. Боровицького О. А.
за участю:
секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,
позивача: ОСОБА_2,
представника відповідача: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білогірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 12 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Білогірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання дій та рішення суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В :
у жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Білогірського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області (Білогірське ОУПФ України Хмельницької області) про визнання неправомірними дії та рішення відповідача від 21 лютого 2017 року щодо відмови позивача у перерахуванні пенсії та зобов’язання відповідача провести позивачу перерахунок пенсії призначеної у відповідності до Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року у редакції чинній на час призначення пенсії в розмірі 90% з 01 грудня 2015 року із суми заробітної плати, зазначеної у довідці №153 від 15 грудня 2016 року.
Постановою Білогірського районного суду Хмельницької області від 12 грудня 2017 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначили про те, що з грудня 2015 року законодавством України не визначено обсяг суб’єктивного права, як і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов’язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про державну службу».
У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.
Позивач про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, з червня 2005 року ОСОБА_2 перебуває на обліку в Білогірському ОУПФ України Хмельницької області та отримує пенсію згідно Закону України “Про державну службу” в розмірі 90 % заробітної плати державного службовця. До виходу на пенсію він займав посаду начальника відділу контрольно-ревізійного управління в Білогірському районі Хмельницької області (правонаступник Державна фінансова інспекція в Хмельницькій області).
Так, у зв'язку із збільшенням розміру посадового окладу працюючого державного службовця на посаді начальника відділу Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області позивач звернувся до Білогірського ОУПФ України Хмельницької області із заявою про перерахунок йому пенсії згідно довідки Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області від 15 грудня 2016 року №153.
21 лютого 2017 року листом №1/Ч/3 позивачу відмовлено у перерахунку його пенсії із посиланням на п. 5 прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213 VIII передбачено, що з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", а тому з 01.06.2015 пенсії за вищевказаними законами не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються. Також, зазначили про те, що Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII, який набрав чинності з 01 травня 2016 року, не передбачено проведення перерахунку пенсії.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати за посадою, з якої була призначена пенсія є неправомірними та звужують зміст та обсяг прав позивача.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 37-1 Закону України "Про державну службу" (в редакції чинній на час призначення пенсії) у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
У зв'язку із прийняттям Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" 28.12.2014 року №76-VIII текст статті 37-1 викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України".
Пунктом 4 та 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії", в редакції, яка була чинна до 15.12.2015 року, було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16.01.2003 року №432-IV "Про внесення змін до Закону України "Про державну службу" заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу", визначається в такому порядку:
1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;
2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.
Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" з 01.12.2015 року встановлені нові розміри посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", яка діє з 15.12.2015 року, було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865, а саме, виключено п. 4, яким було визначено умови перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу" .
Колегія суддів зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013, регламентовано лише питання щодо упорядкування структури заробітної плати та її індексації працюючим державним службовцям і не передбачено ані можливості, ані механізму перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати.
Таким чином, з 15.12.2015 року чинним законодавством України не визначено суб'єктивного права, і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про державну службу".
Отже, з 01 грудня 2015 року по 01 травня 2016 року чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ. При цьому, чинна у зазначений період редакція статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України.
Так, 01 травня 2016 року набув чинності Закон України "Про державну службу" №889-VIII від 10 грудня 2015 року, а положення Закону № 3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII).
При цьому, у ст. 90 Закону №889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, стаття 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців до яких не віднесено.
Згідно із ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже ані Закон №76-VIII, яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, ані стаття 90 Закону №889-VIII, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Так, у рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі "Ріс проти Сполученого Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини.
У рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12 жовтня 2004 року у справі "Кйартан Асмудсон проти Ісландії").
У рішенні від 03 червня 2014 року у справі за заявою Великода проти України №43331/12, суд, розглянувши скаргу, зокрема, за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.
Також, суд вказав на відсутність підстав для висновку про те, що, передавши КМУ право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв на порушення якихось положень Конвенції, та зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою не вважав, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що з 01 грудня 2015 року, початку застосування постанови Кабінету Міністрів України № 1013, якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 виключено, а її пункт 5 викладено в іншій редакції, та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом № 889-VIII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за статтею 37 Закону № 3723-XII, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.
Аналогічні правові висновки викладенні в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №К/9901/16291/18 та від 04 квітня 2018 року у справі №К/9901/45368/18.
Крім того, у Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено про те, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Оскільки законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком пенсії, не передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відмова відповідача у такому перерахунку пенсії не призвела до зменшення розміру пенсії позивача, яка ним отримувалась до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.
Отже, колегія суддів вважає, що підстави для перерахунку пенсії позивача відсутні, тому відмова відповідача у перерахунку пенсії позивача є обґрунтованою та правомірною.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової, про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
апеляційну скаргу Білогірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області задовольнити.
Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 12 грудня 2017 року, - скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Білогірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання дій та рішення суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 12 квітня 2018 року.
Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5
Судове рішення № 73353592, Вінницький апеляційний адміністративний суд було прийнято 12.04.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 669/1170/17. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: