Рішення № 73352115, 30.03.2018, Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/1209/17

провадження №2/457/76/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2018 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі: головуючої-судді ОСОБА_1

при секретарі Мазурика В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Трускавецький міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Трускавецький міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позивач позовні вимоги мотивує тим, що 30.08.2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір № DN81AR0311001. На підставі умов укладеного кредитного договору позивач отримав кредит у розмірі 47176,00 із сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9% на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 29.08.2012 року. В якості забезпечення виконання умов кредитного договору 30.08.2007 року між сторонами (Відповідачем та Позивачем) було укладено договір застави транспортного засобу предметом якого був ВАЗ 210994-20, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2. У звязку з погіршенням матеріального стану у нього виникла заборгованість по вищевказаному кредитному договору. 29.09.2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Трускавецького міського суду Львівської області з позовом до позивача про стягнення заборгованості. Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 18 травня 2012 року по справі № 2-1324-463/11 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позов задоволено, вирішено стягнути з ОСОБА_2 в користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість станом на 26.09.2011 року за кредитним договором № DN81AR03110001 від 30.08.2007 року в розмірі 74 895,69 грн. з них: заборгованість по кредиту – 32 870, 29 грн.; заборгованість по процентам за користуванням кредитом – 25 256,98 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом – 4122,46 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором – 12645,96 грн, а також сплачений судовий збір. 02.11.2017 року, позивач дізнався що Трускавецьким міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області відкрито виконавче провадження ВП № 54944505 від 19.10.2017 року, на підставі виконавчого напису № 9367 від 20.07.2017 року виданного приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3. 19.10.2017 року винесена постанова старшим державним виконавцем Кравчук Н.З. про арешт майна. Ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження № 54944550, позивач вважає, що виконавчий напис № 9367 від 20.07.2017 року вчинено з грубим порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, і як наслідок неправомірне провадження щодо виконання виконавчого напису.

Позивач звертає увагу Суду на те, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримував від Відповідача та Позивача первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутніми підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у виконавчому написі, є безспірними. Розрахунок боргу, здійснений Відповідачем щодо наявності грошового зобов’язання позивача по кредиту, процентах річних та пені, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника.

Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вказану норму закону. Розрахунок розміру невиконаних зобов’язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом та пені у виконавчому напису зроблено Відповідачем одноособово без урахування думки та позиції Позивача та не відповідає дійсній сумі заборгованості. Виконавчий напис було вчинено на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівниками банку, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків Відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог Відповідача до Позивача. Крім того нотаріусом не враховано Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 18 травня 2012 року по справі № 2-1324-463/11.

Представником відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» подано до суду заперечення на позовну заяву, відповідно до якого в задоволенні позову просить відмовити.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просить позов задоволити.

Представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_5 в судовому засіданні проведеному в режимі відеоконференції, проти позову заперечив, в задоволенні позову просить відмовити.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 в судове засідання не з‘явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Третя особа: представник Трускавецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області в судове засідання не з‘явився та не повідомив причини своєї неявки, тому за вказаних обставин, суд вирішив слухати справу у їх відсутності.

Заслухавши сторони судового процесу, дослідивши матеріали справи, докази надані сторонами, суд приходить до наступного висновку:

В судовому засіданні встановлено, що 30.08.2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір № DN81AR03110001. На підставі умов укладеного кредитного договору позивач отримав кредит у розмірі 47176,00 із сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9% на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 29.08.2012 року. В якості забезпечення виконання умов кредитного договору 30.08.2007 року між сторонами (Відповідачем та Позивачем) було укладено договір застави транспортного засобу предметом якого був ВАЗ 210994-20, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2.

У звязку з погіршенням матеріального стану у ОСОБА_2 виникла заборгованість по вищевказаному кредитному договору.

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 18 травня 2012 року по справі № 2-1324-463/11 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позов задоволено, вирішено стягнути з ОСОБА_2 в користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість станом на 26.09.2011 року за кредитним договором № DN81AR03110001 від 30.08.2007 року в розмірі 74 895,69 грн. з них: заборгованість по кредиту – 32 870, 29 грн.; заборгованість по процентам за користуванням кредитом – 25 256,98 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом – 4122,46 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором – 12645,96 грн, а також сплачений судовий збір.

В подальшому, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 20.07.2017 року вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 9367 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № DN81AR03110001 від 30.08.2007 року у сумі 453289,37 грн. та витрати за вчинення виконавчого напису у сумі 18000 грн., всього – 454089,37 грн.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі – Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі – Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов договору застави здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі – Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов’язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов’язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов’язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17.

Суд вважає, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису у боржника ОСОБА_2 була відсутня безспірна заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису, спір щодо заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ КБ «Приватбнак» був вирішений по суті, і сума такої заборгованості становила 74895,69 грн., підтвердження чого є Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 18 травня 2012 року по справі № 2-1324-463/11.

Про відсутність безспірності свідчать і наступні дії сторін, а саме: наявність Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 18 травня 2012 року по справі № 2-1324-463/11 та звернення відповідача до нотаріуса про вчинення виконавчого напису на іншу суму.

Приватний нотаріус не вправі змінювати рішення суду, та його висновки.

Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що позов є підставним та таким що підлягає до задоволення, а тому слід визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №9367 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 20.07.2017 року, щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 в користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 453289,37 грн. та витрати за вчинення виконавчого напису в сумі 1800 грн., всього 455089,37.

Крім цього, суд звертає увагу на наступне.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Відповідно до п.7 ч.11ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо кредитодавець у позасудовому порядку або до судового провадження звертається з вимогою про повернення споживчого кредиту або погашення іншого боргового зобов'язання споживача, кредитодавець не може у будь-який спосіб вимагати будь-якої плати або винагороди від споживача за таке звернення. При цьому кредитодавцю забороняється: вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Крім того, зясовуючи питання про строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, необхідно врахувати, що згідно правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 року у справі № 6-116цс13, перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами), починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

Таким чином,ст. 88 Закону України «Про нотаріат» чітко регламентовані строки, в межах яких можуть бути вчинені виконавчі написи: в даному випадкуне більше трьох років з дня виникнення права вимоги. Отже, враховуючи, що законом інший строк давності не встановлено, тому застосуванню підлягають положення самеЗакону України «Про нотаріат», як спеціального закону.

У постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі №6-1926цс14 сформульована така правова позиція: «За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та пята статті 261 ЦК України).

Керуючись ст.ст. 12,13,81,263-265,268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №9367 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 20.07.2017 року, щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 в користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 453289,37 грн. та витрати за вчинення виконавчого напису в сумі 1800 грн., всього 455089,37.

Стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 640 грн. судового збору.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: ОСОБА_1