Рішення № 73351679, 11.04.2018, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/3277/17

Провадження № 2/459/245/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

11 квітня 2018 року м. Червоноград

Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого – судді Рудакова Д.І.,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

Справа № 459/3277/17

Позивач: ОСОБА_2

Відповідач: ОСОБА_3

Третя особа: Червоноградський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області

Вимоги позивача: про звільнення від сплати заборгованості по аліментах, зміна розміру аліментів

Особи, які з’явилися в судове засідання:

представник позивача ОСОБА_4,

ОСОБА_5Стислий виклад позиції позивача.

1.Позивач звернувся до суду із позовом, в якому, із врахуванням заяви від 10.01.2018 року, просить: 1) звільнити його від сплати заборгованості по аліментах, нарахованих на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, за період з 30.09.2009 року по 09.10.2017 року на загальну суму 28 407,96 грн.; 2) змінити розмір аліментів, визначених рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 02.02.2010 року з 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку в місяць на 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно і до повноліття дітей, тобто щоб визначений судом розмір аліментів у відсотках від доходу не прив’язувався до прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

2.Свої позовні вимоги позивач обгрунтував тим, що з 2004 року проживав з відповідачем однією сім’єю без реєстрації шлюбу. Від спільного проживання мають двох синів: Романа, ІНФОРМАЦІЯ_3, Максима, ІНФОРМАЦІЯ_4. В травні 2009 року відносини з відповідачем погіршилися, тому вони перестали проживати разом та підтримувати шлюбні відносини. Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 02.02.2010 року його зобов’язано до сплати на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання синів в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку в місяць, починаючи з 30.09.2009 року і до повноліття дітей. Вказує, що коли виконавчий лист був пред’явлений відповідачем до виконання у виконавчу службу, він працював в ТзОВ «Шахта», а з 08.02.2011 року в Дошкільному навчальному закладі ясла-садок № 17 м. Червонограда. В подальшому дізнався про наявність у нього заборгованості по сплаті аліментів, так як з його заробітної плати вираховувалась 1/3 частина коштів, які зараховувались в рахунок аліментів, однак аліменти не могли бути менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, як це зазначено в рішенні суду, а тому різницю між 1/3 частиною коштів від його зарплати та 30% прожиткового мінімуму, нараховано як заборгованість. Вважає, що така заборгованість фактично виникала не з його вини, так як оплата праці не залежала від нього, а змінити роботу на більш високо оплачувану він не зміг, так як з 1995р. має проблеми зі здоров’ям.Станом на 09.10.2017р. заборгованість за аліментами становить 28 407,96грн. (за період з 30.09.2009р. по 09.10.2017р.), згідно розрахунку заборгованості по аліментах № 12869 від 27.10.2017р. Зазначає, що підставою для звільнення його від сплати заборгованості є його хвороба, в звязку з якою йому 31.08.2017р. Міжрайонною спеціалізованою офтальмологічною МСЕК встановлено безтерміново третю групу інвалідності на підставі загального захворювання, про що видано довідку до акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 656196. Вказує, що враховуючи те, що йому протипоказано фізичне навантаження та у звязку із періодичними стаціонарними лікуваннями, 09.10.2017р. він був звільнений з роботи за згодою сторін. На даний час отримує пенсію по інвалідності, знайти додаткову роботу не має можливості, оскільки здоров’я цього не дозволяє, а тому накопичилась заборгованість зі сплати аліментів.

3.Заперечень відповідача до суду подано не було.

II.Заяв, клопотань учасників справи до суду не поступало.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просить такі задовольнити, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи у судові засідання двічі підряд не з’явилася, про причини неявки суд не повідомила, відзиву та заяви про розгляд справи за її відсутності не подала.

Як передбачено ст. 280 ч.1 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин наявні підстави для заочного розгляду справи.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

II.Процесуальних дій по справі не проводилися.

III.Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом установлено, що від спільного проживання сторони мають двох синів: Романа, ІНФОРМАЦІЯ_3, та Максима, ІНФОРМАЦІЯ_4, на утримання яких позивача зобов’язано до сплати аліментів в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку в місяць, починаючи з 30.09.2009 року і до повноліття дітей.

Як видно з проведеного державним виконавцем розрахунку заборгованості по аліментах по виконавчому листу № 2-712, станом на 09.10.2017 року ОСОБА_2 має заборгованість в розмірі 28 407,96 грн.

Матеріалами справи встановлено, що позивач періодично в період часу з червня 2016 року по серпень 2017 року проходив обстеження в лікаря-офтальмолога та перебував на лікуванні в медичних закладах.

Згідно з копією довідки МСЕК серії 12 ААА № 656196 від 31.08.2017 року позивач визнаний безтерміново інвалідом III групи загального захворювання. Висновок про умови та характер праці: різноробочий, без підйому вантажів. Протипоказана робота на висоті, з рухомим транспортом.

IV.Норми права, які застосував суд.

Згідно з положенням частини 1 статті 2, частини 1 статті 4 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень частин 1-3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 76, частиною 1 статті 77, частиною 1 статті 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Конвенцією про права дитини (стаття 3) передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Декларацією прав дитини від 1959 р. закріплено принцип №4, зі змісту якого дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Згідно зі ст.27 Конвенції про права дитини, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відтак, обов'язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов'язання батьків. Обов'язок утримувати дітей виникає з моменту їх народження і зберігається до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і обов’язків і не звільняє від обов’язків щодо дитини. Кожен з батьків повинен приймати участь в утриманні дитини до досягнення нею повноліття (ст.180 СК України).

Згідно з ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини 2 статті 197 Сімейного кодексу України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

З огляду на ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка згідно Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є обов'язковою для застосування національними судами, зміст якої передбачає, що рішення суду повинне бути не тільки законним та обґрунтованим, але й справедливим.

08 липня 2017 року набрав чинності Закон України № 2037-VIII від 17.05.2017 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів».

Частину 2 ст. 182 СК України викладено в наступній редакції: «розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».

Частина 2 статті 182 СК України передбачає гарантію, що надана державою, дитині та тому з батьків, з ким вона проживає, щодо мінімального розміру аліментів, які можуть стягуватись з їх платника. Підвищивши цей мінімальний розмір Законом України № 2037-VIII від 17.05.2017 року, держава підвищила соціальні стандарти в галузі охорони прав дитини.

V.Оцінка суду.

Позивач мотивує позовну вимогу № 1 тим, що заборгованість по аліментах виникла не з його вини, а також, що у зв’язку з наявністю у нього тяжкої хвороби, він немає змоги сплатити цю заборгованість.

У зв’язку з наведеним, суд вважає за необхідне роз’яснити, що дійсно відповідно до ч. 2 статті 197 Сімейного кодексу України суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості частково або повністю залежно від обставин справи. При цьому суд з'ясовує, внаслідок яких обставин утворилася заборгованість. В законі закріплено приблизний перелік підстав, за наявності яких це можливо. Суд може звільнити платника від сплати заборгованості, якщо вона виникла в результаті: а) тяжкої хвороби платника аліментів; б) інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 4 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» заборгованість може утворитися внаслідок призупинення виконавчого провадження через знаходження боржника на лікуванні в стаціонарній лікувальній установі.

Суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред'явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти. Таким чином, дана норма розрахована на випадки, коли заборгованість утворилася у зв'язку з обставинами, пов'язаними з одержувачем аліментів, а не діями (бездіяльністю) інших осіб (органів виконавчої служби, банків, адміністрації організації, у якій працює платник аліментів тощо).

Тобто, суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості тільки у виняткових випадках. Платник має надати суду докази таких обставин.

Усупереч вимогам чинного законодавства позивачем не надано доказів того, що не з його вини виникла така заборгованість, адже про наявність судового рішення про стягнення з нього аліментів на утримання дітей він був обізнаний, щомісяця сплачував аліменти, однак не в повному обсязі, тому своїми діями утворив цю заборгованість.

Крім цього, позивач посилається на те, що у зв’язку з тим, що він має проблеми зі здоров’ям він немає змоги сплатити цю заборгованість.

Стосовно таких тверджень та пояснень позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Тяжка хвороба є оцінним поняттям. У законодавстві відсутній чіткий перелік тяжких хвороб. Такими хворобами, наприклад, визнаються ВІЛ-інфекція, туберкульоз тощо. Наявність тяжкої хвороби повинна бути підтверджена довідкою лікувального закладу. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, наприклад, перебування платника аліментів у місцях позбавлення волі й пов'язані з цим складнощі у працевлаштуванні.

Так, дійсно з матеріалів справи, зокрема, копії довідки МСЕК серії 12 ААА № 656196 від 31.08.2017 року судом встановлено, що позивач визнаний безтерміново інвалідом III групи загального захворювання. Висновок про умови та характер праці: різноробочий, без підйому вантажів. Протипоказана робота на висоті, з рухомим транспортом.

При цьому судом встановлено й те, що позивач з моменту звільнення з роботи ДНЗ ясла-садок № 17 м. Червонограда, а саме: з 09.10.2017 року до сьогоднішнього дня не працевлаштувався, мотивуючи таке наявністю тяжкої хвороби, однак як видно з тої ж копії довідки МСЕК останньому протипоказана робота лише на висоті, з рухомим транспортом, а встановлена йому III група інвалідності є робочою.

Питання про звільнення від сплати заборгованості вирішується судом за позовом платника аліментів. Законодавством встановлена можливість, а не обов'язок суду ухвалити відповідне рішення, тому суд може відмовити в позові, якщо підстави для його задоволення відсутні.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного, беручи до уваги те, що інтереси одержувача аліментів підлягають захисту в першу чергу, і для останньої не важливо, з якої причини утворилася заборгованість, якщо в цьому немає її вини, суд не вбачає підстав для звільнення позивача від сплати заборгованості, а тому така позовна вимога не задовольняється.

Також задоволенню не підлягає й вимога про зміну розміру аліментів, адже чинним законодавством України визначено, що прив’язка стягнення аліментів у частці до прожиткового мінімуму є обов’язковою. При цьому суд враховує й те, що розмір стягуваних з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку в місяць є меншим ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не відповідає чинній нормі ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України.

Суд критично оцінює та не бере до уваги копію квитанції, наявну у матеріалах справи про переказ із-за кордону на ім’я позивача коштів в сумі 5 315 євро, оскільки така не може слугувати підтвердженням пояснень представника позивача стосовно того, що ці кошти були надіслані позивачу його сестрою та були ним використані на оперативне втручання, так як жодних документів стороною позивача суду надані не були стосовно проведення хірургічного втручання та вартість проведеної операції.

З урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши надані докази у їх сукупності, суд вважає поданий ОСОБА_2 позов необгрунтовним, а тому такий задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 263-265, 268, 273, 280-283 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, з участю третьої особи: Червоноградського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про звільнення від сплати заборгованості по аліментах, зміна розміру аліментів відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13.04.2018 року.

Позивач – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентиф.номер НОМЕР_1, 80100, м. Червоноград, вул.. Ст.Бандери, 2/6, Львівської області.

Представник позивача – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентиф.номер НОМЕР_2, м. Сокаль, вул.. Шептицького, 10/6, Львівська область.

Відповідач – ОСОБА_3, 80100, м. Червоноград, пр.. Шевченка, 3а/42, Львівська область.

Третя особа - Червоноградський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, 80100, м. Червоноград, вул.. Мазепи, 16, Львівська область, ЄДРПОУ 34992085.

Суддя: Д. І. Рудаков