Ухвала суду № 73351061, 12.04.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/2690/17 Головуючий у І інстанції ПотабенкоПровадження № 11-сс/780/252/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 12.04.2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого – судді Гриненка О.І.,

суддів – Зіміної В.Б., Семенцова Ю.В.,

за участю:

прокурора – Хіміча І.І.,

представника особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт – адвоката ОСОБА_2,

секретаря судових засідань – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 – адвоката ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 13 вересня 2017 року про арешт майна, постановлену в межах досудового розслідування кримінального провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 вересня 2017 року за № 42017111200000583, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.189 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2017 року заступник начальника Обухівського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області звернувся до слідчого судді Обухівського районного суду Київської області із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017111200000583 від 07 вересня 2017 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.189 КК України. На обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що 07 вересня 2017 року до Обухівського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області надійшла заява від керівника та засновника ТОВ «Роза-Л» ОСОБА_5 про вимагання невідомими особами установчих документів підприємства з метою заволодіння майном ТОВ «Роза-Л», в тому числі і земельними ділянками, що знаходяться в оренді у підприємства. З матеріалів клопотання прокурора вбачається, що в ході досудового розслідування встановлено, що невстановлені особи, діючи умисно та з корисливих мотивів, вчиняють дії, в тому числі і шляхом погроз фізичною розправою, направлені на заволодіння корпоративними правами ОСОБА_5 та земельними ділянками, що знаходяться у користуванні ТОВ «Роза-Л» на підставі договорів оренди з фізичними особами – власниками земельних ділянок. При цьому прокурор зазначає, що згідно його постанови від 11 вересня 2017 року земельні ділянки, що знаходяться у користуванні ТОВ «Роза-Л» визнані речовими доказами, а тому з метою їх збереження та перешкоджанню подальшого їх відчуження прокурор просить накласти на них арешт.

13 вересня 2017 року ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області зазначене клопотання прокурора задоволено накладено арешт шляхом заборони державним реєстраторам та особам, уповноваженим на виконання функцій держаних реєстраторів (посадовим особам Мінюсту, нотаріусам) здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо набуття або припинення права власності та користування, зміни власників та користувачів земельних ділянок, зміни форми власності та порядку користування щодо 57 земельних ділянок, розташованих межах Кагарлицької міської ради Кагарлицького району, Київської області, що перебувають у користуванні ТОВ «Роза-Л» на підставі договорів оренди, укладених підприємством з власниками цих земельних ділянок в тому числі і відносно земельної ділянки загальною площею 4,1860 га з кадастровим номером 3222210100:03:013:0005, що належить на праві приватної власності ОСОБА_6 та перебуває у користуванні ТОВ «Роза-Л» на підставі договору оренди від 19 грудня 2015 року.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що клопотання прокурора відповідає вимогам ст. 171 КПК України, а прокурором в судовому засіданні доведено достатність даних про здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, а тому з метою запобігання можливим фактам продажу майна вважав за необхідне задовольнити клопотання прокурора про арешт земельних ділянок. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, адвокат ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_4, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати в частині накладення арешту шляхом заборони державним реєстраторам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів (посадовим особам Мінюсту, нотаріусам) здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо набуття або припинення права власності та користування, зміни власників та користувачів земельної ділянки, зміни форми власності та порядку користування на земельну ділянку загальною площею 4,1860 га, кадастровий номер 3222210100:03:013:0005, розташованої на території Кагарлицької міської ради Кагарлицького району, Київської області, та перебуває у користуванні ТОВ «Роза-Л» на підставі договору оренди від 19 грудня 2015 року, та прийняти нову ухвалу, якою відмовити заступнику начальника Обухівського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в задоволенні клопотання про арешт зазначеної земельної ділянки. Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт вказує на порушення слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали вимог ст. ст. 170, 173 КПК України. Зокрема, апелянт зазначає про те, що при накладенні арешту на земельну ділянку площею 4,1860 га, що належала ОСОБА_6, слідчий суддя не зазначив в ухвалі, що осскаржується, правові підстави та мету для арешту майна, визначені ст.170 КПК України. Як зазначає у своїй апеляційній скарзі адвокат, у клопотанні заступника начальника Обухівського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області про арешт п’ятидесяти семи земельних ділянок розташованих на території Кагарлицької міської ради, Кагарлицького району Київської області, метою накладення арешту зазначено збереження речових доказів, так як відповідно до постанови прокурора Обухівського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області від 11 вересня 2017 року всі зазначені у клопотанні земельні ділянки визнані речовими доказами. Однак, як зазначає апелянт, земельна ділянка площею 4,1860 га, що належала на праві власності ОСОБА_6 не може бути речовим доказом, оскільки не була знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не була об’єктом кримінально протиправних дій, не набута у власність протиправним шляхом та не отримана у власність внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тобто не відповідає критеріям визначених у ст. 98 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника особи щодо майна якої вирушується питання про арешт майна, що, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив їх задовольнити, доводи прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів провадження вбачається, що представником ОСОБА_4 – адвокатом ОСОБА_2 не порушено процесуального строку оскарження ухвали слідчого судді, встановленого ст. 395 КПК України, так як оскаржувану ухвалу слідчого судді було постановлено без повідомлення ОСОБА_7, а копію ухвали направлено їй лише 28 березня 2018 року.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, в тому числі: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З матеріалів провадження, витребуваних із суду першої інстанції, вбачається, що в провадженні Обухівського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області знаходиться кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 вересня 2017 року за № 42017111200000583, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.189 КК України, під час досудового розслідування якого встановлено, що невідомими особами здійснені спроби вимагання у директора ТОВ «Роза-Л» ОСОБА_5 установчих документів підприємства з метою привласнення корпоративних прав товариства та земельних ділянок, що знаходяться у оренді підприємства.

11 вересня 2017 року постановою заступника начальника Обухівського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області 57 (п’ятдесят сім) земельних ділянок, що знаходяться у користуванні ТОВ «Роза-Л» на підставі договорів оренди визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, в тому числі і земельна ділянка площею 4,1860 га, що розташовано на території Кагарлицької міської ради, Кагарлицького району Київської області, кадастровий номер 3222210100:03:013:0005 яка належала ОСОБА_6 та була передана у користування ТОВ «Роза-Л» на підставі договору оренди від 19 грудня 2015 року строком на 7 років. 16 серпня 2017 року ОСОБА_6 померла. Відповідно до складеного заповіту посвідченого державним нотаріусом Кагарлицької районної державної нотаріальної контори 06 вересня 2011 року ОСОБА_6 заповіла земельну ділянку розміром 4,1860 га, яка розташована на території Кагарлицької міської ради, Кагарлицького району, Київської області, ОСОБА_4.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

В поданому клопотанні прокурор просив накласти арешт на земельні ділянки, що знаходяться у користуванні ТОВ «Роза-Л» на правах оренди з метою забезпечення збереження речових доказів, посилаючись як на підставу для арешту – на п.1 ч.2 ст.170 КПК України.

Слідчий суддя, погодившись із зазначеною в клопотанні прокурора підставою для арешту майна, а саме необхідністю забезпечення збереження речових доказів, 13 вересня 2017 року постановив ухвалу про арешт 57 земельних ділянок, що знаходяться у користуванні ТОВ «Роза-Л» на підставі договорів оренди, в тому числі і на земельну ділянку розміром 4,1860 га, що належала ОСОБА_6

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком слідчого судді про те, що зазначена земельна ділянка, на яку слідчим суддею накладено арешт, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, з огляду на зазначені положення ст. 98 КПК України, колегія суддів вважає, що земельна ділянка розміром 4,1860 га, яка розташована на території Кагарлицької міської ради Київської області і належала ОСОБА_6, про яку йдеться в клопотанні прокурора щодо арешту майна та в оскаржуваній ухвалі слідчого судді, не може бути речовим доказом в межах досудового розслідування кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.189 КК України, за фактом незаконної передачі чужого майна, так як не була знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегла на собі його сліди та не містить інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час даного кримінального провадження.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що прокурором у клопотанні не доведено необхідність арешту зазначеної земельної ділянки, а також наявності ризиків можливості здійснення спроб псування, перебудови, зміни інших показників цієї земельної ділянки.

Згідно із ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому ухвала слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 13 вересня 2017 року в частині накладення арешту на земельну ділянку розміром 4,1860 га, яка належала ОСОБА_6, є незаконною та підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нової ухвали, якою необхідно відмовити в задоволенні клопотання прокурора в частині накладення арешту на вказану земельну ділянку як необґрунтованому, оскільки майно, про арешт якого з підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст.170 КПК України ставиться питання, не відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Керуючись ст. ст. 309, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 13 вересня 2017 року в частині накладення арешту шляхом заборони державним реєстраторам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів (посадовим особам Мінюсту, нотаріусам) здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо набуття або припинення права власності та користування, зміни власників та користувачів земельних ділянок, зміни форми власності та порядку користування відносно земельної ділянки загальною площею 4,1860 га з кадастровим номером 322221010003:013:0005 належної на праві приватної власності ОСОБА_6, розташованої на території Кагарлицької міської ради Кагарлицького району, Київської області та перебуває у користуванні ТОВ «Роза-Л» на підставі договору оренди від 19 грудня 2015 року – скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання заступника начальника Обухівського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області про накладення арешту на земельну ділянку загальною площею 4,1860 га з кадастровим номером 322221010003:013:0005 належної на праві приватної власності ОСОБА_6, розташованої на території Кагарлицької міської ради Кагарлицького району, Київської області та перебуває у користуванні ТОВ «Роза-Л» на підставі договору оренди від 19 грудня 2015 року.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

____ ____ ____

ОСОБА_1 ОСОБА_8 ОСОБА_9