Рішення № 73350760, 13.04.2018, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

Справа №377/6/18

Провадження №2/377/49/18

13 квітня 2018 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання - Щуковської А.М., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

У С Т А Н О В И В:

03 січня 2018 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач просить розірвати шлюб з відповідачем.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що позивач та відповідач перебувають у шлюбі, зареєстрованому 19 грудня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Славутицького міського управління юстиції у Київській області, актовий запис № 188. Причиною звернення до суду з даною позовною заявою стало те, що спільне життя з відповідачем не склалося. З червня 2017 року шлюбні відносини між сторонами припинились. Збереження шлюбу суперечить інтересам позивача.

В судове засідання позивач не з'явилася, до канцелярії суду подала заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений за правилами ст. 280 - 282 ЦПК України, клопотання про відкладення розгляду справи та заяви про розгляд справи за його відсутністю до суду не надав, причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надіслав.

За наявності умов, передбачених ст. ст. 280-282 ЦПК України, відповідно до ухвали суду від 13 квітня 2018 року суд ухвалив заочне рішення у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, підстави позовних вимог вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб, виданого 19 грудня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Славутицького міського управління юстиції у Київській області, копія якого долучена до справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 19 грудня 2014 року зареєстрували шлюб, про що був здійснений актовий запис № 188. Після укладення шлюбу присвоєні прізвища: чоловіку ОСОБА_1, дружині ОСОБА_1.

Від шлюбу дітей немає.

Як вбачається із змісту позовної заяви, спільне сімейне життя у позивача та відповідача не склалося. шлюбні відносини припинились з червня 2017 року. Сторони проживають окремо. Ведення спільного господарства та сумісне проживання припинено. Подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача. На даний час позивач і відповідач проживають окремо, проте відповідач не бажає добровільно розірвати шлюб, відмовляється спільно подавати заяву в органи державної реєстрації актів цивільного стану.

З статті 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р., ратифікована Україною 17 липня 1997 р.) вбачається, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка, примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 18, п. 3 ст. 51, ч. 3 ст. 56, ч. 1 ст. 110 СК України дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред'явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним з подружжя.

Відповідно до ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як встановлено судом, подружжя своїми правами не користується, свої обов'язки не виконує, взаємовідносини, що склалися між подружжям, не притаманні сім'ї і не відповідають інтересам подружжя. Можливості примирення подружжя та відновлення нормальних сімейних відносин суд не вбачає.

Враховуючи відсутність обставин, що перешкоджають розірванню шлюбу, передбачених ч. 2 ст. 110 СК України, суд вважає за необхідне позов про розірвання шлюбу задовольнити, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що не суперечать закону та не порушують права інших осіб.

Як вбачається з позовної заяви, спору щодо розподілу сумісно нажитого майна у сторін немає.

Згідно ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Заяви про відновлення дошлюбного прізвища позивач суду не подала.

Відповідно до ч.1 ст.140 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 263-265, 280 - 281 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрований 19 грудня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Славутицького міського управління юстиції у Київській області, актовий запис № 188.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, судові витрати по оплаті судового збору в сумі 640 гривень.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається через Славутицький міський суд Київської області до Апеляційного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н. Ф. Теремецька