Рішення № 73349740, 13.04.2018, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/890/15-ц

Провадження № 2/364/8/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2018 р. Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Макаренко Л.А.,

при секретарі судового засідання Кулинич Г.І.,

за участю:

представника Позивачаза первісним позовом та Відповідача за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЛТД» (далі – ТОВ «ФК ЛТД») ОСОБА_1 (довіреність від 06.02.2018 р. № 23, т. 2, а.с. 111),

представника Відповідача за первісним позовом та Позивача за зустрічним позовом Фермерського господарства «Гайок» (далі – ФГ «Гайок») ОСОБА_2 (довіреності від 16.09.2016 р. № 74, т. 1, а.с. 182, від 08.01.2018 р. № б/н, т. 2, а.с. 42, 62),

Відповідач за первісним та зустрічним позовами ОСОБА_3 – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Володарського районного суду Київської області (смт Володарка, Київська обл.) цивільну справу за первісним позовом ТОВ «ФК ЛТД» до ОСОБА_3, ФГ «Гайок» про визнання недійсними договорів оренди землі та визнання договору оренди землі поновленим і за зустрічним позовом ФГ «Гайок» до ТОВ «ФК ЛТД», ОСОБА_3 про визнання типового договору оренди землі недійсним, –

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області 06.07.2015 р. надійшла позовна заява ТОВ «ФК ЛТД» до ОСОБА_3 про визнання договору оренди землі поновленим та зобов’язання вчинити дії (т. 1, а.с. 2-45).

Рішенням суду від 27.07.2015 р. (т. 1, а.с. 65-69), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06.10.2015 р. (т. 1, а.с. 109-112), у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2016 р. (т. 1, а.с. 155-157) рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Після надходження справи на новий розгляд до суду першої інстанції Позивачем у зв’язку з тим, що за час розгляду даної цивільної справи Відповідач ОСОБА_3 передав в оренду ФГ «Гайок» спірні земельні ділянки, 17.01.2017 р. подано уточнену позовну заяву (т. 1, а.с. 184-194) про визнання недійсними договорів оренди землі та визнання договору оренди землі поновленим, в якій Позивач просив суд визнати недійсними договори оренди спірних земельних ділянок, що належать ОСОБА_3, укладених останнім з ФГ «Гайок», скасувати державну реєстру цих договорів, а також визнати поновленим типовий договір оренди земельних ділянок, укладений Позивачем та ОСОБА_3 07.08.2009 р. У подальшому 23.01.2018 р. Позивачем подано уточнену позовну заяву (т. 2, а.с. 94-104), в якій викладено ті самі позовні вимоги, проте з уточненням їх правового обґрунтування.

На обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач у наведених позовних заявах зазначив, що 07.08.2009 р. між ним та орендодавцем ОСОБА_3 було укладено «типовий договір оренди землі» строком на 5 років, а 15.11.2012 р. – договір про внесення змін та доповнень до цього типового договору оренди землі, який, зокрема, передбачав зміну строку дії зазначеного типового договору з 5 на 15 років. Пороте останній рішенням Володарського районного суду Київської області від 08.06.2015 р. визнаний недійсним. Тому Позивач вже 09.06.2015 р. направив орендодавцю лист про поновлення договору оренди землі разом з примірниками додаткової угоди, виходячи з того, що Позивач продовжував користуватися спірною земельною ділянкою, добросовісно виконуючи свої обов’язки за договором оренди і до нього з цього приводу не було претензій. Оскільки ОСОБА_3 не було підписано вказані примірники додаткової угоди, Позивач 06.07.2015 р. звернувся до суду з позовом про поновлення укладеного 07.08.2009 р. типового договору оренди землі, уточивши надалі позовні вимоги, оскільки 17.01.2017 р. Позивачеві стало відомо з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухому майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, що ОСОБА_3 до прийняття остаточного рішення в даній справі вже передав спірні земельні ділянки ФГ «Гайок», 11.02.2016 р. державним реєстратором було здійснено державну реєстрацію нових договорів оренди землі № б/н від 01.01.2016 р. укладених між Відповідачем ОСОБА_3 та Відповідачем ФГ «Гайок». Тому Позивач просить визнати ці договори оренди землі недійсними.

Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 10.01.2017 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до слухання у попередньому судовому засіданні на 18.01.2017 р., ухвалою суду від 18.01.2017 р. ФГ «Гайок» залучено до участі в справі як співвідповідач, оголошено перерву в попередньому судовому засіданні до 01.02.2017 р. Надалі попередні судові засідання неодноразово відкладалися через оскарження ФГ «Гайок» ухвали суду про відкриття провадження (апеляційні скарги від 27.01.2017 р. – т. 1, а.с. 204; від 16.05.2017 р. – т. 1, а.с. 219; від 07.09.2017 р. – т. 1, а.с. 229; від 20.11.2017 р. – т. 1, а.с. 241), ухвали Апеляційного суду Київської області від 08.02.2017 р., 27.03.2017 р., 23.05.2017 р., 21.08.2017 р., 20.09.2017 р., 27.11.2017 р. (т. 1, а.с. 208-209, 212, 222-223, 225-226, 233, 245).

Після надходження 12.12.2017 р. матеріалів справи до Володарського районного суду Київської області справу призначено до попереднього судового засідання на 11.01.2018 р., в якому оголошено перерву до 06.02.2018 р. у зв’язку з прийняттям зустрічного позову ФГ «Гайок» до спільного розгляду з первісним позовом ТОВ «ФК ЛТД» (ухвала суду від 11.01.2018 р., т. 2, а.с. 71-74).

У зустрічному позові ФГ «Гайок» просило визнати недійсним типовий договір оренди землі від 07.08.2009 р., укладений між ТОВ «ФК ЛТД» та ОСОБА_3, оскільки останній, на думку ФГ «Гайок», цей договір не підписував, проте незацікавлений в його оскарженні через те, що у 2016 році почав працювати в ТОВ «ФК ЛТД» (т. 2, а.с. 45-64).

Також до суду 09.01.2018 р. ФГ «Гайок» було подано відзив на первісну позовну заяву ТОВ «ФК ЛТД» (т. 2, а.с. 12-44) з проханням відмовити у його задоволенні.

Відповідач за первісним і зустрічним позовами ОСОБА_3 подав до суду 23.01.2018 р. відзив на первісний позов ТОВ «ФК ЛТД» (т. 2, а.с. 81), в якому виклав позицію про визнання позовних вимог ТОВ «ФК ЛТД» у повному обсязі, визнаючи порушення ним переважного права первісного Позивача на оренду належних йому земельних ділянок, а також відзив на зустрічний позов ФГ «Гайок» (т. 2, а.с. 84), в якому просить відмовити у задоволенні цього позову, стверджуючи про його вільне волевиявлення під час укладення 07.08.2009 р. оспорюваного в зустрічному позові типового договору.

Первісний позивач ТОВ «ФК ЛТД» 23.01.2018 р. також подав відзив на зустрічний позов ФГ «Гайок» (т. 2, а.с. 87) з проханням відмовити в задоволенні цього позову.

Позивачем за зустрічним позовом ФГ «Гайок» подано відповіді на відзиви ТОВ «ФК ЛТД» і ОСОБА_3 на його зустрічний позов (т. 2, а.с. 112-113, 115-116).

Ухвалою суду від 06.02.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 13.03.2018 р. (т. 2, а.с. 122-124), в якому було оголошено перерву до 05.04.2018 р.

У судових засіданнях 13.03.2018 р. та 05.04.2018 р. представник Позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги з урахуванням уточненої позовної заяви та заперечив проти задоволення зустрічних позовних вимог ФГ «Гайок» з підстав, наведених у поданих ним до суду позовних заявах, відзиві на зустрічний позов, пояснивши, що 07.08.2009 р. ним було укладено з ОСОБА_3 типовий договір оренди належних останньому земельних ділянок, 26.09.2009 р. цей договір було зареєстровано. Після закінчення строку дії цього типового договору Позивач продовжував користуватися цими землями, виходячи з умов укладеної додаткової угоди, якою

збільшено строк дії вказаного типового договору, до поки рішенням суду від 08.06.2009 р. ця додаткова угода не була визнана недійсною. Увесь цей час користування землею (до 2015 року включно) ТОВ «ФК ЛТД» сплачувало ОСОБА_3 орендну плату та належно виконувало свої обов’язки за договором.

Представник Відповідача за первісним позовом та Позивача за зустрічним позовом ФГ «Гайок» у судових засіданнях заперечила проти задоволення первісних позовних вимог та просила задовольнити зустрічний позов з підстав, викладених у її відзиві на первісний позов, у поданому зустрічному позові та відповідях на відзиви Відповідачів за зустрічним позовом, зазначивши, що наприкінці 2015 року до ФГ «Гайок» звернувся ОСОБА_3 з пропозицією укласти договір оренди земельних ділянок, належних йому на праві власності, а саме: земельних ділянок площею 0,2965 га та 2,565 га, що розташовані на території Тарганської сільської ради Володарського району Київської області. При цьому ОСОБА_3 повідомив ФГ «Гайок», що з літа 2015 року самостійно використовував земельні ділянки, надав акти перенесення меж земельної ділянки в натурі, повідомлення до ТОВ «ФК ЛТД» про відмову від поновлення типового договору оренди, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, відповідно до якого 23.07.2015 р. припинено право оренди земельної ділянки, яке було у ТОВ «ФК ЛТД» відповідно до договору оренди від 07.08.2009 р. Також ОСОБА_3 повідомив ФГ «Гайок», що ним було проведено комплекс осінньо-польових робіт для підготовки ґрунту для посівної 2016 року, та те, що він взагалі договір оренди від 07.08.2009 р. не укладав з ТОВ «ФК ЛТД», оскільки на такому договорі міститься підпис іншої особи. Тому представником ФГ «Гайок» у своєму зустрічному позові викладено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи (необхідність проведення якої в судовому засіданні заперечили представник ТОВ «ФК ЛТД» та сам ОСОБА_3М.). Надалі державним реєстратором Реєстраційної служби Володарського районного управління юстиції Київської області 11.02.2016 р. здійснено державну реєстрацію договору оренди землі № б/н від 01.01.2016 р., укладеного між ОСОБА_3 та ФГ «Гайок», предметом якого є спірні земельні ділянки.

Відповідач за первісним та зустрічним позовами ОСОБА_3 у судовому засіданні 13.03.2018 р. повідомив суду, що укладав у 2009 році строком на 5 років договір оренди належних йому земельних ділянок з ТОВ «ФК ЛТД», по закінченні строку дії якого наприкінці 2014 року не надсилав орендарю ніяких заперечень щодо продовження дії цього договору. Проте у 2015 році дізнався про додаткову угоду, яку він не підписував з ТОВ «ФК ЛТД», тому оскаржив її до суду. Надалі ОСОБА_3 у судове засідання 05.04.2018 р. не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, у відзиві на первісний позов виклав клопотання про розгляду справи за його відсутності.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, викладеного в новій редакції Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 р. № 2147-VIII, що набрав чинності з 15.12.2017 р. (далі – ЦПК України) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення представника Позивача за первісним позовом і Відповідача за зустрічним позовом ТОВ «ФК ЛТД», представника Відповідача за первісним позовом і Позивача за зустрічним позовом ФГ «Гайок», а також Відповідача за первісним і зустрічним позовами ОСОБА_3, розглянувши матеріали первісної і зустрічної позовних заяв, відзиви на них та відповіді на відзиви, інші документи, що знаходяться в матеріалах справи, суд, вирішуючи справу, виходить з такого.

Судом встановлено, що Відповідач за первісним і зустрічним позовами ОСОБА_3 згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії РЗ № 322351, виданим 22.11.2002 р. Тарганською сільською радою Володарського району Київської області (т. 1, а.с. 8), є власником земельних ділянок загальною площею 2,862 га (2,565 га та 0,297 га) з кадастровими номерами відповідно 3221688000:05:012:046 та 3221688000:05:004:0205 обидві з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Тарганської сільської ради Володарського району Київської області (т. 2, а.с. 26-29, 52-55).

07.08.2009 р. між ОСОБА_3 та ТОВ «ФК ЛТД» було укладено типовий договір оренди землі строком на 5 років з моменту підписання (пункт 8 цього договору), державна реєстрація договору відбулася 26.10.2009 р. (т. 1, а.с. 5-7; т. 2, а.с. 48-49). Пунктом 8 цього договору передбачено також переважне право орендаря (ТОВ «ФК ЛТД») на поновлення його на новий строк, для чого орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

15.11.2012 р. сторонами укладено договір про внесення змін та доповнень до договору оренди землі від 07.08.2009 р., яким, зокрема, викладено пункт 8 зазначеного договору в новій редакції та встановлено строк дії цього договору 15 років (т. 1, а.с. 9; т. 2, а.с. 30-31, 56-57).

Вказаний додатковий договір про внесення змін і доповнень від 15.11.2012 р. рішенням Володарського районного суду Київської області від 08.06.2015 р., що набрало законної сили 19.06.2015 р., визнано недійсним. При цьому в мотивувальній частині цього рішення суду серед іншого вказано на встановлення судом факту укладення між ТОВ «ФК ЛТД» і ОСОБА_3 договору оренди землі 07.08.2009 р., що сторонами не заперечувалося та ОСОБА_3 не оскаржувалося (т. 1, а.с. 51-54; т. 2, а.с. 18-21, 88-91). Останній, заперечував лише факт укладення додаткової угоди, повідомивши про це ТОВ «ФК ЛТД» 16.02.2015 р., про що зазначено в його зверненні від 28.07.2018 р. (т. 1, а.с. 99). Проте в матеріалах справи відсутні і не були надані суду копії письмового звернення ОСОБА_3 до ТОВ «ФК ЛТД» від 16.02.2015 р. з вимогою про повернення земельних ділянок.

09.06.2015 р. ТОВ «ФК ЛТД» направило на адресу Відповідача ОСОБА_3 лист з повідомленням про поновлення договору оренди землі від 07.08.2009 р. разом з примірниками відповідної додаткової угоди (т. 1, а.с. 11-13), яким просили ОСОБА_3 підписати і надіслати на протязі 3-х робочих днів з моменту отримання цього листа на поштову адресу ТОВ «ФК ЛТД» всі три примірники додаткової угоди про поновлення договору оренди для проведення державної реєстрації, а після проведення державної реєстрації ТОВ «ФК ЛТД» зобов’язалися один примірник додаткової угоди про поновлення договору оренди передати Відповідачеві ОСОБА_3

26.06.2015 р. до Позивача від ОСОБА_3 надійшла відповідь, датована 19.06.2015 р., в якій останній заперечував проти поновлення договору оренди землі з ТОВ «ФК ЛТД» (т. 1, а.с. 55; т. 2, а.с. 24-25, 50-51, 102).

06.07.2015 р. ТОВ «ФК ЛТД» звернулося до суду з даним позовом про поновлення зазначеного вище договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

01.01.2016 р. (тобто до остаточного вирішення зазначеного позову ТОВ «ФК ЛТД») ОСОБА_3 уклав з іншим орендарем – ФГ «Гайок» договір оренди земельної ділянки № б/н щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221688000:05:012:046 площею 2,5650 га та земельної ділянки з кадастровим номером 3221688000:05:004:0205 площею 0,2965 га, номери записів про державну реєстрацію оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28298220 і 28298634 від 17.02.2016 р. (т. 1, а.с. 178-181, 190-191; т. 2, а.с. 32-33, 34-35, 58-59, 60-61).

ОСОБА_3 отримував орендну плату спочатку від ТОВ «ФК ЛТД», починаючи з 2009 року до 2015 року включно (т. 1, а.с. 14, 193, 194), далі – від ФГ «Гайок», починаючи з 2016 року до 2017 року (т. 2, а.с. 36-41).

Вирішуючи питання щодо заявлених у первісному позові ТОВ «ФК ЛТД» позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, статті 15 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; а також за захистом свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведені законодавчі норами визначають об’єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. При цьому порушення права пов’язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково, при оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Порушення, невизнання або оспорювання суб’єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Звертаючись до суду з позовом про захист свого порушеного права на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, ТОВ «ФК ЛТД» посилалось на невизнання орендодавцем (Відповідачем ОСОБА_3М.) його переважного права на поновлення договору, передбаченого як пунктом 8 спірного типового договору оренди землі від 07.08.2009 р., так і статтею 33 Закону України «Про оренду землі», останнім у подальшому 01.01.2016 р. було укладено договір оренди спірної земельної ділянки з іншим орендарем – ФГ «Гайок».

За визначенням частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 6, 627 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов’язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату; відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до частини четвертої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності, зокрема, громадян здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності; відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються законом (частини перша, дев’ята статті 93 Земельного кодексу України).

Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначаються Законом України «Про оренду землі».

За положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов’язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов’язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі; до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі; за наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Аналогічні положення закріплено чинною зараз редакцією статті 33 названого Закону.

Разом з тим, частини шоста, восьма статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній у 2015 році та за станом на тепер) передбачають, що в разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за

відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється, зокрема, з власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності). Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов’язковому порядку.

Наведені законодавчі положення узгоджуються із загальними нормами статті 777 ЦК України, згідно з якими наймач, який належно виконує свої обов’язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк; наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов’язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, – в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін; у разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Крім того, статтею 764 ЦК України закріплено правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму, що є аналогічними цитованим приписам частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», а саме: якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Таким чином, відповідно до положень статті 33 Закону України «Про оренду землі» реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Так, для застосування частини першої статті 33 названого Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов’язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Водночас частиною шостою статті 33 зазначеного Закону передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Тому для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов’язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Аналіз наведених правових норм статті 33 Закону України «Про оренду землі» та статей 764, 777 ЦК України дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 4 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Такі правові позиції викладено, зокрема в постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 р. у справі № 6-10цс15, від 23.03.2016 р. у справі № 6-146цс16, від 23.11.2016 р. у

справі № 594/153/16-ц, а також в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2016 р., якою рішення судів першої та апеляційної інстанцій в даній цивільній справі було скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Окрім наведених правових позицій Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, скасовуючи ухвалою від 07.12.2016 р. рішення судів нижчих інстанцій у цій справі, вказав, що з рішення Володарського районного суду Київської області від 08.06.2015 р. вбачається, що 19.05.2015 р. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ФК ЛТД» про визнання недійсними доповнень до договору оренди землі від 07.08.2009 р., а заяву про свою незгоду про продовження користування його земельною ділянкою ТОВ «ФК ЛТД» направлено ним 26.06.2015 р., тобто після визнання судом недійсним договору про внесення змін до договору оренди. Це має значення в контексті статті 33 Закону України «Про оренди землі», оскільки орендар (ТОВ «ФК ЛТД») мав зареєструвати договір про доповнення до договору оренди, тому його дії в контексті вимог цієї статті Закону мають розглядатися з урахуванням наслідків розгляду справи за позовом ОСОБА_3.М., тобто після того, як стало відомо про закінчення строку дії договору і відсутність узгодженого доповнення до договору оренди. При цьому орендодавець (ОСОБА_3 ) знав про відсутність доповнень і мав діяти відповідно до статті 33 Закону України «Про оренди землі» з урахуванням строку закінчення договору оренди землі – 07.08.2014 р.

Відповідно до частини п’ятої статті 411 ЦПК України висновки суду касаційної інстанції, в зв’язку з якими скасовано судові рішення, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Так само частина четверта статті 338 ЦПК України (в редакції до 15.12.2017 р.) передбачала, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

З огляду на викладене суд, вирішуючи дану справу в частині первісного позову ТОВ «ФК ЛТД» щодо поновлення договору оренди землі від 07.08.2009 р. на новий строк, виходить із наведених висновків суду касаційної інстанції, що є обов’язковими під час нового розгляду цієї справи, та бере до уваги той факт, що на час закінчення 5-річного строку дії договору оренди землі (07.08.2014 р.) Позивач не мав підстав для застосування положень частини другої статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки про закінчення строку дії цього договору йому стало відомо лише після ухвалення рішення Володарського районного суду Київської області від 08.06.2015 р., яким визнано недійсним доповнення до зазначеного договору. Натомість Відповідач ОСОБА_3, яким і було оскаржено ці доповнення до договору через те, що ним вони не підписувалися, тому повинен був діяти відповідно до частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» з урахуванням строку закінчення укладеного ним договору оренду землі – 07.08.2014 р., письмово повідомивши орендаря (ТОВ «ФК ЛТД») протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди про відмову в поновленні цього договору, що ОСОБА_3 не було зроблено у вказаний місячний строк, оскільки таке повідомлення він надіслав орендарю лише 26.06.2015 р., тобто майже із річним запізненням.

Власність зобов’язує; незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (частина третя статті 13, частина друга статті 68 Конституції України).

За таких встановлених судом обставин та аналізуючи всі дослідженні докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що Позивач ТОВ «ФК ЛТД» належно виконувало умови договору оренди землі, укладеного 07.08.2009 р. з ОСОБА_3, дотрималось строків та процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк, виходячи з дати, коли йому стало відомо про закінчення строку дії цього договору, при цьому після закінчення строку дії зазначеного договору продовжувало виконувати свої обов’язки за договором як орендар, використовуючи земельну ділянку, вносячи за це орендну плату. Дії ж Відповідача ОСОБА_3 щодо ненадіслання у встановлений законом строк відмови в поновленні договору оренди на новий строк, виходячи з дати закінчення цього договору 07.08.2014 р., та укладення ним як орендодавцем нового договору оренди землі з іншим орендарем (ФГ «Гайок»), свідчать про порушення переважного права Позивача ТОВ «ФК ЛТД» щодо поновлення договору оренди землі на новий строк. А тому суд приходить до висновку, що вимоги первісного Позивача в частині поновлення дії договору оренди землі, укладеного з ОСОБА_3 07.08.2009р., підлягають задоволенню, так само як і вимоги щодо визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 01.01.2016р. між ОСОБА_3 та новим орендарем ФГ «Гайок».

При цьому щодо останнього висновку суд керується положеннями частини першої статті 203, частин першої, третьої статті 215 ЦК України про те, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою статті 203 ЦК України; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). У даному випадку первісний Позивач ТОВ «ФК ЛТД» мав переважне право на поновлення договору оренду, яке було порушене ОСОБА_3 шляхом укладання ним договору оренду землі з новим орендарем (ФГ «Гайок»).

Вирішуючи питання щодо заявлених у зустрічному позові ФГ «Гайок» позовних вимог про визнання недійсним типового договору оренди землі, укладеного 07.08.2009 р. між ТОВ «ФК ЛТД» та ОСОБА_3, суд виходить з такого.

За визначенням статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори); дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) наведених вимог статті 203 ЦК України є підставою для визнання судом недійсності правочину (частини перша, третя статті 215 ЦК України, пункт 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»), тобто недійсним правочин визнається саме на момент його вчинення через допущені на цей момент порушення вимог статті 203 ЦК України.

Як наводилося вище, відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, статті 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; а також за захистом свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак частиною третьою статті 215 ЦК України обмежено коло осіб, які можуть оспорювати правочин: якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За роз’ясненнями Верховного Суду України, викладеними у пунктах 5, 26 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину; відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

За висновками, наведеними в пункті 7 проведеного Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ аналізі окремих питань судової практики, що виникають при застосуванні судами рекомендаційних роз’яснень, викладених у згаданій постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», зі змісту статей 215, 216 ЦК України вбачається, що заперечувати дійсність правочину в судовому порядку вправі одна із сторін

договору або інша заінтересована особа. При цьому ЦК України не містить визначення поняття «заінтересована особа», тобто залишає його оціночним. Тому слід враховувати, що заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Така особа, яка звертається до суду з позовом про визнання договору недійсним, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів. У зв’язку з цим виділяють декілька критеріїв визначення заінтересованості позивача в оспорюваному договорі: 1) права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені договором; 2) у результаті визнання договору недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені; 3) заінтересована особа отримує що-небудь в результаті проведення реституції (права, майно).

Зважаючи на усе наведене, суд вважає, що на момент укладення 07.08.2009 р. між ТОВ «ФК ЛТД» і ОСОБА_3 типового договору оренди землі права і законні інтереси ФГ «Гайок» не були порушені, невизнані або оспорювані, оскільки, як вбачається зі змісту поданого ФГ «Гайок» зустрічного позову, цей позов подано з метою недопущення поновлення зазначеного договору оренди землі, поновлення якого не відповідає нинішнім інтересам зустрічного Позивача (адже матиме наслідком визнання недійсним укладеного з ФГ «Гайок» нового договору оренди землі від 01.01.2016 р.), проте це не означає існування наявності прав та майнових інтересів ФГ «Гайок» щодо спірної земельної ділянки на момент її передання у 2009 році власником ОСОБА_3 в оренду ТОВ «ФК ЛТД».

З огляду на це суд вважає, що ФГ «Гайок» не є заінтересованою особою в розумінні частини третьої статті 215 ЦК України, тому судом не вбачалося і підстав для призначення почеркознавчої експертизи підпису ОСОБА_3 на типовому договорі оренди землі від 07.08.2009 р., до того ж останнім визнано факт укладення ним цього договору та жодного разу з часу укладення цього договору в 2009 році не заперечувався цей факт, у тому числі під час розглядом судом цивільної справи за його позовом до ТОВ «ФК ЛТД», за наслідком якого рішенням Володарського районного суду Київської області від 08.06.2015 р. було визнано недійсними доповнення до зазначеного договору оренди землі (т. 1, а.с. 51-54; т. 2, а.с. 18-21, 88-91). Назване рішення сторонами не оскаржувалося, питання про його перегляд, у тому числі ФГ «Гайок», також не порушувалося (частина четверта статті 82 ЦПК України).

За таких обставин суд вважає, що підстави для задоволення зустрічного позову ФГ «Гайок» до ТОВ «ФК ЛТД», ОСОБА_3 про визнання типового договору оренди землі недійсним відсутні.

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до статті 141 ЦПК України. Підстави для застосування частини першої статті 142 ЦПК України, частини третьої статті 7 Закону України «Про судовий збір» щодо повернення первісному Позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову, суд не вбачає з огляду на позиції Відповідача ОСОБА_3 та їх зміну упродовж всього часу розгляду даної цивільної справи.

На підставі наведеного та відповідно до статей 202, 203, 215, 509, 510, 626, 629, 631, 764, 777, 792 Цивільного кодексу України, статті 93 Земельного кодексу України, статей 13-15, 33 Закону України «Про оренду землі», керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 76, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 351, 352, 354, 355, 441, підпунктами 8, 9, 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЛТД» до ОСОБА_3, Фермерського господарства «Гайок» про визнання недійсними договорів оренди землі та визнання договору оренди землі поновленим – задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01.01.2016 р. № б/н, укладений між ОСОБА_3 та Фермерським господарством «Гайок» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221688000:05:012:046 площею 2,5650 га та земельної ділянки з кадастровим номером 3221688000:05:004:0205 площею 0,2965 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Тарганської сільської ради Володарського району Київської області, та скасувати його державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номери записів про реєстрацію 28298220 та 28298634 від 17.02.2016 р.).

Визнати поновленим типовий договір оренди землі від 07.08.2009 р. № б/н, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЛТД» щодо земельної ділянки загальною площею 2,862 га, яка знаходиться на території Тарганської сільської ради Володарського району Київської області, та той самий строк і на тих самих умовах, які передбачені договором.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЛТД» (код ЄДРПОУ 19349685, місцезнаходження: вул. Зарічна, 80, смт Володарка, Київська обл.) судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 (двадцять) коп.

У задоволенні зустрічного позову Фермерського господарства «Гайок» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЛТД», ОСОБА_3 про визнання типового договору оренди землі недійсним – відмовити.

Копії повного рішення направити учасникам справи.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Володарський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обчислюючи цей строк з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354, підпункти 8, 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано; в разі подання такої скарги – рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копія скороченого рішення суду (вступної та резолютивної частин) може бути видана присутнім у судовому засіданні учасникам справи за їх заявою негайно після проголошення рішення.

Повне рішення суду буде складено не пізніше 13.04.2018 р.

Повне рішення суду складено 13.04.2018 р.

Суддя Л.А. Макаренко