YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Запорізька область

/

Апеляційний суд Запорізької області

Постанова № 73349663, 12.04.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата ухвалення

12.04.2018

Номер справи

330/1424/16-ц

Номер документу

73349663

Форма судочинства

Цивільне

Компанії, зазначені в тексті судового документа

1) ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО " БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ"

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 330/1424/16Головуючий у 1-й інстанції Куценко О.О.Пр. № 22-ц/778/1452/18Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.,

за участі секретаря Ващенко З.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ» на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 27 грудня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя,

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності та

за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договорів недійсними, поділ майна в натурі та визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

28 липня 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду із вищезазначеним позовом (т.с. 1 а.с. 1-2), в якому просила поділити спільне майно подружжя, яке є об'єктом спільної сумісної власності, визнавши за нею право особистої власності на пилосос марки «SAMSUNG VC» 68144, №81 В 41006054, м'які меблі - куточок «Лаура» та телевізор марки «SAMSUNG» Cs-29 K3Wta.

В обґрунтування позову позивач зазначала, що 31 грудня 1991 року між нею та відповідачем було укладено шлюб зареєстрований Подільським відділом РАГС м. Києва, про що в книзі реєстрації актів про укладання шлюбу, зроблено запис №667. Під час шлюбу ними було майно, яке на цей час належить на праві спільної сумісної власності, а саме: м'які меблі - куточок «Лаура» та два крісла «Аркадія» на загальну суму 4918 грн.; телевізор марки «SAMSUNG» Cs-29 K3Wta, вартістю 3413 грн. 28 коп.; пилосос марки «SAMSUNG VC» 68144, №81 В 41006054, вартістю 431грн.; DVD - плеєр «PHILIPS» 3012, вартістю 599 грн.; музичний центр «Pannasonik», вартістю 999грн.; холодильник «ARDO» CO-24/12 BA-2H, вартістю 2349 грн.; тумба для ТВ ЛДСП, вартістю 250 грн.; дверне полотно «Camden», вартістю 454, 32 грн.; витяжка «Whirpool», вартістю 430 грн.; набір інструментів: шліфовальна машина кутова PWS6-115 «Bosch», вартістю 403,78 грн.; кухонні меблі, вартістю 1500 грн. Між нею та відповідачем не досягнуто згоди щодо поділу майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 30 вересня 2016 року (а.с. 16) провадження у цій справі за вищезазначеним позовом позивача відкрито.

03 листопада 2016 року третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_5 звернувся до суду із вищезазначеним позовом (т.с. 1 а.с. 22-23), в якому просив визнати за ним право власності на телевізор марки «SAMSUNG» Cs-29 K3Wta, який коштує 3413,28 грн.

В обґрунтування свого позову ОСОБА_5 зазначав, що 31 грудня 1991 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було укладено шлюб, зареєстрований Подільським відділом РАГС м. Києва. Під час такого шлюбу відповідачами було придбано майно, що начебто належить їм на праві спільної сумісної власності, а саме: м'які меблі - куточок «Лаура» та два крісла «Аркадія» на загальну суму 4918 грн.; телевізор марки «SAMSUNG» Cs-29 K3Wta, вартістю 3413 грн. 28 коп.; пилосос марки «SAMSUNG VC» 68144, №81 В 41006054, вартістю 431грн.; DVD - плеєр «PHILIPS» 3012, вартістю 599 грн.; музичний центр «Pannasonik», вартістю 999 грн.; холодильник «ARDO» CO-24/12 BA-2H, вартістю 2349 грн.; тумба для ТВ ЛДСП, вартістю 250 грн.; дверне полотно «Camden», вартістю 454, 32 грн.; витяжка «Whirpool», вартістю 430 грн.; набір інструментів: шліфовальна машина кутова PWS6-115 «Bosch», вартістю 403,78 грн.; кухонні меблі, вартістю 1500 грн., а всього на загальну суму 15765,38 грн. Вищезазначене майно ОСОБА_3 просила поділити в порядку поділу спільного майна подружжя. Проте, він не погоджується з таким розподілом майна, та як син подружжя відповідачів ОСОБА_12, заявляє самостійні вимоги на майно: телевізор марки «SAMSUNG» Cs-29 K3Wta, який коштує 3413,28 грн., оскільки такий було подаровано йому відповідачами спільно на День народження. Відповідно такий телевізор є його особистою приватною власністю, проте відповідачі не визнають даний факт, оскільки як вбачається з первісного позову по даній справі - просять суд поділити його виключно між ними в порядку поділу спільного майна подружжя.

Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 03 листопада 2016 року (а.с. 29) вищезазначений позов третьої особи прийнято до розгляду цій справі.

21 листопада 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду із вищезазначеним зустрічним позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними, поділ майна в натурі та визнання права власності, в якому просила:

- визнати недійною згоду ОСОБА_3, надану, відповідно до заяви, справжність підпису на якій засвідчено Бочковою І.Л., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 05.09.2013 року за реєстровим № 931 на укладення договору дарування житлового будинку від 18.09.2013 року,

- реєстраційний № 977, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочковою І. Л., на укладення договору дарування земельної ділянки від 18.09.2013 року, реєстраційний № 975, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочковою І. Л.,

- на укладення договору дарування земельної ділянки від 11.09.2013 року, реєстраційний № 963, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочковою І. Л.,

- на укладення договору дарування земельної ділянки від 05.09.2013 року, реєстраційний № 934, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочковою І. Л.

- та на укладення договору дарування земельної ділянки від 11.09.2013 року, реєстраційний № 961, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочковою І. Л.;

- визнати недійним договір дарування житлового будинку від 18.09.2013 року, реєстраційний № 977, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочковою І.Л.;

- визнати недійним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія та номер НОМЕР_2, індексний № 29990730, видане Державним реєстратором Реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської обл. Іванюта П. С. від 25.11.2014 року;

- визнати недійним договір дарування земельної ділянки від 18.09.2013 року, реєстраційний № 975, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочковою І.Л.;

- визнати недійним договір дарування земельної ділянки від 11.09.2013 року, реєстраційний № 963, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочковою І.Л.;

- визнати недійним договір дарування земельної ділянки від 05.09.2013 року, реєстраційний № 934, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочковою І.Л.;

- визнати недійним договір дарування земельної ділянки від 11.09.2013 року, реєстраційний № 961, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочковою І. Л.;

- визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_3, загальна площа: 0,2500 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_4, загальна площа 0,1734 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

- визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_5, загальна площа 0,2400 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства;

- визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1. Кадастровий номер: НОМЕР_6, загальна площа 0,1195 га цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства;

- припинити право власності ОСОБА_5 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 загальна площа: 831,8 м?, житлова площа: 499,5 м? (номер запису про право власності: 2540680, Державний реєстратор: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бочкова І.Л., підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія та номер: НОМЕР_2, видане 25.11.2014 року, реєстраційною службою Кагарлицького районного управління юстиції Київської області).

- визнати за ОСОБА_5 та ОСОБА_3 право спільної часткової власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2.

- поділити в натурі житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2;

- визнати за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2, загальна площа: 291,9 м?, житлова площа: 164,0 м?.

- визнати за ОСОБА_5 право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 Загальна площа: 280,2 м?, житлова площа: 224,0 м?.

В обґрунтування свого зустрічного позову ОСОБА_3 зазначала, що 31 грудня 1991 року між нею і ОСОБА_4 було укладено шлюб, зареєстрований відділом РАГС Подільського РУЮ у м. Києві, про що в книзі реєстрації актів про одруження 31 грудня 1991 року зроблено запис за № 667. Під час шлюбу ними було придбано майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності, яке подружжя бажає поділити в порядку поділу спільного майна подружжя, проте ОСОБА_5, син подружжя, має самостійні вимоги на частину такого майна, зокрема телевізор марки «SAMSUNG» Cs-29 K3Wta, який коштує 3413,28 грн., оскільки такий начебто було подаровано йому на день народження.

Крім вищезазначеного телевізора, за час спільного подружнього життя, ОСОБА_4 подарував ОСОБА_5 й інше спільне-сумісне майно, зокрема нерухоме майно, шляхом укладення договорів дарування, а саме: договір дарування житлового будинку від 18.09.2013 р., реєстраційний № 977, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочковою І.Л.; договір дарування земельної ділянки від 18.09.2013 р., реєстраційний № 975, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочковою І. Л.; договір дарування земельної ділянки від 11.09.2013 р., реєстраційний № 963, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочковою І.Л.; договір дарування земельної ділянки від 05.09.2013 р., реєстраційний № 934, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочковою І. Л.; договір дарування земельної ділянки від 11.09.2013 р., реєстраційний № 961, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочковою І. Л.

Всі вищезазначені договори дарування укладалися з її згоди, проте під впливом обману. Так, надаючи згоду на дарування спільної сумісної власності, вона вважала, що нерухоме майно, яке було подаровано, придбалось за кошти, які ОСОБА_4, будучи її чоловіком, заробив - тобто за спільні-сумісні кошти. Проте, як їй стало відомо тепер, практично все вищезазначене нерухоме майно було придбано на кошти, які їй подарували батьки, а ОСОБА_4 скористався ними для придбання нерухомості потайки від неї та приховував від неї ці обставини, коли вона надавала згоду на укладення оскаржуваних договорів. Крім того, звертає увагу на ті обставини, що тільки 1/2 житлового будинку була придбана за їх спільні кошти, тобто за кошти, які перебували у їх спільній сумісній власності.

Враховуючи вищенаведене, вважає, що 1/2 частина житлового будинку, яка була придбана за її власні кошти, є її особистою приватною власністю.

З іншого боку, враховуючи те, що інша 1/2 частина житлового будинку була придбана за спільні з ОСОБА_4 кошти, тобто за кошти які перебували у спільній сумісній власності, то така інша 1/2 частина житлового будинку була їх спільною сумісною власністю на момент укладення договору дарування, що відповідає вимогам ст.ст. 60, 61 СК України.

Таким чином, спірний житловий будинок в цілому належить їй та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності, що відповідає вимогам ст.ст. 355, 356 ЦК України.

Слід враховувати, що можливість поділу вказаного спірного житлового будинку підтверджується двома технічними паспортами, виготовленими експертом ОСОБА_8 12.10.2016 р. (інв. справа №№ 016.06-10 та 016.07-10) (на день їх виготовлення, спірний житловий будинок було умовно поділено на два під літерами «А» та «Б») та висновком щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна № 09/16 від 12.10.2016 р. (копій яких додаються).

Відповідно, до довідки № 363, виданої виконавчим комітетом Гребенівської сільської ради Кагарлицького району Київської обл. від 01.11.2016 р. (копія додається) спірному житловому будинку, після його поділу будуть присвоєні дві поштові адреси, а саме: АДРЕСА_3.

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 27 грудня 2016 року (т.с. 1 а.с. 114-121) позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя задоволено у повному обсязі повністю.

Визнано за ОСОБА_3 право особистої власності на пилосос марки «SAMSUNG VC» 68144, №81 В 41006054, м'які меблі - куточок «Лаура» та телевізор марки «SAMSUNG» Cs-29 K3Wta.

В задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності - відмовлено у повному обсязі.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договорів недійсними, поділ майна в натурі та визнання права власності задоволено у повному обсязі.

Визнано недійною згоду ОСОБА_3, надану, відповідно до заяви, справжність підпису на якій засвідчено Бочковою І.Л., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 05.09.2013 року за реєстровим № 931 на укладення договору дарування житлового будинку від 18.09.2013 року, реєстраційний № 977, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочковою І. Л., на укладення договору дарування земельної ділянки від 18.09.2013 року, реєстраційний № 975, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочковою І. Л., на укладення договору дарування земельної ділянки від 11.09.2013 року, реєстраційний № 963, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочковою І. Л., на укладення договору дарування земельної ділянки від 05.09.2013 року, реєстраційний № 934, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочковою І. Л. та на укладення договору дарування земельної ділянки від 11.09.2013 року, реєстраційний № 961, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочковою І. Л.

Визнано недійним договір дарування житлового будинку від 18.09.2013 року, реєстраційний № 977, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочковою І. Л.

Визнано недійним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія та номер НОМЕР_2, індексний № 29990730, видане Державним реєстратором Реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської обл. Іванюта П. С. від 25.11.2014 року.

Визнано недійним договір дарування земельної ділянки від 18.09.2013 року, реєстраційний № 975, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочковою І. Л.

Визнано недійним договір дарування земельної ділянки від 11.09.2013 року, реєстраційний № 963, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочковою І. Л.

Визнано недійним договір дарування земельної ділянки від 05.09.2013 року, реєстраційний № 934, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочковою І. Л.

Визнано недійним договір дарування земельної ділянки від 11.09.2013 року, реєстраційний № 961, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочковою І. Л.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_3, загальна площа: 0,2500 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_4, загальна площа 0,1734 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_5, загальна площа 0,2400 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1. Кадастровий номер: НОМЕР_6, загальна площа 0,1195 га цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства.

Припинено право власності ОСОБА_5 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 загальна площа: 831,8 м?, житлова площа: 499,5 м? (номер запису про право власності: 2540680, Державний реєстратор: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бочкова І.Л., підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія та номер: НОМЕР_2, видане 25.11.2014 року, реєстраційною службою Кагарлицького районного управління юстиції Київської області).

Визнано за ОСОБА_5 та ОСОБА_3 право спільної часткової власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2

Поділено в натурі житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2

Визнано за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2, загальна площа: 291,9 м?, житлова площа: 164,0 м?.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 Загальна площа: 280,2 м?, житлова площа: 224,0 м?.

Всі особи, які беруть участь у справі, із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції погодились, останнє в апеляційному порядку не оскаржували.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині (що стосується іпотечного майна), посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, Публічне акціонерне товариство «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ» (надалі - Банк), як особа, яка не брала участі у цій справі, але суд цим рішенням вирішив питання про її права та обов'язку, у своїй апеляційній скарзі (а.с. 164-210) просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя відмовити, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договорів недійсними, поділ майна в натурі та визнання права власності відмовити, вирішити питання щодо розподіл судових витрат.

З 15.12.2017 року набрала законної сили нова редакція ЦПК України, якою має керуватись апеляційний суд при апеляційному перегляді цієї справи.

Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження у цій справі відкрито, зупинено дію оскаржуваного рішення у цій справі відповідно до ст. 359 ч. 4 ЦПК України (т.с. 1 а.с. 214).

Підстави для застосування вимог ст. 358 ч. 2 ЦПК України (відмови у відкритті провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою у цій справі через сплив однорічного строку з дня складання повного тексту судового рішення) відсутні, оскільки скаргу подано ПАТ «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ», який не був залучений до участі у цій справі, а суд ухвалив рішення про його права… та обов'язки.

Справу призначено до апеляційного розгляду (т.с. 1 а.с. 216).

В порядку задоволення клопотань представників третьої особи ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_10 (т.с. 1 а.с. 230-240) та відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_11 (т.с. 1 а.с. 241-250) ухвалою апеляційного суду (т.с. 1 а.с. 251) розгляд цієї справи призначено в режимі відеоконференції.

Позивач ОСОБА_3 подала апеляційному суду у цій справі відзив на вищезазначену апеляційну скаргу Банку (т.с. 2 а.с. 2-29).

Інші особи, які беруть участь у цій справі, не подали апеляційному суду будь-яких відзивів на вищезазначену апеляційну скаргу Банку.

Проте, відсутність останніх не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом (ст. 360 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року).

У судове 12 квітня 2018 року належним чином повідомлені апеляційним судом про час і місце розгляду цієї справи, у тому числі відповідач ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_11 та третя особа ОСОБА_5 через свого представника ОСОБА_10, що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, (т.с. 2 а.с.30-34) всі особи, які беруть участь у цій справі, окрім представника Банку за довіреністю (т.с.2 а.с. 36-37) Лошка І.І., представників відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_11 та третьої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_10, не з'явились, про причини своєї неявки та неявки своїх представників апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

В силу вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, апеляційний суд визнав неповажними причини неявки у дане судове засідання всіх нез'явившихся осіб, які беруть участь у цій справі, і на підставі ст. 372 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, ухвалив розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю останніх за присутністю представника Банку - Лошка І.І., представників відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_11 та третьої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_10

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення всіх з'явившихся осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуємій частині в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Банку підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, в силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено, що всі особи, які беруть участь у цій справі, із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі погодились, останнє в апеляційному порядку не оскаржували.

Таким чином, апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги Банку і лише в оскаржуємій частині.

Згідно із 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення … частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення…

В силу вимог ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, судовими рішеннями є рішення, постанови.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового… є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи повністю зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договорів недійсними, поділ майна в натурі та визнання права власності у цій справі, керувався ст.ст. 57,60,65,69 СК України, ст.ст. 203,215,229,230,325, 355, 356 ,364,367, 369 ЦК України, ст. ст. 10,11,60, ч.3 ст. 209, 212,213-215 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, та виходив із обґрунтованості та доведеності цих зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 у цій справі.

Проте із такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна з наступних підстав.

При перевірці законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції у цій справі апеляційний суд виходить із положень ЦПК України, в редакції, що була чинною до 14.12.2017 року включно, тобто чинних на час постановлення оскаржуємого рішення судом першої інстанції у цій справі (27 грудня 2016 року).

Відповідно до ст. 213 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Однак, зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуємій частині у цій справі не відповідає.

Суд першої інстанції у порушення вимог ст. 10 ч. 4 ЦК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, не сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин цієї справи, неправильно встановив фактичні обставини цієї справи та, відповідно, висновки суду першої інстанції у цій справі не відповідають фактичним обставин цієї справи.

Суд першої інстанції у цій справі ухвалив рішення, яким вирішив питання про права… та обов'язки Банку, що не був залучений до участі у справі.

Так, апеляційним судом встановлено, що вищезазначене майно у вигляді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та чотирьох земельних ділянок: за адресою: АДРЕСА_1,

- кадастровий номер: НОМЕР_3, загальна площа: 0,2500 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- кадастровий номер: НОМЕР_4, загальна площа 0,1734 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

- кадастровий номер: НОМЕР_5, загальна площа 0,2400 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства;

- кадастровий номер: НОМЕР_6, загальна площа 0,1195 га цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства,

що належить ОСОБА_5, з 01 листопада 2013 року є предметом договору іпотеки № 04-732/1-1 із відповідними змінами та доповненнями (копія т.с. 1 а.с. 178-197), укладеним між Банком та ОСОБА_5, як позичальником, в забезпечення виконання останнім своїх зобов'язань за кредитним договором VIP-2548 про відкриття карткового рахунку та виконання розрахунків за операціями з картками від 07 вересня 2012 року.

Відповідне обтяження було своєчасно у встановленому законом порядку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав (інформація з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (т.с. 1 а.с. 198-208).

Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та апеляційному суду особами, які беруть участь у справі, не надані.

ОСОБА_5, як позичальник та іпотекодавець, за умовами вищезазначеного договору іпотеки із Банком, зобов'язаний був вживати всіх необхідних заходів щодо захисту предмета іпотеки від посягань будь-яких третіх осіб (п. 2.1.2), без письмової згоди Іпотекодержателя (Банку) не відчужувати предмет іпотеки, не здійснювати будь-яких дій, пов'язаних із зміною права власності на предмет іпотеки, не обтяжувати його будь-якими зобов'язаннями…Правочини, укладені всупереч даному пункту цього договору, є недійсними (п. 2.1.7).

Тому, визнання у цій справі вищезазначеного зустрічного позову ОСОБА_3 відповідачем ОСОБА_5(т.с. 1 а.с. 105-107) при вищевикладених обставинах суперечило закону та порушувало права Банку, а тому в силу вимог ст. 174 ч. 4 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, суд першої інстанції мав постановити ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову у цій справі і продовжити судовий розгляд цієї справи по суті.

Сторони за зустрічним позовом ОСОБА_3 у цій справі, зловживаючи своїми цивільними процесуальними правами, у порушення вимог ст. 27 ч. 3, 131 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року, не повідомили суду першої інстанції про перебування вищезазначеного нерухомого майна в іпотеці Банку та про права Банку на це майно, а також обов'язки ОСОБА_5 перед Банком з приводу цього іпотечного нерухомого майна.

Разом із тим, суд першої інстанції у порушення вимог ст. 10 ч. 4 ЦК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, не сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин цієї справи, зокрема: не витребував із відповідного Державного реєстру інформації про відсутність (наявність) обтяжень відносно вищезазначеного нерухомого майна у цій справі та не з'ясував повного кола осіб, які мають будь-які права відносно цього нерухомого майна, зокрема Банку.

В силу вимог ст. 376 ч. 3 п. 4 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою, для скасування судового рішення першої інстанції і ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв рішення про права та обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

ОСОБА_3 в силу вимог ст. 3 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року, мала право на звернення до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання за нею у будь-який спосіб права власності на вищезазначене іпотечне нерухоме майно (житловий будинок та чотири земельні ділянки).

Проте, при цьому, ОСОБА_3 мала залучати за своїм позовом також в якості належного відповідача Публічне акціонерне товариство «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ», який є іпотекодержателем цього нерухомого майна, та одночасно просити звільнити це майно з - під обтяження (арешту).

Оскільки, в силу вимог Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" «обтяження - це заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору».

За приписами ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Як роз'яснила постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03 червня 2016 року № 5 позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник та особа, в інтересах якої накладено арешт на майно (у даному випадку - це ОСОБА_5 та Банк).

При вищевикладених обставинах, суд першої інстанції за рішенням суду в оскаржуємій частині у цій справі мав відмовити позивачу ОСОБА_3 у задоволенні її зустрічного позову до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договорів недійсними, поділ майна в натурі та визнання права власності.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції в оскаржуємій частині у цій справі є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням вимог ЦПК України.

Тому, апеляційну скаргу Банку у цій справі слід задовольнити, рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 27 грудня 2016 року цій справі в оскаржуємій частині в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договорів недійсними, поділ майна в натурі та визнання права власності, зокрема:

- визнання недійною згоди ОСОБА_3, наданої, відповідно до заяви, справжність підпису на якій засвідчено Бочковою І.Л., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 05.09.2013 року за реєстровим № 931 на укладення договору дарування житлового будинку від 18.09.2013 року, реєстраційний № 977, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочковою І. Л., на укладення договору дарування земельної ділянки від 18.09.2013 року, реєстраційний № 975, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочковою І. Л., на укладення договору дарування земельної ділянки від 11.09.2013 року, реєстраційний № 963, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочковою І. Л., на укладення договору дарування земельної ділянки від 05.09.2013 року, реєстраційний № 934, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочковою І. Л. та на укладення договору дарування земельної ділянки від 11.09.2013 року, реєстраційний № 961, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочковою І. Л.;

- визнання недійним договору дарування житлового будинку від 18.09.2013 року, реєстраційний № 977, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочковою І. Л.;

- визнання недійним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер НОМЕР_2, індексний № 29990730, видане Державним реєстратором Реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської обл. Іванюта П. С. від 25.11.2014 року;

- визнання недійним договору дарування земельної ділянки від 18.09.2013 року, реєстраційний № 975, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочковою І. Л.;

- визнання недійним договору дарування земельної ділянки від 11.09.2013 року, реєстраційний № 963, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочковою І. Л.;

- визнання недійним договору дарування земельної ділянки від 05.09.2013 року, реєстраційний № 934, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочковою І. Л.;

- визнання недійним договору дарування земельної ділянки від 11.09.2013 року, реєстраційний № 961, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочковою І. Л.;

- визнання за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_3, загальна площа: 0,2500 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- визнання за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_4, загальна площа 0,1734 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

- визнання за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_5, загальна площа 0,2400 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства;

- визнання за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1. Кадастровий номер: НОМЕР_6, загальна площа 0,1195 га цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства;

- припинення права власності ОСОБА_5 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 загальна площа: 831,8 м?, житлова площа: 499,5 м? (номер запису про право власності: 2540680, Державний реєстратор: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бочкова І.Л., підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія та номер: НОМЕР_2, видане 25.11.2014 року, реєстраційною службою Кагарлицького районного управління юстиції Київської області);

- визнання за ОСОБА_5 та ОСОБА_3 права спільної часткової власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, буд. 4;

- поділу в натурі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1;

- визнання за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа: 291,9 м?, житлова площа: 164,0 м?;

- визнання за ОСОБА_5 права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 Загальна площа: 280,2 м?, житлова площа: 224,0 м?;

слід СКАСУВАТИ, ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договорів недійсними, поділ майна в натурі та визнання права власності у цій справі відмовити.

В решті рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось та апеляційним судом не переглядалось.

Крім того, встановлено, що оскаржуємим рішенням суд першої інстанції не вирішував у цій справі питання про розподіл понесених судових витрат між сторонами, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, у тому числі при подачі вищезазначеного зустрічного позову ОСОБА_3, а тому останнє також в апеляційному порядку не переглядалось.

Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, у разі задоволення апеляційної скарги Банку, з позивача ОСОБА_3 на користь Банку слід стягнути понесені останнім судові витрати, пов'язані із розглядом цієї справи апеляційним судом, зокрема у вигляді судового збору 11989,80 грн. (т.с. 1 а.с. 174), сплаченого Банком при подачі вищезазначеної апеляційної скарги до апеляційного суду, у розмірі

Керуючись ст. ст. 10 ч. 4, 174, 212-215 ЦК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, ст.ст. 141, 368, 371-372, 379, 381-384, п. 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ» задовольнити.

Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 27 грудня 2016 року цій справі в оскаржуємій частині в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договорів недійсними, поділ майна в натурі та визнання права власності, зокрема: