Постанова № 73349187, 11.04.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №280/760/17 Головуючий у 1-й інст. Щербаченко І. В.

Категорія 23 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого – судді: Миніч Т.І.

суддів: Павицької Т.М.,

ОСОБА_1

секретаря

судового засідання ОСОБА_2

з участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 17 січня 2018 року під головуванням судді Щербаченко І.В.

у цивільній справі №280/760/17 за позовом Підприємства Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

У червні 2017 року Підприємство Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» звернулося до суду з позовом. Позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача нараховану неустойку у розмірі подвійної плати за час прострочення користування торгівельними майданчиками №90 та №91 у розмірі 23 639 грн. 52 коп. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 31.12.2013 між ПР «Кооперативний ринок» та ОСОБА_3 був укладений договір №402 від 31.12.2013, предметом якого є торгівельні майданчики №90 та №91 загальною площею, відповідно, 5,3 кв.м. та 6,75 кв.м., місцезнаходження якого зазначено на карті-схемі розміщення торгівельних місць на ринку, яка розроблена згідно з п.7 «Правил торгівлі на ПР «Кооперативний ринок». Відповідно до п.6.1 Договору договір укладений на 1 рік і діє з 01.01.2014року по 31.12.2014року. Сторони уклали Додаткову угоду до договору оренди №402, якою договір був пролонгований з 01.01.2015року по 31.12.2015року. Відповідно до п.6.3 Договору якщо орендар має намір укласти договір на наступний строк, він зобов’язаний не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну дії цього договору подати орендодавцю письмову заяву з додаванням копій правовстановлюючих документів. За умови відсутності в орендодавця заперечень договір може бути пролонгований на такий же термін. В іншому випадку договір припиняє дію відповідно до п.6.1.

Оскільки орендар не надав орендодавцю письмову заяву за один місяць до закінчення терміну дії договору №402 про намір укласти його на наступний 2016 рік, на пропозицію орендодавця про укладення договору на наступний рік не реагував, то термін дії договору закінчився 31.12.2015 згідно з п.6.1. Орендар не виконала вимоги ч.1 ст.785 ЦК України та п.4.3.8 Договору №402, не звільнила торгівельні майданчики №90 та №91, продовжує використовувати їх в своїй господарській діяльності, а орендодавець несе витрати по їх утриманню. Тому у орендодавця виникає право відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України з 01.01.2016р. нараховувати неустойку за час прострочення користування річчю в подвійному розмірі. Орендодавець нарахував орендарю неустойку з 01.01.2016року по 01.06.2017року за договором №402 в сумі 23 639 грн. 52 коп. Згідно з п.3.1 Договору орендна плата за т/м №90 складає 305,81 гривень на місяць, а за т/м №91 – 389,47 гривень.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 17 січня 2018 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПКР «Кооперативний ринок» нараховану неустойку у розмірі 23 639 грн. 52 коп. та понесені судові витрати у розмірі 1 600 грн. 00 коп.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування зазначеного рішення суду з ухваленням нового - про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, оскільки судом було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Апелянт вважає, що порушення норм матеріального права полягало у застосуванні судом до спірних правовідносин положень ч.2 ст.785 ЦК України, яка в даному випадку не підлягає застосуванню, оскільки слід керуватися при вирішенні спору ст.764 ЦК України. В матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази заперечення позивача проти продовження користування апелянтом орендованим майном за Договором після закінчення строку дії такого договору та вчинені ним до 31.01.2016 року. Крім того, оскаржуваним рішенням з ОСОБА_3 стягнуто судовий збір, від сплати якого вона звільнена відповідно до положень п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» як інвалід II-ї групи.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 31.12.2013 між ПКР «Кооперативний ринок» та ПП ОСОБА_3 було укладено договір №402, предметом якого є торгівельний майданчик №90,№91 загальною площею 5,3кв.м. та 6,75кв.м. /а.с.11,12/.

Також сторонами 13.03.2015 року підписано Додаткову угоду до Договору оренди №402 від 31.12.2013р., відповідно до якої Договір оренди №402 пролонговано з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. /а.с.13/.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що він підвідомчий судові загальної юрисдикції та вимоги є обгрунтованими. Проте, в повній мірі погодитися з висновками суду неможливо.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до ч.1 ст.20 ГПК господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1)справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці…

В даному випадку суд не звернув уваги на те, що спір між сторонами виник із правовідносин, які склалися на підставі Договору оренди, однією із сторін в якому є ПП ОСОБА_3

Відповідно до витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач ОСОБА_3 була зареєстрована я фізична особа-підприємець з 03.11.2011 року. З 25.01.2016 року відповідач припинила підприємницьку діяльність, а з 14.07.2017 року – відновила таку діяльність.

Тобто, на час постановлення оскаржуваного судового рішення відповідач мала статус фізичної особи-підприємця, що виключало можливість розгляду справи загальним судом.

Відповідно до ч.2 ст.377 ЦПК порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов»язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

За наведених обставин оскаржуване рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст.ст.258,259,367,374,377,381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити частково.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 17 січня 2018 року скасувати.

Закрити провадження у справі за позовом Підприємства Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий: Судді:

Повний текст постанови складений 13.04.2018 року.