Рішення № 73348778, 06.04.2018, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

06.04.2018

ЄУН № 337/5189/17

Справа № 2/337/420/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2018 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя

у складі: головуючого судді Гнатик Г.Є.

за участю секретаря Куліш Л.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

У позові вказав, що на обліку в службі (управління) у справах дітей Запорізької міської ради з 06.12.2016 року перебуває малолітня ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, як така, що опинилися в складних життєвих обставинах. Мати дитини, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, веде асоціальний спосіб життя, безвідповідальна, байдуже ставилася до виховання та утримання дитини, створювала загрозу життю та здоров'ю дитини. Згідно інформації Хортицького районного у місті Запоріжжі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 14.12.2016 року, відомості про батька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначені відповідно ч. 1 ст. 135 СК України. Під час відвідування родини малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, спеціалістам відділу стало відомо, що ОСОБА_1 поводить себе зухвало агресивно, веде асоціальний спосіб життя, схильна до правопорушень, зі слів сусідів встановлено, що вони ніколи не бачили матір разом з донькою, вихованням та здоров'ям дитини займалася баба ОСОБА_3 Згідно інформації Хортицького ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області від 25.08.2016 року до них звернулася баба дитини, яка повідомила, що донька погрожує викинути дитину з балкону.

28.11.2017 року до відділу На даний час дитина перебуває в КУ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» ЗОР на повному державному забезпеченні. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини районної адміністрації ЗМР по Хортицькому району було розглянуто питання щодо доцільності звернення органу опіки та піклування районної адміністрації ЗМР по Хортицькому району до суду з відповідним позовом. На дане засіданні було запрошено бабу дитини ОСОБА_3, проте вона не з'явилася. Оскільки мати неналежним чином виконує свої батьківські обов'язки по вихованню дитини, просить позбавити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з ОСОБА_1, на користь особи чи установи, на утриманні, якої буде знаходитися дитина, аліменти у твердій грошовій сумі 746 грн., щомісяця і індексацією, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги. Суду пояснила, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 2016 року перебуває на обліку. Мати з цього часу не цікавиться дитиною, створює загрозу для життя та здоров'я дитини. Оскільки не займається лікуванням дитини, два рази дитина перебувала у лікарні без матері, вдома лікарів до дитини мати не пускала. Завжди веде себе агресивно, зухвало, до квартири не пускає, зі слів сусідив, встановлено, що мати схильна до вживання наркотиків. Біли випадки коли до поліції зверталася баба дитина, яка повідомляла, що ОСОБА_1, погрожувала викинути дитину з балкону. Мати байдужа до дитини. Тривалий час мати з дитиною не проживає де вона знаходиться невідомо. Бабуся ходила по смітниках збирала пляшки, щоб прогодувати дитину, залишає її без догляду дорослих у квартирі, дитина має доступ до балкону. Дитину влаштували до дитячого будинку «Сонечко», де чужі люди опікуються дитиною. Більше шісти місяців де знаходиться мати дитини не відомо. Просить позбавити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав та стягнути аліменти на утримання дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідачка у судові засідання не з'явилася, поважну причину не явки суду не повідомила, про розгляд справи повідомлялася належним чином, що підтверджується підписами у розписках (а.с.96, 98), тому, суд вважає за можливе продовжити розгляд справ у відсутності відповідачів по наявних у справі матеріалах.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, свідка суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 68 Конституції України зобов'язує кожного неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст.. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва народження НОМЕР_1 від 22.09.2011 року, ОСОБА_4, народилася ІНФОРМАЦІЯ_3, її батьками записані ОСОБА_5, ОСОБА_6 (а.с. 5).

Згідно інформації Хортицького районного у місті Запоріжжі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 14.12.2016 року, відомості про батька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначені відповідно ч. 1 ст. 135 СК України

Як вбачається з наказу Запорізької міської ради служби (управління) у справах дітей 01-08/834 від 06.12.2016 року дитина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 взята на облік, як така, що опинилася у складних життєвих обставинах (а.с. 5).

Відділом Хортицького району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради проведено обстеження умов проживання малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується актами № 01-26/1467 від 05.09.2016 року, 01-26/039 від 13.01.2017 року, 21.03.2017 року, №10-09/1705 від 13.09.2017 року (а.с. 9, 11, 21, 24).

Довідками про відвідування Запорізької міської ради служби (управління) у справах дітей від 26.12.2016 року за № 01-26/2360, від 12.01.2017 року № 01-26/038, від 20.01.2017 року за № 01-26/118, 14.02.2017 року за № 01-26/323, від 22.02.2017 року за № 01-26/402, підтверджено неодноразовий вихід спеціалістів відділу для обстеження умов проживання дитини, але таке обстеження не здійснено з різних підстав (а.с. 8 зворотна сторона, 10, 13, 13 зворотна сторона).

Як вбачається з витягу з протоколу, 15.02.2017 року відбулося засідання комісії з питань захисту прав дитини районної адміністрації ЗМР по Хортицькому району, де було вирішено надати дозвіл про повернення дитини на виховання матері, попередити мати про наслідки невиконання батьківських обов'язків (а.с 17)

Згідно висновку районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району № 01/01-11/1320 від 14.12.2017 року, про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно її малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, орган опіки та піклування, керуючись інтересами дитини, дійшов висновку про доцільність позбавлення батьківських прав вважає, що на сьогоднішній день є підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 27).

З листа КУ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» ЗОР від 20.03.2018 року за № 433 вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває у закладі з 27.12.2017 року по теперішній час, дитину ніхто з батьків не відвідує, станом здоров'я умовами виховання та утримання не цікавиться, матеріально мати дитину не підтримує, фактично усунулася від виконання батьківських обов'язків.

Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_7 суду пояснила, що вона працює психологом у відділі соціальної роботи по Хортицькому району. Дитина ОСОБА_2 перебуває на обліку як така, що опинилася у складних життєвих умовах з грудня 2016 року, з цього часу вони регулярно здійснювали вихід додому до сім'ї ОСОБА_2, але матері не було вдома або ніхто не відчиняв двері. Кілька разів вдалося потрапити до квартири де проживала дитина, квартира потребує ремонту. Під час відвідування мати дитини була вдома приблизно 2 рази, але прямого її спілкування з дитиною вони не бачили, дитину на руки вона не брала. Під час відвідування мати поводила себе агресивно, погрожувала спеціалістам фізичною розправою. Одного разу мати сказала, що дитина для неї, це проект для вимагання з батька дитини та його родичем гроші. Два рази дитина перебувала на стаціонарному лікуванні, під час якого з дитиною знаходилася бабуся, матері поряд не було. На даний час дитина перебуває в дитячому закладі «Сонечко», мати дитиною не цікавиться, де мати знаходиться невідомо. Останній раз вона бачила матір разом з дитиною у грудні 2016 року.

Згідно зі ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з положеннями ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини (ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно з положеннями ст. 14 Закону України "Про охорону дитинства" діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

При цьому, вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав встановлено ч. 1 ст. 164 СК України, за змістом якої мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно з п. 15 постанови Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно зазначених норм права, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків стосовно дитини.

Проте, між інтересами дитини та заходом впливу на батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над застосуванням такого крайнього заходу впливу на відповідача, як позбавлення його батьківських прав.

Відповідно до положень Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-X11) дитина, з огляду на її фізичну і розумову незрілість потребує спеціального захисту та турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.

Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР (475/97-ВР) від 17 липня 1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей. За ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

При ухваленні даного рішення суд враховує положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради УРСР № 789-ХХІІ від 27 лютого 1991 року, в яких зазначено, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей.

Судом встановлено та не спростовано відповідачкою, що відповідачка продовжує вести асоціальний спосіб життя, що ставить під загрозу життя та здоров'я дитини, не проявляє батьківську увагу та турботу по відношенню до дитини, не цікавиться та не утримує матеріально дитину.

Враховуючи вищевказане, заслухавши пояснення представника позивача, свідка, суд вважає, що позовні вимоги в частині позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав є обґрунтованими, доведеними, тому підлягаючими задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачки аліментів на користь особи чи установи, на утриманні, якої буде знаходитися дитина, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 166 Сімейного кодексу України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Сімейні права є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі. Якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника(ст.14 СК України).

Як передбачено у ст. 245 СК України, якщо дитина постійно проживає у дитячому закладі або закладі охорони здоров'я, функції опікуна та піклувальника щодо неї покладаються на адміністрацію закладу.

В свою чергу, Орган опіки та піклування контролює умови утримання, виховання, навчання дитини, над якою встановлено опіку або піклування (ст.246 СК України).

Порядок стягнення аліментів, та інших коштів на дитину, яка перебуває у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі, регулюється положеннями ст. 193 Сімейного кодексу України.

Виходячи з положень ч.2 та ч.3 ст.193 Сімейного кодексу України, якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров'я, навчального або іншого закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнуті з них на загальних підставах.

За рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Таким чином, суд враховує, що цивільно-процесуальним кодексом України не передбачено ухвалення рішення на майбутнє, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що за відсутності визначеної в установленому законодавством порядку конкретної особи та/або відповідного органу, під опіку якого буде передана дитина, унеможливлює виконання рішення суду про стягнення аліментів, або зробить неможливим його виконання в цій частині.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району щодо стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь особи чи установи, на утриманні, якої буде знаходитися дитина, передчасні і задоволенню не підлягають.

Крім того, у відповідності до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України..

Керуючись ст. 164, 165, 166 СК України, ст. 258,259,263-265,268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, народилася у м.Запоріжжі, проживає за адресою: АДРЕСА_1) батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 1600 грн.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, через Хортицький районний суд м.Запоріжжя.

Повний текст рішення суду виготовлено 14.04.2018 року.

Суддя: Г.Є. Гнатик