Рішення № 73347859, 06.04.2018, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/245/17

провадження № 2/0274/660/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2018 м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі головуючого судді Замеги О.В., за участю секретаря судового засідання Павлюк-Жук А.В., розглянувши в письмовому провадженні в судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат, про визнання дій відповідача неправомірними та зобов’язати вчинити дії,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправним дії Міністерства оборони України про відмову в призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги у відповідності до статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі, встановленому Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, а саме – 250-кратному прожитковому мінімумі, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення першої групи інвалідності;

- зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у відповідності до статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі, встановленому Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, а саме – 250-кратному прожитковому мінімумі, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення першої групи інвалідності.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він проходив військову службу в Збройних Силах Радянського Союзу з 29 серпня 1955 року по 29 жовтня 1960 року, з 21 грудня 1960 року по 24 березня 1988 року, з 28 червня 1982 року по 27 червня 1984 року. В період з 24 жовтня 1956 року по 10 листопада 1956 року приймав участь в бойових діях в Угорщині, під час яких захворів. Внаслідок захворювання 13 вересня 2013 року позивачу первинно було встановлено другу групу інвалідності, в подальшому під час повторного огляду після 01 січня 2014 року йому встановлено першу групу інвалідності у зв’язку з захворюванням, що пов’язане з виконанням обов’язків військової служби.

Звернувшись до Міністерства оборони України з тим, щоб йому нарахували і виплатили одноразову грошову допомогу, як інваліду першої групи відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», він отримав відмову. Відмова мотивована тим, що у зв’язку з внесенням змін до статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплата одноразової грошової допомоги передбачена лише військовослужбовцям та звільненим особам, які отримали первинно інвалідність (поранення, травму, каліцтво) після 01 січня 2014 року.

Позивач вважає, що набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки відповідно до вимог чинного законодавства, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов’язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, а саме з моменту отримання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 07 липня 2017 року відкрито скорочене провадження у даній справі у відповідності до ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент звернення до суду з позовом).

Відповідно до п. 10 Перехідних положень КАС України (в редакції Закону України № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з пункту 2 частини першої статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Від представника відповідача – ОСОБА_2, на адресу суду надійшла заява у якій він просить відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи також просить залишити позовні вимоги позивача без задоволення, оскільки вважає, що рішення комісії з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є правомірним (а.с. 43-45).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з такого.

Згідно частини другої статті 18 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу в Збройних Силах з 29 серпня 1955 року по 29 жовтня 1960 року, з 21 грудня 1960 року по 24 березня 1988 року. В період з 24 жовтня 1956 року по 10 листопада 1956 року позивач проходив службу в Угорщині та приймав участь в бойових діях, що підтверджується довідкою Бердичівського об’єднаного міського військового комісаріату № 4/130 від 03 жовтня 2016 року (а.с. 7).

Згідно виписки з наказу по управлінню військової частини 61211 № 78 від 05 квітня 1983 року майора ОСОБА_1, звільненого в запас наказом ГК СВ № 0159 від 04 березня 1983 року по статті 59 пункту «б» – по хворобі, з правом носіння військового одягу, виключено зі списків особового складу частини і всіх видів забезпечення з 25 березня 1983 року та направлено на облік до Бердичівського ОГВК Житомирської області (а.с. 8).

Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 1715 від 11 липня 2013 року комісією встановлено, що захворювання позивача: бронхіальна астма ІІІ ступеня, персистуюча форма середньої важкості, емфізема легень, дифузний пневмосклероз, , ХЛН ІІ ступеню, легеневе серце, легеново-серцева недостатність ІІ ступеню, залишкові явища ішемічного інсульту в лівій скроневій ділянці (2013р.), у вигляді дискуляторної енцелофалопатії ІІ ступеню з лікрово-дискулярним астено0невротичним і цефалгічниим синдромам, мнестичним зниженням, ІХО, атеросклеротичний кардіосклероз, ФК-ІІ, СН-ІІ Аст, гіпертонічна хвороба ІІ ступеню, кризовий перебіг, ангіопатія сітківки обох очей пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується також свідоцтвом про хворобу № 327 від 04 листопада 1982 року (а.с.11, 13-14).

Позивачу з 13 вересня 2013 року було встановлено інвалідність ІІ групи в зв’язку з захворюванням, що пов’язане з виконанням обов'язків військової служби, при перебуванні в країнах де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до Акта огляду МСЕК від 20 вересня 2013 року, серії 10 ААБ № 667182 (а.с. 16).

З 15 червня 2016 року ОСОБА_1 було встановлено інвалідність І групи довічно, в зв’язку з захворюванням, що пов’язане з виконанням обов'язків військової служби, при перебуванні в країнах де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до Акта огляду МСЕК від 27 липня 2016 року, серії 12 ААА № 514807.

17 жовтня 2016 року позивач звернувся до Бердичівського об'єднаного міського військового комісаріату із заявою та додатками стосовно призначення йому виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням першої групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (а.с. 5).

Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 30 від 31 березня 2017 року комісія відмовила в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як такому, що звільнений з військової служби до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто до 01 січня 2014 року (а.с. 4).

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

В силу вимог ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, – гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з частиною другою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до п. 5 частини другої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» можна дійти висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року (справа №21-446а14) та від 21 квітня 2015 року (справа №21-135а15).

Згідно зі статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.«б» ч. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Частиною дев'ятою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

Пунктом 6 Порядку № 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи.

При цьому, згідно п. 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Як вбачається з матеріалів справи, І група інвалідності встановлена ОСОБА_1 з 15 червня 2016 року та причиною інвалідності є захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби закріплене у статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в Порядку № 975.

За таких встановлених обставин суд приходить до висновку, що позивач має право на призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у порядку та на умовах, передбачених для військовослужбовців Збройних Сил України.

Відповідно до ч. 6 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Згідно з п.11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

У відповідності до п.12-13 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

На виконання наказу Міністра оборони України від 12.04.2007 № 168 «Про організацію роботи та призначення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби» (далі - Наказ №168) у Міністерстві оборони України створено постійно діючу комісію з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби.

У відповідності до пункту 2 Наказу № 168 голова комісії, зокрема, забезпечує підготовку пропозицій та подає їх Міністру оборони України для прийняття рішень про призначення грошової допомоги.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що, згідно положень Наказу №168 відповідну пропозицію для вирішення питання щодо призначення одноразової грошової допомоги повинна надавати постійно діюча комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби.

За результатами розгляду такої пропозиції комісії Міністр оборони України приймає відповідне рішення (позитивне або негативне).

Згідно пункту 15 Порядку № 975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Як свідчать матеріали справи, протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги № 30 від 31 березня 2017 року, позивачу відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з тих підстав, що він був звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 04 квітня 2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яким було запроваджено виплату одноразової грошової допомоги та інвалідність яким встановлено до 01 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року, оскільки відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Пунктом 2 рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 9 лютого 1999 року визначено, що перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Оскільки позивачу встановлено первинно І групу інвалідності з 15 червня 2016 року у зв'язку з пораненням та захворюваннями, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велися бойові дії, тому зважаючи на вищевикладені обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з підстав, визначених в протоколі засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги № 30 від 31 березня 2017 року.

Керуючись статтями 2, 5, 10, 12, 194, 229, 241-246, 293, 295, 297, 382 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України (м. Київ, прос. Повітрофлотський, 6) щодо відмови в призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням 15 червня 2016 року першої групи інвалідності внаслідок захворювань, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби, у відповідності до статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі, встановленому Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, а саме – 250-кратному прожитковому мінімумі, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення першої групи інвалідності.

Зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомоги у зв'язку з встановленням йому 15 червня 2016 рокуінвалідності першої групи внаслідок захворювань, пов’язаних з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме – 15 червня 2016 року, відповідно до статіт 16 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку затвердженого Постановою КМУ від 25 грудня 013 року № 975.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя