Постанова № 73347783, 11.04.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/2118/17 Головуючий у 1-й інст. Драч Ю. І.

Категорія 52 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді: Миніч Т.І.

суддів: Павицької Т.М.,

Трояновської Г.С.

секретаря

судового засідання Кучерявого О.В.

з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 29 листопада 2017 року під головуванням судді Драча Ю.І.

у цивільній справі №296/2118/17 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей Житомирської міської ради про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в:

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом. Просила позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що у 2005 році між нею та відповідачем було розірвано шлюб. За час перебування у шлюбі у них народилась донька - ОСОБА_5 З 2004 року відповідач проживає окремо в іншому місті та жодного з покладених законом на батьків обов'язків не виконує, педагогічної, матеріальної, грошової або будь-якої іншої участі у вихованні дитини не бере, протягом тривалого часу ухиляється від сплати аліментів, у зв'язку з чим станом на 01.10.2016 року заборгованість по аліментах становить 15159,31 грн. Крім того, відповідач неодноразово відмовлявся надати письмовий дозвіл на виїзд дитини за кордон на відпочинок, чим порушує право щодо вільного волевиявлення та пересування дитини. Наведені обставини спонукали позивачку звернутися до суду з цим позовом.

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 29 листопада 2017 року позов задоволено. Позбавлено ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьківських прав відносно доньки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 640,00 грн. судового збору.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить зазначене рішення суду скасувати. На думку апелянта, судом порушені норми матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що відповідно до повідомлення Корольовського ВДВС м.Житомира від 30.03.2016 року №28/3-3 заборгованість по аліментах виникла у зв»язку з переходом на нові умови оплати аліментів, про що він не був інформований, проте, не відмовляється від їх сплати. Крім того суд першої інстанції не взяв до уваги правову позицію викладену в ухвалі ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №299/3019/16-ц від 01.11.2017 року де зазначається, що неналежна сплата аліментів сама по собі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав з урахуванням обставин прояву батьком ініціативи та бажання спілкуватися з дитиною, піклуватися про неї та брати участь у вихованні. Суд не звернув уваги та не зазначив в рішенні суду, що він як батько має бажання спілкуватися з дитиною, брати участь у її вихованні, проявляти турботу та цікавитись долею дитини та надав докази про спроби і намагання спілкуватися з дитиною (особисте листування).

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Частиною 1 ст.12 "Про охорону дитинства" встановлено, що на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Відповідно до положень ст.164 Сімейного Кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно ст.3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402 - Розділ ІІІ сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі. Шлюб був розірваний, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1, актовий запис №8 (а.с.5).

За час перебування у шлюбі сторони мають дитину: доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.9).

Відповідно до довідки КП «Гарне місто» Овруцької міської ради №2238 від 13.03.2017 року ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_1 у складі сім»ї: мати - ОСОБА_6, та діти - ОСОБА_5 і ОСОБА_9(а.с.6).

Виконавчим комітетом Житомирської міської ради, як органом опіки та піклування переглянуто рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 07.06.2017 року №529 «Про затвердження висновку про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3» та листом № 21/7017 від 17.11.2017 року суд повідомлено, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Житомирської міської ради були присутні: ОСОБА_3, ОСОБА_4, неповнолітня дитина ОСОБА_5, які надали свої пояснення, відповідно до яких встановлено, що є всі підстави, передбачені п.2ч.1ст.164 Сімейного кодексу України для позбавлення відповідача батьківських прав (а.с.109).

До такого ж висновку дійшов орган опіки та піклування Овруцької РДА.

Факт ухилення батька від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини також підтверджується довідкою відділу освіти Овруцької райдержадміністрації Житомирської області «Навчально-виховний комплекс «Овруцька гімназія Андрія Малишка-загальноосвітня школа І ступеня Овруцького району Житомирської області» № 28 від 09.03.2017 року , відповідно до якої вихованням дитини займається лише мама, а батько не бере участі у вихованні дитини (а.с.11).

Відповідно до довідки Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Управління державної виконавчої служби від 21.10.2016 року та довідки - розрахунку Корольовського ВДВС м.Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області № 28/9859 від 18.10.2016 року заборгованість ОСОБА_3 по сплаті аліментів складає 15 159,31 грн. (а.с.12, 13).

На підтвердження сплати аліментів відповідачем подано до суду квитанції про перерахунок аліментів позивачу, проте зміст цих квитанцій свідчить, що більшість коштів ОСОБА_3 була сплачена після звернення ОСОБА_4 до суду з даним позовом (відповідно до довідки-розрахунку № 28/9859 від 18.10.2016 року).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що відповідач не виконує належним чином своїх батьківських обов»язків. Разом з тим, позбавляючи його батьківських прав, не врахував, що це є крайнім заходом. Крім того, матеріали справи свідчать про те, що відповідач вже на даний час намагається відновити спілкування з донькою.

Зокрема суд не врахував, що ухилення від виконання юридичного обов"язку - це акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Так, батько може вважатися таким, що ухиляється від обов"язку по вихованню дитини, якщо він ні усно, ні письмово не спілкується з нею, не проявляє про неї щонайменшої батьківської турботи, хоча має таку можливість.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що неможливість постійного спілкування відповідача з дитиною обумовлені існуванням у нього іншої сім"ї та проживанням в різних містах, неприязними стосунками між колишнім подружжям. Тобто, достатніх підстав вважати, що відповідач умисно та свідомо нехтує своїми батьківськими обов"язками не було.

Відповідно до роз"яснень, що викладені в п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов"язків.

Так, виходячи із обставин даної справи, можливо зробити висновок, що на даний час поведінка відповідача по відношенню до доньки змінилася. Про це свідчить висловлене ним бажання приймати участь у житті дитини. Реальність такого бажання підтверджена доказами.

Тому апеляційний суд вважає, що батькові слід дати можливість налагодити стосунки з донькою та не позбавляти його батьківських прав.

За наведених обставин та відповідно до п.1 ч.1 ст.376 ЦПК оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову в позові.

Керуючись ст.ст.258,259,367,374,376,381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити.

Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 29 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове.

Відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позову до ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей Житомирської міської ради про позбавлення батьківських прав.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини та покласти на орган опіки і піклування Житомирської міської ради обов»язок здійснювати контроль за виконанням ним батьківських обов»язків.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий: Судді:

Повний текст постанови складений 13.04.2018 року.