Постанова № 73347739, 11.04.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №279/1129/16-ц Головуючий у 1-й інст. Коренюк В. П.

Категорія 27 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді: Миніч Т.І.

суддів: Трояновської Г.С.,

ОСОБА_1

секретаря

судового засідання ОСОБА_2

з участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 31 січня 2018 року під головуванням судді Коренюка В.П.

у цивільній справі №279/1129/16-ц за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У лютому 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом. Банк просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 17.09.2013 року у розмірі 43 597,50 грн. та понесені судові витрати. В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що 17.09.2013 року між ним та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, на підставі якого відповідач отримав кредит у розмірі 25 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позивач свої зобов’язання за Договором та угодою виконав у повному обсязі та надав відповідачу кошти, у розмірі, встановленому Договором. Проте, в порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконував, у зв’язку з чим станом на 11.01.2016 року утворилась заборгованість в сумі 43 597,50 грн.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 31 січня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» порушує питання про скасування зазначеного рішення з ухваленням нового - про задоволення позову в повному обсязі. На думку апелянта, оскаржуване рішення суперечить нормам матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не прийняті до уваги подані Банком письмові докази, а саме: кредитний договір, підписаний особисто відповідачем, розрахунок заборгованості станом на 11.01.2016 року та не надано їм належну оцінку в порядку ст.89 ЦПК України. Також суд безпідставно в рішенні суду послався на правову позицію, висловлену в постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року №6-16цс15, при цьому не врахувавши, що вона не стосується спірних правовідносин, оскільки у вказаній справі висловлено позицію про зміну Умов надання споживчого кредиту фізичним особам щодо збільшення позовної давності. Крім того зазначає, що відповідач, підписавши кредитний договір, погодився з усіма його умовами. Кредитний договір на даний час є чинним, розрахунок заборгованості відповідачем не спростований. На думку апелянта, суд дійшов помилкового висновку про відсутність кредитних правовідносин між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_3

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що Банком не надано суду доказів оформлення та укладення між сторонами кредитного договору та відповідно отримання позичальником Умов та Правил надання банківських послуг, Памятки клієнта і ОСОБА_1, щоб у сукупності із Заявою свідчило про укладений у належній формі договір.

Проте, погодитись із такими висновками неможливо з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір б/н від 17.09.2013 року, на підставі якого останній заповнив та підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанку», в якій зазначено, що вона разом із пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг (а.с.155). Зміст анкети-заяви свідчить про те, що позичальник «ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді». Ці обставини засвідчені власноручним підписом позичальника, який останній не оспорює (а.с.155- зворотній бік).

Також ОСОБА_3 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами складає між ним та Банком договір, про що свідчить його підпис в заяві.

Відтак, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем виникли правовідносини внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами ОСОБА_3 ознайомився та погодився, про що розписався у заяві-анкеті. Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях статті 634 ЦК України.

Кредитний договір є чинним та жодною із сторін не оспорений.

Крім того, 17.09.2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено інший договір про заощадження №SAMDN01000737712684 (ас.153). Проте, ця обставина факту укладення кредитного договору не спростовує.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень статей 526,530,610, частини 1 статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання(неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За правилами частини 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положенням частини 1 статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частин 1,2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Зі змісту довідки, наданої позивачем, вбачається, що ОСОБА_3 24.10.2013 року було надано кредитну картку за №5168742307251714 з терміном дії до 07/17, тобто до 31 липня 2017 року та цього ж дня встановлено кредитний ліміт у розмірі 25000,00 грн., який в подальшому неодноразово змінювався (а.с. 184, 186).

Факт отримання відповідачем вказаної картки підтверджується наданими позивачем фото клієнта у відділенні Банку (а.с. 168).

Згідно з Умовами та Правилами надання банківських послуг після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Клієнт дає згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.

Підписання цього договору є пряма і безумовна згода клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту встановленого банком (п.п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг).

Згідно з п.п. 2.1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, процентами за його користування, за переривання платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених цим договором.

У зв’язку з порушенням відповідачем зобов’язань за кредитним договором станом на 11.01.2016 року Банком нараховано заборгованість в сумі 43 597,50 грн. до складу якої включено: 23 249,11 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 16 963,85 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 832,28 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 2052,26 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.3-4).

Правильність розрахунку відповідачем не спростована. Разом з тим, нарахування відсотків за користування кредитом Банком проведено неправильно.

Так, статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Розрахунок заборгованості містить розмір відсоткової ставки, ставки пені, суми нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі окремо по відсотках, пені, тілу кредиту; суму нарахувань по кожному з видів зобов'язань, у тому числі накопичувальним порядком.

З урахуванням того, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», які підлягають задоволенню.

Відповідно до пунктів 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг банк має право проводити зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту) зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першої статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Частиною третьою цієї статті визначено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У частині четвертій указаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Таким чином, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

З 01 вересня 2014 року Банк в односторонньому порядку збільшив процентну ставку за договором до 32,40% річних, а з 01 квітня 2015 року - до 42% річних.

В матеріалах справи відсутні відомості про повідомлення Банком відповідача про підвищення процентної ставки.

Оскільки Банком не було доведено суду збільшення процентної ставки у належний спосіб, то позовні вимоги у цій частині підлягають до часткового задоволення, виходячи з процентної ставки, яка була узгоджена сторонами при укладанні кредитного договору.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною ним у постанові від 11 жовтня2017 року у справі №6-1374цс17.

Щодо нарахування позивачем штрафів (фіксована частина, процентна складова) слід враховувати таке.

Зі змісту Умов та Правил надання банківських послуг вбачається, що неустойка (пеня і штраф) нараховуються за одне і те ж порушення несвоєчасне виконання зобов'язань.

Окрім нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості позивач нарахував також 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 2052,26 грн. - штраф (процентна складова) за таке ж саме порушення.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для стягнення штрафів фіксованої частини (500грн.) та процентної складової (2052,26 грн.), оскільки діючим законодавством не передбачена подвійна відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Крім цього, із розрахунку заборгованості вбачається, що користування відповідачем кредитною карткою включало в себе як зняття кредитних коштів, так і поповнення картки.

Вказане підтверджується і випискою про рух коштів за вказаним вище картковим рахунком (а.с.169-182).

Відтак ОСОБА_3 своїми діями підтвердив наявність між сторонами кредитних правовідносин.

Відповідно до статті 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до п.п. 3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-14цс14 від 19 березня 2014 року.

Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст. 261 ЦК України).

Відповідно до умов договору, укладеного 17 вересня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, кінцевий термін виконання кредитного зобов'язання відповідає строку дії картки.

Встановлено, що кредитною карткою відповідач почав користуватися 24 жовтня 2013 року, що підтверджується дослідженою вище роздруківкою про рух коштів.

З огляду на наведені обставини, суд безпідставно відмовив у позові. А тому оскаржуване рішення відповідно до положень п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про часткове задоволення позову.

У Керуючись ст.ст.258,259,367,374,376,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволити частково.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 31 січня 2018 року скасувати та ухвалити нове.

Позов задоволити частково. Стягнути з ОСОБА_3 (ід.номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 30300 грн.07 коп. заборгованості за кредитним договором та 2394,28грн. понесених судових витрат.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий: Судді:

Повний текст постанови складений 13.04.2018 року.