Постанова № 73347476, 13.04.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1767/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Тацій Л.В.

суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Ткаченка А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2018р., суддя Слободянюк Н.І., м. Полтава, повний текст складено 15.01.18 р. по справі № 816/1767/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, Управління державної реєстрації Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, Управління державної реєстрації Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому просив: визнати протиправними і скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень/ індексний номер 22724814 та індексний номер 22725084 про припинення іпотеки та припинення обтяження на квартиру № 3, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Красіна, 40А, загальною площею 136,9 кв.м., житловою площею 75,2 кв.м.; зобов'язати Управління державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку АТ "Дельта Банк" за реєстраційним № 4175746 від 06 грудня 2006 року на квартиру № 3, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Красіна, 40А, загальною площею 136,9 кв.м., житловою площею 75,2 кв. м.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2018 р. закрито провадження у справі, роз'яснено позивачу право на звернення до місцевого загального суду у порядку цивільного судочинства.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту дослідження обставин у справі.

Відповідач надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого не навів заперечень проти апеляційної скарги, зазначив, що просить відмовити в частині визнання його дій протиправними, інші позовні вимоги вирішити відповідно до чинного законодавства. Справу просить розглянути без його участі.

Представник третьої особи ОСОБА_4 надав до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого проти задоволення апеляційної скарги заперечував, в судовому засіданні доводи, викладені у відзиві підтримав, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача змісту судового рішення, що оскаржується, апеляційної скарги та відзиву на неї, пояснення представника третьої особи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 06 грудня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 /Позичальник/ укладено Договір про надання відкличної поновлювальної кредитної лінії № 576MKK-Kl, відповідно до умов якого Банк надав, а Позичальник отримав кредитні кошти у сумі 100 тис. доларів США зі встановленням 12,3% річних за користування кредитом та терміном повернення отриманих коштів до 31 жовтня 2011 року /а.с. 15-22/.

На забезпечення виконання зобов'язань Позичальника Банком прийнята застава (іпотека) нерухомості від ОСОБА_3 /Іпотекодавець/, а саме: квартира №3, що розташована за адресою: вул. Красіна, 40А, м. Кременчук, Полтавська область, та між Банком і Позичальником укладено Договір іпотеки від 06 грудня 2006 року, який посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований у реєстрі заборон за № 11322/а.с. 23-26/.

08 грудня 2011 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" придбало у АКБ “УкрСиббанк” право вимоги за договором про надання відкличної поновлюваної кредитної лінії № 576МКК-К1 від 06 грудня 2006 року згідно з договором купівлі – продажу прав вимоги за кредитами /а.с. 27-31/.

Згідно з копією витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ОСОБА_3 накладено заборону відчуження квартири АДРЕСА_1, яка зареєстрована у реєстрі за № 4175746 /а.с. 36/.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 15 серпня 2017 року № 94593628 слідує про прийняття приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 рішень про припинення іпотеки /індексний номер 22724814, час державної реєстрації 09 липня 2015 року 13:33:26/ та припинення обтяження на квартиру АДРЕСА_2 /індексний номер 22725084, час державної реєстрації 09 липня 2015 року 13:40:22/ /а.с. 34, 35/.

За договором купівлі-продажу від 09 липня 2015 року квартира АДРЕСА_2 перейшла у власність громадянки ОСОБА_4, про що свідчить внесений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_6 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на цю квартиру /індексний номер 22733422, час державної реєстрації 09 липня 2015 року 15:29:18 /а.с. 32/.

Позивач оскаржив до суду рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та припинення обтяження.

Приймаючи оскаржувану ухвалу та закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, виходив з того, що спірні правовідносини щодо прийняття рішень про реєстрацію є похідними від договірних /приватних/ відносин і для вирішення питання щодо відповідності чи невідповідності рішень приватного нотаріуса, як державного реєстратора, під час здійснення ним реєстрації припинення іпотеки та припинення обтяження на нерухоме майно первинним є встановлення у особи права на нерухоме майно, відносно якого і прийняті оскаржувані рішення. Спір у цій справі випливає із правовідносин іпотеки і захисту цивільних прав. Оскаржуваними рішеннями фактично вирішено питання щодо предмета іпотеки.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб’єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов’язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов’язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень».

Частиною 2 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об’єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.

Колегія суддів звертає увагу, що вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до ч. 1 та абз. 2 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством юстиції України. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на ту обставину, що рішення відповідача є незаконним, порушує його права та інтереси.

З матеріалів справи встановлено та не заперечується сторонами, що предметом даного адміністративного позову є рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, як реєстратора, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та припинення обтяження на квартиру № 3, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Красіна, 40А, загальною площею 136,9 кв.м., житловою площею 75,2 кв.м.; зобов'язати Управління державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку АТ "Дельта Банк" за реєстраційним № 4175746 від 06 грудня 2006 року на квартиру № 3, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Красіна, 40А, загальною площею 136,9 кв.м., житловою площею 75,2 кв. м.

Так, у позовній заяві позивач вказує на порушення відповідачем вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зазначив, що незаконне скасування обтяження і припинення договору іпотеки без зазначення підстав такої реєстраційної дії призвели до незаконного відчуження предмету іпотеки..

Зокрема, як на підставу для задоволення позовних вимог, позивач посилається на те, що при вчиненні реєстраційної дії нотаріусом не були перевірені подані відомості про дійсне існування боргових зобов’язань, не зазначено підставу реєстраційної дії, крім того зазначено, що була порушена процедура проведення державної реєстрації.

Колегія суддів звертає увагу на те, що право власності на предмет іпотеки щодо якого здійснена спірна реєстраційна дія, у даній справі сторонами не оскаржується.

Так, звернення позивача до суду направлене на встановлення відповідності вимогам чинного законодавства України дій нотаріуса при вчиненні ним реєстраційних дій.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не здійснювалось жодних нотаріальних дій з позивачем, а тільки реєстраційні дії щодо реєстрації скасування обтяження.

При цьому, як видно зі змісту позовної заяви, позивач не порушував перед судом питання про визнання права на предмет іпотеки і своїх вимог цими обставинами не обґрунтовував, як помилково вважав суд першої інстанції.

Щодо посилання суду першої інстанції на позицію Верховного суду України, що викладена у постанові від 14.06.2016 у справі № 826/4858/15 (21-41а16) за позовом ОСОБА_7 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_8, державного реєстратора реєстраційної служби Головного управління юстиції в місті Києві Сипчу Крістіни Миколаївни, Державної реєстраційної служби України, Головного управління юстиції в м. Києві, за участю третіх осіб – ТОВ «Кей-Колект» та ТОВ «Сол-Істейт», про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, скасування запису, відповідно до якої спір між сторонами випливає із договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, спір набуває ознак публічно-правового за наявності серед суб’єктів спору публічного органу чи посадової особи, які виконують владні управлінські функції.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

У постанові від 14.06.2016 Верховний Суд України дійшов висновку, що спір у справі не є публічно-правовим, так як спірні правовідносини пов’язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди.

Однак, у межах спірних правовідносин питання виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди (договору іпотеки) не є безпосередньою підставою для звернення до адміністративного суду.

Як свідчить зміст позовної заяви, позивач оскаржує рішення про реєстрацію скасування обтяжень з мотивів відсутності правових підстав для реєстрації.

Основні доводи позивача ґрунтуються на протиправності дій відповідача щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно з посиланням, зокрема, на порушення норм Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином, у даній справі дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії нотаріуса як реєстратора.

Наявність у справі серед інших доказів договору іпотеки, не свідчить про пов’язаність спірних правовідносин із невиконанням умов цивільно-правової угоди, оскільки такий договір відповідно до норм статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», може розглядатись як підстава для державної реєстрації прав.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України справа № 816/1774/15 від 25.04.2017.

Так, в зазначеній постанові Верховний Суд України зазначив, що виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди не є безпосередньою підставою для звернення до адміністративного суду, тоді як позовні вимоги ґрунтуються на протиправності дій держреєстратора як суб’єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, у зв’язку з недотриманням ним вимог Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Тобто, у цій справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії реєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як суб’єкт владних повноважень.

Враховуючи викладене, оскільки даний спір виник у зв’язку зі здійсненням відповідачем, як реєстратором функцій, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», колегія суддів приходить до висновку, що він є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. Суд першої інстанції належним чином не визначив характер спору, суб'єктний склад правовідносин, предмет та підстави заявлених вимог, унаслідок чого дійшов помилкового висновку щодо належності спору до юрисдикції цивільного судочинства.

Отже, даний спір по своїй суті є публічно-правовим та підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ч. 4 ст. 320 КАС України скасувати ухвалу суду, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - задовольнити.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2018р. по справі № 816/1767/17 - скасувати.

Справу № 816/1767/17 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя ОСОБА_9Судді ОСОБА_10 ОСОБА_11 Повний текст постанови складено 13.04.2018.