Постанова № 73346212, 12.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/2029/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Носа С. П.,

суддів – Кухтея Р. В., Хобор Р. Б.;

за участю секретаря судового засідання – Торкот Д. О.;

позивача – ОСОБА_1;

представника третьої особи – ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року про залишення без розгляду позовної заяви в справі № 809/1907/17 (головуючий суддя – Микитюк Р. В., м. Івано-Франківськ, ухвала складена в повному обсязі 19 лютого 2018 року) за позовом ОСОБА_1 до командира військової частини А 0780, помічника командира військової частини А0780 з правової роботи - начальника юридичної служби підполковника юстиції ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів – військова частина А 2166 про визнання незаконним та скасування наказу та висновку, -

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2017 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну ОСОБА_1 до командира військової частини А 0780, помічника командира військової частини А0780 з правової роботи - начальника юридичної служби підполковника юстиції ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів – військова частина А 2166 про визнання незаконним та скасування наказу № 230ад від 07 червня 2016 року в частині скасування наказів командира військової частини А 2166 за № 34 від 29 січня 2016 року та за № 89 від 19 лютого 2016 року, а також висновку помічника командира військової частини А 0780 з правової роботи - начальника юридичної служби підполковника юстиції ОСОБА_3 від 06 липня 2016 року в частині щодо необхідності скасування наказів командира військової частини А 2166 за № 34 від 29 січня 2016 року та за № 89 від 19 лютого 2016 року.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року позовну заяву залишено без розгляду у зв’язку із пропуском місячного строку звернення до адміністративного суду.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивачем - ОСОБА_1, подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права, оскільки судом першої інстанції не враховано того, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач був належним чином повідомлений про наявність таких рішень.

Позивач, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав, просить таку задовольнити та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник третьої особи, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить відмовити в задоволенні такої.

Інші особи, у судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, пояснення представника третьої особи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред'явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.107 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Так, згідно ч.1 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 29 грудня 2017 року із вимогами щодо захисту його порушеного права, що мало місце в липні 2016 року, а саме прийняття наказу № 230ад від 07 червня 2016 року в частині скасування наказів командира військової частини А 2166 за № 34 від 29 січня 2016 року та за № 89 від 19 лютого 2016 року, а також висновку помічника командира військової частини А 0780 з правової роботи - начальника юридичної служби підполковника юстиції ОСОБА_3 від 06 липня 2016 року в частині щодо необхідності скасування наказів командира військової частини А 2166 за № 34 від 29 січня 2016 року та за № 89 від 19 лютого 2016 року.

Чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В свою чергу, відповідно до ч. 3 зазначеної статті (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Залишаючи без розгляду позовні вимоги, судом першої інстанції зазначено, що про оскаржуваний наказ командира в/ч А 0780 за № 230ад від 07 липня 2016 року та висновок помічника командира в/ч А0780 з правової роботи-начальника юридичної служби підполковника юстиції ОСОБА_3 від 06 липня 2016 року позивач був обізнаний ще під час проведення розслідування, призначеного наказом командира в/ч А 2166 від 13 липня 2016 року №387, оскільки по його завершенні позивач ознайомлювався з матеріалами розслідування, крім того, позивач брав особисту участь у розгляді адміністративної справи №809/1045/16 за його позовом до командира в/ч А2166 ОСОБА_4, ТВО командира в/ч А 2166 підполковника ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України, військова частина А0780 про визнання незаконним і скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій, 02 серпня 2017 року у даній справі винесено постанову про відмову в задоволенні позову, в мотивувальній частині постанови зазначено, що відповідно до наказу командира військової частини А0780 про порушення військовими посадовими особами військової частини А2166 законодавства України під час розслідування обставин та причини отримання травм підлеглими військовослужбовцями та заходи щодо їх усунення від 07.07.2016 року за №230ад наказ командира військової частини А2166 від 29 січня 2016 року №34 «Про призначення розслідування по факту отримання травми, яка трапилась з капітаном ОСОБА_1М.» та наказ від 19 лютого 2016 року №89 «Про результати розслідування обставин отримання травми капітаном юстиції ОСОБА_1М.» скасовані та зобов’язано командира військової частини А2166 для розслідування обставин та причин отримання травми 29 січня 2016 року капітаном юстиції ОСОБА_1 призначити повторне розслідування, проведення якого доручити іншому складу комісії, тобто позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів 02 серпня 2017 року.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки встановлено, що ОСОБА_1 не отримував оскаржуваного наказу та висновку, не був з ними ознайомлений командуванням військової частини, так як 15 грудня 2017 року позивач звернувся до командира в/ч А0780 із заявою про надання йому наказу № 230ад від 07 червня 2016 року, а також висновку помічника командира військової частини А 0780 з правової роботи - начальника юридичної служби підполковника юстиції ОСОБА_3 від 06 липня 2016 року, витяги із запитуваних документів ОСОБА_1 надано лише 28 грудня 2017 року, що підтверджується листом № 350/173/129/272/пс за підписом ТВО командира військової частини А0780 ОСОБА_6.

Доказів того, що командування військової частини раніше надавало ОСОБА_1 оскаржувані наказ та висновок, чи ознайомлювало позивача з ними, відповідачами не надано.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що пропуск позивачем строку звернення до суду не є і не може бути безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, якщо позивач навів поважні причини такого пропуску.

Більше того, суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки поверхнево з'ясував істотні обставини справи, та належним чином не перевірив, коли саме позивач отримав оскаржувані наказ та висновок та зміг з’ясувати, яким чином вони порушують його права та інтереси.

Згідно з ч.5 ст.5 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.

Частиною 1 ст.6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні по справі «Іліан проти Туреччини» ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином не досліджено питання пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом у зв'язку із чим такий прийшов до передчасного висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, чим фактично позбавив останнього можливості захистити свої права та інтереси, відповідно порушив його права на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані ст.5 КАС України.

Враховуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставин справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував усі ці обставини та не надав їм належної правової оцінки, а тому дійшов передчасного висновку про залишення позову без розгляду з підстав пропуску строків звернення до адміністративного суду. Доводи апелянта є підставними і такими, що спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року про залишення без розгляду позовної заяви в справі № 809/1907/17 – скасувати, справу № 809/1907/17 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_7 судді ОСОБА_8 ОСОБА_9 Повне судове рішення складено 13 квітня 2018 року.