Постанова № 73346052, 10.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/11414/17 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.01.2018 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, треті особи - Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, Вишгородський районний суд Київської області, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області щодо нездійснення перерахунку, нарахування та виплати судді Вишгородського районного суду Київської області Божок Світлані Костянтинівні суддівської винагороди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік»;

- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_2 суддівську винагороду за період з 01.01.2017 по 30.06.2017, за період фактичної роботи та щорічної основної та додаткової відпусток у розмірі, встановленому частинами другою, третьої, п'ятою статті 133, статтею 134 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІ, виходячи із посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2017 Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 №1801-VIII, в розмірі 3 200,00 грн., з урахуванням проведених виплат у вказаному періоді.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.01.2018 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 22.05.2008 №296-VI ОСОБА_2 обрана безстроково на посаду судді Вишгородського районного суду Київської області та згідно з наказом останнього від 19.06.2008 № 47-к приступила до виконання обов'язків судді безстроково з 19.06.2008.

Згідно зі штатним розписом на 2017 рік Вишгородського районного суду Київської області, затвердженим начальником Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області від 26.01.2017, посадовий оклад судді становить 16 000,00 грн.

З метою здійснення перерахунку та виплати суддівської винагороди за період січень-червень 2017 року із розрахунку 10 мінімальних заробітних плат позивач звернулась до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області за результатами розгляду звернення позивача у листі від 14.08.2017 № 02-13/1056 повідомило про те, що пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VІІІ встановлено, що мінімальна заробітна плата, як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітних плат, не застосовується, а тому з 01.01.2017 розмір посадового окладу судді місцевого суду до проходження кваліфікаційного оцінювання становить 16 000,00 грн., посилаючись на лист Державної судової адміністрації України від 13.01.2017 № 11-256/17.

Вважаючи дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області щодо нарахування суддівської винагороди у такому розмірі протиправними, позивач звернулася до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки законодавцем не вносилися зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI та/або Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII в частині розміру суддівської винагороди у тому числі й розрахункової величини, з огляду на яку здійснюється її нарахування, зважаючи на гарантію, передбачену ч. 2 ст. 130 Конституції України, стосовно встановлення розміру винагороди судді законом про судоустрій, процедура прийняття якого (чи внесення змін до нього) визначає особливий порядок, застосування відповідачем при виплаті позивачу суддівської винагороди п. 3 р. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII від 06.12.2016 та не виконання п. 23 рХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII порушує гарантоване державою право на належне матеріальне забезпечення судді як одну із складових його незалежності.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що чинним законодавством передбачено розрахунок розміру суддівської винагороди відповідно до прожиткового мінімуму і вона розраховується за критерієм, визначеним п. 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII та у відповідності до чинного Закону України № 1774-VIII

Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до пункту 22 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Згідно пункту 23 зазначеного Розділу до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI).

Частиною третьою статті 133 Закону № 2453-VI посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Пунктом 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774-VІІІ) установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

У Рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Конституційний Суд України зазначив, що < «передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави»>.

Відповідно до частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, ураховуючи, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» № 1801-VІІІ видатки на оплату суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 32 000 грн. не передбачені, колегія суддів дійшла до висновку, що правові підстави для перерахунку та виплати позивачу з січня 2017 року суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету на його оплату праці відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 825/933/17.

До того ж, колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в ухвалі від 03.06.2014 у справі «Великода проти України», де зазначено, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт надав до суду докази, що спростовують правомірність рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.01.2018 - скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, треті особи - Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, Вишгородський районний суд Київської області відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 12.04.2018.