Постанова № 73346020, 02.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/502/18

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Сапіги В.П.,

при секретарі судового засідання: Бедрій Х.П.

з участю представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Квасниці Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року (суддя: Кухар Н.А., ухвалена в м. Львові о 10:40) у справі № 813/3526/17 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.08.2017 року № 0098991307, № 0099071307, № 0099001307.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, ОСОБА_3 оскаржила її в апеляційному порядку, та посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права, з підстав вказаних в апеляційній скарзі просить скасувати рішення і прийняти нове, яким адміністративний позов задоволити.

Представник апелянта в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати та задоволити позовні вимоги з підстав наведених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких міркувань.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Львівській області було проведено позапланову документальну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору фізичною особою - платником податків ОСОБА_3.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 04.08.2017 року за № 1184/13-07/НОМЕР_4 яким встановлено наступні порушення, а саме: абз. "д" пп.164.2.17, п.164.2 ст.164, п.167.1 ст. 167 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік на загальну суму 90 524, 12 грн.; п.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.179.1 ст. 179 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями в частині неподання декларації майновий стан і доходи за 2015 рік.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 30.08.2017 року № 0098991307 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 113 155, 15 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням у розмірі 90 524, 12 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 22 631, 03 грн., податкове повідомлення - рішення від 30.08.2017 року № 0099071307 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за військовий збір у розмірі 8 543, 73 грн., у тому числі за податковим зобов'язання у розмірі 6834, 98 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1708, 75 грн.,податкове повідомлення - рішення від 30.08.2017 року № 0099001307 яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170 грн., за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.

Позивач оскаржила винесені податкові повідомлення рішення у адміністративному порядку за наслідками якої залишено скаргу представника фізичної особи ОСОБА_3, без розгляду.

Згідно п.36.5 ст.36 ПК України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пп.16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п.49.1 ст.49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з п.179.7 ст.179 ПК України, фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПК України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що банком було повідомлено позивача, про те, що 19.03.2015 року за кредитним договором було прощено частину боргу у розмірі 455 665, 58 грн.

Так у повідомлені про прощення частини боргу, банк ПАТ "ПУМБ" вказує на абзац д) пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України та повідомляє позивача про те, що прощена сума заборгованості (455 665, 58 грн.), підлягає обкладанню податком з доходів фізичних осіб. Як вбачається з відомостей з державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України сума у розмірі 455 665, 58 грн., зазначена як додаткове благо.

Згідно пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, чинної на час здійснення правовідносин, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом;

Колегія суддів зазначає, що згідно пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 167.1 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподаткованого доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

Якщо база оподаткування в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Відповідно до п.165.1.55. ст. 165.1 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що прощена частина боргу є доходом платника податків у розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню в порядку абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, і позивач в даному випадку повинна була самостійно сплатити податок з таких доходів та відобразити їх у річній податковій декларації за 2015 рік.

Посилання апелянта на п.8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України суд вважає необґрунтованими, так як позивачу було прощено борг не у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеній за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на " 01" січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Разом з тим банк у податковому розрахунку за ф.1 ДФ відобразив прощення боргу як додаткове благо " 126".

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" від 31.07.2014 № 1621-VII (далі - Закон № 1621-VII) Податковий кодекс України, а саме - розділ XX "Перехідні положення" підрозділ 10 доповнено пунктом 16-1, відповідно до якого тимчасово, до 1 січня 2015 року, встановлюється військовий збір.

Відповідно до п.п. 1.2 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України об'єктом оподаткування військовим збором є доходи визначені ст.163 ПК України.

Згідно п. 163.1 ст.163 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

До загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включається, зокрема дохід отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 ПК України) (п.п.164.1.17 п.164.2 ст.164 ПК України).

Так починаючи з 1 січня 2015 року об'єктом оподаткування цим збором визначено доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (тобто, розширено базу оподаткування військовим збором).

Підпунктом 1.4 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України визначено, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту (а саме 1,5% від об'єкта оподаткування).

Згідно п.п. 1.5 і 1. 6 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) військового збору до бюджету є особи, визначені у ст. 171 ПК України. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

За таких обставин, з контексту вищенаведених норм Кодексу вбачається, що необхідною умовою для утримання податку та військового збору з доходів фізичної особи є наявність факту отримання доходів.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що фізична особа - платник податків ОСОБА_3, за 2015 рік отримала дохід від ПАТ "ПУМБ" у вигляді прощеного (анульованого) боргу на загальну суму 455665, 58 грн., а відтак повинна була сплатити військовий збір за 2015 рік на загальну суму 6834, 98 грн.

З врахуванням викладеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність податкових повідомлень - рішень від 30.08.2017 року № 0098991307, від 30.08.2017 року № 0099071307 та від 30.08.2017 року № 0099001307.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року у справі №813/3526/17 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга В. П. Сапіга Повне судове рішення складено 13.04.2018р.