Ухвала суду № 73346008, 13.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

13 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/1845/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -ОСОБА_1суддів -ОСОБА_2 ОСОБА_3

перевіривши апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2018 року у справі № 813/4997/17 за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною безддіяльність, зобов'язання перерахувати пенсію,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором № 7900513654932 копію зазначеної ухвали скаржник отримав 19 березня 2018 року.

30.03.18р. до апеляційного суду надійшло клопотання пенсійного органу про звільнення від сплати судового збору, у зв"язку з відсутністю коштів призначених на цю мету.

В підтвердження важкого матеріального становища органів Пенсійного фонду покликається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.07.2016р. у справі №6-19041ск16, Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2016р. у справі №876/5101/16, якими звільнено орган пенсійного фонду від сплати судового збору.

Колегія суддів вважає, що в задоволенні клопотання пенсійного органу слід відмовити, виходячи з наступного:

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасникам справи, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, забезпечується право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення.

Частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на учасників справи обов’язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов’язки.

У статті 5 цього Закону України "Про судовий збір" також встановлено перелік суб’єктів, які звільнені від сплати судового збору, серед яких пенсійні органи відсутні.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Частинами першою та другою даної статті встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Слід зазначити, що для підтвердження майнового стану сторони, фізичної або юридичної особи є наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.

Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Водночас, суд звертає увагу на те, що пенсійні органи є державними органами, а відсутність чи недостатність фінансування їх діяльності не може свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі – Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов’язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб’єктами владних повноважень тощо не є підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати.

Однак, апелянт не надав доказів, які б підтверджували його майновий стан, що перешкоджає сплаті судового збору, відтак таке клопотання задовленню не підлягає.

Таким чином, у встановлений суддею-доповідачем строк особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліків апеляційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на викладене, суд вважає, що апеляційну скаргу слід повернути скаржнику.

Керуючись статтями 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України, Закон України "Про судовий збір", -

УХВАЛИВ:

Відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2018 року у справі № 813/4997/17 повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач ОСОБА_1 судді ОСОБА_2 ОСОБА_5