Постанова № 73345885, 10.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 750/12277/17 Суддя (судді) першої інстанції: Литвиненко І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.02.2018 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

- визнати неправомірними дії Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України з приводу відмови у призначенні їй пенсії у зв'язку із втратою годувальника на умовах, передбачених ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (в редакції, що була чинна на час смерті годувальника, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1) у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника;

- зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України призначити та виплачувати позивачу пенсію у зв'язку із втратою годувальника на умовах, передбачених ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (в редакції станом на ІНФОРМАЦІЯ_1) у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, що визначена довідкою № 7911 від 19.12.2008 про заробітну плату посадової особи, яка видана управлінням земельних ресурсів Чернігівської міської ради починаючи з 11.05.2017.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.02.2018 позов задоволено частково: визнано неправомірними дії Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (місцезнаходження: пр. Миру, 44, м. Чернігів, код ЄДРПОУ40378209) щодо відмови у переведенні ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) пенсії у зв'язку із втратою годувальника на умовах, передбачених ст. 37 Закону України «Про державну службу» у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; зобов'язано Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України (місцезнаходження: пр. Миру, 44, м. Чернігів, код ЄДРПОУ40378209) призначити та виплачувати ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), починаючи з 03.07.2017, пенсію у зв'язку із втратою годувальника на умовах, передбачених ст. 37 Закону України «Про державну службу» у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника - ОСОБА_3, визначеної в довідці № 7911 від 19.12.2008 про заробітну плату посадової особи, яка видана управлінням земельних ресурсів Чернігівської міської ради; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку у Чернігівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до копії розпорядження № 620125 від 04.02.2009 розмір пенсії ОСОБА_3 з 02.01.2009 становив 3 770,78 грн. Також, з матеріалів справи вбачається, що розмір пенсії ОСОБА_2 - 1 451, 58 грн.

11.05.2017 та 03.07.2017 позивач зверталася до відповідача із заявами про перехід на пенсію по втраті годувальника у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_3, який отримував пенсію за віком, починаючи з 02.01.2009, відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Однак, листами від 19.05.2017 за №14524/06 та від 02.10.2017 № 1627/02/Л-11 відповідач повідомив позивачу про відмову у переведенні на пенсію по втраті годувальника через відсутність для цього правових підстав, оскільки з 01.06.2015 пенсії в порядку та на умовах, визначених відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються.

Вважаючи дії Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у переведенні її на пенсію по втраті годувальника неправомірними, позивач звернулася до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відмова відповідача у призначенні їй пенсії у зв'язку із втратою годувальника - державного службовця у розмірі 70 %, звужує її соціальні права.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що Законом України «Про державну службу», в редакції від 01.05.2016, не передбачені умови та порядок призначення пенсії в разі втрати годувальника, у зв'язку із чим у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції від 16.12.1993) у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків.

З 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-V-III, яким передбачено певні особливості пенсійного забезпечення державних службовців.

Згідно із п.п. 1, 2 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-V-III, вказано, що Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ втратив чинність, крім ст. 37, що застосовується до осіб зазначених у пунктах 1- і 12 розділу ХІ цього Закону, норма якої діє тільки при призначенні пенсії.

Відповідно до ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-V-III, який набрав чинності з 01.05.2016 року, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

У рішенні Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, в даному випадку, до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час звернення позивача до відповідача з заявою про переведення її на інший вид пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулася до відповідача щодо переведення її на інший вид пенсії у 2017 році, коли діяв Закон України «Про державну службу» в редакції чинній з 01.05.2016, та відповідно до якого пенсії по втраті годувальника призначаються на загальних підставах.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї на загальних підставах, тобто у розмірі 50 % суми пенсії померлого годувальника, яку останній отримував на день своєї смерті, а не у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, як було зазначено судом першої інстанції.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт надав до суду докази, що спростовують правомірність рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.02.2018 - скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 12.04.2018.