Постанова № 73345876, 10.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/12901/17 Суддя суду першої інстанції: Власенкова О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Літвіної Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайлет Рейн» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2018 року, що прийняте у місті Києві, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайлет Рейн» до Київської міської митниці ДФС України про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати:

- рішення про коригування митної вартості товарів №UA100010/2017/000062/1 від 10.04.2017 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100010/2017/00104;

- рішення про коригування митної вартості товарів №UA100010/2017/000069/2 від 18.04.2017 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100010/2017/00125;

- рішення про коригування митної вартості товарів №UA100010/2017/000061/1 від 10.04.2017 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100010/2017/00105;

- рішення про коригування митної вартості товарів №UA100010/2017/000065/1 від 14.04.2017 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100010/2017/00119;

- рішення про коригування митної вартості товарів №UA100010/2017/000073/2 від 20.04.2017 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100010/2017/00131;

- рішення про коригування митної вартості товарів №UA100010/2017/000064/2 від 11.04.2017 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100010/2017/00114.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, недоведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що при визначенні митної вартості спірного товару підлягав застосуванню основний метод - за ціною договору.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на правильність висновків суду першої інстанції та правомірність визначення позивачу митної вартості спірного товару митним органом.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ «Вайлет Рейн» (покупець) та Wellstar Limited, Великобританія (продавець) укладено контракт продажу від 25.10.2016 №WV-1/16 (далі - контракт), у відповідності до умов якого продавець продав, а покупець купив на умовах, визначених у відповідних додатках до цього Контракту (з віднесенням ризиків та витрат, які виникають при даній операції у відповідності до «Інкотермс» у редакції 2010 року), товар у кількості, асортименті, за цінами та якістю, визначених у Додатках до цього Контракту, які є його невід'ємною частиною.

Додатками від 07.12.2016 №43, від 28.11.2016 №37, від 07.12.2016 №44, від 01.12.2016 №38, від 02.12.2016 №42 та від 28.11.2016 №36 до вказаного Контракту сторонами останнього погоджено умови поставки окремих партій товару.

Згідно з інвойсами від 07.12.2016 №V/2-015, від 28.11.2016 №V/1-995, від 07.12.2016 №V/2-016, від 01.12.2016 №V/2-006, від 02.12.2016 №V/2-014, від 28.11.2016 №V/1-996 відбулась поставка товарів, згідно з Контрактом від 25.10.2016 №WV-1/16.

Київською міською митницею ДФС за результатами розгляду вантажно-митних декларацій, поданих ТОВ «Вайлет Рейн», а саме: від 31.03.2017 №UA100010/2017/260021, від 30.03.2017 №UA100010/2017/259914, №UA100010/2017/259911, №UA100010/2017/ 259917, від 11.04.2017 №UA100010/2017/261269, від 01.04.2017 №UA100010/2017/260029, прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів - від 14.04.2017 №UA100010/2017/000065/1, від 10.04.2017 №UA100010/2017/000061/1, №UA100010/2017/ 000062/1, від 11.04.2017 №UA100010/2017/000064/2, від 20.04.2017 №UA100010/2017/ 000073/2, від 18.04.2017 №UA100010/2017/000069/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100010/2017/00119, №UA100010/2017/00105, №UA100010/ 2017/00104, №UA100010/2017/00114, №UA100010/2017/00131, №UA100010/2017/00125.

Не погодившись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що вказаний у інвойсах товар та товар, митне оформлення якого здійснювалося, відрізнявся за своїми характеристиками.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому у митного органу можуть виникнути обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

З матеріалів справи вбачається, що спірне рішення обґрунтоване тим, що документи, надані позивачем до митного оформлення, містять розбіжності, декларантом подано не всі додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Встановивши вказані обставини, які, на думку митного органу, викликають сумніви щодо правильності визначення митної вартості, відповідач на виконання вимог ч. 3 ст. 53 МК витребував у позивача додаткові документи.

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За таких обставин, для правильного вирішення даної справи необхідно встановити чи достатньо поданих позивачем документів для визначення митної вартості товару за першим методом та чи відповідає зазначена у них інформація заявленій митній вартості товару.

Як вбачається з митних декларацій, додатків до договору та інвойсів, на підставі яких здійснювалася спірна поставка та які були подані позивачем до митного органу, позивачем декларувалося:

- пофарбоване трикотажне полотно з синтетичних ниток 100% (5388,00 кг); тканина пофарбована з синтетичних поліефірних ниток 100% (14380,00 кг) - інвойс від 07.12.2016 №V/2-015;

- тканина пофарбована з синтетичних поліефірних ниток 100% (1631,00 кг); тканина вибивна з синтетичних поліефірних ниток 100% (376,00 кг); тканина вибілена з синтетичних поліефірних ниток 100% (216,00 кг); тканина виготовлена з синтетичних (100%) ниток різних кольорів (1316,00 кг); вибілене основ'язане трикотажне полотно з синтетичних ниток 100% (517,00 кг); пофарбоване трикотажне полотно з синтетичних ниток 100% (7990,00 кг) - інвойс від 28.11.2016 №V/1-995;

- пофарбоване трикотажне полотно з синтетичних ниток 100% (22090,00 кг) - інвойс від 07.12.2016 №V/2-016;

- пофарбоване трикотажне полотно з синтетичних ниток 100% (8320,00 кг); тканина вибивна з синтетичних поліефірних ниток 100% (6034,00 кг); пофарбоване трикотажне основов'язане полотно з синтетичних ниток 100% (879,00 кг) - інвойс від 01.12.2016 №V/2-006;

- тканина виготовлена з синтетичних (100%) ниток різних кольорів (4742,00 кг); тканина вибивна з синтетичних поліефірних ниток 100%, з візерунком, виготовленими методом флокування (11872,00 кг); синтетичний текстильний матеріал з покриттям на основі поліуретану, гнучкий (4432,00 кг) - інвойс від 02.12.2016 №V/2-014;

- поліфарбоване трикотажне полотно з синтетичних ниток 100% (10820,00 кг); тканина пофарбована з синтетичних поліефірних ниток 100% (2826,00 кг); синтетичний текстильний матеріал з покриттям на основі поліуретану, гнучкий (4074,00 кг) - інвойс від 28.11.2016 №V/1-996.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, згідно з наявними у матеріалах справи копіями висновків Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС, встановлена невідповідність характеристик товару, заявленого до експорту на митну територію України, та тим, що у дійсності перетинав митний кордон. В окремих висновках розбіжності є досить суттєвими.

Відповідно до пунктів 1-3 частини другої статті 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).

Враховуючи встановлену митним органом невідповідність товару, зазначеного у митних деклараціях, додатках до договору, інвойсах та товаром, що у дійсності перетинав митний кордон, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком відповідача та суду першої інстанції про те, що зазначені вище надані до митного оформлення документи не можуть вважатися такими, що підтверджують митну вартість товару який позивач фактично ввозив на митну територію України.

Судом апеляційної інстанції також підтримується висновок суду першої інстанції на необґрунтованість просинання позивача на те, що ним були подані тимчасові податкові декларації.

Відповідно до частини першої статті 260 МК якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати органу доходів і зборів тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов'язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.

Таким чином, у випадку, якщо декларант не володіє точними відомостями про характеристики товарів він має право подати тимчасову митну декларацію.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, після проведення досліджень Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень ДФС, за результатами яких встановлена невідповідність характеристик заявленого до декларування товару, позивачем подані нові додатки до контракту, інвойси та митні декларації, у яких характеристики товару були фактично приведені у відповідність до висновків Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС.

Поряд із цим, як зазначає відповідач, зазначені нові документи були подані до митного органу вже після прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості. Зазначене не заперечується позивачем, а також підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про направлення та прийняття електронних документів, з яких вбачається, що виправлені митні декларації, додатки до контракту, інвойси до прийняття відповідачем оскаржуваних рішень не направлялися позивачем до митного органу. Окрім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, в порушення частини другої статті 248 МК на вказаних документах відсутні відповідні відмітки органу доходів і зборів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, адміністративний суд у даному випадку вправі надавати оцінку виключно правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, досліджуючи лише ті документи та обставини, які були відомі відповідачу при їх винесенні. Суд не вправі надавати повторну оцінку правильності визначення позивачем митної вартості спірного товару на підставі нових документів, які були відсутні у митного органу при прийнятті оскаржуваних рішень, оскільки це суперечитиме принципу розподілу влади та свідчитиме про перебирання судом на себе повноважень органу виконавчої влади.

Враховуючи викладене, на переконання суду апеляційної інстанції, надані позивачем до митного оформлення документи, на підставі яких відповідачем приймалися оскаржувані рішення, не є документами, що підтверджують митну вартість спірного товару у розумінні пунктів 1-3 частини другої статті 53 МК.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Як зазначалося, відповідач стверджував, що позивач не надав доказів на підтвердження понесення витрат на транспортування спірного товару, поставка якого здійснювалася та умовах СРТ (Інкотермс 2010).

Згідно Інкотермс 2010 термін СРТ "фрахт/перевезення оплачено до …" означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим.

Оскільки згідно умов Контракту, вартість транспортування не включена до ціни товару, а позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження вартості перевезення спірного товару, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновком відповідача та суду першої інстанції про те, що у даному випадку наявні підстави для сумніву у повноті врахування транспортної складової у заявленій декларантом митній вартості спірного товару, оскільки на виконання пункту 6 частини другої статті 53 МК позивачем не було надано транспортні (перевізні) документи.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що вартість транспортування товару була включена продавцем в ціну товару судом відхиляється, оскільки жодних доказів цьому ні піж час митного оформлення, ні у ході судового розгляду справи надано не було.

Отже, у відповідача були наявні правові підстави для витребування у позивача додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 8 частини третьої статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Так, на виконання відповідного запиту митного органу, позивачем додатково були надані висновки Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати, з яких вбачається, що для моніторингу контрактної вартості товару були використані документи, які, як зазначалося, було подано вже після прийняття оскаржуваних рішень, а також відносно товару із іншими характеристиками, відмінними від тих, що були заявлені позивачем до декларування.

З огляду на це, відповідачем обґрунтовано не прийнято зазначені експертні висновки до уваги.

Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Таким чином, з огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів апеляційного суду підтримує позицію митного органу про неможливість визначення митної вартості спірного товару за першим методом, так як подані позивачем до митного оформлення документи не дають змоги достовірно підтвердити правильність визначення митної вартості товару.

В оскаржуваному рішенні відповідач послідовно обґрунтував неможливість застосування методів визначення митної вартості 1-2г, а тому відхиляються посилання в апеляційній скарзі на те, що в оскаржуваних рішенням необґрунтовано неможливість застосування методів визначення митної вартості, що передують шостому, резервному методу.

З огляду на викладене, застосування відповідачем останнього, резервного методу визначення митної вартості спірного товару є правомірним.

Таким чином, оскаржуваними рішеннями відповідача прав позивача порушено не було. Отже, суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайлет Рейн» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Літвіна

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 12.04.2018.