Постанова № 73345590, 10.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/14923/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.

за участю секретаря судового засідання Цюпка Б.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва «Київдіпротранс» на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 січня 2018 року (дата складання повного тексту 09 січня 2018 року) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у м.Києві до державного підприємства «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва «Київдіпротранс» про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до ДП «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва «Київдіпротранс», в якому просив стягнути з відповідача податковий борг в сумі 647067,96 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 січня 2018 року позов Головного управління ДФС у м.Києві задоволено, стягнуто з рахунків ДП «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва «Київдіпротранс» на користь Державного бюджету України суму податкового боргу з земельного податку у розмірі 647067,96 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення у відповідній частині, зменшивши суму податкового зобов'язання. На думку апелянта, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позивач при формуванні податкового боргу повинен був врахувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 квітня 2017 року у справі 826/10434/16, якою визнано таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили п.5.6 Положення про плату за землю в м.Києві.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції позиція позивача обґрунтовувалась тим, що у позивача виник податковий борг в сумі 647067,96 грн., на підставі самостійно узгоджених сум податкових зобов'язань, згідно податкової звітності, але не сплачених у визначеному законом порядку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ДП «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва «Київдіпротранс» перебуває на податковому обліку, як платник податків, зокрема, плати за землю.

У зв'язку з наявністю у відповідача узгодженого грошового зобов'язання, несплаченого у встановлений законодавством строк, Головне управління ДФС у м.Києві звернулось до суду з адміністративним позовом про стягнення з ДП «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва «Київдіпротранс» податкового боргу в сумі 647067,96 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що з огляду на відсутність доказів сплати визначеної суми податкового зобов'язання у встановленому порядку, спірна сума заборгованості вважається податковим боргом, що є підставою для його стягнення у судовому порядку.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктами 16.1.3-16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів та сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України).

Згідно пп.пп.49.18.3 п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

У відповідності до п.288.7 ст.288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

В силу ст.285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до п.286.2 ст.286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

При цьому, у відповідності до п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу п.287.3 п.287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Наявність у ДП «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва «Київдіпротранс» податкового зобов'язання з земельного податку в сумі 647067,96 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: звітної податкової декларації з плати за землю за 2015 рік від 20 лютого 2015 року, уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2015 рік від 20 серпня 2015 року, звітної податкової декларації з плати за землю за 2016 рік від 22 лютого 2016 року, уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2016 рік від 19 квітня 2016 року, звітної податкової декларації з плати за землю за 2017 рік від 21 лютого 2017 року (а.с.14-30).

Крім того, позивачем до матеріалів справи надано копію зворотного боку облікової картки по платнику податків - ДП «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва «Київдіпротранс» з земельного податку з юридичних осіб за період з 31 грудня 2014 року по 30 квітня 2017 року (а.с.31-79), з якої вбачається наявність податкового боргу в заявленому позивачем розмірі та відсутність сплати самостійно визначених грошових зобов'язань з земельного податку за період з грудня 2015 року по квітень 2017 року.

Таким чином, відповідачем самостійно визначено податкове зобов'язання з земельного податку, який підлягав сплаті рівними частками щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця та зазначені податкове зобов'язання вважається узгодженим, не були сплачені у встановлені ПК України строки та набули статусу податкового боргу.

Відповідно до ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем направлялась ДП «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва «Київдіпротранс» податкова вимога форми «Ю» №31414-25 від 31 грудня 2014 року (а.с.81) на загальну суму податкового боргу 152296,21 грн., в тому числі по земельному податку 9739,07 грн. (код бюджетної класифікації 13050100), що отримана відповідачем 29 січня 2015 року згідно наявної в матеріалах справи копії корінця податкової вимоги.

Враховуючи, що у відповідача сума податкового боргу збільшилась, погашенню підлягає вся сума податкового боргу, що існує на день погашення. При цьому, з огляду на те, що після направлення податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається у відповідності до положень п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України.

Крім того, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві винесено рішення №31414-25/26-59-25-01-14 про опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) відповідача, яка була ним отримана 05 лютого 2015 року, згідно з наявною на вказаному рішенні розпискою (а.с.80).

Згідно п.п.95.1, 95.2 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п.95.3 ст.95 ПК України).

Враховуючи, що податковий борг відповідача з часу прийняття податкової вимоги та до часу судового розгляду справи не переривався, а недоїмка збільшувалася, а тому погашенню підлягає вся сума податкового боргу відповідача.

Грошові зобов'язання відповідача з земельного податку визначені самостійно платником податків в поданих ним податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), є узгодженими, не сплачені у встановлений чинним законодавством строк, визнані податковим боргом, який у відповідності до ст.95 ПК України підлягає погашенню шляхом стягнення коштів за позовом податкового органу з відповідача.

У своїй апеляційній скарзі відповідач стверджує, що податковим органом та судом першої інстанції не було враховано постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 квітня 2017 року у справі 826/10434/16, якою визнано таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили п.5.6 Положення про плату за землю в м.Києві.

Так, постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 квітня 2017 року у справі 826/10434/16 за адміністративним позовом ТОВ «Компас» до Київської міської ради, третя особа: Департамент містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації про оскарження нормативно-правового акту в частині адміністративний позов ТОВ «Компас» задоволено повністю, визнано незаконним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили п.5.6 «Положення про плату за землю в місті Києві», яке є додатком 3 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів в м.Києві» в редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року №58/923 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629»:

« 5.6. Плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктами 5.3 - 5.5 цього Положення.

Дія цього пункту не поширюється у випадках звільнення земельних ділянок від оподаткування або наявності пільг щодо сплати земельного податку».

За наслідком оскарження в апеляційному порядку ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року апеляційну скаргу Київської міської ради залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 квітня 2017 року - без змін. Таким чином, постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 квітня 2017 року у справі 826/10434/16 набрала законної сили 27 червня 2017 року.

Отже, наведеним судовим рішенням скасовано плату за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Колегія суддів зазначає, що скасування п.5.6 «Положення про плату за землю в місті Києві» не впливає на наявність податкового зобов'язання, що було визначено платником податків самостійно, шляхом подання податкових декларацій, або на повноваження контролюючого органу щодо звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями. Разом цим, наведена обставина може бути підставою для подання платником податків уточнюючої податкової декларації з плати за землю.

Як встановлено судом, на момент розгляду цієї справи судом першої інстанції, відповідачем подавались уточнюючі декларації з плати за землю за 2015 рік та за 2016 рік, які були враховані контролюючим органом в розрахунку заборгованості з земельного податку при зверненні до суду з даним позовом.

До суду апеляційної інстанції відповідач подав копію уточнюючої декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік (а.с.114), відповідно до п.6.14 якої нараховано до зменшення податкового зобов'язання за 2017 рік на суму 1065319,52 грн.

В той же час, колегія суддів зазначає, що заборгованість з плати за землю у відповідача утворилась не виключно за 2017 рік, а за період з грудня 2015 року по квітень 2017 року.

Колегія суддів зазначає, що за нормами ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції здійснює перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції на момент його ухвалення, і нормами процесуального законодавства передбачено вичерпний перелік підстав для скасування рішення суду першої інстанції, що можуть свідчити про його незаконність або необґрунтованість.

Колегія суддів зазначає, що уточнююча декларація з плати за землю за 2017 рік була подана відповідачем до контролюючого органу лише 21 березня 2018 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією №2 (а.с.118), тобто після ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі та подання відповідачем апеляційної скарги.

У судовому засіданні представник апелянта зазначав, що уточнююча декларація з плати за землю за 2017 рік була подана відповідачем лише 21 березня 2018 року у зв'язку з кадровими змінами на підприємстві відповідача, які, за його твердженням, унеможливлювали подачу вказаної декларації в інші терміни.

Не подання ДП «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва «Київдіпротранс» уточнюючої декларації з плати за землю за 2017 рік до податкового органу, у зв'язку з суб'єктивними обставинами, що залежали виключно від волі відповідача, не може свідчити про незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції, яке було ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права за повного з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Судом не встановлено обставин, визначених у ст.317 КАС України, які можуть бути підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Доказів погашення податкового боргу або зменшення його розміру станом на момент розгляду справи судом першої інстанції, апелянтом надано не було.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, за наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з ДП «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва «Київдіпротранс» спірної суми податкового боргу у розмірі 647067,96 грн.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва «Київдіпротранс» - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 13 квітня 2018 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді І.О.Лічевецький

В.П.Мельничук