Постанова № 73345514, 10.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 711/10879/17 Суддя суду першої інстанції: Демчик Р.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Літвіної Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 січня 2018 року, що прийняте у місті Черкаси (повний текст складений 19 січня 2018 року), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у разі встановлення ІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області прийняти рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги шляхом видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги у разі встановлення II групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 січня 2018 року позов задоволено частково:

- визнано протиправною дію Головного управління Національної поліції в Черкаській області щодо відмови виплати ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків;

- зобов'язано Головне управління Національної поліції в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу в розмірі та порядку, передбаченому ст. 97, 99 Закону України «Про національну поліцію», Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втраті працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністра внутрішній справ від 11 січня 2016 року № 4.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що обставини отримання позивачем травми не підтверджуються документально.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що має право на отримання спірної грошової допомоги.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що наказу ГУНП в Черкаській області №251о/с від 19 вересня 2017 року ОСОБА_4 звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).

Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертної комісією серія 12 ААА №869872, позивачу встановлена II група інвалідності з 26 вересня 2017 року (безтерміново), у зв'язку із травмою, пов'язаною із виконанням службових обов'язків.

У зв'язку із викладеним, позивач звернувся з заявою до ГУНП в Черкаській області щодо проведення йому виплати одноразової грошової допомоги. Листом ГУНП в Черкаській області від 28 листопада 2017 року №29/Д-177 його повідомлено, що отримання тілесних ушкоджень 23 жовтня 2007 року в період проходження служби при виконанні службових обов'язків не доведено. Оскільки висновок про призначення одноразової грошової допомоги службою з державного нагляду за охороною праці УЛМТЗ ГУНП в Черкаській області не погоджений, підстави для призначення одноразової грошової допомоги в результаті визначення інвалідності, відсутні.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що ОСОБА_4, як особа, якій встановлена інвалідність ІІ групи внаслідок захворювання пов'язаного із проходженням служби в ОВС, має право на отримання одноразової грошової допомоги.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» №580-VІІІ від 02 липня 2015 року, який набрав чинності з 07.11.2015 (далі - Закон №580-VІІІ).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 97 Закону №580-VІІІ, одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Відповідно до частини другої статті 97 Закону №580-VІІІ, порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейським встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно частини першої статті 99 Закону №580-VІІІ розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату: визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 3, інвалідності: II групи - 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

На момент виникнення спірних правовідносин, з метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі /смерті/ чи втрати працездатності поліцейського, наказом МВС України № 4 від 11.01.2016 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі /смерті/ чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок №4).

Відповідно до пункту 1 розділу 2 Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

У підпункті 4 п. 5 Розділу 1 Порядку № 4 визначено випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога у разі, зокрема, втрати працездатності поліцейського, а саме: пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми чи каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Тобто, приписами даного нормативного акту закріплено, що проходження поліцейським служби та отримання у зв'язку з цим травми, що в подальшому призвело до встановлення інвалідності, слід розцінювати в якості підстави для виплати особі одноразової грошової допомоги.

Відповідно до пункту 1 розділу 3 Порядку № 3 формування пакета документів для призначення та виплати ОГД у органах поліції, навчальних закладах здійснюється підрозділами фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку (далі - фінансові підрозділи) у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці (далі - СДНОП) органів поліції та навчальних закладів, а також фахівцями військово-лікарської комісії (далі - ВЛК).

СДНОП визначають обставини настання події та відповідають за правильність кваліфікації нещасних випадків, які призвели до втрати працездатності, згідно із законодавством України.

ВЛК відповідають за перевірку матеріалів на відповідність діагнозу, за яким установлено втрату працездатності, переліку хвороб, отриманих під час проходження служби, згідно із законодавством України.

Підрозділи кадрового забезпечення відповідають за достовірність інформації про періоди служби даним з особової справи та правильність визначення випадків для виплати грошової допомоги, згідно із законодавством України.

Фінансові підрозділи відповідають за правильність обчислення та перерахування до установ банку ОГД згідно з реквізитами, зазначеними в заяві (рапорті) особою, яка має право на цю виплату, згідно із законодавством України.

Керівники органів поліції, навчальних закладів відповідають за правильність призначення сум ОГД, згідно із законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно актів ліквідаційної комісії УДАЇ УМВС України в Черкаській області від 17.12.2015 (а.с. 13-16), нещасний випадок, що стався 23.10.2007 із позивачем, мав місце в період проходження позивачем служби та при виконанні ним службових обов'язків.

Із вказаних актів вбачається, що їх висновки ґрунтувалися не лише на показаннях позивача, а й свідченнях ОСОБА_6 (що був присутній при нещасному випадку 23.10.2007) та ОСОБА_7 (головного лікаря Черкаської районної лікарні с. Мошни). Зазначені особи підтвердили факт отримання позивачем травми. Окрім того, у ході розслідування комісією використовувалася також і виписка неврологічного відділення лікарні УМВС № 1493/578 від 05.11.2007 про те, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 04.10.2007 по 05.11.2007.

У суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати зазначене розслідування, проведене ліквідаційною комісією УДАЇ УМВС України в Черкаській області, необ'єктивним, а його висновки такими, що не відповідають дійсності.

Згідно свідоцтва про хворобу № 298 від 14.09.2017 медична (військово-лікарська) комісія Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області» встановлено, що травма (захворювання) пов'язані з виконанням службових обов'язків, проходженням військової служби.

Обставина неповідомлення позивачем у 2007 році у встановленому порядку керівника про напад на нього та не внесення відповідних відомостей до журналу ЄО не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги та не є підставою для висновку про те, що тілесні ушкодження при проходженні служби 23.10.2007 ним не отримувались.

Таким чином, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності.

Посилання на те, що позивачем не було оскаржено висновок про відсутність підстав для призначення одноразової грошової допомоги суд апеляційної інстанції оцінює критично.

Засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

«Ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

У даному випадку, право позивача є порушеним саме у зв'язку із непризначенням йому одноразової грошової допомоги, а не у зв'язку із прийняттям відповідного висновку.

Звернення до суду з вимогою про скасування висновку є допустимим, проте, на думку колегії суддів, такий спосіб не є цілком ефективним у розумінні 13 Конвенції при захисті порушеного права особи щодо отримання спірної допомоги. Відмова у задоволенні позову з підстав не оскарження такого висновку свідчитиме про формальний підхід до розгляду справи та не відповідатиме принципу верховенства права, загальному спрямуванню адміністративного судочинства на захист прав фізичних та юридичних осіб від протиправних посягань з боку суб'єктів владних повноважень.

Тобто найбільш доцільним з точки зору ефективності, у даному випадку, є оскарження до суду саме бездіяльності (дій) відповідача щодо непризначення (відмови у призначенні) спірної допомоги. У такому випадку суд безпосередньо вирішує питання порушеного права позивача та має можливість його ефективно захистити, що унеможливить порушення цього права у майбутньому.

Таким чином, оскаржуваними діями відповідача порушено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги. Отже, суд першої інстанції прийняв правильне рішення в частині задоволених позовних вимог.

Оскільки сторонами не заперечується правильність рішення суду першої інстанції в частині позову, у задоволенні якого було відмовлено, то суд апеляційної інстанції рішення у цій частині не переглядає.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 січня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Літвіна

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 12.04.2018.