Рішення № 73345240, 03.04.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/4756/15

Господарський суд Одеської області

У складі колегії суддів:

Головуючого судді Желєзної С.П.,

Судді Волкова Р.В.,

Судді Літвінова С.В.,

Секретаря судових засідань Курко Д.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Мокряк О.В. за довіреністю № 1 від 25.11.2016р.;

Від відповідача: Чумаченко О.М. за довіреністю № б/н від 22.09.17р.

Від третіх осіб: не з'явились;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства „Брайловський" до товариства з обмеженою відповідальністю „Техноторг-Лізинг", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Нікітіна Руслана Володимировича, відділу державної виконавчої служби Ширяївського районного управління юстиції Одеської області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Техноторг-Лізинг" до приватного підприємства „Брайловський" про стягнення заборгованості у розмірі 500 033,67 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Брайловський" (далі по тексту - ПП „Брайловський") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Техноторг-Лізинг" (далі по тексту - ТОВ „Техноторг-Лізинг") про визнання виконавчого напису за №102 від 19.02.2015р., вчиненого приватним нотаріусом Миколаївського нотаріального округу Нікітіним Русланом Володимировичем таким, що не підлягає виконанню. Позовні вимоги обґрунтовані фактом вчинення виконавчого напису із порушенням вимог Закону України „Про фінансовий лізинг" та приписів Закону України „Про нотаріат".

Відповідач заперечував проти задоволення заявленого позивачем позову з підстав його необґрунтованості та незаконності. ТОВ „Техноторг-Лізинг" було зауважено, що позивачем грошові зобов'язання за договором фінансового лізингу №1053 від 25.07.2014р. виконувались із порушенням умов договору, що і стало підставою для вчинення нотаріусом виконавчого напису. При цьому, відповідачем було наголошено, що умовами укладеного договору фінансового лізингу №1053 від 25.07.2014р. лізингодавцеві було надано право без відмови від договору вимагати повернення у ПП „Брайловський" об'єкта лізингу у випадку порушення останнім строків сплати лізингових платежів.

Ухвалою від 30.11.2015р. господарським судом у порядку ст. 27 ГПК України було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Нікітіна Руслана Володимировича, відділ державної виконавчої служби Ширяївського районного управління юстиції Одеської області.

Ухвалою від 21.12.2015р. господарським судом у порядку ст. 60 ГПК України було прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ТОВ „Техноторг-Лізинг" до ПП „Брайловський" про стягнення заборгованості у розмірі 500 033,67 грн., яка складається із пені у розмірі 236 014,11 грн., трьох відсотків річних у розмірі 13 588,49 грн. та збитків від інфляції у розмірі 250 431,07 грн., до спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані фактом несвоєчасного виконання ПП „Брайловський" грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу №1053 від 25.07.2014р. в частині сплати лізингових платежів.

ПП „Брайловський" заперечувало проти задоволення заявленого ТОВ „Техноторг-Лізинг" зустрічного позову з підстав його необґрунтованості на недоведеності, з огляду на неотримання від відповідача жодних письмових повідомлень про перерахунок суми лізингових платежів за договором фінансового лізингу №1053 від 25.07.2014р.

Ухвалою від 17.03.2016р. господарським судом, у порядку ст. ст. 66, 67 ГПК України, було зупинено стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіна Р.В. №102 від 19.02.2015р. про витребування від ПП „Брайловський" та повернення ТОВ „Техноторг-Лізинг" трактору колісного NEW HOLLAN D T7060, 2014 року випуску, до набрання законної сили рішенням господарського суду Одеської області по даній справі.

Ухвалою від 18.04.2016р. господарським судом було призначено по даній справі судово-економічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні запитання:

1. Чи підтверджується документально заборгованість ПП „Брайловський" відповідно до умов договору фінансового лізингу № 1053 від 25.07.2014р. і у якому розмірі та в які періоди?

2. Який розмір лізингових платежів підлягав сплаті ПП „Брайловський" на підставі договору фінансового лізингу № 1053 від 25.07.2014р. протягом періоду з 25.07.2014р. по 01.02.2016р.?

3. Який розмір додаткової комісії підлягав сплаті ПП „Брайловський" на підставі п. 2.1.4 договору фінансового лізингу № 1053 від 25.07.2014р. протягом періоду з 25.07.2014р. по 01.02.2016р.?

4. Визначити щомісячний розмір грошових зобов'язань ПП „Брайловський" перед ТОВ „Техноторг-Лізинг" в період з 25.07.2014р. по 01.02.2016р. з наступною розбивкою: лізингові платежі, вартість компенсації активу, ставка лізингодавця.

5. Який розмір штрафних санкцій (пені), 3 % річних і інфляційних втрат, підлягає сплаті ПП „Брайловський" з урахуванням встановлених лізингових платежів, додаткової комісії та здійснених оплат в період з 25.07.2014р. по 01.02.2016р.?

22.08.2017р. до господарського суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок судово-економічної експертизи №5002/5003 від 30.06.2017р., складений судовим експертом Крутоголовою І.О.

За результатами проведеної експертизи за матеріалам господарської справи №916/4756/15, судовим експертом Крутоголовою І.О. було зроблено наступні висновки: проведеним дослідженням підтверджується факт заборгованості ПП „Брайловський" перед ТОВ „Техноторг-Лізинг" на підставі договору фінансового лізингу №1053 від 25.07.2014р. протягом періоду з 25.07.2014р. по 01.02.2016р. станом на 01.02.2016р. у сумі 246 031,76 грн., яка складається із компенсації вартості активу у сумі 236 569,00г грн. та ставки лізингодавця у розмірі 9 462,76 грн.; підтверджується розмір лізингових платежів за договором фінансового лізингу №1053 від 25.07.2014р. протягом періоду з 25.07.2014р. по 01.02.2016р. у розмірі 1 525 409,40 грн.; підтверджується розмір додаткової комісії лізингодавця згідно п. 2.1.4 договору фінансового лізингу №1053 від 25.07.2014р. протягом періоду з 25.07.2014р. по 01.02.2016р. у розмірі 558 497,36 грн.; підтверджується розмір грошових зобов'язань ПП „Брайловський" перед ТОВ „Техноторг-Лізинг" у сумі 835 409,40 грн., яка складається із компенсації вартості активу у сумі 690 000,00 грн., ставки лізингодавця у сумі 145 409,40 грн., лізингових платежів у сумі 835 409,40 грн.; підтверджується розмір штрафних санкцій (пені), 3 % річних і інфляційних втрат у розмірі 14 036,73 грн., а саме пені у розмірі 9 584,25 грн., трьох відсотків річних у розмірі 525,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 3 927,28 грн.

Ухвалою від 28.08.2017р. господарським судом у порядку ст. 79 ГПК України було поновлено провадження по даній справі, у зв'язку з усуненням обставин, які зумовили зупинення провадження по справі.

15.12.2017р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017 р. № 2147-VIII ,,Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким, зокрема, Господарський процесуальний кодекс України було викладено в новій редакції. З огляду на викладене, дана справа була розглянута господарським судом з урахуванням приписів ГПК України у новій редакції

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

25.07.2014р. між ТОВ „Техноторг-Лізинг" (Лізингодавець) та ПП „Брайловський" (Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №1053, відповідно до п. п. 1.1, 1.3 якого Лізингодавець зобов'язується набути у власність та передати у користування Лізингоодержувачу на визначений у цьому договорі строк наступне майно (предмет лізингу): трактор колісний NEW HOLLAN D T7060; передати у власність Лізингоодержувачу предмет лізингу за умови виконання Лізингоодержувачем всіх своїх зобов'язань за цим договором. Предмет лізингу, що буде переданий Лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу за цим договором, Лізингодавець зобов'язується придбати на замовлення і погодження з Лізингоодержувачем у ТОВ „Техноторг-Дон" згідно із замовленням на предмет лізингу №б/н.

Відповідно до п. 2.1 договору фінансового лізингу №1053 від 25.07.2014р. згідно цього договору Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити Лізингодавцю авансовий платіж у розмірі 690 000,00 грн., сплатити разову комісію у розмірі 6 900,00 грн., сплачувати лізингові платежі у розмірі та строки, визначені у розрахунку лізингових платежів (додаток №1 до цього договору), сплачувати додаткову комісію після кожної сплати лізингового платежу.

Згідно з п. п. 2.2, 2.3 договору фінансового лізингу №1053 від 25.07.2014р. у випадку несвоєчасної оплати лізингового платежу розмір наступного за простроченим лізингового платежа згідно розрахунку лізингового платежу змінюється без підписання сторонами будь-яких додаткових угод до цього договору шляхом його перерахунку, виходячи з формули, зазначеної у п. 2.4 цього договору. У разі наявності у Лізингоодержувача заборгованості за цим договором після настання дати останнього платежу згідно розрахунку лізингових платежів, перерахунок заборгованості Лізингоодержувача здійснюється, виходячи з формули, зазначеної у п. 2.4 цього договору, безпосередньо до моменту повного погашення такої заборгованості.

Положеннями п. 2.4 договору фінансового лізингу №1053 від 25.07.2014р. визначено, що у випадку: оплати Лізингоодержувачем лізингових платежів із випередженням строків, визначених у розрахунку лізингових платежів, порушення Лізингоодержувачем строків сплати лізингових платежів відповідно до розрахунку лізингових платежів більш, ніж на 5 п'ять календарних днів, - здійснення перерахунку заборгованості Лізингоодержувача за цим договором після настання дати останнього платежу згідно розрахунку лізингових платежів, розрахунок відповідно наступного за сплаченим із випередженням або наступного за простроченим лізингового платежу здійснюється згідно наступної формули: ЛП наст. = ВА простр. + С простр. + ВА наст. + Ф*В*30 / 360, де ЛП наст. - лізинговий платіж, що йде за наступним лізинговим платежем, сплаченим із випередженням або наступним за останнім простроченим лізинговим платежем; ВА простр. - прострочена сума компенсації вартості активу, що мала бути сплачена у складі попередніх лізингових платежів; С простр. - прострочена сума ставки Лізингодавця, що мала бути сплачена у складі попередніх лізингових платежів; ВА наст. - сума компенсації вартості активу, що має бути сплачена у складі лізингового платежу, що йде наступним за лізинговим платежем, сплаченим із випередженням або наступним за останнім простроченим лізинговим платежем; Ф - фактична залишкова вартість активу за цим договором станом на 1-е число місяця, в якому має бути сплачений лізинговий платіж, що йде наступним за лізинговим платежем, сплаченим із випередженням або наступним за останнім простроченим лізинговим платежем; В - ставка Лізингодавця у розмірі 1% річних з 25.07.2014р. до 31.12.2014р. включно, 24% річних з 01.01.2015р. до кінця строку дії договору.

Відповідно до п. 2.9 договору фінансового лізингу №1053 від 25.07.2014р. сторони домовились, що у разі існування у Лізингоодержувача заборгованості за своїми грошовими зобов'язаннями за цим договором, до повного погашення такої заборгованості грошові кошти, що будуть надходити від Лізингоодержувача незалежно від призначення платежу, будуть спрямовуватися Лізингодавцем та вважатися такими, що сплачені Лізингоодержувачем на погашення такої заборгованості в наступній послідовності: в першу чергу погашається заборгованість по лізинговій ставці; в другу чергу погашається заборгованість по пені, штрафам та іншим належним з Лізингоодержувача платежам, виключаючи, але не обмежуючись страховими платежами, транспортним збором, платою за реєстраційні послуги; в третю чергу погашається частина залишкової вартості предмета лізингу. Сторони дійшли згоди, що Лізингодавець має право у односторонньому порядку, на власний розсуд змінювати черговість погашення заборгованості Лізингоодержувача, що наведена у даному пункті договору, відповідним чином обліковуючи платежі, що будуть надходити з боку Лізингоодержувача.

Згідно з п. 2.10 договору фінансового лізингу №1053 від 25.07.2014р. сторони дійшли згоди про те, що у разі дострокового припинення дії цього договору лізингові платежі мають бути оплачені Лізингоодержувачем у повному обсязі за весь час користування предметом лізингу; грошові кошти, сплачені Лізингоодержувачем Лізингодавцю за цим договором не повертаються та залишаються у власності Лізингодавця.

Відповідно до п. п. 3.4, 7.1 договору фінансового лізингу №1053 від 25.07.2014р. факт передачі предмету лізингу Лізингодавецем Лізингоодержувачу та повернення предмета лізингу засвідчується відповідними актами прийому-передачі предмета лізингу. До моменту повного виконання зобов'язань Лізингоодержувачем за цим договором та складання сторонами відповідного акту про перехід права власності, предмет лізингу є власністю Лізингодавця.

Умовами п. п. 10.4, 10.5, 10.14 договору фінансового лізингу №1053 від 25.07.2014р. визначено, що за порушення Лізингоодержувачем строків виконання своїх грошових зобов'язань за цим договором останній сплачує Лізингодавцю пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення. За порушення Лізингоодержувачем строків виконання своїх грошових зобов'язань більш ніж на 7 календарних днів, Лізингоодержувач додатково до пені, передбаченої п. 10.4 цього договору сплачує Лізингодавцю штраф у розмірі 15% від вартості предмету лізингу згідно п. 1.2 цього договору. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання Лізингоодержувачем своїх зобов'язань за цим договором припиняється через 5 років від дня коли такі зобов'язання мали бути виконані.

Відповідно до п. п. 11.1, 11.2 договору фінансового лізингу №1053 від 25.07.2014р. цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 25.08.2015р., але в будь-якому випадку до моменту повного виконання Лізингоодержувачем своїх грошових зобов'язань за цим договором. Лізингодавець має право відмовитись від цього договору в односторонньому порядку та/або вимагати повернення йому предмета лізингу, письмово повідомивши про це Лізингоодержувача, зокрема, якщо Лізингоодержувач не сплатив платежі, передбачені п. п. 2.1.1-1.1.4 цього договору або сплатив їх не у повному обсязі і про строчка по оплаті складає більше 30 календарних днів.

Згідно з п. п. 11.3, 11.4 договору фінансового лізингу №1053 від 25.07.2014р. у разі відмови Лізингодавця від цього договору в односторонньому порядку, цей договір припиняє свою дію з моменту одержання Лізингоодержувачем відповідного письмового повідомлення Лізингодавця про відмову від договору. Даний договір припиняє свою дію, зокрема, у випадках відмови Лізингодавця від цього договору у випадках, передбачених п. 11.2 цього договору; повернення предмета лізингу Лізингодавцю.

На виконання положень договору фінансового лізингу №1053 від 25.07.2014р. між сторонами по справі було складено акт прийому-передачі №1053-1 від 22.08.2014р. трактору колісного NEW HOLLAND T7060.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.02.2015р. ТОВ „Техноторг-Лізинг" звернулось до приватного нотаріуса Нікітіна Руслана Володимировича із заявою про вчинення виконавчого напису в порядку, встановленому ст. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг", ст. ст. 87-89 Закону України „Про нотаріат" та п. 8 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. за №1172. До вказаної заяви відповідачем було додано оригінал договору фінансового лізингу №1053 від 25.07.2014р.; засвідчена відповідачем копія претензії вих. №16 від 21.01.2015р. та засвідчена копія рахунку, направленого ПП „Брайловський", з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Слід зазначити, що претензія №16 від 21.01.2015р. містить вимогу ТОВ „Техноторг-Лізинг" до ПП „Брайловський" перерахувати на рахунок відповідача суму заборгованості за договором фінансового лізингу №1053 від 25.07.2014р. у розмірі 703 200,00 грн. у строк до 02.02.2015р. При цьому, відповідачем у претензії було нагадано позивачеві, що у випадку відмови від її задоволення, ТОВ „Техноторг-Лізинг" залишає за собою право на відмову від договору та примусове вилучення у позивача переданої йому у користування техніки.

Заявлена ТОВ „Техноторг-Лізинг" у претензії №16 до ПП „Брайловський" сума заборгованості у розмірі 703 200,00 грн. складається із простроченої заборгованості зі сплати лізингових платежів в частині вартості активу за грудень 2014р. за договором №1053 від 25.07.2014р. у розмірі 689 400,00 грн. та простроченої заборгованості зі сплати лізингових платежів в частині ставки лізингодавця у розмірі 13 800,00 грн.

При цьому, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що з рахунку-фактури №СПФ 006/21012015 від 21.01.2015р. на суму 703 200,00 грн., вбачається, що заборгованість позивача за грудень 2014р. складає 586 000,00 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 117 200,00 грн.

19.02.2015р. приватним нотаріусом Миколаївського нотаріального округу Нікітіним Русланом Володимировичем було вчинено виконавчий напис про витребування (вилучення) від ПП „Брайловський" та повернення ТОВ „Техноторг-Лізинг" майна, а саме: трактора колісного NEW HOLLAN D T7060, 2014 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_3, заводський № НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_4, вартістю 690 000,00 грн., який було передано у користування на умовах фінансового лізингу за договором, укладеним 25.07.2014р. за №1053 між ПП „Брайловський" та ТОВ „Техноторг-Лізинг", за невиплачену в строк до 02.02.2015р. заборгованість.

11.11.2015р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ширяївського районного управління юстиції Одеської області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №49314130 з примусового виконання виконавчого напису №102 від 19.02.2015р.

Звертаючись із позовними вимогами до ТОВ „Техноторг-Лізинг", ПП „Брайловський" було наголошено, що жодної претензії про сплату заборгованості, як і повідомлення про відмову від договору від не отримував, у зв'язку з чим, у нотаріуса були відсутні правові підстави для вчинення виконавчого напису з підстав, передбачених Законом України „Про фінансовий лізинг". Натомість, ТОВ „Техноторг-Лізинг" стверджувало про дотримання вимог законодавства при вчинення виконавчого напису, у зв'язку з чим, просило суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних та зустрічних позовних вимог, суд виходить з наступного.

Враховуючи правову природу спірних взаємовідносин суд вважає за необхідне насамперед встановити наявність або відсутність правових підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, тобто встановити правомірність заявлених позивачем вимог.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг" від 16 грудня 1997 року N 723/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон України „Про фінансовий лізинг") фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно зі ст.ст. 11, 16 Закону України „Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний зокрема своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Під час вирішення судом даної справи ТОВ „Техноторг-Лізинг" у письмових та усних поясненнях було наголошено, що договір фінансового лізингу №1053 від 25.07.2014р. є діючим, з огляду на надане лізингодавцю право вимагати повернення предмета лізингу, не відмовляючись від договору. Проте, враховуючи посилання відповідача при зверненні до нотаріуса із заявою на ст. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг" як на правову підставу для вчинення виконавчого напису, господарський суд дійшов висновку про необхідність надання оцінки праву вимоги повернення предмет лізингу саме на підставі вказаної законодавчої норми.

Приписами ст. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови. Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку, що право вимагати від лізингоодержувача повернення предмета лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса виникає лише у випадку відмови лізингодавця від договору лізингу, відмова від якого вважається вчиненою з моменту коли інша сторона довідалась про неї. Тобто, праву вимагати повернення предмету лізингу передує відмова від договору. Проте, з огляду на відсутність в матеріалах справи взагалі будь-яких доказів на підтвердження відмови ТОВ „Техноторг-Лізинг" від договору фінансового лізингу №1053 від 25.07.2014р. до моменту вчинення виконавчого напису нотаріуса, господарський суд доходить висновку, що у ТОВ „Техноторг-Лізинг" не виникло право вимагати повернення предмета лізингу.

При цьому, господарський суд критично оцінює доводи відповідача, яким під час розгляду справи було наголошено про передбачене умовами договору фінансового лізингу №1053 від 25.07.2014р. (п. 11.2) право лізингодавця вимагати повернення предмета лізингу без відмови від договору, оскільки дане питання безпосередньо врегульовано вищенаведеною законодавчою нормою та не підлягає довільному тлумаченню а також не може бути змінене за домовленістю сторін. Крім того, самий по собі факт повернення об'єкта лізингу лізингодавцю має наслідком припинення договірних відносин з фінансового лізингу виходячи із правової природи даного різновиду правовідносин. Більш того, припинення дії договору фінансового лізингу №1053 від 25.07.2014р. у випадку повернення предмету лізингу передбачено умовами пункту 11.4.3. цього договору, що дозволяє суду зробити висновок про суперечливість наведених умов укладеної між сторонами угоди.

В силу приписів ст. 87, ч. 1 ст. 88 Закону України „Про нотаріат" від 2 вересня 1993 року N 3425-XII (в редакції чинній на дату вчинення виконавчого напису; далі - Закон України „Про нотаріат") для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно з п. 3.1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. за № N 296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" від 29 червня 1999 р. N 1172 (в редакції чинній на дату вчинення виконавчого напису) стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі договору лізингу, що передбачає у безспірному порядку повернення об'єкта лізингу. Для одержання виконавчого напису подаються:

а) оригінал договору лізингу;

б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „Техноторг-Лізинг" разом із заявою про вчинення виконавчого напису було надано нотаріусу, зокрема, копію рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після відправлення письмового повідомлення, що, в тім, не відповідає вимогам п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", яким передбачено необхідність надання рахунку із відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення. Суд звертає увагу, що вручення та відправлення за своєю спрямованістю мають як різне значення з юридичної точки зору так і різні правові наслідки даних дій, так як самий по собі факт відправки будь-якої кореспонденції ніяким чином не свідчить про її отримання адресатом.

З огляду на викладене вище, господарський суд доходить висновку, що нотаріусом було вчинено виконавчий напис про повернення майна за відсутності документу, передбаченого п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" від 29 червня 1999 р. N 1172, а саме рахунка з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення. При цьому, суд зауважує, що відповідачем не було надано суду жодного доказу на підтвердження вручення письмового повідомлення ПП „Брайловський", яким під час розгляду справи заперечувався факт отримання як претензії №16 від 21.01.2015р., так і рахунку №СПФ 006/21012015 від 21.01.2015р. на суму 703 200,00 грн.

Окрім того, господарський суд вважає за необхідне зауважити, що подані ТОВ „Техноторг-Лізинг" документи для вчинення виконавчого напису містять певні суперечності, які полягають у наступному. Так, із претензії №16 від 21.01.2015р. вбачається, що відповідач просить позивача погасити заборгованість у загальному розмірі 703 200,00 грн., яка складається із простроченої заборгованості зі сплати лізингових платежів в частині вартості активу за грудень 2014р. у розмірі 689 400,00 грн. та простроченої заборгованості зі сплати лізингових платежів в частині ставки лізингодавця у розмірі 13 800,00 грн. Натомість відповідно до рахунку №СПФ 006/21012015 від 21.01.2015р. розмір простроченої заборгованості складає 568 000,00 грн., розмір ПДВ складає 117 200,00 грн., а всього - 703 200,00 грн. Таким чином, відомості, які містяться у претензії щодо розміру заборгованості за окремими складовими не відповідають відомостям, які містяться у рахунку-фактурі, що, в свою чергу, виключає можливість зробити висновок, що вимоги ТОВ „Техноторг-Лізинг" до ПП „Брайловський" є безспірними.

Варто зауважити, що питання про наявність та розмір заборгованості ПП „Брайловський" перед ТОВ „Техноторг-Лізинг" на момент вчинення виконавчого напису не є предметом дослідження при вирішення даного спору, оскільки заявлені позовні вимоги обґрунтовані іншими підставами, оцінка яким була надана судом у відповідності до вимог чинного законодавства.

Підсумовуючи вище наведене, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявленого ПП „Брайловський" до ТОВ „Техноторг-Лізинг" позову шляхом визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіна Руслана Володимировича № 102 від 19.02.2015р. таким, що не підлягає виконанню, оскільки у відповідача не виникло права вимоги повернення предмета лізингу у безспірному порядку, та у зв'язку із вчиненням виконавчого напису із порушенням вимог Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" від 29 червня 1999 р. N 1172 та ст. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг".

При вирішення питання щодо наявності правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.

Умовами п. п. 10.4, 10.5 договору фінансового лізингу №1053 від 25.07.2014р. визначено, що за порушення Лізингоодержувачем строків виконання своїх грошових зобов'язань за цим договором останній сплачує Лізингодавцю пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення. За порушення Лізингоодержувачем строків виконання своїх грошових зобов'язань більш ніж на 7 календарних днів, Лізингоодержувач додатково до пені, передбаченої п. 10.4 цього договору сплачує Лізингодавцю штраф у розмірі 15% від вартості предмету лізингу згідно п. 1.2 цього договору.

З посиланням на умови договору фінансового лізингу №1053 від 25.07.2014р. відповідачем було нараховано ПП „Брайловський" пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за порушення строків сплати лізингових платежів у розмірі 236 014,11 грн. за період з 26.08.2014р. по 25.08.2015р. В подальшому під час розгляду справи ТОВ „Техноторг-Лізинг" у поясненнях від 28.03.2016р. (вх. №7753/16) було надано уточнений розрахунок заборгованості позивача станом на 01.02.2016р. При цьому, відповідно до наданого разом із письмовими поясненнями від 11.04.2016р. розрахунку пені вбачається, що відповідачем було здійснено їх нарахування протягом періоду з 26.08.2014р. по 01.02.2016р., розмір якої складає 304 130,09 грн. Розглянувши позовну вимогу ТОВ „Техноторг-Лізинг" про стягнення пені у розмірі 236 014,11 грн., господарський суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

При цьому, відповідно до преамбули 3акону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) вказаний закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на надане умовами п. 2.9 договору фінансового лізингу №1053 від 25.07.2014р. право ТОВ „Техноторг-Лізинг" у односторонньому порядку, на власний розсуд змінювати черговість погашення заборгованості Лізингоодержувача, що наведена у даному пункті договору, відповідним чином обліковуючи платежі, що надходитимуть з боку Лізингоодержувача, суд доходить висновку, що для визначення розміру пені потрібно враховувати дані бухгалтерського обліку відповідача, оскільки останнім жодні повідомлення щодо зміни черговості погашення заборгованості на адресу ПП „Брайловський" не направлялись.

Наведені обставини зумовили необхідність призначення по даній справі судово-економічної експертизи, на вирішення якої було поставлено, зокрема питання щодо розміру штрафних санкцій (пені), 3 % річних і інфляційних втрат, який підлягає сплаті ПП „Брайловський" з урахуванням встановлених лізингових платежів, додаткової комісії та здійснених оплат в період з 25.07.2014р. по 01.02.2016р. за договором №1053 від 25.07.2014р. Як зазначалось по тексту рішення вище, відповідно до висновку судово-економічної експертизи №5002/5003 від 30.06.2017р. підтвердженою є пеня у розмірі 9 584,25 грн.

Господарський суд зауважує, що умовами договору фінансового лізингу №1053 від 25.07.2014р. ТОВ „Техноторг-Лізинг" передбачено право останнього а не обов'язок здійснювати перерахування лізингових платежів, у зв'язку з чим, розрахунок штрафних санкцій повинен проводитись з урахуванням даних бухгалтерського обліку відповідача, яким в одноособовому порядку і проводилися зарахування платежів на власний розсуд за визначеними договором видами.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги висновки судово-економічної експертизи №5002/5003 від 30.06.2017р., господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення із ПП „Брайловський" на користь ТОВ „Техноторг-Лізинг" пені у розмірі 9 584,25 грн., що має наслідком необхідність часткового задоволення заявлених зустрічних вимог у названій частині.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із порушенням з боку ПП „Брайловський" прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу №1053 від 25.07.2014р. ТОВ „Техноторг-Лізинг" в порядку ст. 625 ЦК України було нараховано позивачеві до сплати 3% річних в сумі 13 588,49 грн. та збитків від інфляції у розмірі 250 431,07 грн., які відповідно до розрахунку, наданого разом із письмовими поясненнями від 11.04.2016р., були розраховані за період з 26.08.2014р. по 01.02.2016р.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Перевіривши здійснений відповідачем розрахунок трьох відсотків річних та збитків від інфляції, враховуючи наведені по тексту рішення вище висновки при визначенні розміру пені, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення із ПП „Брайловський" на користь ТОВ „Техноторг-Лізинг" трьох відсотків річних у розмірі 525,20 грн. та збитків від інфляції у розмірі 3 927,28 грн., розмір яких визначений відповідно до висновку судово-економічної експертизи №5002/5003 від 30.06.2017р.

Підсумовуючи вище викладене, зустрічні позовні вимоги ТОВ „Техноторг-Лізинг" до ПП „Брайловський" підлягають частковому задоволенню шляхом присудження до стягнення на користь відповідача пені у розмірі 9 584,25 грн., трьох відсотків річних у розмірі 525,20 грн., збитків від інфляції у розмірі 3 927,28 грн. В решті зустрічних позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення позову приватного підприємства „Брайловський" до товариства з обмеженою відповідальністю „Техноторг-Лізинг" шляхом визнання виконавчого напису № 102 від 19.02.2015р. таким, що не підлягає виконанню та про необхідність часткового задоволення зустрічних позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Техноторг-Лізинг" до приватного підприємства „Брайловський" шляхом присудження до стягнення пені у розмірі 9 584,25 грн., трьох відсотків річних у розмірі 525,20 грн., збитків від інфляції у розмірі 3 927,28 грн. В решті зустрічних позовних вимог необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору розподіляються судом відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіна Руслана Володимировича № 102 від 19.02.2015р. про витребування від приватного підприємства „Брайловський" /68800, Одеська область, Ширяївський район, смт. Ширяєве, вул. Шклярука, 25, код ЄДРПОУ 33923656/ та повернення товариству „Техноторг-Лізинг" /54025, м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, 113/1, код ЄДРПОУ 34234628/ трактору колісного NEW HOLLAN D T7060, 2014 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_3, заводський № НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_4, вартістю 690 000,00 грн. (ВН № 49314130), таким, що не підлягає виконанню.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Техноторг-Лізинг" /54025, м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, 113/1, код ЄДРПОУ 34234628/ на користь приватного підприємства „Брайловський" " /68800, Одеська область, Ширяївський район, смт. Ширяєве, вул. Шклярука, 25, код ЄДРПОУ 33923656/ судовий збір у розмірі 1827,00 грн. /одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп./.

4. Зустрічний позов задовольнити частково.

5. Стягнути з приватного підприємства „Брайловський" " /68800, Одеська область, Ширяївський район, смт. Ширяєве, вул. Шклярука, 25, код ЄДРПОУ 33923656/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Техноторг-Лізинг" /54025, м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, 113/1, код ЄДРПОУ 34234628/ пеню у розмірі 9 584,25 грн. /дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири грн. 25 коп./, три відсотки річних у розмірі 525,20 грн. /п'ятсот двадцять п'ять грн. 20 коп./, збитки від інфляції у розмірі 3 927,28 грн. /три тисячі дев'ятсот двадцять сім грн. 28 коп./, судовий збір у розмірі 210,55 грн. /двісті десять грн. 55 коп./.

6. В решті зустрічного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12 квітня 2018 р.

Головуючий суддя С.П. Желєзна

Суддя Р.В. Волков

Суддя С.В. Літвінов