Рішення № 73345196, 13.04.2018, Господарський суд Київської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2018 р.,

м. Київ

Справа № 911/235/18

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін

позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1)

про стягнення процентів, пені за договором банківського обслуговування,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 17.01.2018 Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 8130,20 грн процентів, 6235,73 грн пені за договором банківського обслуговування.

Позов обґрунтований наступним:

- 03.03.2011 фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся з заявою до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про відкриття поточного рахунку, приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування від 03.03.2011 та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору;

- банк на виконання умов договору, перерахував на рахунок відповідача 3900,00 грн в якості суми кредиту;

- рішенням господарського суду Київської області від 16.10.2014 у справі № 911/3863/14 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) стягнуто з відповідача 3900,00 грн боргу за кредитом, 4174,78 грн боргу по процентам за користування кредитом, 649, 33 грн боргу по комісії за користування кредитом, 2737,94 грн пені;

- відповідачем рішення суду у справі № 911/3863/14 не виконано, сума заборгованості не сплачена.

Ухвалою від 12.02.2018 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу - відповіді на відзив - до 07.03.2018; відповідачу - заперечення з доказами в обґрунтування його доводів та доказами направлення копій позивачу - до 13.03.2018.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом. Вказаний факт підтверджується конвертом (вх. № 5862/18 від 23.02.2018) з ухвалою господарського суду Київської області від 12.02.2018, що був повернутий ПАТ «Укрпошта» на адресу суду з відміткою «не вірно зазначена адреса».

Оскільки судом було надіслано ухвалу суду на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інша адреса суду повідомлена не була, останній вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

03.03.2011 фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся з заявою до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про відкриття поточного рахунку.

Згідно заяви відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування від 03.03.2011 року та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Згідно п. 3.18.1.16. умов при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладення договорів та угод у письмовій формі.

Кредитний ліміт на поточний рахунок (надалі - кредит) надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта. Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо повернення кредиту, сплати процентів та винагороди (п. 3.18.1.1. та п. 3.18.1.3. умов).

Відповідно до п. 3.18.1.8 умов здійснення платежів клієнта в порядку обслуговування кредитного ліміту, здійснюється банком протягом одного року з моменту підписання згоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або в формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відтиску печатки" - далі "Угода"). При порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених "Умовами та правилами надання банківських послуг", банк на свій розсуд, має право змінити умови кредитування встановив інший строк повернення кредиту. Відповідно до ст. 212, 651 ЦК України при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань за кредитом, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов'язань має право встановити інший строк повернення кредиту. При цьому банк надсилає клієнту повідомлення із зазначенням дати строку повернення кредиту.

Згідно п. 3.18.2.2.3 умов клієнт зобов'язується здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше строку закінчення періоду неперервного користування кредитом, встановленого п. 3.18.1.11 умов, відповідно до якого таким періодом є період часу, протягом якого неперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку та становить не більше 35 днів.

Відповідно до п. 3.18.4.1 умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну із дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.1 умов).

При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт сплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню (п. 3.18.4.1.2 умов).

Згідно п. 3.18.4.1.3 умов у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого із грошових зобов'язань клієнт сплачує банку проценти за користування кредитом в розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту у відповідності з п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому умовами і правилами надання банківських послуг.

Відповідно до п. 3.18.4.9 умов розрахунок за користування кредитом здійснюється щоденно, починаючи з дати виникнення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи із 360 днів у році. Розрахунок відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту, на суму залишку заборгованості по кредиту.

При порушенні клієнтом якого-небудь із зобов'язань по сплаті процентів за користування кредитом, передбачених п.п 3.18.2.2.2., 3.18.4.1., 3.18.4.3., строків повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8., 3.18.2.2.3., 3.18.2.3.4., винагороди, передбаченої п.п. 3.18.2.2.5., 3.18.4.4., 3.18.4.5., 3.18.4.6. клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу (п. 3.18.5.1. умов).

Позивач свої зобов'язання за договором банківського обслуговування від 03.03.2011 виконав належним чином, на виконання договору, перерахував на рахунок відповідача 3900,00 грн в якості суми кредиту, що підтверджується банківською випискою.

Відповідач заборгованість по кредиту не погасив, внаслідок чого заборгованість останнього перед позивачем за договором банківського обслуговування від 03.03.2011 станом на момент судового розгляду справи № 911/3863/14 склала 3900,00 грн боргу за кредитом, 4174,78 грн боргу по процентам за користування кредитом, 649,33 грн боргу по комісії за користування кредитом.

Вказані обставини встановлені рішенням господарського суду Київської області від 16.10.2014 у справі № 911/3863/14 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення 11462,05 грн заборгованості.

Вказаним рішенням позов задоволено повністю, вирішено стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" 3900,00 грн боргу за кредитом, 4174,78 грн боргу по процентам за користування кредитом, 649,33 грн боргу по комісії за користування кредитом, 2737,94 грн пені.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з наведеного, рішення господарського суду Київської області від 16.10.2014 у справі № 911/3863/14, яке не було оскаржене та вступило в законну силу, має преюдиційне значення для даної справи, а обставини встановлені ним не підлягають доказуванню.

У зв'язку із тим, що відповідачем рішення суду у справі № 911/3863/14 не виконано, сума заборгованості не сплачена, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 8130,20 грн процентів, 6235,73 грн пені за договором банківського обслуговування за період від рішення у справі № 911/3863/14 до 10.11.2017.

Судом встановлено, що відповідач в порушення своїх зобов'язань рішення суду не виконав, суми заборгованості не сплатив. Вказаний факт підтверджується випискою з рахунку позичальника, що міститься в матеріалах справи.

У зв'язку із наведеним, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 8130,20 грн процентів, 6235,73 грн пені за договором банківського обслуговування, нарахованих внаслідок невиконання позичальником своїх грошових зобов'язань.

Спірні правовідносини регулюються положеннями ст.ст. 173, 175, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 549, 612, 627, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України.

Приписами ст.ст. 175, 173 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Як було встановлено рішенням господарського суду Київської області від 16.10.2014 у справі № 911/3863/14, за умовами укладеного між сторонами договору, позичальник зобов'язався за користування кредитом сплачувати проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом, а також при порушенні позичальником якого-небудь із зобов'язань по сплаті процентів за користування кредитом, строків повернення кредиту, винагороди, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу.

Позивачем надано суду розрахунок процентів та пені від рішення у справі № 911/3863/14 до 10.11.2017, згідно якого відповідачу нараховано 8130,20 грн процентів, 6235,73 грн пені.

Суд, перевіривши поданий розрахунок, встановив що останній є арифметично вірним, складеним відповідно до норм чинного законодавства та умов договору.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 10221KIYZS02C від 02.11.2017, в якій просив сплатити суму заборгованості. Вказаний факт підтверджується описом вкладення у лист та фіскальним чеком від 07.11.2018, копії яких містяться в матеріалах справи. Відповідач вказану вимогу залишив без відповіді або задоволення.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондується з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи та положення договору, а також те, що відповідач свої грошові зобов'язання за договором виконував неналежним чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 8130,20 грн процентів, 6235,73 грн пені підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 8130,20 грн процентів, 6235,73 грн пені, а також 1762,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 13.04.2018.

Суддя А.Ф. Черногуз