Рішення № 73345127, 12.04.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року Справа № 915/88/18

м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль Ю.М.,

без виклику сторін

розглянувши справу № 915/88/18

за позовом публічного акціонерного товариства “Укртелеком”,

01601, бул. ОСОБА_1, 18, м. Київ;

адреса для листування: 54001, вул. Адміральська, 27/3, м. Миколаїв;

до Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації,

54030, вул. Спаська, 1, м. Миколаїв;

про стягнення основного боргу, пені, 3 % річних та суми, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції, а всього грошових коштів у сумі 13966 грн. 89 коп. за договорами про надання телекомунікаційних послуг, –

В С Т А Н О В И В:

Публічним акціонерним товариством (ПАТ) “Укртелеком” пред’явлено позов до Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації (далі – Департамент) про стягнення з останнього грошових коштів у загальній сумі 13966 грн. 89 коп., із яких: 13054 грн. 73 коп. – основний борг; 495 грн. 04 коп. – пеня; 110 грн. 87 коп. – 3 % річних, 306 грн. 25 коп. – сума, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції; з посиланням на порушення відповідачем грошових зобов’язань за укладеними між ними договорами від 18.06.2013 № 784 про надання телекомунікаційних послуг (далі – договір-1) та від 18.06.2013 № 613/2 про надання послуги доступу до мережі Інтернет за технологією ADSL (далі – договір-2), а саме, зобов’язань щодо своєчасної і в повному обсязі оплати телекомунікаційних послуг, наданих у період червень-грудень 2017 року, внаслідок чого утворився основний борг у спірній сумі, на яку позивачем, згідно з пп. 5.2 договору-1 та пп. 6.12 договору-2, нараховано пеню, а також здійснено нарахування, передбачені ч.2 ст. 625 ЦК України, у спірних сумах.

Позивач також просить про стягнення з Департаменту грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.

За такими вимогами ухвалою суду від 12.02.2018 відкрито провадження в даній справі.

Департамент у відзиві від 23.02.2018 за № 171/06.03-21/18, визнаючи наявність заборгованості у вказаній у позовній заяві сумі, вважає, що ця заборгованість утворилася за відсутності його вини, тому що у 2017 році фінансування з державного бюджету було недостатнім для оплати наданих ПАТ “Укртелеком” послуг.

Справа, на підставі заяви позивача, за ухвалою суду від 12.02.2018 розглядається у порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Сторонами у справі укладено договір-1, за яким ПАТ “Укртелеком” зобов’язалося надавати Департаменту загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги згідно з переліком і в обсягах, замовлених відповідачем, за встановленими значеннями показників якості, відповідно до вимог Закону України “Про телекомунікації”, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 (далі – Правила), інших нормативно-правових актів і документів у сфері телекомунікацій України, а Департамент – своєчасно та у повному обсязі оплачувати отримані послуги за системою оплати “кредит” (п.п. 1, 3.1.1, 3.4.2, 4.5 договору-1).

Рахунок за отримані послуги оплачуються абонентом не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду (п. 4.16 договору-1).

Крім того, сторонами укладено договір-2, згідно якого позивач зобов’язався надавати відповідачу на платній основі послугу доступу до мережі Інтернет шляхом підключення до порту вузла Інтернет ПАТ “Укртелеком” по абонентській лінії за допомогою обладнання ADSL, динамічної або постійної ІР-адреси, а також за домовленістю інші додаткові послуги Інтернет за встановленими значеннями показників якості, які відповідач може самостійно замовити через Систему самообслуговування, а Департамент – своєчасно оплачувати отримані послуги в повному обсязі у грошовій одиниці України щомісяця до 20 числа поточного місяця на підставі рахунків ПАТ “Укртелеком”, виставлених до 10 числа поточного місяця, що настає за звітним; у випадку неодержання рахунка звертатися до ПАТ “Укртелеком” для його одержання. Неодержання рахунка не звільняє абонента від обов’язку оплати послуг відповідно до договору (п.п. 1.1, 3.2.2, 5.5 договору-2).

Послуги, які надаються ПАТ “Укртелеком”, оплачуються Департаментом за відповідними тарифами. Так, державному регулюванню шляхом встановлення граничних або фіксованих тарифів підлягають тарифи на загальнодоступні телекомунікаційні послуги та тарифи на надання в користування каналів електрозв’язку операторів телекомунікацій, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку (пп. 4.9 договору-1).

Розрахунок вартості послуг за договором-2 здійснюється на підставі діючих тарифів ПАТ “Укртелеком” і залежить від обраного споживачем тарифного плану (пп. 5.1 договору-2).

За твердженнями позивача, не спростованими відповідачем, Департаментом на спірний період обрано тарифний план “Офіс”, затверджений наказом ПАТ “Укртелеком” від 12.01.2016 № 7 у редакції наказу від 07.12.2016 № 824.

Сторонами погоджено, що договори набирають чинності з дня їх підписання та діють протягом одного року; якщо за 30 днів до закінчення строку дії договорів жодна зі сторін не повідомила про їх припинення – вони вважаються продовженими на тих самих умовах на кожний наступний рік (п.п. 7.1-7.2 договорів-1, 2).

За твердженнями сторін, договори-1,2 діють й на даний час.

На підставі договорів ПАТ “Укртелеком” у період червень-грудень 2017 року надало Департаменту телекомунікаційні послуги, що підтверджується виставленими відповідачу рахунками-актами за надані послуги за вказаний період, а саме, від 30.06.2017 № 4833000000007847.6.2017 на суму 1858 грн. 63 коп.; від 31.07.2017 № 4833000000007847.7.2017 на суму 1864 грн. 01 коп.; від 31.08.2017 № 4833000000007847.8.2017 на суму 2002 грн. 39 коп.; від 30.09.2017 № 4833000000007847.9.2017 на суму 1778 грн. 93 коп.; від 31.10.2017 № 4833000000007847.10.2017 на суму 1796 грн.; від 30.11.2017 № 4833000000007847.11.2017 на суму 1929 грн. 94 коп.; від 31.12.2017 № 4833000000007847.12.2017 на суму 1818 грн. 35 коп., а всього на суму 13054 грн. 73 коп.

За твердженнями позивача, не спростованими відповідачем у відзиві на позовну заяву, зазначена сума послуг є основним боргом, котрий на даний час Департаментом не погашено.

Цивільним законодавством України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.901 ЦК України).

Згідно ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України, зобов’язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 1 ст. 193 ГК України). Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Отже, суд визнає доведеним, що основний борг за укладеними між сторонами договорами складає загальну суму 13054 грн. 73 коп., а тому вимоги про стягнення цієї суми є обґрунтованими.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що заборгованість у вказаній сумі виникла не з вини Департаменту, оскільки за умовами укладених між сторонами договорів відповідальність за своєчасну та в повному обсязі оплату наданих позивачем послуг взяв на себе відповідач. Викладене кореспондується з приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Ураховуючи викладене, суд визнає обґрунтованими вимоги й про стягнення з відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань нарахувань на суму основного боргу: пені, 3 % річних та суми, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції.

Так, ч. 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема штраф, пеня (ч.1 ст.230 ГК України). Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6. ст. 231 ГК України).

Згідно зі ст. 36 Закону України “Про телекомунікації”, пп. 5.2. договору-1 та пп. 6.12 договору-2, відповідач у разі несвоєчасної оплати отриманих послуг зв’язку повинен сплатити пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня. Сплата споживачем пені, не звільняє споживача від обов’язку оплатити надані йому телекомунікаційні послуги.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Суд визнає, що подані позивачем розрахунки нарахувань на суми наданих телекомунікаційних послуг за період прострочення їх оплати, а саме: пені в сумі 495 грн. 04 коп. та 3 % річних у сумі 110 грн. 87 коп., нарахованих за період 21.07.2017-31.01.2018; суми 306 грн. 25 коп., на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції, у період серпень-грудень 2017 року, – є правильними, і зазначені суми нарахувань підлягають стягненню з Департаменту.

Таким чином, позовні вимоги ПАТ “Укртелеком” підлягають задоволенню повністю.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, у разі задоволення позову, – на відповідача (ст. 129 ГПК України).

Ураховуючи викладене, суд відшкодування витрат ПАТ “Укртелеком” на оплату позовної заяви судовим збором, згідно з платіжним дорученням від 02.02.2018 № 439 у сумі 1762 грн., яка, у відповідності до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” в редакції, чинній на момент звернення тервідділення до суду з даним позовом, є мінімальною сумою судового збору, покладає на відповідача.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236, 238, ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов публічного акціонерного товариства “Укртелеком” задовольнити повністю.

2. Стягнути з Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації, 54030, вул. Спаська, 1, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 36384583, на користь публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, 01601, бульвар Тараса Шевченко, 18, м. Київ, ідентифікаційний код 21560766, грошові кошти в загальній сумі 13966 (тринадцять тисяч дев’ятсот шістдесят шість) грн. 89 коп., із яких: 13054 (тринадцять тисяч п’ятдесят чотири) грн. 73 коп. – основний борг; 495 (чотириста дев’яносто п’ять) грн. 04 коп. – пеня; 110 (сто десять) грн. 87 коп. – 3% річних; 306 (триста шість) грн. 25 коп. – сума, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції; а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.М. Коваль.