Рішення № 73345078, 29.03.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2018 р. м. Київ Справа № 911/3779/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРЕЙДОМ”

до Публічного акціонерного товариства “Київська пересувна механізована колона-2”

та до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз”,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у місті Києві,

про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 01/02/17 від 01.12.2017 р.);

від відповідача 1: ОСОБА_2 (довіреність № 151 від 12.07.2017 р.);

від відповідача 2: не з’явився;

від третьої особи: не з’явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ТРЕЙДОМ” (далі - ТОВ “ТРЕЙДОМ”, позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства “Київська пересувна механізована колона-2” (далі - ПАТ “Київська пересувна механізована колона-2”, відповідач 1) та до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз” (далі – ПАТ “Київоблгаз”, відповідач 2), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у місті Києві (далі – Голосіївський РВ ДВС міста ОСОБА_1), про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що накладений на підставі постанови про арешт майна боржника від 21.04.2017 р. в рамках зведеного виконавчого провадження ВП № 44296076, винесеної Голосіївським районним відділом державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у місті Києві, арешт на приміщення АТС, загальною площею 11,1 кв.м, за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Обухів, вул. Миру, 17-А (реєстраційний номер майна: 10350700) позбавляє позивача права на володіння, користування та розпорядження належним йому майном.

Ухвалою від 14.12.2017 р. за вказаним позовом було порушено провадження у даній справі № 911/3779/17, призначено розгляд справи на 25.01.2018 р. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у місті Києві.

Слід зазначити, що 15.12.2017 р. набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 р.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень ГПК України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 р. справи у судах першої інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що справу № 911/3779/17 слід розглядати за правилами загального позовного провадження та зі стадії підготовчого провадження.

22.01.2018 р. до господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшли письмові пояснення № 012 від 22.01.2018 р. (вх. № 1392/18 від 22.01.2018 р.), за змістом яких відповідач 1 визнає позов у повному обсязі.

22.01.2018 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшов лист № 01-22/01 від 22.01.2018 р. (вх. № 1393/18 від 22.01.2018 р.), за змістом якого позивач на виконання ухвали суду зазначає про відсутність у нього витребуваних судом судового рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2012 р. та наказів від 30.08.2012 р. у справі № 5011-31/6915-2012; рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2012 р. та наказ від 16.11.2012 р. у справі № 5011-58/9882-2012; рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2013 р. та наказ від 11.02.2013 р. у справі № 5011-57/9344-2012.

У судове засідання 25.01.2018 р. представники учасників процесу не з’явились, про дату, час і місце судового засідання позивач, відповідачі та третя особа були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.

Підготовче засідання відкладалось.

Ухвалою суду від 12.03.2018 р. було закрито підготовче провадження у справі № 911/3779/17 та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 29.03.2018 р.

У судових засіданнях 12.03.2018 р. та 29.03.2018 р. представник позивача позовні вимоги підтримувала, водночас, як представник відповідача 1, проти позову не заперечувала; представники відповідача 2 та третьої особи до суду не з’явились, про дату і час судового засідання були повідомлені належно.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Поряд з цим, відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У судовому засіданні 29.03.2018 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача 1, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.08.2012 р. у справі № 5011-31/6915-2012 стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Київська пересувна механізована колона-2” (відповідач 1) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз” (відповідач 2) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість у розмірі 320627,66 грн., інфляційні втрати у розмірі 22401,82 грн., три відсотка річних у розмірі 14723,22 грн. та витрати по оплаті судового збору у розмірі 7155,05 грн.

На виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва 30.08.2012 р. було видано відповідний наказ.

Постановою відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві від 28.08.2013 р. відкрито виконавче провадження № 39532226 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 30.08.2012 р. у справі № 5011-31/6915-2012.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.11.2012 р. у справі № 5011-58/9882-2012 стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Київська пересувна механізована колона-2” (відповідач 1) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз” (відповідач 2) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість у розмірі 336359,99 грн., інфляційні втрати у розмірі 48861,39 грн., три відсотка річних у розмірі 24029,56 грн. та витрати по оплаті судового збору у розмірі 8185,02 грн.

На виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва 16.11.2012 р. було видано відповідний наказ.

Постановою відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві від 17.10.2013 р. відкрито виконавче провадження № 40249872 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 16.11.2012 по справі № 5011-58/9882-2012.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.01.2013 р. у справі № 5011-57/9344-2012 стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Київська пересувна механізована колона-2” (відповідач 1) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз” (відповідач 2) 170153,88 грн. заборгованості, 11060,00 грн. інфляційних втрат, 7887,68 грн. 3% річних, а також 3782,02 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва 11.02.2013 р. було видано відповідний наказ.

Постановою відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві від 17.10.2013 р. відкрито виконавче провадження № 40250024 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 11.02.2013 р. у справі № 5011-57/9344-2012.

05.08.2014 р. відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві було винесено постанови про приєднання виконавчих проваджень № 39532226, № 40249872 та № 40250024 до зведеного виконавчого провадження № 44296076, яке знаходиться на виконанні у відділі державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві.

В рамках зведеного виконавчого провадження № 44296076 державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ОСОБА_1 територіального управління юстиції у місті Києві 21.04.2017 р. було винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на майно, що належить боржнику - Публічному акціонерному товариству “Київська пересувна механізована колона-2”, зокрема, на АТС, загальною площею 11,1 кв.м, за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Миру, буд. 17-А (реєстраційний номер майна: 10350700).

За твердженням позивача, вищезазначене майно, на яке накладено арешт третьою особою, належить з 16.05.2012 р. йому, а не боржнику - Публічному акціонерному товариству “Київська пересувна механізована колона-2”, що підтверджується договором купівлі-продажу від 16.05.2012 р., у зв’язку з чим відповідачем 1 була направлена на адресу третьої особи заява № 2093 від 26.04.2017 р. про зняття арешту з майна, що не належить боржнику.

Проте, вказана заява відповідача 1 залишена третьою особою без розгляду, арешт з майна не знятий, що позбавляє позивача в повній мірі володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, у зв’язку з чим він звернувся з даним позовом до суду.

ПАТ “Київська пересувна механізована колона-2” у своїх письмових поясненнях зазначає, що товариство проти задоволення позову не заперечує, оскільки право власності на АТС, загальною площею 11,1 кв.м, за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Миру, буд. 17-А (реєстраційний номер майна: 10350700), належить позивачу згідно договору купівлі-продажу від 16.05.2012 р., а тому арешт накладений на нього третьою особою незаконно та підлягає скасуванню.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз” та Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 ГТУЮ у місті Києві заявлених позовних вимог не спростували, у судові засідання своїх представників не направили, будь-яких доказів, які б підтверджували або заперечували викладені позивачем обставини суду не надали.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 16.05.2012 р. між Публічним акціонерним товариством “Київська пересувна механізована колона-2” та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТРЕЙДОМ” було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого відповідач 1 передає у власність позивачу, а позивач приймає у власність приміщення АТС, загальною площею 11,1 кв.м, позначене в плані літерою А, за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Миру, буд. 17-А, та сплачує за нього обговорену грошову суму.

Відповідно до п. 6 договору за домовленістю сторін продаж приміщення вчиняється за 20940,00 грн., в тому числі ПДВ 3490,00 грн., які позивач зобов’язується сплатити шляхом їх безготівкового перерахування на розрахунковий рахунок відповідача 1 в строк до 30.05.2012 р.

Згідно з п. 7 договору передача приміщення, що є предметом цього договору, здійснюється після проведення остаточного розрахунку між сторонами шляхом підписання акту приймання-передачі. Підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення буде свідчити про факт повного розрахунку за продане приміщення і відсутність одна до одної будь-яких претензій фінансового характеру.

Пунктом 14 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та нотаріального посвідчення. Цей договір підлягає державній реєстрації згідно зі ст. 657 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 15 договору право власності у позивача на придбане приміщення виникає з моменту державної реєстрації цього договору (п. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України). Право власності на приміщення підлягає державній реєстрації (ст. 182 Цивільного кодексу України).

Даний договір 16.05.2012 р. посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 і зареєстрований у реєстрі за № 758, що також підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів № 11328164 від 16.05.2012 р.

На виконання умов договору купівлі-продажу від 16.05.2012 р. ТОВ «ТРЕЙДОМ» сплатило ПАТ “Київська пересувна механізована колона-2” вартість придбаного майна у розмірі 20940,00 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 2653 від 17.05.2012 р. та банківською випискою по рахунку за 17.05.2012 р.

У свою чергу, відповідач 1, на виконання умов договору купівлі-продажу від 16.05.2012 р., передав у власність позивача, а позивач прийняв нежитлове приміщення площею 11,1 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Обухів, вул. Миру, 17-А, техповерх, АТС, про що сторони склали акт прийому-передачі від 17.05.2012 р.

Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що з 16.05.2012 р. відповідач 1 відчужив належне йому нежиле приміщення АТС, загальною площею 11,1 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Обухів, вул. Миру, 17-А, позивачу.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст. 334 Цивільного кодексу України (у редакції на моменту кладення договору купівлі-продажу від 16.05.2012 р.) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Поряд з цим, статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом наведеної норми права позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.

Передумовою для застосування ст. 392 Цивільного кодексу України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із вимогою про визнання права власності є його оспорювання або невизнання та відсутність іншого шляху для відновлення порушеного права.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем належними та допустимими засобами доказування не доведено суду того, що відповідачі не визнають, заперечують або оспорюють наявне у позивача право власності на нежиле приміщення АТС, загальною площею 11,1 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Обухів, вул. Миру, 17-А, а, навпаки, відповідач 1 його підтверджує.

Разом з тим, враховуючи те, що державна реєстрація права власності на приміщення не була проведена позивачем у встановленому законодавством порядку (ст. 182 Цивільного кодексу України), накладений третьою особою арешт на дане приміщення позбавляє його в повній мірі володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, а відтак вказаним арештом порушуються його права та законні інтереси як власника.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України “Про виконавче провадження” особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначені ч. 4 ст. 59 Закону України “Про виконавче провадження”. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 ст. 59 Закону України “Про виконавче провадження”).

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 “Про судову практику в справах про зняття арешту з майна” позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Пунктом 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 “Про судову практику в справах про зняття арешту з майна” передбачено, що у разі якщо сторонами у справі є юридичні особи, то незалежно від підстав арешту (опису) майна (конфіскація за відповідним судовим рішенням, стягнення боргу за рішенням господарського суду чи виконавчим написом нотаріуса тощо) та враховуючи характер спору, позови про зняття арешту з майна згідно зі статтею 15 ЦПК, статтями 1, 12 Господарського процесуального кодексу України підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. У такому ж порядку вирішуються питання про юрисдикцію спорів за участю фізичних осіб-підприємців, якщо арешт майна пов'язаний з їх підприємницькою діяльністю.

При цьому якщо позивач є власником спірного майна, то вирішується вимога про зняття арешту з майна. У разі якщо позивач одночасно доводить своє право власності, яке виникло, наприклад, із договору про спільну власність або таке його право не визнається чи оспорюється співвласником, то відповідно до заявлених вимог суд вирішує вимогу про зняття арешту з майна та про визнання права власності на це майно (п. 8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 р. “Про судову практику в справах про зняття арешту з майна”).

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що у справі відсутні докази того, що відповідачі не визнають, заперечують або оспорюють наявне у позивача право власності на нежиле приміщення АТС, загальною площею 11,1 кв.м, за адресою Київська область, Обухівський район, м. Обухів, вул. Миру, 17-А (реєстраційний номер майна: 10350700), суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю “ТРЕЙДОМ” права власності на приміщення. Водночас, зважаючи на наявність чинного арешту на вказане майно, суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу про зняття арешту з майна позивача.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме - в частині зняття арешту з майна Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРЕЙДОМ”, що накладений на підставі постанови про арешт майна боржника від 21.04.2017 р. в рамках зведеного виконавчого провадження № 44296076, виданої Голосіївським районним відділом державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у місті Києві, зокрема, з приміщення АТС, загальною площею 11,1 кв.м, за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Обухів, вул. Миру, 17-А (реєстраційний номер майна: 10350700).

Судовий збір, відповідно до приписів ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Зняти арешт з майна Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРЕЙДОМ” (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 67-Б, код 24101390), що накладений на підставі постанови про арешт майна боржника від 21.04.2017 р. в рамках зведеного виконавчого провадження № 44296076, виданої Голосіївським районним відділом державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у місті Києві, а саме: з АТС, загальною площею 11,1 кв.м, за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Миру, буд. 17-А (реєстраційний номер майна: 10350700).

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення підписане 11.04.2018 р.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В.М. Бабкіна