Рішення № 73344943, 29.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.03.2018Справа № 910/352/18

За позовом Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" (01014, м. Київ, вул. Петра Болбочана, 6)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Київдормістпроект" (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22, 8 поверх, корпус А, кімната 801)

про стягнення 30 467,30 грн.

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Ільєнко О.О.

Представники сторін:

від позивача - Кроллау О.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явились.

В судовому засіданні 29.03.2018р., відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представнику позивача, що повний текст рішення буде складено та підписано 12.04.2018р.

СУТЬ СПОРУ:

10 січня 2018 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 31-48 від 09.01.2018 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Київдормістпроект" (відповідач) про стягнення 30 467,30 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2018 року (суддя Котков О.В.) у справі № 910/352/18 позовну заяву № 31-48 від 09.01.2018 року Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Київдормістпроект" про стягнення 30 467,30 грн. залишено без руху, надано Комунальному підприємству "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" строк до 31.01.2018 року для виправлення встановлених судом недоліків.

22 січня 2018 року через відділ діловодства суду від Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 15.01.2018 року, оформлені супровідним листом № 31-167 від 19.01.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2018 року (суддя Котков О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/352/18; судом ухвалено підготовче здійснювати у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 22.02.2018 року.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в судовому засіданні 22.02.2018 року судом відхилено, в силу приписів ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, заяву № 31-215 від 25.01.2018р. позивача про залучення Державної аудиторської служби України в якості третьої особи, оскільки позивачем не наведено обставин, що рішення у справі вплине на права та обов'язки вказаної особи; в засіданні оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу № 910/352/18 до судового розгляду по суті на 20.03.2018 року. Про дату, час і місце судового засідання відповідача повідомлено ухвалою від 22.02.2018 року.

20.03.2018 року в засіданні було оголошено перерву до 29.03.2018 року. Про дату, час і місце судового засідання відповідача повідомлено ухвалою від 20.03.2018 року. Вказана ухвала отримана відповідачем 22.03.2018 року, що підтверджується поштовим повідомленням за реєстр. № 01030 4509311 9.

Представник відповідача в судове засідання 29.03.2018 року повторно не з'явився, причин неявки не повідомив. Відзиву на позовну заяву відповідач до суду не надав.

За ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Приймаючи до уваги, що відповідача належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання 29.03.2018 року, з урахуванням ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вважає, що неявка у судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті і суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні 29.03.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на виконання проектних робіт № ТКДМП-1623/1011 від 24.11.2016 року та недотриманням вимог ДСТУ Б Д.1.1-7:2013, що стало підставою для завищення вартості проектних робіт на суму 30 467,30 грн., а відтак і підставами для звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача зазначеної суми коштів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.11.2016 року між позивачем (Замовник або Підрядник) та відповідачем (Виконавець) та було укладено договір на виконання проектних робіт № ТКДМП-1623/1011 (копія договору в справі), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про архітектурну діяльність», іншим чинним законодавством України та даним Договором Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання за плату, відповідно до Умов цього Договору, згідно Листа № 31-2218 від 11.10.2016р. та за доповненням до завдання на проектування виконати проектні роботи по об'єкту: «Проектування будівництва під'їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту «Київ» («Жуляни») у Солом'янському районі. Коригування підпірної стіни (ПС-4)». Робоча документація.

Договірна ціна робіт за цим договором становить 55 586,48 грн. (п. 2.1. договору).

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору сторонами було укладено акт здачі-приймання проектно-вишукувальних робіт № 2 від 09.12.2016р. на загальну суму 55 586,48 грн.

Виконавцем було належним чином виконано умови Договору, у зв'язку з чим Замовником здійснено оплату в розмірі 55 586,48 грн.

Державною аудиторською службою України за період з 01.01.2013 року по 31.12.2016 року було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" і складено акт ревізії від 26.04.2017 року № 06-21/12, якою було встановлено завищення вартості проектних робіт за Договором на загальну суму 30 467,30 грн.

В червні 2017 року Державна аудиторська служба України направила Замовнику лист № 06-14/529 від 12.06.2017р. в якому, серед іншого, вказала про встановлення ревізією 30 467,30 грн. матеріальної шкоди (збитків) Замовнику та вимагала дотримання вимог чинного законодавства у сфері державних закупівель.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 31-1556 від 29.06.2017 про відшкодування 30 467,30 грн. за результатами проведеної ревізії.

Відповідно до статей 837, 843 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно з частинами 2, 3, 5 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода.

Під час укладення господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

За змістом пунктів 1, 7, 10 частини першої статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на приведення роботи підконтрольної організації у відповідність із вимогами законодавства у майбутньому і є обов'язковою до виконання. Що ж стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.

Орган державного фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути кошти на відшкодування виявлених в ході перевірки збитків.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2014 №21-63а14.

Частиною другою статті 224 ГК України передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами частини першої статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, для застосування такого виду господарської санкції (правового наслідку порушення зобов'язання) як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення:

- протиправної поведінки;

- збитків;

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками;

- вини.

При відсутності хоч б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.

Позивачем не доведено наявність всіх елементів складу правопорушення.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд вважає, що позивачем не було надано суду жодного належного доказу на підтвердження завдання відповідачем позивачу збитків в розмірі суми, заявленої до стягнення.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд відмовляє позивачу у вимозі про стягнення з відповідача судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.04.2018р.

Суддя О.В. Котков