Рішення № 73344925, 13.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.04.2018Справа № 910/1999/18Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", м. Київ

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта", м. Київ

про стягнення 3 938,08 грн., -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" суми страхового відшкодування в розмірі 3 938,08 грн., посилаючись на те, що в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат у позивача виникло право вимоги до відповідача.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у визначені судом строки подати відповідачу - відзив на позовну заяву, а позивачеві - відповідь на відзив.

16.03.2018р. (направлений 15.03.2018р. засобами поштового зв'язку) до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти задоволення вимог позивача, посилаючись на те, що відповідно до Договору страхування №А495073, який є додатком до Генерального договору страхування, встановлено безумовну франшизу в еквіваленті 100$, яка має вираховуватись у гривні за офіційним курсом Національного банку України станом на 11.04.2017р. А тому розмір страхового відшкодування має розраховуватись наступним чином: 3 938, 08 грн. (сума, яка підлягає виплаті на підставі страхового акту №8520Р/01/17 від 11.04.2017р.) - 2 693,32 (безумовна франшиза за офіційним курсом Національного банку України станом на 11.04.2017р.) = 1 244,76 грн. Окрім того, відповідач зазначає, що за умовами страхового полісу №АК/0983514 франшиза становить 1 000,00 грн. А тому сума у розмірі 1 244,76 грн. має бути зменшена на розмір вказаної франшизи (1 000,00 грн.), у зв'язку з чим розмір страхового відшкодування який має бути виплачений відповідачем позивачу, складає 244,76 грн., решта вимог позивача, на думку відповідача, є безпідставною.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив у визначений в ухвалі суду від 26.02.2018р. не скористався, відповідь на відзив не подав.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.11.2016р. між позивачем (страховик) та ТОВ «ІЛТА» (страхувальник) було укладено Генеральний договір добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків №А482798 та Договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів №А495073 (надалі - Договір страхування) зі строком дії з 00 год. 00 хв. 23.11.2016р. до 23 год. 59 хв. 22.11.2017р., відповідно до якого позивач прийняв на себе обов'язок по страхуванню автомобіля «SCODA», реєстраційний номер НОМЕР_2 (надалі також - застрахований автомобіль).

17.03.2017р. по вул. Грушевського на території Нересницької лікарні в смт. Нересниця, ОСОБА_1, керуючи автомобілем «FIAT», реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснюючи розворот ходом, не переконалась, що це буде безпечним та допустила зіткнення з стоячим автомобілем «SCODA», реєстраційний номер НОМЕР_2.

Постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 04.04.2017р. у справі № 307/801/17 ОСОБА_1 за здійснення вказаного ДТП було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Згідно наданого позивачем рахунку СТО (ТОВ «ФОРВАРД АВТОЦЕНТР») №ФС60203 від 21.03.2017р. вартість ремонту автомобіля «SCODA», реєстраційний номер НОМЕР_2, складає 3 938,08 грн.

22.03.2017р. страхувальник звернувся до позивача з заявою на виплату страхового відшкодування.

Відповідно до наданого позивачем Звіту вих. №1811/17 від 21.07.2017р. про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу вартість відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (Ез = 0,00) становить 3 922,67 грн.

Відповідно до Страхового акту №8520Р/01/17 від 11.04.2017р. та розрахунку до нього, розмір суми страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику, становить 3 938,08 грн.

Враховуючи зазначене, позивач на виконання умов Договору страхування виплатив страхове відшкодування в сумі 3 938,08 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №14638 від 13.04.2017р. на вказану суму.

12.05.2017р. позивач направив на адресу відповідача заяву на виплату страхового відшкодування в порядку регресу на суму 3 938,08 грн., на яку відповідач надав позивачу лист-відповідь вих. №1384 від 11.07.2017р., в якому просив для прийняття рішення по даному страховому випадку, додатково надати незалежну експертну оцінку пошкодженого автомобіля «SCODA», реєстраційний номер НОМЕР_2.

Позивач на вимогу відповідача надіслав електронною поштою, а в подальшому разом з листом вих. № 287 від 20.12.2017р. щодо здійснення виплати за регресною вимогою №02977/01/2017/61 надав відповідачеві копію Звіту №1811/17 від 21.07.2017р. про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу.

У зв'язку з тим, що відповідач не здійснив виплату позивачу суми страхового відшкодування, останній звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 (далі - Методика) відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Як встановлено судом, позивачем з урахуванням рахунку СТО (ТОВ «ФОРВАРД АВТОЦЕНТР») №ФС60203 від 21.03.2017р., на підставі складеного ним Страхового акту №8520Р/01/17 від 11.04.2017р. було виплачено своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 3 938,08 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, до позивача перейшло право вимоги, згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в межах суми виплаченого страхового відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 та від 23.09.2015 у справі № 3-303гс15.

Так, частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку, а відповідно до наявної в матеріалах справи копії страхового полісу №АК/0983514, цивільно-правова відповідальність винної в ДТП особи, яка керувала автомобілем «FIAT», реєстраційний номер НОМЕР_1, станом на дату ДТП, була застрахована у відповідача, отже останній є особою, відповідальною за спричинену у ДТП шкоду.

Разом з тим, щодо заявленої позивачем до стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у даній справі, суд відзначає наступне.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Норма ч. 1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Однак, проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395).

З огляду на те, що правовідносини між позивачем та відповідачем щодо виплати страхового відшкодування за Полісом №АК/0983514 регулюються положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та сума страхового відшкодування за вказаним Полісом обмежується вартістю відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля та розміром виплаченого страхового відшкодування, беручи до уваги встановлення судом наявність підстав для визначення коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «SCODA», реєстраційний номер НОМЕР_2, при визначенні вартості його відновлювального ремонту, суд дійшов висновку, що єдиним належним та допустимим доказом вартості відновлювального ремонту вказаного автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу у даному випадку є Звіт №1811/17 від 21.07.2017р. про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно з п. п. 4.3. та 4.4. Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта. У разі виконання судовим експертом відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судову експертизу"оцінки на договірних засадах з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, він складає висновок експертного дослідження з урахуванням особливостей його оформлення згідно із законодавством.

Відповідно до Звіту №1811/17 від 21.07.2017р. про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових (Ез = 0,5050) становить 3 922,67 грн.

При цьому, суд зазначає, що у спорах, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, покладений Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на страховика (винної особи), у межах встановлених даним Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відтак, враховуючи положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та статті 1194 ЦК України, обов'язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, лежить на страховикові цієї особи у межах встановлених лімітів, з урахуванням франшизи та у межах шкоди, яка покривається страховиком згідно із законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а у решті на особі, яка завдала цю шкоду, і яка не покрита її страховиком.

Отже, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи, на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, та франшизи за Полісом обов'язкового страхування, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, як вказано вище, на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією, що викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15.

З урахуванням викладеного, шкоду, завдану внаслідок ДТП понад суму 3 922,67 грн., а це складає 15,41 грн. має бути відшкодовано особою, яка завдала збитків, у зв'язку з чим судом відхилено вимоги позивача на суму 15,41 грн. як необґрунтовані.

Разом з тим, згідно ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Полісу №АК/0983514 ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну становить 100 000,00 грн., а розмір франшизи - 1 000,00 грн., отже, відповідач є відповідальною особою за відшкодування завданої позивачеві шкоди на суму 2 922,67 грн. (вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу за мінусом франшизи за полісом).

В цій частині, судом враховано заперечення відповідача щодо необґрунтованості вимог позивача, оскільки останнім не зменшено розміру вимог на передбачену Полісом №АК/0983514 франшизу.

Решту заперечень відповідача, а саме щодо передбаченої Договором страхування №А495073, який є додатком до Генерального договору страхування, встановлено безумовну франшизу в еквіваленті 100$, яка має вираховуватись у гривні за офіційним курсом Національного банку України станом на 11.04.2017р. та з урахуванням якої сума страхового відшкодування має бути зменшена на 2 693,32 грн., судом відхилено як необґрунтовані, оскільки ці правовідносини стосуються виключно сторін договору страхування, натомість позивач в межах суми виплаченого страхового відшкодування отримав право вимоги до відповідача.

Розмір шкоди, завданої застрахованому позивачем автомобілю, доведений у встановленому законом порядку та належними доказами.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог щодо стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 2 922,67 грн., в свою чергу позивачем не доведено суду наявності підстав для стягнення з відповідача страхового відшкодування понад названу суму.

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/1999/18 позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума страхового відшкодування в розмірі 2 922,67 грн.

Судовий збір у розмірі 1 307,68 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (ідентифікаційний код 35265086, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 119) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (ідентифікаційний код 30115243, адреса: 03062, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 65) 2 922,67 грн. (дві тисячі дев'ятсот двадцять дві гривні 67 коп.) суми страхового відшкодування та 1 307,68 грн. (одну тисячу триста сім гривень 68 коп.) судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 13.04.2018р.

Суддя С.М. Морозов