Рішення № 73344820, 03.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.04.2018Справа № 910/805/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранссервіс", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Транс", м. Київ

про стягнення 8 602,11 грн. та повернення майна, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Брагіна Н.О. (представник за довіреністю від 02.10.2017р.);

від відповідача: Крутенко Ю.В. (представник за довіреністю від 12.01.2018р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротранссервіс" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Транс" (відповідач) суми заборгованості в розмірі 5 333,33 грн. та неустойки (подвійної плати за користування річчю) в розмірі 3 268,78 грн., а також зобов'язання відповідача повернути напівпричіп бортовий тентований, SCHMITZZ SPR 24 L 13, 2001р. випуску, реєстраційний номер 18282КА, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов Договору найму (оренди) транспортного засобу №18282/10/14 від 30.10.2014р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2018р. позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк та спосіб для усунення її недоліків.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та серед іншого, запропоновано відповідачу у строк до п'яти днів з дня вручення даної ухвали подати заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2018р. відхилено заперечення відповідача проти розгляду справи № 910/805/18 за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 22.03.2018р.

06.03.2018р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує проти задоволення позову, посилаючись на відсутність заборгованості за договором зі сплати орендної плати, з огляду на несвоєчасне отримання відповідачем відповідних рахунків на оплату орендної плати, у зв'язку з чим (відсутністю факту несплати орендної плати протягом трьох місяців підряд), відповідач вказує на відсутність у позивача, передбаченого ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України, права на односторонню відмову від договору найму та повернення предмета оренди, відповідач також вказує на те, що строк дії договору не закінчився, а відтак він правомірно користується транспортним засобом (предметом оренди), щодо стягнення неустойки відповідач зазначив, що оскільки він правомірно користується транспортним засобом в межах строку дії договору, а також відсутність обов'язку орендаря щодо повернення предмету оренди, вимоги позивача щодо стягнення суми неустойки є також безпідставними.

19.03.2018р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до змісту якої позивач відхиляє доводи відповідача, наведені у відзиві та вказує на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором, а неотримання відповідних рахунків на оплату орендної плати не звільняє орендаря від обов'язку щодо оплати орендної плати, позивач вказує на фактичну оплату орендної плати відповідачем 02.03.2018р., позивач також заперечує проти факту укладення додаткової угоди до договору щодо продовження строку дії договору та вказує на те, що укладення такої угоди жодним чином не позбавляє права позивача на відмову від договору у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором. Позивач також вказує на те, що у зв'язку з відмовою від договору у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення позивачеві предмета оренди та фактичним користуванням ним після закінчення строку дії договору - зобов'язання щодо оплати неустойки (подвійної плати за користування річчю).

19.03.2018р. до суду у зв'язку з погашенням відповідачем суми заборгованості в розмірі 5 333,33 грн. від позивача надійшла заява про припинення (закриття) провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

19.03.2018р. до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі 4 946,18 грн. та зобов'язання відповідача повернути напівпричіп бортовий тентований, SCHMITZZ SPR 24 L 13, 2001р. випуску, реєстраційний номер 18282КА.

В судовому засіданні 22.03.2018р. судом оголошено перерву до 03.04.2018р.

В судовому засіданні 03.04.2018р. судом прийнято до розгляду збільшені позовні вимоги (щодо стягнення неустойки в розмірі 4 946,18 грн.), отже має місце нова ціна позову, з якої судом і вирішується відповідна вимога позивача.

В судовому засіданні 03.04.2018р. представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти вимог позивача заперечувала та просила суд відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні 03 квітня 2018 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.10.2014р. між позивачем (наймодавець) та відповідачем (наймач) укладено Договір найму (оренди) транспортного засобу №18282/10/14 (далі - Договір), відповідно до умов якого наймодавець передає, а наймач приймає в тимчасове платне користування (в найм/оренду) автомобіль: напівпричіп бортовий тентований, SCHMITZZ SPR 24 L 13, 2001р. випуску, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) WSMS6080000489306, котрий має реєстраційний номер 18282КА, зареєстрований за наймодавцем у Центр ДАІ 8009, 30.10.2014р. Автомобіль, що передається в найм (оренду), належить наймодавцеві на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХХ № 601647, виданого Центр ДАІ 8009 30.10.2014р.

В п. 2.1. Договору сторони домовились, що договір укладається строком на 36 місяців з дати підписання даного Договору сторонами. Сторони погоджуються з тим, що при користуванні наймачем автомобілем, переданим за цим Договором, протягом одного місяця після закінчення строку договору найму (оренди) без заперечень з боку наймодавця договір є поновленим на строк, який був раніше встановлений у цьому правочині.

Згідно з п. 3.1. Договору плата за користування наймачем об'єктом найму (автомобілем) встановлюється сторонами кожного місяця згідно узгоджених між сторонами рахунків оренди, які наймач зобов'язується оплачувати щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктами 4.1., 4.3. Договору передбачено, що підписання цього Договору сторонами розцінюється, як передання автомобіля. Повернення автомобіля може бути здійснено до закінчення строку дії Договору, якщо сторони взаємно домовляться про це.

Як вбачається з матеріалів справи, листом вх. №1 від 25.07.2017р. позивач повідомив відповідача про наявну заборгованість у останнього в тому числі й за Договором найму (оренди) транспортного засобу №18282/10/14 від 30.10.2014р., відмову від договору та повернення орендованого транспортного засобу позивачеві.

В листі № 33 від 04.08.2017р. відповідач відмовив позивачеві у задоволенні його вимог щодо повернення предмета оренди та погашення заборгованості за договором з підстав неналежного, на думку відповідача, виконання позивачем зобов'язань за іншим договором.

Як видно з матеріалів справи, між сторонами на виконання умов договору погоджено (підписано та скріплено печатками) відповідні акти виконаних робіт № 604128 від 30.06.2016р. на 1 000,00 грн., № 605870 від 30.09.2016р. на 1 000,00 грн., № 607729 від 30.12.2016р. на 1 000,00 грн., а позивачем на підставі п. 3.1. Договору виставлено відповідачеві відповідні рахунки на оплату орендних платежів, а саме № 604584 від 30.06.2016р. на 1 000,00 грн., № 606503від 30.09.2016р. на 1 000,00 грн. та № 1700106 від 30.12.2016р. на 1 000,00 грн.

Листом вих. № 13 від 15.11.2017р. позивач повторно вказав на наявну у відповідача заборгованість та направив на адресу відповідача відповідні акти виконаних робіт, рахунки на оплату орендної плати та акт звірки взаємних розрахунків.

В листі № 20 від 30.11.2017р. позивач вказував відповідачеві на наявну заборгованість з орендної плати за 2017р. та вимагав негайного повернення транспортного засобу, орендованого за договором позивачеві. При цьому, до вказаного листа позивачем додано відповідний рахунок на оплату № 14 від 01.12.2017р. на суму 2 333,33 грн. (докази направлення та отримання листа та рахунку відповідачем містяться в матеріалах справи).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, а саме щодо сплати орендних платежів та повернення предмета оренди, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Протягом перебування справи у провадженні суду, відповідачем погашено утворену заборгованість за договором на загальну суму 5 333,33 грн., у зв'язку з чим позивач просить припинити (закрити) провадження у справі в частині вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу.

Крім того, у поданій до суду заяві про збільшення розміру позовних вимог (яка прийнята судом до розгляду), позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі 4 946,18 грн. та зобов'язання відповідача повернути напівпричіп бортовий тентований, SCHMITZZ SPR 24 L 13, 2001р. випуску, реєстраційний номер 18282КА.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Оскільки між сторонами укладено договір оренди, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено вище, в п. 4.1. Договору сторони домовились, що підписання цього Договору сторонами розцінюється, як передання автомобіля.

Матеріалами справи (вказані вище акти виконаних робіт та виставлені рахунки на оплату орендних платежів) підтверджується факт користування предметом оренди відповідачем протягом спірного періоду та фактична оплата відповідачем орендної плати відповідачем після звернення позивача до суду з даним позовом, а саме 02.03.2018р., що не заперечується сторонами.

Тоді як за умовами п. 3.1. Договору плата обов'язок відповідача щодо оплати орендних платежів мав виконуватись відповідачем кожного місяця згідно узгоджених між сторонами рахунків оренди, щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що вищевказані акти виконаних робіт свідчать про передачу-прийняття транспортного засобу після надання послуг з технічного обслуговування, а не про узгодження рахунку на оплату орендної плати, оскільки в останніх вказано: "за надання послуг з технічного обслуговування та ремонту колісного транспортного засобу", оцінюються судом критично, враховуючи наступне.

Дійсно, у назві вказаних актів є посилання на "надання послуг з технічного обслуговування та ремонту колісного транспортного засобу".

За змістом статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При розгляді даної справи, судом встановлено, що вказані вище акти виконаних робіт містять обов'язкові реквізити, що притаманні первинним документам на підтвердження факту здійснення відповідних господарських операцій, а саме назву документа, дата складання, зміст та обсяг господарської операції - "Оренда транспортного засобу згідно договору №18282/10/14 від 30.10.2014р." та період, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі) - 1000 грн. з ПДВ.

Отже, зміст вказаних актів підтверджує саме надання об'єкту в найм відповідачу за вказаною у них ціною.

Відповідачем при розгляді даної справи не заперечується факт користування орендованим транспортним засобом за вказаний період, а заперечення відповідача зводяться лише обставин відсутності (несвоєчасного направлення) рахунків на оплату та змісту вказаних актів, оцінку яким надано вище.

Щодо посилань відповідача у відзиві на позовну заяву на відсутність узгоджених рахунків на оплату суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 3.1. Договору плата за користування наймачем об'єктом найму (Автомобілем) встановлюється сторонами кожного місяця згідно узгоджених сторонами рахунків оренди, які наймач зобов'язується оплачувати щомісячно не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним.

Судом встановлено, що між сторонами досягнуто згоди про визначення розміру платежів за користування наймачем об'єктом найму в актах виконаних робіт.

При цьому, ні з боку позивача, ні з боку відповідача не було жодних заперечень щодо такого узгодження розміру орендних платежів.

У свою чергу, неотримання рахунків на оплату не є тією підставою, яка унеможливлює сплату орендних платежів, оскільки рахунок є лише документом, який містить платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Неотримання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому наявність або відсутність рахунку не звільняє орендаря від обов'язку сплатити у визначений договором строк плату за користування найманим майном.

Крім того, сторонами в актах виконаних робіт визначено розмір плати за користування найманим майном та банківські реквізити наймодавця, а тому відсутність рахунків не позбавляла відповідача можливості сплачувати плату за користування об'єктом найму.

Суд зазначає, що позивачем доведено, а відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводи позивача щодо наявності у відповідача заборгованості за Договором та факт її несплати протягом більше ніж трьох місяців підряд з квітня 2016 року.

При цьому, за висновками суду, оплата відповідачем суми заборгованості в розмірі 5 333,33 грн., здійснена 02.03.2018р. (тобто протягом перебування справи у провадженні суду) жодним чином не спростовує доводи позивача про те, що станом на дату звернення із позовною заявою існувало прострочення сплати відповідачем платежів за Договором найму починаючи з квітня 2016 року.

З підстав встановлених судом вище (існування прострочення виконання зобов'язання щодо оплати орендної плати починаючи з квітня 2016р.), суд визнає безпідставним посилання відповідача у своєму відзиві на позовну заяву на відсутність у позивача, передбаченого ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України, права на односторонню відмову від договору найму та повернення предмета оренди.

Судом також відхилено як необґрунтовані доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву з приводу того, що строк дії договору не закінчився, у зв'язку з укладенням 03.10.2016р. Додаткової угоди № 1 до Договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни до п. 2.1. Договору та погодили строк дію договору на 120 місяців з дати підписання договору, а відтак відповідач, на його думку, правомірно користується транспортним засобом (предметом оренди), оскільки, як вірно вказано позивачем у відповіді на відзив, за приписами статті 782 Цивільного кодексу України факт укладення такої угоди (в тому числі, якщо такою угодою продовжено строк дії договору) не позбавляє права наймодавця на відмову від договору у зв'язку з неналежним виконанням наймачем свого обов'язку щодо внесення плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

При цьому, суд, виходячи з приписів ст. 204 Цивільного кодексу України, якою встановлено принцип презумпції правомірності правочину та ненадання позивачем доказів на підтвердження визнання недійсною Додаткової угоди № 1 від 03.10.2016р. до Договору, тощо відхиляє також заперечення позивачем факту укладення такої угоди між сторонами.

При розгляді даного спору суд виходить з того, що згідно ст. 62 Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, а тому розслідування відповідного кримінального провадження слідчим органом не свідчить про наявність в діях посадових осіб відповідача вини (умислу чи необережності) при укладенні Додаткової угоди № 1 від 03.10.2016р. до Договору, доки їх вину не буде доведено в судовому порядку.

Судом також не приймає до уваги посилання відповідача на лист вих. № 17-4 від 23.12.2016р. щодо призупинення розрахунків за договором, як на підставу несплати орендних платежів, з огляду на здійснення відповідачем розрахунків за договором в період з 01.04.2017р. по 31.01.2017р. та оплату 02.03.2018р. заборгованості протягом спірного періоду, тобто проведення оплати орендних платежів після дати вказаного листа.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки погашення заборгованості з оплати орендних платежів на загальну суму 5 333,33 грн. було здійснено відповідачем протягом перебування справи у провадженні суду, тобто предмет спору існував на момент звернення позивача до суду з позовом та припинив своє існування в процесі розгляду справи, провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 5 333,33 грн. за відсутності предмета спору підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Щодо решти вимог, а саме стягнення неустойки (подвійної плати за користування річчю) та зобов'язання відповідача повернути предмет оренди, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Із листа відповідача №33 від 04.08.2017р. вбачається, що лист позивача про відмову від Договору був отриманий відповідачем 03.08.2017р., а відтак, саме з цієї дати слід вважати Договір розірваним. У листі також було висунуто вимогу щодо повернення транспортного засобу.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Таким чином, істотне порушення наймачем такої умови договору найму майна, як внесення орендної плати, є достатньою підставою для дострокового розірвання вказаного договору найму в судовому порядку та повернення найманого майна наймодавцю.

З огляду на вищенаведене, з 03.08.2017р. у відповідача на підставі статті 785 Цивільного кодексу України виникло зобов'язання по поверненню позивачу автомобіля - напівпричіп бортовий тентований, SCHMITZZ SPR 24 L 13, 2001р. випуску, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) WSMS6080000489306, котрий має реєстраційний номер 18282КА, зареєстрований за наймодавцем у Центр ДАІ 8009, 30.10.2014р. та належить наймодавцеві на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХХ № 601647, орендованого відповідачем на підставі Договору, який було розірвано, та яке станом на дату подання позовної заяви не виконано.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Судом перевірено наведений позивачем у матеріалах справи розрахунок неустойки та встановлено, що він відповідає нормам цивільного законодавства та умовам Договору та є арифметично правильним.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/805/18 щодо стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 4 946,18 грн. неустойки та зобов'язання відповідача повернути напівпричіп бортовий тентований, SCHMITZZ SPR 24 L 13, 2001р. випуску, реєстраційний номер 18282КА підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Транс" (ідентифікаційний код 31055416, адреса: 03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 60) суми основного боргу в розмірі 5 333,33 грн. закрити.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Транс" (ідентифікаційний код 31055416, адреса: 03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 60) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранссервіс" (ідентифікаційний код 32823070, адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 77) 4 946,18 грн. (чотири тисячі дев'ятсот сорок шість гривень 18 коп.) неустойки та 3 524,00 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні 00 коп.) судового збору.

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Транс" (ідентифікаційний код 31055416, адреса: 03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 60) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Євротранссервіс" (ідентифікаційний код 32823070, адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 77) напівпричіп бортовий тентований, SCHMITZZ SPR 24 L 13, 2001р. випуску, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) WSMS6080000489306, реєстраційний номер 18282КА.

5. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 13.04.2018р.

Суддя С.М. Морозов