Рішення № 73344805, 29.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.03.2018Справа № 910/22110/17

За позовом Приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стабіліті Груп", м. Київ

про стягнення 73 670,40 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Зінченко О.І. (представник за довіреністю №5/КЕВРЗ від 28.12.2017р.);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Київський електровагоноремонтний завод" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стабіліті Груп" (надалі - відповідач) суми 20% штрафу за порушення строку виконання робіт за Договором підряду № 54-007-15/КЕВРЗ/ВГМ-15243/ю від 15.08.2015р. в розмірі 73 670,40 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору.

Відповідач надав для долучення до матеріалів справи письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд застосувати спеціальну позовну давність в один рік до вимог позивача щодо стягнення штрафу та відмовити позивачеві в задоволенні позову.

01.03.2018р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України залишена судом без розгляду та не може бути врахована при вирішенні даного спору, оскільки подана після закінчення встановленого судом строку для її подання.

Питання щодо поновлення процесуального строку, пропущеного з поважних причин, відповідачем перед судом не порушувалось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 30.01.2018р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2018р. у зв'язку з набранням чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.01.2018р.

В підготовчому засіданні 30.01.2018р. судом оголошено перерву до 01.03.2018р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2018р. закрито підготовче провадження призначено справу до судового розгляду по суті на 29.03.2018р.

В судове засідання 29.03.2018р. представник відповідача не з'явився, проте подав до суду клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з перебуванням представника відповідача на лікуванні, в задоволенні якого судом було відмовлено, про що оголошено відповідну ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

В судовому засіданні 29.03.2018р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 29 березня 2018 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.08.2015р. між позивачем (замовник) та відповідачем (підрядник) укладено Договір підряду № 54-007-15/КЕВРЗ/ВГМ-15243/ю (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого підрядник зобов'язувався за завданням замовника на свій ризик, своїми матеріалами та устаткуванням виконати роботу, передбачену п. 1.2. Договору, а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно п. 1.2. Договору підрядник виконує наступні роботи: монтаж металопластикових вікон та дверей в побутових приміщеннях цеху електричних машин, цеху ремонту МВС та в заводоуправлінні.

За умовами п. 3.1. Договору ціна роботи вказується у додатках до договору та приймається сторонами в національній валюті України - гривні.

Сума даного договору складає 306 960,00 грн., крім того ПДВ 20% - 61 392,00 грн., що разом становить 368 352,00 грн. (п. 3.3. Договору).

В п. 4.1. Договору підрядник взяв на себе зобов'язання виконувати роботу у строк 30 (тридцять) робочих днів.

В п. п. 6.1., 6.2. Договору сторони погодили порядок розрахунків за договором, а саме 60% від загальної вартості робіт, що становить 221 011,20 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 36 835,20 грн. замовник сплачує на підставі виставленого підрядником рахунку протягом 5 банківських днів з дати отримання від підрядника рахунку, а залишок коштів 40%, що становить 147 340,80 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 24 556,80 грн. замовник сплачує після підписання актів форми КБ-2в протягом 5 банківських днів.

Як зазначає позивач оплату 60% від загальної вартості робіт фактично здійснено 29.01.2016р., що підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними дорученнями № 9280 від 17.11.2015р. на суму 60 000,00 грн., № 8686 від 09.10.2015р. на суму 100 000,00 грн., № 9962 від 30.12.2015р. на суму 23 794,00 грн. та 29.01.2016р. на суму 40 000,00 грн.

На виконання умов договору між сторонами підписано та скріплено печатками Акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2016р. від 30.09.2016р. на суму 296 665,20 грн. та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2016р. від 30.09.2016р. на суму 296 665,20 грн.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, останнім на підставі платіжних доручень № 1128 від 22.03.2016р. на суму 20 000,00 грн., № 1231 від 29.03.2016р. на суму 30 000,00 грн., № 5026 від 14.12.2016р. на суму 5 000,00 грн., № 5186 від 29.12.2016р. на суму 5 000,00 грн. та № 5918 від 09.03.2017р. на суму 12 871,20 грн. проведено остаточні розрахунки з відповідачем за договором на загальну суму 72 871,20 грн.

В п. 9.3. Договору передбачено, що у випадку порушення строку виконання робіт підрядник сплачує замовнику штраф в розмірі 20 (двадцяти) відсотків від загальної суми договору.

Згідно п. 11.6. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 25.12.2015р. до договору термін дії договору встановлюється з моменту його підписання до 09.09.2016р.

У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань за договором, позивач звертався до відповідача з претензією № 537/ВДР/17 від 04.05.2017р. на суму 73 670,40 грн. (докази отримання претензії відповідачем у справі), яка була залишена без відповіді та задоволення зі сторони відповідача.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на порушення відповідачем передбаченого договором строку виконання робіт, внаслідок чого на підставі п. 9.3. Договору відповідач має сплатити штраф у розмірі 73 670,40 грн. (368 352,00 грн. х 20%).

Заперечуючи проти задоволення вимог позивача, відповідач просить суд застосувати спеціальну позовну давність в один рік до вимог позивача щодо стягнення штрафу та відмовити позивачеві в задоволенні позову.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з п. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна або способи її визначення.

Статтею 846 Цивільного кодексу України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Як було зазначено вище, відповідно до п. 4.1. Договору підрядник зобов'язувався виконувати роботу у строк 30 (тридцять) робочих днів.

В п. 6.1. Договору сторони погодили попередню оплату вартості робіт за договором, а саме 60% від загальної вартості робіт, що становить 221 011,20 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 36 835,20 грн. замовник сплачує на підставі виставленого підрядником рахунку протягом 5 банківських днів з дати отримання від підрядника рахунку.

Порядок проведення кінцевих розрахунків за договором передбачено в п. 6.2. Договору.

Матеріалами справи підтверджується внесення позивачем суми, передбаченої п. 6.1. Договору передплати 29.01.2016р., що підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними дорученнями № 9280 від 17.11.2015р. на суму 60 000,00 грн., № 8686 від 09.10.2015р. на суму 100 000,00 грн., № 9962 від 30.12.2015р. на суму 23 794,00 грн. та 29.01.2016р. на суму 40 000,00 грн.

Таким чином, за умовами п. 4.1., п. 6.1. Договору відповідач мав виконати обумовлені договором роботи у строк до 29.02.2016р. включно (перший робочий день після вихідного з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що також не заперечується сторонами, закінчення виконання відповідачем обумовлених договором робіт 30.09.2016р., про що свідчать долучені до матеріалів справи Акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2016р. від 30.09.2016р. на суму 296 665,20 грн. та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2016р. від 30.09.2016р. на суму 296 665,20 грн.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми штрафу за порушення останнім передбаченого договором строку виконання робіт.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Судом визнано обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам зазначених вище норм чинного законодавства та умовам договору розмір нарахованої суми штрафу за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, що також не заперечується відповідачем.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд застосувати спеціальну позовну давність в один рік до вимог позивача щодо стягнення штрафу та відмовити позивачеві в задоволенні позову.

Так, згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Судом встановлено наявність порушеного права позивача, яке виникло внаслідок порушення відповідачем передбаченого договором строку виконання робіт

При цьому, за висновками суду, позивач про порушення своїх прав довідався (або міг довідатись) з моменту закінчення передбаченого п. 4.1. Договору строку виконання відповідачем обумовлених договором робіт та початку прострочення останнім виконання свого зобов'язання, а саме з 01.03.2016р. (з урахуванням того, що відповідач мав виконати обумовлені договором роботи у строк до 29.02.2016р. включно), таким чином, строк протягом якого позивач міг звернутися до суду за захистом свого порушеного права щодо стягнення з відповідача штрафу сплинув 28.02.2017р., тоді як позовну заяву згідно відмітки відділу діловодства подано до суду 08.12.2017р.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/22110/17 щодо стягнення з відповідача штрафу за неналежне виконання зобов'язань за договором не підлягають задоволенню, оскільки сплинув строк позовної давності, а відповідач просить суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.

Судовий збір в розмірі 1 600,00 грн., у зв'язку з відмовою в позові, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 13.04.2018р.

Суддя С.М. Морозов